Court ruling № 140952613, 27.10.2026, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

п р о з а б е з п е ч е н н я п о з о в у

27 жовтня 2026 рокуСправа № 926/4192/26 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

сторони не викликались

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (02034, м. Київ, вул. Радосинська, 2А, код 33688879)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» (65104, Одеська область, м. Одеса, пр. Ярослава Мудрого, 29, код 43743836)

про стягнення заборгованості в сумі 3724982,25 грн

ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» 26.10.2026 звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» про стягнення заборгованості за договором поставки №40119767 від 25.09.2024 у сумі 3724982,25 грн.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку із невиконанням умов договору щодо вибірки (прийняття) товару позивачем на підставі п. 9.4 договору нараховано відповідачу штраф у сумі 3724982,25 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

26.10.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» і знаходяться на будьяких рахунках у банках та інших фінансових установах, у тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ «КОМІНВЕСТБАНК», у межах суми 3 724982,25 грн

Подана заява обґрунтована тим, що у серпніжовтні 2026 року, коли спір щодо штрафу виник, а позивач готувався до звернення до суду, відповідач вчинив низку послідовних дій, які на його думку свідчать про згортання діяльності та підготовку до перерозподілу активів шляхом реорганізації, зокрема:

- 19.08.2026 єдиний учасник відповідача ОСОБА_1 прийняла рішення №19/08 про реорганізацію відповідача шляхом поділу на дві юридичні особи та створила комісію з реорганізації (запис ЄДР від 20.08.2026);

- 07.09.2026 відповідач подав заяву про припинення дії ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, і рішенням Державної податкової служби України від 08.09.2026 №1961-р/лєр дію ліцензії №990108202300003 припинено;

- 15.09.2026 відповідач змінив місцезнаходження з с-ща Таїрове Одеського району на м. Одесу, пр. Ярослава Мудрого князя, 29 (запис ЄДР від 15.09.2026);

- 01.10.2026 рішенням учасника №01/10 прийнято рішення про реорганізацію шляхом поділу на дві юридичні особи; комісію з реорганізації розміщено за новою адресою в м. Одесі; головою комісії є та сама особа єдиний учасник, кінцевий бенефіціарний власник і директор відповідача (запис ЄДР від 02.10.2026). Строк заявлення вимог кредиторів до 03.03.2027.

На думку позивача, без арешту кошти відповідача можуть бути розподілені на користь правонаступника, до якого не перейде обов`язок сплатити штраф, що зробить виконання рішення суду щонайменше істотно ускладненим (необхідність процесуального правонаступництва, пошуку майна кількох осіб, нових виконавчих проваджень), а то й неможливим.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності в життя відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Згідно з приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 3 724 982,25 грн. Судове рішення, у разі задоволення таких вимог, вимагатиме примусового виконання. Тому, у даному випадку застосовуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Предметом позову в цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» грошових коштів у розмірі 3724982,25 грн, а тому виконання можливого рішення суду про задоволення позову безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача коштів або іншого майна, за рахунок якого може бути здійснено відповідне стягнення.

На підтвердження необхідності забезпечення позову заявник посилається на прийняття відповідачем рішень про реорганізацію товариства шляхом поділу на дві юридичні особи.

Зокрема, з поданих заявником копій рішень учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі вайнері» та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань убачається, що 19.08.2026 прийнято рішення про реорганізацію товариства шляхом поділу, яке 24.09.2026 було скасовано.

Водночас, 01.10.2026 учасником відповідача знову прийнято рішення про реорганізацію товариства шляхом поділу на дві юридичні особи.

Отже, протягом нетривалого проміжку часу відповідачем неодноразово приймалися рішення, пов`язані з припиненням юридичної особи шляхом поділу.

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України поділ юридичної особи передбачає перехід її майна, прав та обов`язків за розподільчим балансом до юридичних осіб - правонаступників.

Суд зазначає, що прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи є реалізацією передбаченого законом права її учасника та саме собою не свідчить про недобросовісність відповідача або його намір ухилитися від виконання зобов`язань.

Разом із тим, у цій справі суд ураховує не лише факт прийняття рішення про реорганізацію, а й сукупність обставин, пов`язаних із неодноразовим прийняттям та скасуванням відповідних рішень, їх часовою наближеністю до звернення позивача до суду та можливими майновими наслідками реалізації останнього рішення про поділ.

Зазначені обставини свідчать про те, що реорганізація відповідача ймовірно може призвести до зміни належності майна, у тому числі грошових коштів.

Суд враховує, що у випадку завершення процедури поділу майно відповідача підлягатиме розподілу між юридичними особами - правонаступниками, що може зумовити необхідність вчинення додаткових процесуальних дій для виконання судового рішення.

При цьому, встановлені законом правила правонаступництва та захисту прав кредиторів не виключають можливості виникнення фактичних труднощів у процесі виконання судового рішення, пов`язаних зі зміною належності активів та визначенням правонаступників за відповідними зобов`язаннями.

Суд також ураховує, що позивачем надано відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС від 23.10.2026, відповідно до якої за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані, а також наведено відомості щодо відсутності реєстрації за відповідачем інших видів майна.

Хоча такі відомості не підтверджують відсутності у відповідача будь-яких активів, вони підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами, на які посилається заявник.

Суд виходить із того, що для застосування заходів забезпечення позову не є обов`язковим установлення факту вже здійсненого відповідачем відчуження майна чи доведення його наміру ухилитися від виконання майбутнього судового рішення.

Водночас, заявник повинен довести наявність конкретних обставин, які дають підстави для достатньо обґрунтованого припущення про можливість істотного ускладнення виконання такого рішення.

У даному випадку відповідні ризики пов`язуються не лише із загальною можливістю відповідача розпоряджатися належними йому коштами, а насамперед із підтвердженими документами рішеннями про реорганізацію шляхом поділу та передбаченим законом переходом активів до юридичних осіб - правонаступників.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки позивач просить стягнути грошові кошти та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Арешт грошових коштів у межах ціни позову в сумі 3724982,25 грн є співмірним із заявленими вимогами, оскільки не перевищує їх розміру та спрямований на збереження майна, за рахунок якого може бути виконане майбутнє рішення суду.

Накладення арешту на грошові кошти не передбачає їх передачі позивачу, а полягає у тимчасовому обмеженні можливості відповідача розпоряджатися відповідною сумою до вирішення спору по суті.

Таким чином, зазначений захід не є тотожним задоволенню позовних вимог та не свідчить про попереднє вирішення судом питання щодо їх обґрунтованості.

З урахуванням вищевикладеного суд виснує, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, забезпечує належний баланс інтересів сторін та спрямований на гарантування реального виконання можливого судового рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом майбутнього спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, з огляду на що суд зазначає про наявність правових підстав задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Щодо зустрічного забезпечення суд виходить з того, що не встановлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачу будуть завдані збитки. Законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» про забезпечення позову задовільнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» (ідентифікаційний код 43743836, місцезнаходження: 65104, Одеська обл., м. Одеса, пр. Ярослава Мудрого князя, буд. 29) і знаходяться на будь-яких рахунках у банках та інших фінансових установах, у тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ «КОМІНВЕСТБАНК», у межах суми 3 724 982,25 грн.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2026

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строк, встановлені ст. ст. 255-257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.І. Ніколаєв