Decision № 140948664, 27.10.2026, Hadiach District Court of Poltava Oblast

Справа № 526/2893/26

Провадження № 2/526/1739/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Черкова В.Г.,

секретаря судового засідання Лопушняк Т.П.

розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 526/2893/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

02 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування у сумі 52 450,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 10.05.2026 року о 14 год. 15 хв. за адресою: Полтавський район, Полтавська область, місто Зіньків, по вул. Героїв України, буд. 10 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС», про що зазначено в страховому полісі № НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН». За фактом ДТП її учасниками було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), що підтверджує відсутність спору між учасниками щодо обставин пригоди та дозволяє врегулювати страховий випадок без участі органів Національної поліції України. Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про отриманням страхового відшкодування та надав пояснення щодо обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, на підставі чого страховиком було заведено страхову справу № 18989/63/2026/53. Зокрема, позивачем вказано, що сторони дійшли згоди стосовно винного, що підтверджується записом внесеним ОСОБА_4 до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому, водій автомобіля ВАЗ-21099 визнав вину в повному обсязі. Однак, 27.05.2026 року АТ «СГ «ТАС» направило позивачу лист № 19890/9126/TC від 27.05.2026 про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на висновок судового експерта Яценка О.В. № 28/26 від 25.05.2026 року складеного за результатами автотехнічного дослідження, проведеного на підставі заяви представника ТДВ «СК «ГАРДІАН» (страховик іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди) ОСОБА_5 від 12.05.2026 року, № 12-05-26-2 у межах розгляду страхової справи № G-53234. Згідно із зазначеним висновком судовий експерт дійшов висновку про відсутність у діях водія автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_4 , порушень Правил дорожнього руху України, які перебували б у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Водночас експерт зазначив, що саме позивач порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, а такі дії, на його думку, з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач поклав в основу свого рішення саме висновок автотехнічного дослідження, проведеного на замовлення страховика іншого учасника ДТП ТДВ «СК «ГАРДІАН», при цьому не навівши жодних мотивів, з яких були відхилені інші матеріали страхової справи, зокрема Європротокол та пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до Національного банку України зі скаргою на дії АТ «СГ «ТАС» щодо безпідставної відмови у виплаті страхового відшкодування та неналежного розгляду матеріалів страхової справи № 18989/63/2026/53, а також до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо неправомірної, на думку позивача, відмови АТ «СГ «ТАС» у виплаті страхового відшкодування, однак йому було повідомлено, що зазначені установи не наділені повноваженнями щодо встановлення відповідальної особи за заподіяння шкоди, а спір щодо правомірності відмови у страховій виплаті підлягає вирішенню в судовому порядку.

Таким чином, позивач використав усі доступні позасудові способи захисту свого порушеного права, однак спір не був врегульований, що й зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Водночас, вказує, що у зв`язку з необхідністю відновлення транспортного засобу та неможливістю отримати належне страхове відшкодування у досудовому порядку позивач замовив проведення зазначених ремонтних робіт у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , для визначення переліку необхідних ремонтно-відновлювальних робіт та їх вартості. Відтак поніс відповідні витрати на загальну суму 52 450,00 грн. Визначену суму власнику транспортного засобу відповідач добровільно сплатити відмовляється, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05 жовтня 2026 року від представника відповідача ПАТ «СГ «ТАС» до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що твердження позивача щодо того, що ПАТ«СГ«ТАС» зобов`язане виплатити страхове відшкодування є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству. 26.04.2025 між ОСОБА_1 та АТ СГ «ТАС» (приватне) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 23804489, забезпеченим траспортним засобом за даним Договором є Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-229831903 ТДВ «СК ГАРДІАН». 10.05.2026 року за участю вищезазначених автомобілів сталася дорожньо-транспортна пригода.

Для перевірки даних, зазначених в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду ТДВ «СК ГАРДІАН, направило запит з матеріалами страхової справи судовому експерту ОСОБА_7 щодо обставин настання ДТП, утворення пошкоджень вказаних транспортних засобів, дії водіїв даних ТЗ, відповідність вимогам Правил дорожнього руху. Відтак, експертом зазначено, що в даній дорожній обстановці при наявному комплексі вихідних даних, дії водія Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1. ПДР України, та з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку зі створенням небезпеки, яка призвела до настання даної ДТП, в діях водія автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається, тому його дії не знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 . За цих обставин, цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 не наступила. Керуючись п.2 ч.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СГ «ТАС» не мало правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 , оскільки останній не має права на пряме врегулювання страхового випадку. Тому, просили в задоволенні позову відмовити за необгрунтованістю.

29.09.2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти аргументів страхової компанії зазначених у відзиві на позов, оскільки вважає, що Європротокол являється достатнім доказом, для врегулювання страхового випадку. Оформлення ДТП за Європротоколом є підставою для спрощеного врегулювання страхового випадку. Крім того вважає, що висновок судового експерта не може бути доказом його вини та підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Як встановлено, з матеріалів справи, висновок експерта був складений на підставі заяви АТ «СГ «ТАС» (приватне). При цьому, встановлення порушення пункту 10.1 ПДР України потребує не лише формального констатування певної дії водія, а й встановлення того, коли саме для водія виникла небезпека, чи мав він технічну можливість її виявити, які саме дії повинен був вчинити відповідно до вимог ПДР України, та чи перебувають його дії у безпосередньому причинному зв`язку з настанням ДТП. Відповідач не довів належними та достатніми доказами, що саме позивач спричинив ДТП у розумінні ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що позивачем надані належні докази матеріального збитку понесеного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тому, просить позов задоволнити.

Також, представник відповідача ПАТ «СГ «ТАС» звернувся з клопотанням про передачу справи за належною підсудністю до суду за місцезнаходженням юридичної особи.

Розглянувши клопотання, суд зазначає, що предметом спору є стягнення страхового відшкодування. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, на дані правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Зважаючи на те, що ч. 5 ст. 28 ЦПК України передбачено право позивача на вибір підсудності за своїм місцем проживання, підстави для передачі справи відсутні. Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.ст. 3, 5 цього Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Судом встановлено, що 10 травня 2026 року о 14 год. 15 хв. по вул. Героїв України, 10, в м. Зіньків, за участю автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди обома учасниками пригоди було заповнене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 10.05.2026, у якому, зокрема, міститься інформація про водіїв, їх транспортні засоби, зазначені страхові компанії учасників пригоди з номерами полісів, а також відображена схема пригоди, її обставини та вказано пояснення схеми. При цьому у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) зазначено, що водій ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 власником автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПАТ Страхова група «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №238044891.

Власником автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 . Цивільно-правова відповідальність власника зазначеного транспортного засобу застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 229831903.

11.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку до договору ОСЦПВВНТЗ , на підставі чого було заведено страхову справу №18989/63/2026/53.

При цьому ОСОБА_1 у повідомленні пояснив, що 10.05.2026 керуючи автомобілем Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по своїй смузі руху, заздалегідь увімкнув лівий покажчик повороту, після чого перевірив дорожню обстановку через дзеркало заднього виду (транспортних засобів у зоні видимості позаду не виявив), переконавшись у повній відсутності зустрічного транспорту розпочав виконання безпечного маневру повороту ліворуч для заїзду на приватну територію. Безпосередньо під час виконання та завершення маневру почув сильний раптовий удар у ліву бічну сторону свого автомобіля. В подальшому було встановлено, що зіткнення з його транспортним засобом допустив водій автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_9 . Останній не міг пояснити механізм події, оскільки дуже поспішав, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожню обстановку. (а.с 17)

АТ «СГ «ТАС» відмовило у виплаті страхового відшкодування позивачу в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що на підставі отриманих документів та проведеної перевірки судовим експертом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений транспортний засіб не наступила, що оформлено листом вих. №19890/9126/ТС від 27.05.2026.

Відповідно до Висновку судового експерта ОСОБА_7 № 28/26 від 25.05.2026р. за результатами проведення авто технічного дослідження встановлено, що: «В даній дорожній обстановці, при наявному комплексі вихідних даних, дії водія автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, та з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку зі створенням небезпеки, яка призвела до настання даної ДТП. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається, що перебувають у причинному зв`язку зі створенням небезпечної обстановки , яка призвела до настання даної ДТП. Схема ДТП, яка зазначена в єропротоколі від 10.05.2026 узгоджується з викладеними обставинами.(а.с. 27-30)

На ремонт автомобіля Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач витратив 52 450,00 грн., які сплатив 27.07.2026. на користь ФОП ОСОБА_6 на підставі акту від 27.07.226.

Оскільки дотепер позивачу не відшкодовані збитки, яких він зазнав у зв`язку з ремонтом свого автомобіля, то він звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин, суд бере до уваги, що ключовим питанням для правильного вирішення спору є встановлення особи з вини якої сталася ДТП, а також наявність правових підстав для відшкодування шкоди позивачу володільцем транспортного засобу, яким завдано такої шкоди, незалежно від його вини, оскільки шкоди завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК).

Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що 10.05.2026 р. мало місце ДТП за участю двох легкових транспортних засобів: автомобіля Audi A6, власником якого є позивач, та автомобіля ВАЗ 21099, під керуванням ОСОБА_4 . Обставини події ДТП не заперечувалися водіями відповідних транспортних засобів, внаслідок чого ними було складено Європротокол, в якому водій автомобіля ВАЗ 21099 визнав свою вину у порушенні вимог Правил дорожнього руху.

Натомість страховик автомобіля ВАЗ 21099, ТДВ «СК «ГАРДІАН» для з`ясування питання вини у діях учасників ДТП, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями водіїв та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, забезпечив проведення автотехнічного дослідження судовим експертом, за результатом якого був складений висновок експерта №28/26 від 25.05.2026, відповідно до якого винуватцем ДТП є водій автомобіля Audi A6 , оскільки саме порушення таким водієм вимог п. 10.1 ПДР України з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем ВАЗ 21099. Відсутність у діях водія автомобіля ВАЗ 21099 невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору були умовою створення аварійної ситуації або знаходились в причинному зв`язку з настанням ДТП, стала підставою для відмови АТ «СГ«ТАС» у відшкодуванні матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля.

Відповідно до ст. 102 ЦПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Ч. 6 ст. 102 ЦПК передбачено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

Аналіз змісту висновку експерта №28/26 від 25.05.2026. свідчить, що він відповідає вимогам, передбаченим законом, та є належним чином обґрунтованим. Будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність такого експертного висновку вимогам належності, достовірності та допустимості судом не встановлено. При цьому, суд бере до уваги, що відповідний висновок складений на підставі вихідних даних про обставини події ДТП, які не заперечуються водіями-учасниками ДТП. Отже наявність вини водія автомобіля Audi A6 та відсутність вини водія автомобіля ВАЗ 21099 у настанні події ДТП та її наслідках підтверджується висновком експерта №28/26 від 25.05.2026.

В контексті доводів сторони позивача щодо винуватості водія ВАЗ 21099 події ДТП та її наслідках суд зауважує наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення виплати відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів»

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Положеннями ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ.

Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол». Таким чином, Європротокол - це спрощена форма оформлення ДТП його учасниками без виклику патрульної поліції, при цьому заповнений бланк Європротоколу є документальним підтвердженням факту ДТП.

Однією із виключних підстав для складання Європротоколу є саме наявність згоди водіїв учасників ДТП щодо обставин її скоєння.

Пунктом 4 ст. 31 Закону №3720-ІХ передбачено, що водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що для з`ясування наявності підстав цивільно-правової відповідальності страхувальника страховик має право вживати заходи для встановлення обставин події ДТП, до яких відноситься і наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями страхувальника та наслідками у вигляді завданні шкоди.

Таким чином слід виснувати, що підставою цивільно-правової відповідальності виступають об`єктивні дані про обставини та подію ДТП, а отже суб`єктивне сприйняття учасниками такої пригоди своєї ролі не має вирішального значення.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що події ДТП передував маневр водія автомобіля Audi A6, який полягав у виконанні маневру лівого повороту, через зустрічну смугу. В цей час водій автомобіля ВАЗ 21099 рухався по зустрічній смузі автомобіля Audi A6, який знаходився біля правого краю в статичному положенні, в процесі виконання об`їзду водій автомобіля Audi A6 ОСОБА_1 почав поворот вліво до прилеглої території. В результаті чого водій ВАЗ 21099 допустив зіткнення із автомобілем Audi A6. Відповідні обставини події ДТП не заперечувались учасниками справи і підтверджуються змістом Європротоколу та поясненнями водія ОСОБА_1 . Отже судом встановлено, що події ДТП передувало вчинення водієм ОСОБА_1 порушень вимог ПДР України.

Натомість, встановлення наявності правових підстав для покладання на учасника ДТП цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП, необхідним є наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача.

Юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку є складним процесом і часом виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП.

В той же час враховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв`язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, оцінці судом підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв`язку як складової підстави цивільно-правової відповідальності.

Використання правил встановлення необхідного причинного зв`язку, які покладено в основу практичного застосування теорії необхідного спричинення, дозволяє встановити, що у процесі послідовного розвитку протиправної дії в часі суспільно небезпечний наслідок з необхідністю походить від конкретного діяння, вчиненого особою, а не знаходиться стосовно нього у випадковому відношенні.

Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку.

Це правило, в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються дії інших осіб, що, відповідно, обумовлює необхідність наступної юридичної оцінки декількох чинників, які певною мірою впливають на настання передбачених законом наслідків, є ключем до розв`язання питання про наявність (відсутність) підстави юридичної відповідальності конкретної особи.

Причинний зв`язок у деліктних правовідношеннях, зумовлених завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками.

При виявленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом яким завдається шкода, так і неналежне поводження інших учасників руху, що також може виключити відповідальність водія. Саме порушення ПДР, які виступають безпосередньою причиною настання негативних наслідків у кожному конкретному випадку ДТП, тобто внаслідок яких завдається шкода, і є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу відповідного деліктного правовідношення.

Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок слід враховувати наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається.

Подібний висновок узгоджується із правовим аналізом, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №13-31кс19 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №537/1916/18.

Аналізуючи обставини події ДТП, що мала місце 10.05.2026 р., в контексті наданих сторонами доказів, які були об`єктом дослідження під час даного судового провадження, суд доходить висновку про обґрунтованість твердження про те, що винуватцем ДТП є водій автомобіля Audi A6 ОСОБА_1 , оскільки саме порушення таким водієм вимог п. 10.1 ПДР України з технічної точки зору знаходились у прямому причинному зв`язку з зіткненням з автомобілем ВАЗ 21099. При цьому, суд бере до уваги, що водій автомобіля Audi A6 мав технічну можливість уникнути даної ДТП, оскільки у нього не було перешкод технічного характеру для виконання вимог п. 10.1 ПДР України, а напрямок руху задавався його вольовою активністю.

Підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) передбачені ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зокрема: страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду: заподіяну транспортному засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивач посилається лише на визнання вини водія ВАЗ 21099 ОСОБА_4 , тоді як підписання водіями європротоколу фіксує лише їхню первинну згоду на момент ДТП, яка може бути повністю спростована належними письмовими доказами.

Залучений стороною судовий експерт у своєму висновку № 28/26 чітко встановив відсутність вини ОСОБА_4 та наявність вини самого позивача у вчиненні ДТП.

Враховуючи, що позивач у встановленому законом порядку цей висновок не оскаржував, клопотань про призначення судової автотехнічної експертизи не заявляв, вказаний висновок є єдиним належним та допустимим доказом технічних обставин події у справі.

За таких обставин, беручи до уваги, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Audi A6, який належить позивачу, сталася з вини водія такого автомобіля, то відсутні правові підстави для покладання цивільно-правової відповідальності за завдану позивачу шкоду на водія автомобіля ВАЗ 21099, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.ст.22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст.6, 31, 33, 34, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місце знаходження: 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30115243.

Головуючий: В. Г. Черков