Sentence № 140929934, 26.10.2026, Peresypskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Suvorovskyi District Court of Odesa City)

Справа № 523/21007/26

Провадження №1-кп/523/1964/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора Одеської обласної прокуратури - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченої (підсудної) - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22026160000000335, внесене до ЄРДР 11.06.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Суклея Республіки Молдова, громадянки України, зі середньою освітою, незаміжньої, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, а також угоду про визнання винуватості, укладену між вказаним прокурором та зазначеною обвинуваченою, за участю її захисника, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом, підсудна ОСОБА_5 протягом 2024 року (точні дата і час не встановлені), усвідомлюючи, що рф здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин в ході спілкування в мережі Інтернет вступила в контакт з громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був користувачем месенджеру «Telegram» (сервісу для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) під іменем (аккаунтом) « ОСОБА_7 » (Username: ІНФОРМАЦІЯ_3 , далі « ОСОБА_7 »).

Надалі, підсудна ОСОБА_5 дала зобов`язання ОСОБА_6 здобувати і передавати йому інформацію про розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

На виконання свого злочинного умислу, 09.08.2024 о 18:14 годин, підсудна ОСОБА_5 , діючи умисно, перебуваючи у невстановленому місці, маючи умисел на поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, усвідомлюючи при цьому, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в умовах збройної агресії рф проти України і в умовах введеного в Україні у встановленому законом порядку воєнного стану, виконуючи завдання ОСОБА_6 , переслідуючи протиправну мету зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді створення загрози державній безпеці України, використовуючи власний мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» s/n НОМЕР_1 , IMEII: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 , будучи авторизованим користувачем месенджеру «Telegram» під іменем (аккаунтом) « ОСОБА_8 » (Username: ОСОБА_9 , ID: НОМЕР_5 ), закріпленим за належним їй номером мобільного телефону НОМЕР_4 , в ході спілкування в месенджері «Telegram» передала ОСОБА_6 - користувачу месенджеру «Telegram» під іменем (аккаунтом) « ОСОБА_7 », достовірну інформацію про розташування на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» військової техніки Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 09.08.2024 о 23:06 годин, підсудна ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці, маючи умисел на поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, усвідомлюючи при цьому, що така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в умовах збройної агресії рф проти України і в умовах введеного в Україні у встановленому законом порядку воєнного стану, виконуючи завдання ОСОБА_6 , переслідуючи протиправну мету зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді створення загрози державній безпеці України, використовуючи власний мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» s/n НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_4 , будучи авторизованим користувачем месенджеру «Telegram» під іменем (аккаунтом) « ОСОБА_8 » (Username: ОСОБА_9 , ID: НОМЕР_5 ), закріпленим за належним їй номером мобільного телефону НОМЕР_4 , в ході спілкування в месенджері «Telegram» передала ОСОБА_6 - користувачу месенджеру «Telegram» під іменем (аккаунтом) « ОСОБА_7 », достовірну інформацію про розташування особового складу Збройних Сил України на території ДП «Морский торговельний порт «Чорноморськ».

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, поширена за викладених обставин підсудною ОСОБА_5 інформація про розташування Збройних Сил України є достовірною, а за змістом поширеної інформації можливо ідентифікувати на місцевості розташування Збройних Сил України. Вказана інформація у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, або іншими уповноваженими державними органами не розміщувалась. Поширення вказаної інформації в умовах воєнного стану може завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України.

На розгляд Пересипського районного суду м.Одеси з Одеської обласної прокуратури, до початку судового розгляду кримінального провадження надійшла угода про визнання винуватості, укладена між зазначеною підсудною за участі її захисника ОСОБА_4 з одного боку, та прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_3 , - з іншого.

З огляду на ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, а якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій та переходить до розгляду угоди (ч.3 ст.474 КПК).

Відповідно до означеної угоди про визнання винуватості, підсудній ОСОБА_5 було роз`яснено наслідки укладення цієї угоди та її невиконання, підстави та обмеження права оскарження обвинувального вироку, ухваленого за результатами затвердження угоди, а також узгоджене питання призначення підсудній покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, зі звільненням від його відбування з випробуванням та покладенням на обвинувачену обов`язків в порядку ст.ст.75, 76 КК України.

Підсудна ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю визнала свою провину в інкримінованому діянні, просила суд затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, а будучи ознайомленою судом зі своїми правами та наслідками затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченими ст.ст.473-474 КПК України, підтвердила добровільність укладення угоди, не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при наведених вище обставинах, а також фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення та докази, які містяться в матеріалах досудового розслідування.

Так, підсудна ОСОБА_5 під час пояснень в суді показала, що дійсно за викладеними в обвинувальному акті обставинах вона з використанням свого мобільного телефону робила повідомлення про місця розміщення підрозділів Збройних Сил України на території ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ». У скоєному кається, обіцяє більше такого не вчиняти та просить затвердити угоду при визнання винуватості.

Разом із тим, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_5 у скоєнні нею кримінального правопорушення, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім заслуховування пояснень підсудної в суді, не здійснювалось в силу положень ст.474 КПК України.

При цьому, вияснивши правильність розуміння підсудною ОСОБА_5 та іншими учасниками судового розгляду змісту вказаних обставин, а також роз`яснивши їм про наслідки затвердження угоди про визнання винуватості та ухвалення за результатами цього обвинувального вироку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

Приймаючи до уваги наведені обставини, дослідженням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , судом встановлено, що зазначені процесуальні документи в цілому відповідають вимогам ст.ст.291, 472 КПК України, а відтак суд погоджується з кваліфікацією органом досудового розслідування умисних дій вказаної обвинуваченої за ч.2 ст.114-2 КК України, за ознаками поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

Так, з огляду на ч.2 ст.114-2 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, що карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до ч.2 ст.50, ч.ч.1, 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Наряду із означеним, ч.5 ст.65 вказаного Кодексу встановлює, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, при призначенні покарання підсудній ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст.373, ч.1 ст.475 КПК України, ч.5 ст.65 КК України та умови розглядуваної угоди про визнання винуватості в частині узгодженого між сторонами виду й розміру покарання зазначеній обвинуваченій, яке відповідає санкції інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, що за приписами ст.12 цього ж Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів, мало місце під час дії воєнного стану і могло завдати шкоди обороноздатності Держави, а також суд приймає до уваги характеризуючі особу підсудної дані та добровільне внесення іншими особами на потребу Збройних Сил України грошових коштів в розмірі 500000 гривень в межах розглядуваної угоди (квитанції №№230110018, 230110016 від 01.10.2026).

Так, за матеріалами судового провадження, підсудна ОСОБА_5 свою провину в суді в обсязі висунутого обвинувачення визнала повністю; раніше не судима і вперше притягається до кримінальної відповідальності; незаміжня і утриманців не має; на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР не перебуває; забезпечена місцем реєстрації і проживання в м.Одесі та Одеському районі, відповідно; офіційно непрацевлаштована, але протягом 2022-2023 років займалась волонтерською і благодійною діяльністю; страждає на певні захворювання: з 11.06.2026 утримується під вартою.

В порядку ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_5 , як зазначено в обвинувальному акті та з чим погоджується суд, слід віднести щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставин, що обтяжують покарання вказаної обвинуваченої, не встановлено.

При цьому, при визнанні добровільного перерахування іншими особами благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України в межах розглядуваної угоди про визнання винуватості, укладеної з підсудною ОСОБА_5 , як пом`якшуючої її покарання обставиною, суд виходить з правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 року по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до обставин, що свідчать про щире каяття обвинуваченого та обумовлює можливість пом`якшення покарання.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, з дотриманням принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що в силу приписів ч.5 ст.65 КК України покарання підсудній ОСОБА_5 має відповідати узгодженим в угоді вимогам, з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі в межах визначеного в угоді строку, який відповідає санкції ч.2 ст.114-2 КК України, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з одночасним покладенням на підсудну низки відповідних обов`язків, що за переконанням суду уявляється обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаної особи і недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

В силу вимог ст.72 КК України, ураховуючи термін попереднього ув`язнення підсудної ОСОБА_5 у розглядуваному кримінальному провадженні з часу її затримання в порядку ст.208 КПК України 11.06.2026 до дати ухвалення цього вироку, суд вважає, що означений термін підлягає зарахуванню до строку призначеного за цим вироком покарання вказаній підсудній за правилами, передбаченими у наведеній нормі закону.

Одночасно, виходячи з приписів ч.1 ст.377 КПК України та зважаючи на доцільність звільнення підсудної ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, вказана підсудна підлягає звільненню з-під варти в залі суду.

Вирішуючи питання щодо застосування за клопотанням прокурора спеціальної конфіскації до речового доказу у цьому кримінальному провадженні, зокрема мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro Max», суд з урахуванням згоди на це сторони захисту виходить з такого.

Відповідно до ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само в інших передбачених цією нормою закону випадках, а спеціальна конфіскація застосовується на підставі, зокрема обвинувального вироку суду.

Згідно зі ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема у випадку якщо вони були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання, а спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставин вчинення підсудною ОСОБА_5 кримінального правопорушення і використання при цьому мобільного телефону для зв`язку з отримувачем поширюваної нею інформації, суд вважає, що означений мобільний телефон, який на стадії досудового розслідування визнаний речовим доказом, підлягає спеціальній конфіскації в дохід держави в порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК України.

Питання щодо долі інших речових доказів та арешту майна у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.ст.100, 174 КПК України, відповідно.

Керуючись ст.ст.22, 26, 100, 174, 369-374, 377, 469-476 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену в кримінальному провадженні №22026160000000335, внесеному до ЄРДР 11.06.2026 року, між прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, за участі захисника останньої - адвоката ОСОБА_4 , - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, призначивши узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75, ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженою ОСОБА_5 , - покласти на Одеський районний відділ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Згідно з ч.1 ст.377 КПК України, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, - скасувати, звільнивши її з-під варти в залі суду.

Виходячи з вимог ст.72 КК України, зарахувати до строку призначеного засудженій ОСОБА_5 покарання термін її попереднього ув`язнення у розглядуваному кримінальному провадженні з часу затримання в порядку ст.208 КПК України, тобто з 11.06.2026 року до дня ухвалення цього вироку.

В силу ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений за ухвалою слідчого судді від 12.06.2026 на вилучені під час обшуку: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», s/n НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; посвідчення ГУ ВГО УСП на ім`я ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20 Ultra» imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 , з сім-картою НОМЕР_8 ; предмети зовні схожі на грошові кошти у кількості 130 купюр номіналом 100 доларів США, після набрання вироком законної сили, - скасувати.

З огляду на ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу у кримінальному провадженні - мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro Max», s/n НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який зберігається в камері речових доказів УСБУ в Одеській області (квитанція б/н від 16.09.2026), шляхом його звернення на користь держави.

В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - , посвідчення ГУ ВГО УСП на ім`я ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20 Ultra» imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 , з сім-картою НОМЕР_8 ; грошові кошти в сумі 13000 (тринадцять тисяч) доларів США, які зберігаються в СВ УСБУ в Одеській області та в касі фінансового відділу УСБУ в Одеській області, відповідно (квитанції б/н від 16.09.2026, №012605 від 18.09.2026), - повернути за належністю власникам.

Копії вироку вручити під розписку прокурору та ОСОБА_5 , направити до Одеського районного відділу №2 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до СВ УСБУ в Одеській області, - для виконання, в межах їх відповідних повноважень, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий-суддя ОСОБА_1