Decision № 140917021, 20.10.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 755/18907/25

Провадження № 2/752/9645/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року ДП «КиївГазЕнерджи» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з постачання природного газу в розмірі 60 495,97 грн, 3 % річних від суми боргу у розмірі 5 300,44 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 18 122,28 грн, а також 3 028,00 грн сплаченого судового збору.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач є споживачем природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , постачання якого за спірний період з листопада 2020 року по квітень 2022 року здійснювало ДП «КиївГазЕнержи» за адресою: вул. Листопадна, буд. 43, в м. Києві, на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18.05.2017 року № 674.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок за вищевказаною адресою на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем.

При цьому, 22.08.2019 року між ДП «КиївГазЕнерджи» та відповідачем укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року.

Відповідно до п. 2.1. цього договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктами 4.1., 4.2. зазначеного договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється регулятором. Ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п. 4.4. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті за постачання природного газу своєчасно не виконував, тому має заборгованість у розмірі 60 495,97 грн, при цьому згідно зі ст. 625 ЦК України та відповідно до розрахунку, 3 % річних на суму боргу становлять - 5 300,44 грн, а інфляційне збільшення заборгованості - 18 122,28 грн.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 07.04.2026 року, після передачі вказаної справи за підсудністю з Дніпровського районного суду м. Києва, відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

03.08.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оплата відповідачем природного газу здійснюється за фактично спожитий обсяг і згідно з показами приладу обліку - лічильника № 286762; розрахунок заборгованості є недостовірним і спростовується показами лічильника, де різниця між показаннями, наведеними позивачем і дійсними показаннями є від`ємною, а також суперечить даним оператора ГРМ АТ «Київгаз» та не підтверджений жодним первинним документом; позивачем нараховані суми 3 % річних та інфляційних втрат всупереч постанові КМУ від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»; з травня 2021 року ДП «КиївГазЕнержи» необґрунтовано застосовано підвищення розрахункової ціни в розмірі 8,70 грн за м3 замість 6,99 грн за м3.

10.08.2026 року до суду від представника ДП «КиївГазЕнержи» надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву в якій ОСОБА_3 зазначає, що позивач не здійснює самостійного визначення фактичного обсягу споживання природного газу та не визначає показники приладу обліку, а під час розрахунку боргу використовує дані оператора ГРМ АТ «Київгаз» і відповідач фактично намагається в межах вказаного спору переглянути результати комерційного обліку природного газу, визначені останнім; фото лічильника не є доказом неправильності комерційних даних, визначених оператором; показник 77 358 м3 переданий оператором новому постачальнику ТОВ «ГК «Нафтогаз України», яке не виставлятиме рахунки до досягнення цього показника; відповідач фактично отримав оплачений наперед обсяг газу, який залишився неоплаченим перед позивачем.

14.08.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення, в яких ОСОБА_2 вказує, що відсутні докази того, що показник 77 358 м3 передано оператором ГРМ і передано постачальнику, при цьому згідно з рахунком АТ «Київгаз» за послугу розподілу природного газу за липень 2026 року показання лічильника зафіксовано на рівні 76 492 м3; показання лічильника № 286762 підтверджують відсутність фактичного споживання газу протягом майже трьох років; в платіжних документах (квитанціях), які отримував відповідач показання лічильника відображалися правильно; позивачем покази лічильника зазначено як комерційні обсяги, що визначені оператором ГРМ.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 18.05.2017 року № 674 здійснює господарську діяльність з постачання природного газу.

ОСОБА_1 є споживачем природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , постачання якого за період з листопада 2020 року по квітень 2022 року здійснювало ДП «КиївГазЕнерджи».

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем.

22.08.2019 року між ДП «КиївГазЕнерджи» та ОСОБА_4 укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року.

Відповідно до п. 2.1. згаданого договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктами 4.1., 4.2. цього ж договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється регулятором. Ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п. 4.4. вказаного договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827.

Розділом ІІІ Правил постачання передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2500, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язується поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розміри, строки та порядку визначені договором.

Розділом ІІІ Правил постачання закріплено, що при здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Аналогічну вимогу щодо проведення розрахунків містить і п. 4.6. розділу IV Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до умов якого приєднався відповідач.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання по оплаті за постачання природного газу своєчасно не виконував, а тому має заборгованість, що становить 60 495,97 грн.

Разом з тим, відповідно п. 2. заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам розрахунок за природний газ здійснюється на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за договором розподілу природного газу, за підсумками місяця.

При цьому, підтвердження того, що заявлена до стягнення сума заборгованості визначена позивачем саме на підставі величин об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу, що встановлені відповідно до даних оператора ГРМ, матеріали справи не містять.

Отже, докази на підтвердження здійснення нарахування позивачем боргу саме на підставі переданих даних АТ «Київгаз» відсутні, а сам по собі наданий ДП «КиївГазЕнерджи» розрахунок заборгованості не може бути достатнім доказом обставин, на які посилається позивач у позовній заяві, адже не підтверджує підстав для нарахування коштів за постачання природного газу в спірний період.

Більше того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості по ДП «КиївГазЕнерджи» вбачається, що таку визначено з огляду на останні показники лічильника серійний номер 286762, за адресою: АДРЕСА_1 , які вказано 77 358,00 м3 станом на останній день постачання природного газу, тобто на 30.04.2022 року.

При цьому, згідно з доданим відповідачем фото 31.07.2026 року фактичні показники лічильника газу № 286762 становлять 76 492,13 м3.

Аналогічні відомості містяться також і в рахунку за послугу розподілу природного газу за серпень 2026 року АТ «Київгаз» за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини стороною позивача не спростовано.

Отже, дійсні показники лічильника, станом на 31.07.2026 року є меншими на 865,87 м3.

Таким чином, фактична заборгованість за спожиті комунальні послуги в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складає меншу суму.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що розрахунок суми заборгованості позивачем не доведено і не підтверджено, зокрема даними оператора ГРМ АТ «Київгаз», а тому посилання ДП «КиївГазЕнерджи» на те, що ним використано саме офіційні дані, передані оператором ГРМ, є припущеннями на яких не може ґрунтуватися доказування (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, немає правових підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу з постачання природного газу в розмірі 60 495,97 грн як необґрунтованої та недоведеної, тому нараховані 3 % і інфляційні втрати на зазначену заборгованість також не підлягають стягненню, оскільки є похідними вимогами.

Відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник Тетерук М.А. надала: договір № 310726 про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2026 року, згідно з яким загальна вартість правової (правничої) допомоги за цим договором, зокрема відзиву на позовну заяву та інших необхідних процесуальних документів становить 25 000,00 грн, акт до зазначеного договору від 03.08.2026 року суму 25 000,00 грн, і платіжну інструкцію від 02.08.2026 року про оплату витрат на правову допомогу за договором № 310726 про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2026 року на суму 25 000,00 грн.

Вказане підтверджує надання правничої допомоги.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, суд приймає до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року в справі № 240/3888/19, зокрема про те, що враховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, доказів і обґрунтування заявлених витрат.

Суд зазначає, що хоча в договорі й зафіксовано розмір витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн, однак такий є завищеним з огляду на те, що представник відповідача участь у судових засіданнях не брала, адже розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, при цьому, адвокатом Тетерук М.А. в межах вказаної справи підготовлено відзив та заперечення, що не потребувало значних витрат часу адвоката.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу у загальному розмірі 11 000,00 грн (6 000,00 грн - складання відзиву, 5 000,00 - складання заперечення).

Така сума витрат на правову допомогу, на думку суду, відповідатиме складності справи та виконаним адвокатом роботам і ціні позову, а також критеріям розумності, справедливості та співмірності.

При цьому, понесені позивачем витрати в сумі 3 028,00 грн у виді сплаченого судового збору відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України необхідно залишити за ДП «КиївГазЕнерджи».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь ОСОБА_1 11 000,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) понесених витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи», код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: вул. М. Бойчука, буд. 4-Б, м. Київ, 01103.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя К.Г. Плахотнюк