Decision № 140936624, 26.10.2026, Slavutych City Court of Kyiv Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/934/26

Провадження №2/377/735/26

26 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, посилаючись на статті 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 в розмірі 38 809,61 гривень, яка складається з 21 304,56 гривень заборгованості за тілом кредиту, 16 704,05 гривень заборгованості за процентами, 801 гривні заборгованості за комісією, та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 206903 на суму 22 500 гривень. Відповідач виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті кредитодавця. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця, розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом c8e3981e, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України. На виконання умов кредитного договору, 29.10.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -XXXX-8362 відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. 03.04.2026 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 03042026. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, на момент подання позовної заяви, становить 42 409,61 гривень, яка складається з: 21 304,56 гривень заборгованості за тілом кредиту; 16 704,05 гривень заборгованості по процентах; 801 гривня заборгованості по комісії, 3 600 гривень заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 38 809,61 гривень. Ураховуючи наведене, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 в розмірі 38 809,61 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень (а. с. 3-7).

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 05 жовтня 2026 року. Вказаною ухвалою судді за клопотанням позивача, від імені якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, витребувано із АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» докази (а. с. 68-71).

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку відповідачем ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Зачепіло З.Я., подано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що надана копія кредитного договору № 206903 від 29.10.2026 не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .. Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Позивачем не надано належних доказів (розрахункового документа, платіжного доручення, меморіального ордеру) або виписки з банківського рахунку на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором. У договорі, укладеному з первинним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що грошові кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такий документ складається одноособово стороною позивача та не є первинним документом, який би підтверджував умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначеного доказу повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Тобто, розрахунок заборгованості, наданий позивачем в якості доказу виникнення такої заборгованості за вказаним кредитним договором, є суто внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитись чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування процентів за користування кредитом. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги. Заборгованість за неустойкою в розмірі 3 600 гривень не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану. Положення договору щодо нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, тому первісним кредитором безпідставно нараховано комісію за надання кредит у розмірі 801 гривня (а. с. 93-97).

24 вересня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача Кукси К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що кредитний договір № 206903 від 29.10.2026 укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідач підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Одноразовий ідентифікатор c8e3981e відправлено на номер телефону НОМЕР_2 відповідача та введено ним 29.10.2025 11:12:39. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є небажанням сплачувати заборгованість. При укладенні кредитного договору № 206903 від 29.10.2025 позичальник погодився з умовами, визначеними в пунктах 2.5 та 2.4 цього договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка складає 4 500 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору, і комісію за обслуговування кредитним договором в розмірі 801 гривня. Отже, позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором. Відразу після підписання договору, 29.10.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ коштів згідно договору № 206903 від 29.10.2025 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на платіжну картку № НОМЕР_3 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 05.06.2026 з відміткою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та додатком до нього. Фінансова компанія може користуватись послугами іншої фінансової компанії для здійснення певних операцій, включаючи перерахування коштів фізичній чи юридичній особі. Це дозволяється законодавством України та регулюється договірними відносинами між компаніями, зокрема, питання договірних відносин між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не стосуються предмету даного спору. Позивач належним чином підтвердив факт перерахування коштів відповідачу. Варто зазначити, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний електронними підписом та печаткою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Даний документ є належним, повним та вичерпним доказом заборгованості, оскільки він охоплює всі необхідні обчислення сум, які стягуються та містять таблицю з даними та обчисленням, з яких можна зрозуміти яким чином отримано суму стягнення відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. Таким чином, у позивача відсутній обов`язок повідомляти боржника про відступлення права вимоги (а. с. 104-109).

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року приєднано до матеріалів справи: відзив на позовну заяву разом з доданими документами, заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з доказами надіслання позивачу, інформацію № КНО-07.8.5/15758БТ від 06.09.2026 та інформацію № КНО-07.8.5/16081 БТ від 10.09.2026, виписки по рахунку № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_5 , за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, звіту по транзакціях з використанням /без використання БПК, що були випущені до рахунку № НОМЕР_4 за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, які надійшли від АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали судді від 31 серпня 2026 року, відповіді на відзив разом з доданими документами та доказами надіслання відповідачу (а. с. 116-118).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. В позовній заяві представник позивача Кукса Карина Олександрівна просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До відзиву на позовну заяву представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. додано заяву про проведення судового засідання без участі відповідача та представника відповідача (а. с. 98).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 на сайті кредитодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» звернувся із заявою на видачу кредиту № 100969017, яка була підписана ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором 18b37c47, в якій зазначив свої персональні дані: ПІБ, РНОКПП, дату народження, інформацію про сімейний стан, освіту, дані паспорта, інформацію про місце роботи, доходи, адресу реєстрації та фактичного місця проживання, а також просив ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на підставі договору видати йому кредит в розмірі 22 500 гривень (а. с. 20).

29 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 206903 (індивідуальна частина) (далі кредитний договір), паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронним підписами, зокрема відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором c8e3981e (а. с. 10-19).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах і в строки/терміни, що визначені договором.

Як вбачається з пункту 2.2. кредитного договору, кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 22 500 гривень надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 18 000 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті; у розмірі 4 500 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини.

Згідно з пунктом 2.3. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в пункті 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктами 2.4.-2.5. кредитного договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 0 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 4 500 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Як вбачається з пункту 2.6. кредитного договору, загальний строк кредитування за цим договором складає 140 днів з 29.10.2025 (дата надання кредиту) по 18.03.2026. Строк, на який надається кредит, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Згідно з пунктом 2.7. кредитного договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 24 242,90 гривень. Денна процентна ставка складає: 24 242,90 гривень / 22 500,00 гривень / 140 днів * 100% = 0,7696%/день.

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 2.6 договору.

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Як вбачається з пункту 5.1. кредитного договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua.

Додатком до договору про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025 є Графік платежів за кредитним договором (зв. ст. а. с. 13).

29 жовтня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 18b37c47 (а. с. 21-22).

Як вбачається з інформаційної довідки № 2808/05-06, виданої 05.06.2026 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», 29.10.2025 об 11:12 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 18 000 гривень за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, номер транзакції 310362472, призначення платежу видача кредиту за договором № 206903 від 29.10.2025 (а. с. 29-30).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 03042026 (а. с.40-44).

Відповідно до умов договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, Витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року Реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026, Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року, платіжної інструкції № 1110 від 09 квітня 2026 року, вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 в розмірі 42 409,61 гривень, перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а. с. 40-47).

Питання дійсності договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, укладеного між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628, статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025 було укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за № 164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025, в якому зазначено, що він підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором c8e3981e. Електронний договір про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025 містить особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Зазначені обставини свідчать про належне укладення договору про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025, в тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами вказаного договору, шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З інформації АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15758БТ від 06.09.2026, КНО-07.8.5/16081 БТ від 10.09.2026, вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_5 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні (а. с. 81, 87).

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_5 , за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, звіту по транзакціях з використанням /без використання БПК, що були випущені до рахунку № НОМЕР_4 за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, які надійшли від АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали судді від 31 серпня 2026 року, 29 жовтня 2025 року о 20:29 наявне зарахування грошових коштів на вказаний рахунок в розмірі 18 000 гривень (а. с. 82-84, 88-90).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, станом на 24.03.2026 становить 42 409,61 гривень та складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 304,56 гривень; процентів, нарахованих за період з 29.10.2025 по 18.03.2026, в розмірі 16 704,05 гривень, комісії в розмірі 801 гривня; пені в розмірі 3 600 гривень. За вказаний період відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 11.11.2025 4 224,29 гривень з яких: 1 195,44 гривень було зараховано на сплату тіла кредиту; 3 028,85 гривень - на сплату процентів (а. с. 48-49).

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, станом на 01 червня 2026 року становить 42 409,61 гривень та складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 304,56 гривень; процентів, нарахованих за період з 29.10.2025 по 18.03.2026, в розмірі 16 704,05 гривень, комісії в розмірі 801 гривня; штрафних санкцій в розмірі 3 600 гривень (а. с. 50).

Жодних платежів відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснював.

Суд погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 в сумі 38008,61 гривень, який складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 304,56 гривень; процентів, нарахованих за період з 29.10.2025 по 18.03.2026, в розмірі 16 704,05 гривень, розмір яких передбачено умовами договору і положенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, позивач просить стягнути крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом, заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту, нарахованою за період з 26.11.2025 по 18.03.2026, в розмірі 801 гривня.

В термінах та визначеннях договору про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025 визначено, що комісія за управління та обслуговування кредиту комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Пунктами 2.4.-2.5. кредитного договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 4 500 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, в пунктах 2.4.-2.5. кредитного договору № 206903 передбачено сплату позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом у розмірі 1,00 гривня та комісії за управління та обслуговування кредиту за стандартним (базовим) тарифом в розмірі 100,00 гривень.

Отже, пункти 2.4.-2.5. укладеного між сторонами договору не містять зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту (а. с. 10-13).

За таких обставин положення договору про споживчий кредит № 206903 від 29.10.2025 про сплату позичальником на користь товариства комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемними.

Таким чином, заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту в розмірі 801 гривня стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Разом з тим, доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про те, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позову, не приймаються судом до уваги, виходячи з такого.

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Згідно із положеннями статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Таким чином, зазначені доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та матеріалах справи.

Твердження представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, спростовуються інформаційною довідкою № 2808/05-06, виданою 05.06.2026 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», відповідно до якої 29.10.2025 об 11:12 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 18 000 гривень за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, номер транзакції 310362472, призначення платежу видача кредиту за договором № 206903 від 29.10.2025 (а. с. 29-30), інформацією АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15758БТ від 06.09.2026, КНО-07.8.5/16081 БТ від 10.09.2026, з якої вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_5 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні (а. с. 81, 87), випискою по рахунку № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_5 , за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, звіту по транзакціях з використанням /без використання БПК, що були випущені до рахунку № НОМЕР_4 за період з 29.10.2025 по 03.11.2025, з яких видно, що 29 жовтня 2025 року о 20:29 наявне зарахування грошових коштів на вказаний рахунок в розмірі 18 000 гривень (а. с. 82-84, 88-90).

Доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я., викладені у відзиві на позовну заяву про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості за договором не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування і суму заборгованості за кредитом, не приймаються судом до уваги, виходячи із наступного.

Так, первісний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» є фінансовою, а не банківською установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальника.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказане Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Отже, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначив у договорі про споживчий кредит № 206903 (індивідуальна частина) від 29.10.2025, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір процентів за договором.

Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідача за кредитним договором, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом.

Відповідачем не було спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Доводи представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я., наведені у відзиві на позовну заяву про те, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договорами під час дії воєнного стану, тому заборгованість за неустойкою в розмірі 3 600 гривень не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд не приймає до уваги, оскільки в позовній заяві позивач не просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за неустойкою в розмірі 3 600 гривень, нарахованою за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025.

Інші доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, доводи представника позивача наведені у відповіді на відзив, не впливають на висновки суду.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного договору про споживчий кредит № 206903 від 29 жовтня 2025 року, договору факторингу № 03042026 від 03.04.2026, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов`язання з укладеного договору та їх неналежного виконання відповідачем, суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в розмірі 38 008,61 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 304,56 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахованим в межах строку кредитування за період з 29.10.2025 по 18.03.2026, 16 704,05 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02, укладеного 20.01.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію додаткової угоди № 25771563340 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеної 25.05.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10, виданого Тимошенку Олександру Олександровичу, ордер про надання правничої допомоги серії АІ № 2115421 від 30 січня 2026 року, копію довіреності від 12 лютого 2026 року, якою ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уповноважило адвоката Тимошенка Олександра Олександровича на представництво ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в судових установах, копію акту прийому-передачі наданих послуг, підписаного 05.06.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідно до якого виконавець Адвокатське бюро «Тимошенко і партнери» надав, а клієнт ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, 2 години, вартість послуги 5 000 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025, 2 години, вартість послуги 1 000 гривень; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , 1 година, вартість послуги 500 гривень; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 206903 від 29.10.2025 на рахунок позичальника ОСОБА_1 , 1 година, вартість послуги 500 гривень, всього 7 000 гривень (а. с.35-36, 51-56).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери» Тимошенком О.О. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 761/4132/24, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного питання.

22 вересня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій вона просила зменшити розмір витрат ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2 000 гривень, посилаючись на те, що розмір правничої допомоги у сумі 7 000 гривень є непропорційним. Справа є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів (а. с. 99-100).

Враховуючи, що позивач підтвердив належними і допустимими доказами факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді, ці витрати були пов`язані з розглядом справи, відповідали критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в розмірі 7 000 гривень були фактичними і неминучими, оскільки відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, а їх розмір обґрунтованим та узгоджуються з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, зазначеним у позовній заяві, які позивач поніс і які очікував понести в зв`язку із розглядом справи.

Крім того, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

У даній справі невідповідності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям, визначеним у частині третій статті 141 ЦПК України, судом не встановлено.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 38 008,61 гривень х 100 %: 38 809,61 гривень = 97,94 % (відсоток розміру задоволеного позову); 7 000 :100 % х 97,94 % = 6 855,80 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Відповідно до платіжної інструкції № 50163 від 29.07.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 2 662,40 гривень :100 % х 97,94 % (відсоток розміру задоволеного позову) = 2 607,55 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 206903 від 29 жовтня 2025 року в розмірі 38 008,61 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 304,56 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом 16 704,05 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 607 гривень 55 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 855 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: місто Київ, Бульвар Лесі Українки, будинок № 34.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька