Decision № 140951153, 27.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026Справа № 910/9202/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ГАЛАГАН-АГРО" (07733, вул. Шкільна, буд.3-а, с. Жоравка, Бориспільський р-н, Київська обл., код 39071079)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІДЕР" (03134, вул. Івана Дзюби, буд.3, м. Київ, код 32406173)

про стягнення грошових коштів у розмірі 871 598,48 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 Приватне підприємство "ГАЛАГАН-АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІДЕР" про стягнення грошових коштів у розмірі 871 598,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2025 між сторонами укладено договір поставки №17/220125, який позивач виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на суму 901 443,76 грн. Відповідач оплатив товар частково у розмірі 50 000,00 грн, у зв`язку з чим утворилася заборгованість 851 443,76 грн. Посилаючись на умови договору позивач просить стягнути з відповідача 851 443,76 грн основного боргу та 20 154,72 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9202/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Ухвалу суду від 28.07.2026 надіслано відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 03134, вул. Івана Дзюби, буд.3, м. Київ.

Зазначене поштове відправлення відповідачем не отримано та 20.08.2026 повернуто до суду, що підтверджується поштовим поверненням відправлення № R067241248884.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про те, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 28.07.2026 є 16.08.2026 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 31.08.2026 включно.

Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

22.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПромАгролідер» (далі за текстом - Покупець) та Приватним підприємством «Галаган-Агро» (далі за текстом - Постачальник) укладено Договір поставки № 17/220125 (далі за текстом - Договір), за яким Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця сою врожаю 2024 року українського походження (далі за текстом - товар) на зерносховище за адресою: м. Черкаси, вул. Портова, 5 (далі за текстом - зерновий склад), а Покупець - прийняти і оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Сторони погодили загальну кількість товару 50 тонн +/-10 % (п. 2.1 Договору), ціну 17 900,00 грн за 1 тонну, у тому числі ПДВ (п. 4.1 Договору), та загальну вартість товару 895 000,00 грн, у тому числі ПДВ 109 912,28 грн, +/-10 % (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець здійснює оплату 86 % вартості товару протягом 10 робочих днів з дня отримання документів, вказаних у п. 6.3 Договору, тобто рахунку-фактури та видаткової накладної, сканована копія яких надсилається на електронну пошту. Згідно з п. 5.2 Договору решту 14 % вартості поставленого товару Покупець оплачує протягом 10 робочих днів з моменту реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Постачальник передає товар у власність Покупця на зерновому складі в повному обсязі до 27.01.2025. Передача товару за кількістю та якістю відбувається на зерновому складі, право власності на товар виникає у Покупця з моменту його передачі (п. 6.2 Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі оплати товару пізніше строків, визначених пп. 5.1, 5.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.2 Договору).

На виконання Договору Постачальник поставив Покупцю товар двома партіями по 25,18 т, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 003 від 23.01.2025 та № 005 від 28.01.2025. Пунктом розвантаження в них зазначено м. Черкаси, вул. Портова, 5, вантажоодержувачем - ТОВ «ПромАгролідер»; накладні містять відмітки вагового контролю (брутто, тара, нетто), підпис уповноваженої особи вантажоодержувача та відбиток печатки ТОВ «ПромАгролідер».

Постачальник виставив Покупцю рахунки-фактури № 2 від 27.01.2025 та № 3 від 28.01.2025 і склав видаткові накладні № 2 від 27.01.2025 та № 3 від 29.01.2025, кожна на 25,18 т сої за ціною 15 701,75 грн за тонну без ПДВ (17 900,00 грн з урахуванням ПДВ за ставкою 14 %), на суму 450 721,88 грн з ПДВ. Загальна вартість поставленого товару становить 901 443,76 грн.

Сканкопії рахунків та видаткових накладних Постачальник надіслав Покупцю електронною поштою: документи за першою партією - 27.01.2025, за другою партією - 29.01.2025, що підтверджується роздруківками електронних листів.

30.01.2025 Покупець сплатив Постачальнику 50 000,00 грн з призначенням платежу «Рахунок на оплату №2 від 27 січня 2025 року, за сою українського походження врожаю 2024 р., Договір поставки №17/220125 від 22 січня 2025 року» (платіжна інструкція № 232 від 30.01.2025).

03.03.2025 представник Постачальника направив Покупцю претензію з вимогою у строк до 10.03.2025 сплатити заборгованість у розмірі 851 443,76 грн. Претензію відповідач за своєю адресою не отримав.

Доказів оплати решти вартості товару матеріали справи не містять.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наведених нижче підстав.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, статтями 173, 193, 222, 224, 226, 229 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

ГК України втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) акти законодавства не мають зворотної дії в часі. Договір укладено 22.01.2025, а прострочення оплати, за яке позивач нараховує пеню, мало місце в лютому - березні 2025 року, тобто в період чинності ГК України. Водночас правовідносини поставки та відповідальності за прострочення грошового зобов`язання врегульовані нормами ЦК України, які є достатніми для вирішення цього спору, тому суд виходить передусім з них.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону (ч. 1 ст. 526 ЦК України); одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Видаткові накладні № 2 від 27.01.2025 та № 3 від 29.01.2025 підписані лише з боку Постачальника, графа «Отримав(ла)» у них не заповнена.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ має містити, зокрема, особистий або електронний підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та документи містять відомості про дату їх складання, назву підприємства, від імені якого їх складено, зміст та обсяг господарської операції.

Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може спростовувати таку операцію (постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 14.01.2026 у справі № 922/4558/24).

Товарно-транспортна накладна є документом, призначеним для обліку руху вантажу та його оприбуткування вантажоодержувачем (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Суд встановив, що товар було доставлено до пункту, визначеного п. 1.1 Договору (м. Черкаси, вул. Портова, 5), а отримання товару підтверджено підписом представника відповідача та відбитком його печатки на товарно-транспортних накладних № 003 від 23.01.2025 та № 005 від 28.01.2025 з відмітками про вагу вантажу. Кількість товару за кожною з накладних відповідає кількості, зазначеній у рахунках-фактурах і видаткових накладних (25,18 т).

Загальна кількість поставленого товару (50,36 т) та його вартість (901 443,76 грн) перебувають у межах, погоджених пп. 2.1, 4.2 Договору (50 т +/-10 % та 895 000,00 грн +/-10 %).

Крім того, 30.01.2025 відповідач частково оплатив товар з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 2 від 27.01.2025 та Договір. Такі дії свідчать про те, що відповідач визнавав факт поставки і отримав документи на оплату.

Відповідач факту отримання товару, його кількості, якості чи вартості не заперечив, відзиву не подав, доказів повернення товару, відмови від його прийняття (ст. 670, 678, 690 ЦК України) чи пред`явлення претензій щодо його кількості або якості не надав.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Відповідач доказів на спростування обставин поставки не подав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд вважає доведеним, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 901 443,76 грн.

Щодо строків оплати та розміру основного боргу суд зазначає таке.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що рахунок-фактура та видаткова накладна надсилаються як сканована копія на адресу електронної пошти doc@agrolider.net.ua. Позивач надіслав документи на адресу viktor.shelest@agrolider.net.ua, яка належить до того ж корпоративного домену відповідача. Отримання документів за першою партією відповідач підтвердив, коли 30.01.2025 частково оплатив рахунок № 2 від 27.01.2025. Відповідач не заперечив отримання документів за другою партією і не заявив, що ця електронна адреса йому не належить. Тому суд вважає документи отриманими у дати їх надсилання: 27.01.2025 та 29.01.2025.

За правилами ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк оплати 86 % вартості товару за п. 5.1 Договору спливав:

- за рахунком № 2 від 27.01.2025 (387 620,82 грн) - 10.02.2025, прострочення починається з 11.02.2025;

- за рахунком № 3 від 28.01.2025 (387 620,82 грн) - 12.02.2025, прострочення починається з 13.02.2025.

Платіж у сумі 50 000,00 грн від 30.01.2025 здійснено до спливу цього строку, і в призначенні платежу відповідач сам зазначив рахунок № 2. Тому суд зараховує цей платіж у погашення 86 % вартості товару за цим рахунком, і прострочена сума за рахунком № 2 становить 337 620,82 грн.

Щодо решти 14 % вартості товару суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів дати реєстрації Постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому день, з якого за п. 5.2 Договору почав спливати 10-денний строк оплати цієї частини, встановити неможливо.

Водночас це не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар.

Обов`язок покупця оплатити товар виникає з факту його прийняття, а п. 5.2 Договору визначає лише строк оплати частини його вартості. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем (постанова від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, постанова від 01.03.2023 у справі № 925/556/21). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24 додатково виснувала, що включення до приватноправового договору обов`язків, які належать до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору.

З огляду на це суд вважає, що реєстрація податкової накладної не є зустрічним виконанням у розумінні ст. 538 ЦК України, і її відсутність (недоведеність) не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий і прийнятий товар.

Відповідач не стверджував, що податкові накладні не були зареєстровані, і не посилався на право притримати оплату.

Оскільки початок строку оплати 14 % вартості товару за п. 5.2 Договору встановити неможливо, строк оплати цієї частини визначається за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України. Якщо строк виконання зобов`язання не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Позивач направив відповідачу претензію від 03.03.2025, яку відповідач не отримав. Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав відповідачу 23.07.2026 цінним листом з описом вкладення (накладна № 0770100904128) за адресою його місцезнаходження; 09.08.2026 відправлення повернуто з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається обізнаним про пред`явлену позовом вимогу щонайпізніше з 16.08.2026, тобто з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України). Семиденний строк від цієї дати сплив, отже, на дату ухвалення рішення настав строк оплати всієї вартості товару.

Доказів оплати заборгованості в сумі 851 443,76 грн відповідач не надав, розмір боргу не спростував.

Вимога про стягнення основного боргу у розмірі 851 443,76 грн (901 443,76 грн - 50 000,00 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Розмір пені, погоджений п. 7.3 Договору (подвійна облікова ставка НБУ), не перевищує граничного розміру, встановленого ст. 3 цього Закону.

Хоча в п. 7.3 Договору зазначено, що пеня нараховується «від вартості товару», з огляду на ч. 3 ст. 549 ЦК України та ст. 1 цього Закону пеня обчислюється від суми простроченого платежу. Позивач нарахував пеню саме на суму заборгованості.

Позивач нарахував пеню в сумі 20 154,72 грн на всю суму заборгованості 851 443,76 грн за період з 08.02.2025 по 11.03.2025 (32 дні) за ставкою 27 % річних (подвійна облікова ставка НБУ 13,5 %).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що він здійснений невірно, оскільки позивач визначив початок прострочення з 08.02.2025 без урахування того, що строк оплати за п. 5.1 Договору обчислюється в робочих днях окремо щодо кожної партії. Прострочення оплати за рахунком № 2 почалося з 11.02.2025, за рахунком № 3 - з 13.02.2025.

Крім того, позивач нарахував пеню і на 14 % вартості товару. Оскільки дата реєстрації податкових накладних не доведена, встановити момент прострочення цієї частини оплати за п. 5.2 Договору неможливо, а обов`язок доведення цієї обставини покладається на позивача (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Прострочення оплати цієї частини за ч. 2 ст. 530 ЦК України у межах заявленого періоду (по 11.03.2025) також не доведено: претензію від 03.03.2025 відповідач не отримав, а доказів її вручення в інший спосіб позивач не надав. Тому пеня на суму 14 % вартості товару за заявлений період нарахуванню не підлягає.

Облікова ставка НБУ у спірний період становила 14,5 % з 24.01.2025 по 06.03.2025 та 15,5 % з 07.03.2025, а не 13,5 %, як зазначив позивач. Позивач має право самостійно визначати розмір своїх вимог і період нарахування (ст. 14 ГПК України), а суд не може вийти за межі заявлених вимог. Тому суд здійснив власний перерахунок у межах заявленого позивачем періоду (по 11.03.2025):

- на суму 337 620,82 грн (рахунок № 2) за період з 11.02.2025 по 11.03.2025 (29 днів): за 24 дні за ставкою 29 % та за 5 днів за ставкою 31 % - 7 871,65 грн;

- на суму 387 620,82 грн (рахунок № 3) за період з 13.02.2025 по 11.03.2025 (27 днів): за 22 дні за ставкою 29 % та за 5 днів за ставкою 31 % - 8 421,46 грн.

Обґрунтованою до стягнення є пеня у розмірі 16 293,11 грн, яка не перевищує заявленої позивачем суми. У стягненні решти пені в сумі 3 861,61 грн слід відмовити.

Пеню нараховано за 29 і 27 днів, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, яка була чинною у період нарахування і тому підлягає врахуванню.

Підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбачених ст. 617 ЦК України та п. 8.1 Договору, суд не встановив.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивач сплатив 13 073,98 грн судового збору. Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8, і належний розмір судового збору становить 10 459,18 грн.

Позов задоволено на суму 867 736,87 грн. Пропорційно розміру задоволених вимог на відповідача покладається 10 412,84 грн судового збору. Надмірно сплачений судовий збір у сумі 2 614,80 грн може бути повернений позивачу за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ГАЛАГАН-АГРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАГРОЛІДЕР" (03134, м. Київ, вул. Івана Дзюби, буд. 3; код 32406173) на користь Приватного підприємства "ГАЛАГАН-АГРО" (07733, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Жоравка, вул. Шкільна, буд. 3-а; код 39071079) 851443 (вісімсот п`ятдесят одну тисячу чотириста сорок три) грн 76 коп. основного боргу, 16293 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто три) грн 11 коп. пені та 10412 (десять тисяч чотириста дванадцять) грн 84 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА