Decision № 140926401, 25.09.2026, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 336/5614/26

Провадження №: 2/336/4193/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року в розмірі 20 933,66 грн, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 865645653, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 5 900,00 грн та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші передбачені договором зобов`язання.

25 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/28, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними відповідним реєстром прав вимоги, у тому числі за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року.

31 березня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 31/0326-02, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026 року до договору факторингу № 31/0326-02 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 865645653 у загальному розмірі 20 933,66 грн, з яких: 5 899,52 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 12 084,38 грн заборгованість за процентами, 2 949,76 грн неустойка.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 25 вересня 2026 року представник позивача не з`явився. У позовній заяві висловив прохання про розгляд справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачки. Заперечень проти заочного розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала. Судові повістки направлялися відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, перебування, місцезнаходження, повідомленою цією особою суду.

Згідно з пунктом 5 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки також є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування або місцезнаходження особи, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідачки та їх повернення з відповідними поштовими відмітками, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачки про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведені обставини та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для проведення заочного розгляду справи за правилами статей 280281 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для її вирішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Судом встановлено, що 14 грудня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 865645653 у формі електронного документа.

Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору сума кредиту становить 5 900,00 грн.

Умовами договору передбачено загальний строк кредитування до 1826 днів, дисконтний період користування кредитом тривалістю 30 днів та особливості його продовження, а також порядок нарахування і сплати процентів.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відомості про електронне підписання містять дані щодо позичальниці, номера кредитного договору, дати його укладення та використання одноразового ідентифікатора.

Згідно зі статтями 205, 207, 638 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом направлення пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Таким чином, електронна форма укладення кредитного договору сама по собі не свідчить про недодержання письмової форми правочину.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем долучено документ щодо переказу 5 900,00 грн 14 грудня 2024 року на платіжну картку, реквізити якої зазначено в кредитному договорі, а також розрахунок заборгованості первісного кредитора, в якому відображено видачу кредиту та його часткове погашення.

Сукупність зазначених доказів підтверджує виникнення кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачкою і фактичне надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що 14 грудня 2024 року відповідачці надано кредит у розмірі 5 900,00 грн.

19 січня 2025 року відповідачкою здійснено платіж у загальному розмірі 2 377,00 грн, який кредитодавцем розподілено таким чином: 2 081,52 грн на погашення процентів, 295,00 грн на погашення комісії, 0,48 грн на погашення основної суми кредиту.

Внаслідок зазначеного платежу залишок заборгованості за основною сумою кредиту становив 5 899,52 грн.

Інших платежів у наданих розрахунках не відображено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом встановлено, що 25 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/28.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги за зазначеним договором факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року.

На дату відступлення права вимоги, 25 березня 2025 року, сума заборгованості за зазначеним договором становила 12 607,58 грн, з яких 5 899,52 грн основний борг, 3 758,30 грн проценти та 2 949,76 грн неустойка.

31 березня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до якого останньому відступлено права грошової вимоги до боржників, визначених відповідними реєстрами прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026 року до договору факторингу № 31/0326-02 позивачу передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року в загальному розмірі 20 933,66 грн.

За змістом пункту 4.1 зазначеного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Отже, з урахуванням умов укладених договорів факторингу та наданих витягів із реєстрів прав вимоги суд вважає підтвердженим набуття позивачем права грошової вимоги до відповідачки за спірним кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо заявлених до стягнення сум, суд виходить із необхідності окремої перевірки кожної складової заборгованості, оскільки сам по собі факт відступлення права вимоги не підтверджує правомірності всіх нарахувань, включених до відповідного реєстру.

Стосовно стягнення основної суми кредиту суд зазначає наступне.

Наданими доказами підтверджується отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 5 900,00 грн, часткове їх погашення в сумі 0,48 грн та наявність непогашеного залишку за основним зобов`язанням у розмірі 5 899,52 грн.

З урахуванням умов кредитного договору щодо порядку та строків повернення кредиту, а також невиконання відповідачкою передбачених договором зобов`язань, суд вважає вимоги про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 5 899,52 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Законом України «Про споживче кредитування» встановлено спеціальні вимоги до умов споживчого кредитування, у тому числі щодо визначення та обмеження денної процентної ставки.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Дослідивши умови кредитного договору, суд встановив, що сторони погодили загальний строк кредитування до 1826 днів, порядок застосування процентної ставки протягом строку кредитування та умови її зміни залежно від виконання позичальником передбачених договором зобов`язань.

Наданими розрахунками підтверджується нарахування процентів за користування кредитом із застосуванням ставки 0,98 відсотка на день, що становить 57,82 грн щоденного нарахування від початкової суми кредиту 5 900,00 грн.

Згідно з розрахунком первісного кредитора за період з 14 грудня 2024 року до 25 березня 2025 року нараховано проценти за користування кредитом, частину яких погашено платежем відповідачки від 19 січня 2025 року.

Станом на 25 березня 2025 року залишок заборгованості за процентами становив 3 758,30 грн.

Після набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» продовжило нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, унаслідок чого станом на 16 серпня 2025 року заборгованість за процентами становила 12 084,38 грн.

Зазначене нарахування здійснювалося в межах загального строку кредитування, визначеного договором.

Зіставивши умови договору, періоди нарахування процентів та наведені розрахунки заборгованості, суд вважає, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 12 084,38 грн відповідає погодженому сторонами порядку нарахування та не виходить за межі установленого законом обмеження денної процентної ставки.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 12 084,38 грн заборгованості за процентами підлягають задоволенню.

Водночас суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 2 949,76 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Із наданого розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що неустойку в розмірі 2 949,76 грн нараховано за порушення відповідачкою зобов`язань за кредитним договором під час дії воєнного стану в Україні.

Зазначене нарахування має характер відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та підпадає під дію наведених законодавчих обмежень.

При цьому відступлення права вимоги за договорами факторингу не змінює правової природи неустойки та не створює для нового кредитора права на стягнення платежів, від сплати яких позичальника звільнено законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 2 949,76 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року в загальному розмірі 17 983,90 грн, з яких 5 899,52 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 12 084,38 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 2 949,76 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 157833 від 22 травня 2026 року.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог на суму 17 983,90 грн із заявлених 20 933,66 грн судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2 287,24 грн.

Інші судові витрати належними та допустимими доказами їх фактичного понесення не підтверджені, тому підстав для їх стягнення немає.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 128, 133, 141, 247, 259, 263265, 268, 274, 279284, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 638, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, заборгованість за кредитним договором № 865645653 від 14 грудня 2024 року в розмірі 17 983 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 90 копійок, яка складається з: 5 899,52 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 12 084,38 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 24 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя П.Л. Коваленко

25.09.26