Decision № 140951185, 12.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026Справа № 911/2163/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд»

про стягнення 353.921,34 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

20.07.2026 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» про стягнення 353.921,34 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір субпідряду на виконання робіт № 27/02/2025 від 27.10.2025, на виконання якого позивачем перераховано кошти в якості авансу у розмірі 538.900,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Відповідно до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2026 року відповідачем виконано роботи на загальну суму 259.200,00 грн, проте роботи на суму залишку попередньої оплати відповідачем виконані не були. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у повному обсязі, позивач 31.03.2026 звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 02-31/03 від 31.03.2026 про одностороннє розірвання договору та вимогою повернення невикористаних коштів, який відповідачем залишено без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути 353.921,34 грн, з яких 279.700,00 грн невикористаного авансу, 55.940,00 грн штрафу, 13.660,55 грн інфляційних втрат та 4.620,79 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2163/26 від 23.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» про стягнення 353.951,34 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

05.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 відкрито провадження у справі № 911/2163/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.08.2026 було 17.08.2026 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № R067256799569 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, оф. 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, 09.09.2026 конверт разом з ухвалою від 17.08.2026 (номер відправлення R067256799569) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату із закінчення встановленого терміну зберігання.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 12.08.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» (відповідач, субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт № 27/02/2025 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник бере на себе зобов`язання у встановлений строк виконати роботи з поточного ремонту корпусу № 8/8а (перегородка між високою та низькою зонами) за адресою: м. Київ, вул. Мрії, 1 відповідно до затвердженої проєктно-кошторисної документації, яка є невід`ємною частиною даного договору, з дотриманням існуючих державних норм та правил безпеки, а підрядник зобов`язується прийняти зазначені роботи та оплатити їх на умовах, передбачених даним договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав роботи за договором, у зв`язку з чим відповідач має повернути позивачу не використану суму авансу в розмірі 279.700,00 грн, а також позивачем за порушення строків виконання робіт нараховані 55.940,00 грн штрафу, 13.660,55 грн інфляційних втрат та 4.620,79 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Згідно з п. 3.3 договору ціна договору встановлюється в національній валюті України, на підставі додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору (кошторис), загальна вартість робіт становить 810.052,00 грн.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 3.1 договору підрядник сплачує аванс на протязі 5 банківських днів з моменту початку робіт виходячи з розрахунку: Х (кількість робочого персоналу які приступили до роботи на об`єкті) 2400,00 грн * 18 = Y (сума авансу).

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу кошти в якості авансу у загальному розмірі 388.800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

№ 1005 від 03.11.2025 на суму 129.600,00 грн (авансовий платіж згідно рахунку № 1031125 від 03.11.2025);

№ 1104 від 21.11.2025 на суму 129.600,00 грн (авансовий платіж згідно рахунку № 1211125 від 21.11.2025);

№ 1173 від 04.12.2025 на суму 129.600,00 грн (авансовий платіж згідно рахунку № 1041125 від 04.12.2025);

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 5.1 договору встановлено строк виконання робіт: з 28.10.2025 по 25.12.2025, відповідно до графіку виконання робіт, додаток № 2 до даного договору.

Згідно з п. 5.6 договору підрядник приймає роботи на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін (у разі наявності).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2026 року, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи на суму 259.200,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування підрядником коштів на поточний рахунок субпідрядника на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3).

Згідно з п. 4.2 договору оплата виконаних робіт проводиться після прийняття підрядником закінчених робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжної інструкції № 122 від 06.02.2026 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 150.100,00 грн, в призначенні платежу якої зазначено - оплата за виконані роботи згідно рахунку № 1040226 від 04.02.2026.

Таким чином, сума невикористаного відповідачем авансу становить 279.700,00 грн (388.800,00 грн + 150.100,00 грн - 259.200,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо виконання робіт не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.2.1 договору підрядник має право розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань субпідрядником, повідомивши його про це у 10-денний строк.

Згідно з п. 7.2.2 договору у разі порушення строків виконання робіт більше ніж на 30 (тридцять) робочих днів підрядник, крім застосування штрафних санкцій, наведених у 7.2.1. цього договору, також має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Відповідно до п. 11.3 договору сторони визначили наступний допустимий спосіб доставки одне одному будь-яких документів, повідомлень за цим договором - рекомендований або кур`єрський лист із повідомленням про вручення надсилається згідно реквізитів в розділі «реквізити та підписи сторін».

31.03.2026 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 02-31/03 від 31.03.2026, яким повідомлено про одностороннє розірвання договору з моменту отримання даного повідомлення та вимогою про повернення коштів в сумі 279.700,00 грн та сплату штрафу в сумі 110.170,40 грн протягом 3-х банківських днів.

Даний лист надіслано відповідачу за адресою, вказаною у розділі 15 договору «місцезнаходження та банківські реквізити сторін»: 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, оф. 1, що підтверджується наявними у справі описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 31.03.2026 за № 0820501034913.

Оскільки дане відправлення було прийнято до пересилання поштовим відділенням зв`язку понад шість місяців тому (31.03.2026) у суду відсутня можливість перевірити фактичну дату отримання відправлення.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, строк пересилання рекомендованої кореспонденції становить 4 дні + 1 день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відтак, зважаючи на нормативні строки пересилання поштових відправлень відповідач мав можливість отримати листом-повідомленням № 02-31/03 від 31.03.2026 - 04.04.2026.

З огляду на викладене договір є розірваним з 05.04.2026, а попередню оплату відповідач мав повернути у строк до 08.04.2026 включно.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведеної норми вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 279.700,00 грн залишок не використаного авансу сплаченого за роботи, які фактично виконано не було.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо виконання робіт у визначений строк не виконав, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2.1 договору у разі порушення субпідрядником строків виконання робіт по цьому договору, а також за несвоєчасне усунення недоліків, спричинених невідповідністю якості робіт та/або матеріалів, що використовувалися при їх виконанні, вимогам, встановленим цим договором, на 1 (один) календарний день, субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 2,5 (два цілих п`ять десятих) % від вартості невчасно виконаних робіт/робіт, виконаних з недоліками. У разі порушення субпідрядником строків виконання робіт по цьому договору, а також за несвоєчасне усунення недоліків у виконаних роботах на строк від 2 (двох) до 10 (десяти) календарних днів, субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 5 (п`яти) % від вартості невчасно виконаних робіт/робіт, виконаних з недоліками; у разі порушення строків на строк від 11 (одинадцяти) до 20 (двадцяти) календарних днів - у розмірі 10 (десяти) %, у разі порушення строків на строк від 21 (двадцяти одного) до 30 (тридцяти) календарних днів - у розмірі 20 (двадцяти) %.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав та прострочення виконання зобов`язання становить понад 30 календарних днів, він повинен сплатити позивачу штраф, розмір якого за обґрунтованими розрахунками позивача становить 55.940,00 грн (279.700,00 грн * 20%).

Вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 55.940,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення авансового платежу позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 13.660,55 грн інфляційних втрат та 4.620,79 грн 3% річних нарахованих за період з 25.12.2025 по 14.07.2026.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд не погоджується з визначеним позивачем початком періоду прострочення повернення попередньої оплати, оскільки як встановлено судом вище строк повернення відповідачем суми попередньої оплати спливав 08.04.2026 включно. Таким чином, до закінчення зазначеного строку відповідач мав право виконати обов`язок із повернення коштів, а його невиконання до цієї дати не утворювало прострочення відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин нарахування інфляційних втрат і 3% річних за період, що передував виникненню прострочення повернення попередньої оплати, є безпідставним. Відтак, у частині нарахувань за період з 25.12.2025 до 08.04.2026 включно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.182,17 грн інфляційних втрат, 2.229,94 грн 3% річних (нарахованими на суму 279.700,00 грн за період з 09.04.2026 по 14.07.2026).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп» підлягають задоволенню частково.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКДС-Проектбуд» (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, офіс 1; код ЄДРПОУ 33847422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорігруп» (08200, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. В. Павленка, буд. 2/1, прим. 3-1, ЄДРПОУ 40109426) 279.700 (двісті сімдесят дев`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. авансового платежу, 55.940 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн 00 коп. штрафу, 6.182 (шість тисяч сто вісімдесят дві) грн 17 коп інфляційні витрати, 2.229 (дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 94 коп. 3% та 5.160 (п`ять тисяч сто шістдесят) грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова