Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14343/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови виплачувати позивачу пенсію у повному обсязі без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати з 11.03.2026 року нараховану позивачу пенсію у повному обсязі без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 відповідача зобов`язано здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 27.05.2025 року №ФД66763. Однак після проведення перерахунку відповідач не забезпечив виплату нарахованих сум у повному обсязі, застосувавши постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, яка передбачає здійснення відповідних виплат у межах бюджетних асигнувань. Позивач вважає, що такий порядок порушує його право на своєчасне та повне отримання пенсії, гарантоване Конституцією України та Законом №2262-XII, а також суперечить принципу обов`язковості виконання судових рішень. З метою захисту своїх прав 11.03.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії у повному обсязі без застосування постанови №821, однак листом від 09.04.2026 року №41988-26743/С-01/8-0400/26 відповідач повідомив про здійснення виплат відповідно до зазначеної постанови в межах наявного бюджетного фінансування. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх протиправними та зобов`язання відповідача здійснювати виплату нарахованої пенсії з 11.03.2026 року у повному обсязі без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
16.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року виходячи із 70% грошового забезпечення в розмірі 19905,70 грн відповідно до довідки від 27.05.2025 року №ФД66763. За результатами перерахунку визначено доплату пенсії за період з 01.04.2019 року по 29.10.2025 року в сумі 500256,45 грн, за період з 30.10.2025 року по 28.02.2026 року - 27675,17 грн та за період з 01.03.2026 року по 30.04.2026 року - 15749,72 грн. При цьому у лютому та березні 2026 року позивачу виплачено частину нарахованих сум у загальному розмірі 2186,00 грн. Відповідач наголошує, що виплата зазначених сум здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, який передбачає проведення виплат на виконання судових рішень пропорційно до виділених бюджетних асигнувань у межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України. Також відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 року №127, якою затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, та зазначає, що станом на 01.03.2026 року розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становить 22721,08 грн. На переконання відповідача, перерахунок пенсії проведено належним чином, а виплата нарахованих сум частинами відповідає чинному нормативно-правовому регулюванню. Відтак правові підстави для виплати всієї суми одним платежем без застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 відсутні, у зв`язку із чим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшла заява про долучення до матеріалів адміністративної справи №160/14343/26 додаткових доказів, подана на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року. У зазначеній заяві відповідач повідомив про направлення до суду матеріалів пенсійної справи позивача ОСОБА_1 для їх дослідження під час розгляду адміністративної справи. До заяви відповідачем додано матеріали пенсійної справи позивача, а також документи на підтвердження повноважень представників Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 19.03.2009 року Пенсійним фондом України, позивачу призначено пенсію за вислугу років, строк виплати якої визначено довічно.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, його пенсійне забезпечення здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі Закону України №2262-XII.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, зокрема, зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 27.05.2025 року №ФД66763, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначене судове рішення набрало законної сили 30.10.2025 року, що підтверджується відомостями, наведеними відповідачем у листі від 09.04.2026 року та у відзиві на позовну заяву.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного довідкою від 27.05.2025 року №ФД66763 у розмірі 19905,70 грн.
Як убачається з матеріалів справи, за результатами проведеного перерахунку відповідачем визначено суми пенсійних виплат, які підлягають доплаті позивачу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25.
Зокрема, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.04.2026 року №41988-26743/С-01/8-0400/26 доплата пенсії за період з 01.04.2019 року по 29.10.2025 року становить 500256,45 грн.
Вказана сума обліковується відповідачем як заборгованість з виплати пенсії за минулий період, нарахована на виконання судового рішення, та віднесена до категорії відкладених виплат.
При цьому з наведеної суми заборгованості у лютому 2026 року позивачу виплачено 103,00 грн, а у березні 2026 року - 101,00 грн, тобто загалом 204,00 грн.
Таким чином, відповідно до наведених відповідачем відомостей, із загальної суми нарахованої доплати за період з 01.04.2019 року по 29.10.2025 року в розмірі 500256,45 грн фактично виплачено лише 204,00 грн, тоді як арифметичний залишок зазначеної суми після цих виплат становить 500052,45 грн.
Крім того, відповідачем визначено доплату пенсії за період з 30.10.2025 року по 28.02.2026 року, тобто за період після набрання законної сили рішенням суду від 29.09.2025 року, у загальному розмірі 27675,17 грн.
Вказана доплата обліковується пенсійним органом як поточна доплата пенсії, нарахована на виконання судового рішення.
Водночас із зазначеної суми у лютому 2026 року позивачу виплачено 1000,00 грн, а у березні 2026 року - 982,00 грн, тобто загалом 1982,00 грн.
Отже, відповідно до відомостей, повідомлених відповідачем, із нарахованої поточної доплати пенсії в розмірі 27675,17 грн виплачено 1982,00 грн, а арифметичний залишок становить 25693,17 грн.
Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначено доплату пенсії за період з 01.03.2026 року по 30.04.2026 року в розмірі 15749,72 грн.
Таким чином, із наданих відповідачем відомостей убачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 пенсійним органом визначено такі суми доплат:
за період з 01.04.2019 року по 29.10.2025 року - 500256,45 грн;
за період з 30.10.2025 року по 28.02.2026 року - 27675,17 грн;
за період з 01.03.2026 року по 30.04.2026 року - 15749,72 грн.
Загальна сума зазначених відповідачем доплат за наведені періоди становить 543681,34 грн.
При цьому із зазначених сум, за інформацією відповідача, у лютому та березні 2026 року виплачено загалом 2186,00 грн, з яких 204,00 грн становлять виплати за минулий період до набрання судовим рішенням законної сили та 1982,00 грн - поточні доплати після набрання судовим рішенням законної сили.
Відтак арифметична різниця між загальною сумою зазначених доплат та повідомленими відповідачем виплатами становить 541495,34 грн. Водночас суд зазначає, що наведений розрахунок відображає співвідношення сум, зазначених відповідачем, і сам собою не підтверджує відсутності інших виплат за відповідні періоди.
Судом також встановлено, що 11.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою щодо виплати пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 у повному обсязі на виконання судового рішення.
У зазначеній заяві позивач повідомив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 27.05.2025 року №ФД66763.
Позивач зазначив, що після ухвалення вказаного судового рішення відповідач застосував до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
У своїй заяві позивач висловив незгоду із застосуванням зазначеного нормативно-правового акта до виплати його пенсії, вважаючи, що відповідні положення суперечать Конституції України та порушують його право на отримання пенсійного забезпечення у повному обсязі.
Зокрема, позивач наголосив, що пенсія є щомісячною виплатою, яка повинна здійснюватися одним платежем у повному розмірі, а не частинами залежно від обсягів бюджетних асигнувань, передбачених на виконання судових рішень.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 12.03.2019 року у справі №913/204/18 та від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19, позивач зазначив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи залишаються вони чинними на момент розгляду справи.
У зв`язку із цим у заяві від 11.03.2026 року позивач просив здійснювати виплату його пенсії у повному обсязі одним платежем відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь листом від 09.04.2026 року №41988-26743/С-01/8-0400/26.
У вказаному листі відповідач підтвердив факт проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 та повідомив про нараховані суми доплат за відповідні періоди.
Водночас відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, яким визначено механізм фінансування відповідних виплат.
Посилаючись на пункти 2-8 зазначеного Порядку, пенсійний орган повідомив, що виплата сум пенсії, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний бюджетний рік.
Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 7 Порядку виплата сум пенсій на виконання судових рішень здійснюється пропорційно до виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань, але не більше належної до виплати суми, яка обліковується у відповідному переліку одержувачів виплат.
Також відповідач послався на пункт 8 Порядку, яким передбачено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми пенсій, нараховані на виконання судових рішень, підлягають виплаті в наступному бюджетному періоді в межах установлених бюджетних асигнувань.
У листі від 09.04.2026 року відповідач також зазначив, що бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 року №127 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік».
На підставі наведеного відповідач повідомив позивача, що виплата сум пенсії, визначених на виконання судового рішення, проводитиметься в межах наявних бюджетних асигнувань.
Крім того, у зазначеному листі відповідач повідомив, що станом на 01.03.2026 року розмір пенсії позивача становить 22721,08 грн, який обчислено на виконання рішення суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».
Судом досліджено надані відповідачем матеріали пенсійної справи позивача, зокрема розрахунки перерахунку пенсії станом на 01.03.2026 року.
Так, відповідно до розрахунку пенсії за пенсійною справою №ФД66763, сформованого 01.06.2026 року, розмір грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії становить 10050,00 грн та складається з таких сум:
посадовий оклад - 5360,00 грн;
оклад за військовим званням - 1340,00 грн;
процентна надбавка за вислугу років у розмірі 50% - 3350,00 грн.
У зазначеному розрахунку основний розмір пенсії визначено як 70% грошового забезпечення, що становить 7035,00 грн.
З урахуванням проведених індексацій, а також щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 у розмірі 2000,00 грн, підсумковий розмір пенсії за цим розрахунком становить 14846,22 грн.
Водночас інший наявний у матеріалах справи розрахунок перерахунку пенсії позивача станом на 01.03.2026 року, також сформований 01.06.2026 року, містить відомості про визначення грошового забезпечення для обчислення пенсії у розмірі 19905,70 грн.
Зазначена сума складається з таких складових грошового забезпечення:
посадовий оклад - 5360,00 грн;
оклад за військовим званням - 1340,00 грн;
процентна надбавка за вислугу років у розмірі 50% - 3350,00 грн;
середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 9855,70 грн.
Таким чином, загальний розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 19905,70 грн, а базовий розмір пенсії, визначений як 70% зазначеної суми, становить 13933,99 грн.
З урахуванням індексацій пенсії за 2022-2026 роки, а також щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, підсумковий розмір пенсії позивача визначено в сумі 22721,08 грн.
У зазначеному розрахунку також відображено підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 у розмірі 2652,51 грн, яке враховане при визначенні підсумкового розміру пенсійного забезпечення.
При цьому в розрахунку зазначено, що перерахунок проведено на підставі індексації пенсії з 01.03.2026 року.
Отже, наявними в матеріалах справи розрахунками підтверджується, що станом на 01.03.2026 року відповідачем визначено два показники пенсійного забезпечення позивача: 14846,22 грн та 22721,08 грн, різниця між якими становить 7874,86 грн.
Зміст наведених розрахунків свідчить про те, що сума 22721,08 грн визначена з урахуванням грошового забезпечення в розмірі 19905,70 грн, яке застосовано на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25, тоді як сума 14846,22 грн розрахована виходячи з грошового забезпечення в розмірі 10050,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на своєчасне отримання належних пенсійних виплат, позивач звернувся до суду із цим позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням передбачених законодавством його складових.
Статтею 63 Закону №2262-XII врегульовано порядок перерахунку раніше призначених пенсій.
З аналізу наведених положень убачається, що право особи на пенсійне забезпечення, його перерахунок та отримання належних пенсійних виплат гарантується Конституцією України та спеціальним законодавством.
Водночас суд зазначає, що предметом розгляду цієї адміністративної справи не є первинне встановлення права ОСОБА_1 на перерахунок пенсії з 01.04.2019 року.
Вказане питання вже було вирішено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25, яке набрало законної сили 30.10.2025 року.
Зазначеним рішенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 27.05.2025 року №ФД66763.
На виконання вказаного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року виходячи з 70% грошового забезпечення в розмірі 19905,70 грн.
За результатами проведеного перерахунку відповідачем визначено доплату пенсії за період з 01.04.2019 року по 29.10.2025 року в сумі 500256,45 грн.
Крім того, за період з 30.10.2025 року по 28.02.2026 року визначено доплату пенсії в сумі 27675,17 грн, а за період з 01.03.2026 року по 30.04.2026 року - 15749,72 грн.
Загальна сума зазначених доплат становить 543681,34 грн.
Водночас відповідно до відомостей, наданих відповідачем, у лютому та березні 2026 року позивачу виплачено 2186,00 грн із нарахованих сум доплат.
При цьому станом на 01.03.2026 року розмір пенсії позивача з урахуванням проведеного перерахунку та індексації визначено в сумі 22721,08 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та визначено відповідні суми доплат на виконання рішення суду.
Разом з тим між сторонами виник спір щодо порядку фактичної виплати зазначених сум, а саме щодо правомірності застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Зазначений Порядок визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень.
Відповідно до пункту 3 Порядку облік нарахованих на виконання судових рішень сум пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за рішеннями судів здійснюється в електронних пенсійних справах та відповідних переліках одержувачів виплат.
Пунктами 4-6 Порядку передбачено здійснення відповідних видатків за окремими напрямами бюджетного фінансування в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний рік.
Відповідно до пункту 7 Порядку виплата пенсій за судовими рішеннями здійснюється пропорційно до виділених бюджетних асигнувань, але не більше належної до виплати суми, що обліковується у відповідному переліку.
Пунктом 8 Порядку передбачено можливість виплати невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум пенсій у наступному бюджетному періоді в межах установлених бюджетних асигнувань.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач застосував наведені положення під час визначення порядку виплати сум пенсії, нарахованих на виконання рішення суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25.
Водночас суд звертає увагу, що сам факт застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №821 не свідчить автоматично про належне виконання судового рішення.
Правомірність такого застосування повинна перевірятися з урахуванням змісту судового рішення, вимог Конституції України, спеціального пенсійного законодавства та процесуальних норм, які регулюють порядок судового контролю за виконанням судових рішень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, законодавцем передбачено спеціальний процесуальний механізм перевірки дій суб`єкта владних повноважень, учинених безпосередньо під час виконання судового рішення.
Суд зазначає, що такий механізм має на меті забезпечити ефективне виконання судового рішення без необхідності повторного вирішення спору про право, який уже був предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 року у справі №620/7720/25.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість використання загального позовного провадження для спонукання відповідача до виконання раніше ухваленого судового рішення.
Верховний Суд також зазначив, що питання нарахування та виплати пенсії, які здійснюються на виконання судового рішення, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом раніше розглянутої справи, а тому повинні вирішуватися із застосуванням спеціальних процедур судового контролю.
Крім того, суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 року у справі №620/13341/25, відповідно до якого визначальним для встановлення належного способу судового захисту є не зміст нормативно-правового акта, застосованого суб`єктом владних повноважень, а процесуальна природа спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення.
Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.09.2026 року у справі №580/490/26.
У зазначеній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо належного способу судового захисту у правовідносинах, пов`язаних із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 під час виконання судового рішення про перерахунок та виплату пенсії.
Верховний Суд зазначив, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України №821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин та не створює самостійного предмета нового адміністративного спору.
При цьому Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постанові від 30.04.2026 року у справі №340/7985/25, щодо можливості розгляду спору про застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 у порядку окремого адміністративного позову.
Натомість судова палата підтримала правовий підхід, викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 року у справі №620/13341/25.
Верховний Суд наголосив, що визначальними для розмежування нового адміністративного спору та спору щодо виконання судового рішення є зміст, мета та безпосередній зв`язок оскаржуваних дій із виконанням раніше ухваленого судового рішення.
Якщо відповідні дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Зазначений висновок безпосередньо стосується правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25 уже встановлено обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 року.
На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії та визначено суми доплат.
Незгода позивача виникла саме у зв`язку із застосуванням відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 під час виплати сум пенсії, нарахованих на виконання попереднього судового рішення.
Отже, зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що позивач фактично оскаржує порядок виконання судового рішення у справі №160/22385/25.
При цьому звернення позивача із заявою від 11.03.2026 року та отримання листа відповідача від 09.04.2026 року №41988-26743/С-01/8-0400/26 не змінюють правової природи спірних правовідносин.
Зазначений лист стосується результатів проведеного перерахунку пенсії та порядку виплати сум, нарахованих на виконання рішення суду.
Таким чином, лист відповідача не створює нових самостійних правовідносин між сторонами, які не були б пов`язані з виконанням судового рішення у справі №160/22385/25.
Суд також звертає увагу, що позивачем не заявлено вимог щодо встановлення нового права на пенсійне забезпечення або проведення перерахунку пенсії за обставинами, які не були предметом попереднього судового розгляду.
Заявлені вимоги спрямовані виключно на зміну порядку виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення суду від 29.09.2025 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та не становлять самостійного предмета нового адміністративного спору.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи наведене, суд виходить із необхідності застосування правових висновків Верховного Суду від 30.04.2026 року у справі №620/13341/25 та від 15.09.2026 року у справі №580/490/26.
Суд зазначає, що встановлення належного способу судового захисту має істотне значення для ефективного поновлення порушеного права.
Водночас використання нового позовного провадження для перевірки дій відповідача, учинених на виконання попереднього судового рішення, фактично призводило б до підміни спеціального механізму судового контролю загальним порядком адміністративного судочинства.
Такий підхід не відповідав би принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем обрано процесуальний спосіб захисту, який не відповідає правовій природі спірних відносин.
Оскільки заявлені вимоги стосуються належності виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25, відповідні питання повинні вирішуватися в межах спеціальної процедури судового контролю, передбаченої статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог та правові висновки Верховного Суду щодо належного способу судового захисту, суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки заявлені вимоги фактично стосуються порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №160/22385/25, для перевірки якого статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний процесуальний механізм. У зв`язку із цим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог у межах обраного позивачем способу судового захисту.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
The court decision No. 140921313, Dnipropetrovsk District Administrative Court was adopted on 26.10.2026. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 160/14343/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: