Decision № 140943752, 04.05.2026, Pustomyty District Court of Lviv Oblast

Справа № 450/5922/25 Провадження № 2/450/839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області,

про (предмет позову):

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

підстава позову (позиція позивача):

ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстрований у такій з 2015 року. Право власності на квартиру не зареєстровано за фізичними чи юридичними особами, на балансах юридичних осіб ця квартира не перебуває. Позивач утримує це майно, користується ним відкрито та безперервно. Ніхто до позивача вимог щодо цього майна не заявляє. Тому, позивач вирішив зареєструвати своє право на єдине житло - квартиру АДРЕСА_2 . Іншого, крім судового порядку зареєструвати своє право яке виникло з підстав ст. 344 ЦК України неможливо.

Позиція відповідачів: представник Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву до суду не надходив. Від відповідача надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника сільської ради, проти задоволенню позову відповідач Оброшинська сільська рада Львівського району Львівської області не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

09.06.2025 року ухвала суду про відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Згідно наказу Директора ДП Дослідне господарство Оброшино від 29..09.1980 року ОСОБА_3 виділено кімнату в гуртожитку. Рішенням № 15 від 20.08.2015 року виконавчого комітету Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Про розгляд заяви ОСОБА_3 присвоєно поштову адресу квартирі житлового будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Згідно Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виданий ОКП ЛОР БТІ та ЕО за станом 12.08. 2015 року квартира АДРЕСА_2 складається з двох житлових кімнат, житловою площею 38, 7 кв.м., загальною площею 62, 4 кв.м.

Згідно Довідки № 556 від 24.07.2015 року, видана Ставчанською сільською радою Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 згідно погосподарських книг сільської ради зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 489931401 станом на час розгляду судом справи право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано. В свою чергу, із Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.05.2020 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що видно із Витягу зі спадкового реєстру № 83123122 від 04.11.2025 року. Інформація про те, що ОСОБА_3 звертався із заявою про передачу йому у власність зазначеної квартири відсутня. Також, відсутня інформація, що відповідач ОСОБА_2 дочка ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2 . Крім того, за вказаною адресою остання судової кореспонденції не отримувала.

Із наведеного слідує висновок, що позивач ОСОБА_1 не пізніше як з 2015 року володіє та користується квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. п.9, 11, 13, 14 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю.

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Висновок суду:

Суд зазначає, що позивачем ОСОБА_1 , належними, допустимими та достовірними доказами доведено, що він добросовісно, вільно та відкрито володіє на користується майном, а саме, квартирою АДРЕСА_2 . При цьому, суд враховує, що право власності на вказане нерухоме майно ні за ким не зареєстровано, тому позивач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 , безперервно та відкрито продовжував користуватися цим майном впродовж більше 10 років, утримує та використовує його для власних потреб, а тому суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позову та визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за набувальною давністю.

З урахуванням положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судові витрати у справі за заявою позивача покласти на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_4 , задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 04.05.2026 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ; Оброшинська сільська рада Львівського району Львівської області, 81115, вул. Тараса Шевченка, 5, с. Оброшине, Львівський район, Львівська область

СуддяЄ. О. Данилів