Decision № 140950813, 01.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026Справа № 910/791/25За позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Менаполіс"простягнення 3140088,78 грн. Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від позивача: Буханистий О.В.

від відповідача: Безносик А.О.

В судовому засіданні 01.10.2026 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва із позовом звернулась Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" (далі - ТОВ "Менаполіс", відповідач) про стягнення 3 140 088,78 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період із 14.08.2020 по 17.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у спірному періоді користувався земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га на вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі м. Києва без правовстановлюючих документів на неї та без належної сплати коштів за таке користування до місцевого бюджету, внаслідок чого зберіг за рахунок Київської міської ради, яка діє від імені територіальної громади міста, грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі, заявленій до стягнення.

Справа розглядалась господарським судом за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Менаполіс" на користь Київської міської ради 2 476 301,84 грн безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою та 29 715,62 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у цій справі змінено в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, згідно з якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Менаполіс" на користь Київської міської ради 3 137 474,06 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 37 649,69 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у цій справі також змінено в мотивувальній та резолютивній частинах щодо присуджених до стягнення сум та викладено резолютивну частину додаткового рішення в редакції, за змістом якої заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Менаполіс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60,79 грн. В іншій частині заяви відповідача про розподіл судових витрат відмовлено. В решті судовий збір за подачу позову та апеляційних скарг залишено за сторонами.

Постановою Верховного Суду від 12.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято справу до свого провадження, справу вирішено розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

15.06.2026 відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, у якому ТОВ "Менаполіс" проти позову заперечило, зазначило, що після набуття права власності на нерухоме майно відповідач здійснив всі передбачені законодавством дії для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване; в матеріалах справи відсутні докази щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2020- 2023 роки; позивачем при здійснені розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати неправомірно застосовано ставку 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, замість 3 %, тому наданий розрахунок є необґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

10.08.2026 від позивача надійшли додаткові докази по справі, а саме - акт обстеження земельної ділянки по вулиці Голосіївській, 13-Д, м. Київ (кадастровий номер 8000000000:79:241:0034), листи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київради № 05-11613 від 17.07.2026, № 073-3315 від 17.07.2026 про те, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва по вулиці Голосівській, 13-Д у місті Києві не видавались та відсутні відомості щодо присвоєнання об`єктам будівництва адреси, а також про те, що не видавались, не реєструвались документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Одночасно у цьому клопотанні позивач просив поновити йому процесуальний строк для долучення зазначених доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку для подання доказів, представник позивача зазначив, що з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2026, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, Київрадою вжито заходи для отримання зазначених доказів.

Розглянувши наведені позивачем обґрунтування, суд визнав поважними причини пропуску Київрадою процесуального строку для подання доказів та відповідно до ст. 119 ГПК України поновив позивачу строк на їх подання, долучивши до матеріалів справи.

У судовому засіданні по суті розгляду справи 01.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача (ТОВ "Менаполіс") під час розгляду справи по суті позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.12.2024 № 406433402 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" є власником нерухомого майна - нежилої будівлі складу матеріалів (літ. Д'), загальною площею 11,4 кв.м, виробничої ремтехмайстерні (літ. Д'''), загальною площею 39,8 кв.м, будівлї трансформаторної підстанції (літера ''Д'' ''), загальною площею 2 кв.м по вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договорів купівлі-продажу від 06.02.2019 № 109, від 06.02.2019 № 110, від 06.02.2019 № 111.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 13-Д.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 внесено до Державного земельного кадастру 14.08.2020.

З Витягу з Державного земельного кадастру від 27.08.2020 № НВ-8001158942020 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (категорія земель - землі житлової і громадської забудови).

Рішенням від 16.12.2021 № 4149/4190 Київської міської ради передано ТОВ "Менаполіс" в оренду на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га (код виду цільового призначення - 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) по вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно.

17.06.2024 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ «Менаполіс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) в оренду на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га для реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, експлуатації та обслуговування житлового комплекту з приміщеннями громадського призначення.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 06.12.2024 № 35740/5/26-15-04-02-05 Товариство з обмеженою відповідальністю «Менаполіс» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за 2019 - 2024 роки.

Позивач зазначає, що у період з 14.08.2020 по 17.06.2024 ТОВ «Менаполіс» безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 по вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду цієї земельної ділянки.

Відповідно до Витягу № НВ-9932145792024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 становить 19 139778,74 грн.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 14.08.2020 по 17.06.2024 становить 3 140 088,78 грн.

Наведене стало підставою для звернення Київської міської ради до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Менаполіс» 3 140 088,78 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 відповідно до статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 у даній справі вказав про необхідність:

- надання оцінки щодо недобросовісності дій самого позивача та чинення останнім перешкод в укладенні договору оренди, а також поведінці учасників правовідносин, пов`язаних з оформленням права користування земельною ділянкою, в період між прийнятим рішенням міською радою і укладенням договору;

- встановлення відсоткової ставки для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2026, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом ст.ст.122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 в справі №924/856/20.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 в справі №922/2060/20 Верховний Суд при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вже вказувалося судом, відповідно до інформаційної довідки від 03.12.2024 №406433402 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. зареєстровано право власності на нежилу будівлю складу матеріалів (літ.Д'), загальною площею 11,4 кв.м та будівлю, виробничу ремтехмайстерню (літ.Д'''), загальною площею 39,8 кв.м по вул.Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 753964180361 та 753579580361 відповідно), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" (ідентифікаційний код 42783375).

Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі 14.08.2020 відділом у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ПП "Студія-Лад", з кодом виду цільового призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (категорія земель - землі житлової і громадської забудови).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,5483 га з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034.

17.06.2024 між Київською міською радою та відповідачем було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

За таких обставин відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача у період з 14.08.2020 по 17.06.2024 не може бути визнане як її самовільне використання, однак не дає права на безоплатне використання такої земельної ділянки.

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Згідно вимог ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом встановлено обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га як об`єкту земельних правовідносин 14.08.2020.

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Отже, оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки у спірний період, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як користувача вже сформованої земельної ділянки, є орендна плата, яка відповідачем у спірний період не сплачувалась. Доказів протилежного суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі №320/5877/17 (п.71).

Також, висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.03.2024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 становить 19139778,74 грн.

У розрахунку недоотриманої орендної плати за період з 14.08.2020 по 17.06.2024 за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:241:0034 позивачем застосовано наступні величини нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вказано, що у період з 14.08.2020 по 31.12.2021 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складала 14395854,52 грн, у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 15835439,97 грн, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 18211016,88 грн, у період з 01.01.2024 по 17.06.2024 - 19139778,74 грн.

Однак, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині нарахування відповідачу орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, враховуючи наступне.

Так, відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 п.69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, у п.2.11 "Вся територія міста Києва" була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Із граматичного тлумачення норми вбачається, що період пільги визначається з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року та не ставиться в залежність від періоду дії активних бойових дій, а обумовлена фактом проведення на території активних бойових дій або тимчасової окупації.

Здійснюючи систематичне тлумачення, суд вважає необхідно порівняти формулювання аналогічної пільги 2022 року із пільгою 2023 року, яка закріплена в наступному абзаці цього пункту.

Так, згідно абз.2 п.69.14 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Відтак, законодавець у 2023 році, запроваджуючи аналогічну пільгу, використав інакше формулювання норми, чітко вказавши обмеження періоду дії пільги. Така пільга у 2023 році обмежена періодом календарного місяця, в якому на території відбувалися активні бойові дії або територія була тимчасово окупована.

Використані судом методи тлумачення норми закону спрямовані на усунення сумнів у тому, що норма закону спрямована на звільнення наймачів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) земельних ділянок державної та комунальної власності від сплати плати за землю за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 по даній справі зауважив про передчасність висновків апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.4.2021 у справі № 922/2378/20 про те, що пільговий період застосовувався виключно до субєктів господарювання, які використовували майно на підставі укладеного договору оренди (купівлі-продажу землі), та необхідність врахування обставин даної справи про передачу відповідачу в користування на умовах оренди земельної ділянки та обставин подальшого укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин в період між прийнятим рішенням міської радою і укладеним договором оренди.

Як вже було зазначено судом, рішенням Київської міської ради від 16.12.2021 № 4149/4190 «Про передачу ТОВ "Менаполіс" в оренду земельної ділянки для реконструкції, будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення на вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва» (далі - рішення № 4149/4190) передано ТОВ "Менаполіс" в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5483 га (кадастровий номер 8000000000:79:241:0034, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.06.2021 № НВ-0007039422021) для реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення (код КВЦПЗ - 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури) на вул. Голосіївській, 13-д у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно (договори купівлі продажу нерухомого майна від 06.02.2019 № 109, від 06.02.2019 № 110, від 06.02.2019 № 111, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2019, номери записів про право власності 30176745, 30176701, 30176771).

Тобто, земельна ділянка ТОВ «Менаполіс» отримана в оренду саме з метою реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс. При цьому у пункті 5 рішення № 4149/4190 зазначено, що рішення набирає чинності з моменту укладення між товариством і ОСББ «Домашній затишок» і «Голосіївська фортеця» відповідного взаєморозуміння меморандуму про взаєморозуміння, який має бути посвідчений у встановленому порядку.

Проте, у матеріалах справи відсутній зазначений меморандум.

У подальшому, Київрадою було прийняте рішення від 08.02.2024 № 7772/7813 «Про передачу ТОВ «ВМ СОЛЮШНС» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і громадського будинку на вул. Межигірській, 78, 78, літ. «О», 78 літ. «Ь» у Подільському районі міста Києва», пунктом 8 якого також було вирішено внести зміни до пункту 5 рішення Київської міської ради від 16 грудня 2021 року № 4149/4190, виклавши його у новій редакції: « 5. Це рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи шляхом вручення акта».

На виконання вказаних рішень лише 17.06.2024, на підставі рішення Київської міської ради від 16.12.2021 №4149/4190, між ТОВ "Менаполіс" та Київрадою було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., за реєстровим № 502, згідно умов якого Київська міська рада передала, а ТОВ "Менаполіс" отримало у користування земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:241:0034, площею 0,5483 га, з цільовим призначенням - для реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення (02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Голосіївська, 13-д у Голосіївському районі міста Києва, строком на 15 років.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що саме у зв`язку зі зволіканням позивача в укладенні договору оренди з урахуванням вже наявного рішення від 16.12.2021 № 4149/4190, договір оренди земельної ділянки був укладений між сторонами лише через 2,5 роки, що свідчить про недобросовісність Київради.

Більше того, слід зазначити, що Київрадою було прийняте рішення від 12.12.2024 № 573/10381 «Про скасування пункту 8 рішення Київської міської ради від 08.02.2024 № 7772/7813 та врегулювання спірних питань між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНАПОЛІС» та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК» та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГОЛОСІЇВСЬКА ФОРТЕЦЯ», яким, зокрема, було скасоване рішення № 4149/4190.

Проте, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 910/16308/24 було визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 12.12.2024 № 573/10381; зобов`язано Київраду відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме: зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки по вул. Голосіївська, 13Д у Голосіївському районі м. Києва за позивачем, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.06.2024 № 502, укладений між відповідачем та позивачем для реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення на вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:79:241:0034; площа 0,5483 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення - 02.10).

Отже, враховуючи недобросовісність дій позивача щодо укладення договору оренди, з огляду на наявність рішення Київради № 4149/4190, територіальна громада міста Києва не могла набути кошти в якості орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 (пільговий період) на суму 663 786,94 грн.

Щодо визначення відсоткової ставки для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, суд зазначає наступне.

Так, позивачем при розрахунку розміру заявлених позовних вимог застосовано ставку орендної плати у розмірі 5 % згідно додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2020 рік" від 12.12.2019 №456/8029, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869, додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 №7531/7572 та за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Проте, відповідач стверджує про необхідність застосування ставки річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки наразі триває будівництво.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, за результатами розгляду листа Управління захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва Київської міської ради від 13.07.2026 № 08/226-2409, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київради було проведене обстеження земельної ділянки по вул. Голосіївській, 13-Д у м. Києві (кадастровий номер 8000000000:79:241:0034), за результатами якого був складений акт обстеження вказаної земельної ділянки № ДК/175-АО/2026 від 06.08.2026, відповідно до якого було встановлено, що земельна ділянка частково огороджена капітальним парканом, частково захаращена. На земельній ділянці розташовані зелені насадження, тимчасовій навіс для автомобілів, 2 капітальні будівлі та збірна-розбірна споруда невідомого призначення. Встановити наявність або відсутність третьої капітальної споруди, що перебуває у власності ТОВ "Менаполіс", немає можливості через зарослі зелених насаджень. Доступ до земельної ділянки вільний. Будівельні роботи не проводяться.

Вказане також підтверджується фотоматеріалами, доданими до акту обстеження. При цьому, зазначення у акті обстеження року такого обстеження - 2020 є помилковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та переписки Департамента земельних ресурсів та Управління захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва Київської міської ради, що передувала складенню даному акту обстеження, вірним роком обстеження є саме 2026, на чому також було наголошено і позивачем.

Також, як було повідомлено Департаментом містобудування та архітектури, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діляності «містобудівний кадастр м. Києва», містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою вул. Голосіївській, 13-Д у м. Києві не надавались.

Отже, хоча земельна ділянка на вул. Голосіївській, 13-Д у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:79:241:0034) і була отримана відповідачем для реконструкції будівель і споруд під житловий комплекс з приміщеннями громадського призначення, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення, проте, відповідачем належними доказами не доведено, що на час прийняття даного рішення, на цій земельній ділянці триває будівництво та не спростовано більш вірогідними доказами доводів позивача про відсутність такого будівництва.

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано плату за ставкою 5 % від нормативної грошової оцінки.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів, яка підлягає стягненню з ТОВ "Менаполіс" за спірний період (за вирахуванням періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022) становить 2 476 301,84 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" (03039, місто Київ, вул. Ізюмська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 42783375) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) 2 476 301 (два мільйони чотириста сімдесят шість тисяч триста одна) грн 84 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та судовий збір за розгляд позову у розмірі 29 715 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 62 коп.

У решті вимог - відмовити.

3. Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Менаполіс" (03039, місто Київ, вул. Ізюмська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 42783375) судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг у сумі 25 353 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 32 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 жовтня 2026.

СуддяО.В. Котков