Decision № 140912899, 26.10.2026, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Справа № 915/770/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966

до відповідача: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, буд. 20, м. Миколаїв, 54024, код ЄДРПОУ 26565573

про: стягнення 43 169,41 грн.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1031 від 22.06.2026 (вх. № 9242/26 від 23.06.2026), в якій просить суд стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» основний борг за теплову енергію в сумі 43 169,41 грн на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966, а також 3328,00 грн судового збору на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.

В обґрунтування позову заявник зазначає, що з 01.11.2021 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та Миколаївською міською радою було укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень по проспекту Центральному, 152/7, який є публічним договором приєднання. За даними позивача, за період з листопада 2022 року по жовтень 2025 року відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 43 169,41 грн, плату за яку відповідач не здійснив.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 624, 626-628, 633, 634, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 1, 2, 4, 6, 12-14, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), а також умовами Договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2026 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/770/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи. Ухвалено провести розгляд справи № 915/770/26 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Крім того, наведеною ухвалою суд постановив позивачу у строк до 10.07.2026 надати суду письмові пояснення щодо окремого питання.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів одержувачів 29.06.2026 о 17:04, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2026 у справі № 915/770/26 сторони отримали 30.06.2026.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення сторін та, зокрема, відповідача у даній справі.

30.06.2026 до суду від Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 30.06.2026 (вх. № 9632/26 від30.06.2026) на виконання ухвали суду від 29.06.2026.

13.07.2026 до суду від Миколаївської міської ради надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 13.07.2026 (вх. № 10099/26 від 13.07.2026), за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, посиланням міської ради на відсутність будь-яких договірних відносин між ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ММР за період опалювальних сезонів. Також відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні у період з 01.11.2022 по 31.10.2025.

Посилаючись на службову записку управління комунального майна Миколаївської міської ради від 10.07.2026, відповідач зазначає про те, що нежитлові приміщення за адресою: пр.. Центральний, 152/7, в орендне або безкоштовне користування у період з 01.11.2022 по 31.10.2025 не передавалися. При цьому, відповідач наполягає, що позивачем не доведено факт отримання теплової енергії відповідачем.

14.07.2026 до суду від Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив б/н від 14.07.2026 (вх. № 10183/26 від 14.07.2026), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та наполягає на задоволенні позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Водночас, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

З наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок № 475694038 від 05.05.2026 та № 428216858 від 23.05.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що Територіальній громаді Миколаївської міської ради належать нежитлові приміщення за літ. А загальною площею 31,42 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Центральний, будинок 152/7.

З наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту на громадський будинок нежитлові приміщення за адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, 152/7, виготовленого станом на 08.11.2016, вбачається, що у відповідних приміщеннях наявне центральне опалення. Також, зі змісту листа Управління комунального майна № 42289/10.01-08/26-2 від 10.07.2026 вбачається, що у спірних приміщеннях опалення є централізованим, а прилади опалення наявні.

За змістом ст. 13 Конституції України передбачено, зокрема, що власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, 152 є позивач Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Згідно з пунктом 11 договору Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

Встановлюючи обставини укладання між сторонами договору про надання послуги з постачання теплової енергії суд враховує, зокрема, таке.

Публічний договір приєднання вважається укладеним з моменту коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.

При цьому, на споживачів комунальних послуг покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.11.2019 у справі №646/834/17.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За такого, судом відхиляються доводи відповідача про відсутність будь-яких договірних відносин між Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» та Миколаївською міською радою у спірний період щодо нежитлових приміщень комунальної власності за адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, 152/7.

Таким чином, у позивача з відповідачем у спірний період діяв індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Матеріали справи свідчать також про те, що з метою забезпечення теплом об`єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, №1189 від 26.11.2023, № 1870 від 29.10.2024, № 1608 від 06.11.2025 позивачем було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 та підписано наряди з управляючою компанією ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ 1», що свідчать про підключення опалення у будинку по проспекту Центральному, 152 (копії нарядів від 16.11.2022, 20.11.2023, від 06.11.2024 надано позивачем до матеріалів справи).

Факт здійснення централізованого постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи відомостями споживання електричної енергії.

При цьому, за даними наданими як позивачем, так і відповідачем, спірний об`єкт нерухомого майна за адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, будинок 152/7 приєднаний до системи централізованого теплопостачання.

Також за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, житловий будинок, в якому знаходяться вищевказані нежитлові приміщення, оснащений будинковим лічильником і нарахування за спірний період проводилися по показникам приладу обліку теплової енергії. Відомості споживання свідчать про кількість спожитої теплової енергії житловим будинком за кожний місяць.

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024, № 339 від 24.03.2025 опалювальні періоди закінчено.

З початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 відповідно до рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», № 1792 від 23.10.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Крім того, абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 340 від 28.10.2024.

За даними позивача, відповідно до законодавства відповідачу нараховується оплата за теплову енергію та абонентська плата.

При обрахунку вартості спожитої теплової енергії позивач керувався двоставковими (умовно-змінна частина та умовно-постійна частина) тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановленими вищенаведеними рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Судом враховано, що при застосуванні двоставкового тарифу з постачання теплової енергії плата з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал.

Нарахування за умовно- постійною частиною - грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії. Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 Гкал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

Приєднане теплове навантаження - сума максимальних теплових потоків на опалення із застосуванням коефіцієнту, що враховує фактичне споживання теплової енергії споживача за приладом обліку, фактичну динаміку температури зовнішнього повітря за останні три роки та кількість годин постачання теплової енергії для потреб опалення.

Умовно-постійна частина розраховується для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від факту споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника.

Тобто, нарахування в опалювальному періоді по умовно-змінній частині двоставкового тарифу та упродовж 12 місяців по умовно-постійній частині двоставкового тарифу складають повну вартість теплової енергії спожитої в опалювальному періоді.

Так, за даними позивача, не спростованими відповідачем, у період з листопада 2022 року по жовтень 2025 року останньому було надано послуги з постачання теплової енергії (з урахуванням теплової енергії за двоставковим тарифом /умовно змінна та мовно-постійна частини/ та абонплати) на загальну суму 43 169,41 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, було подано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:

- Акт № 4961 надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по жовтень 2025 року на суму 43 169,41 грн;

- Рахунок № 4961 за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по жовтень 2025 року на суму 43 169,41 грн.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній за спірний період оплати не проводив.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія № 179-Ю від 07.05.2026, з вимогою оплатити наявну заборгованість.

У відповідь на вказану претензію Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради направлено позивачу лист № 13694/02.02.01-40/10/2/26 від 27.05.2026, за змістом якого було викладено прохання надати балансоутримувачу спірного майна інформацію щодо періоду нарахувань та акт звірки взаєморозрахунків.

Водночас, матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказане звернення позивача у формі сплати відповідних коштів.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Відповідачем контррозрахунку вартості послуг з постачання теплової енергії (з урахуванням теплової енергії загальнобудинкових потреб та абонплати) у спірний період на загальну суму 43 169,41 грн суду не надано, позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 43 169,41 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 43 169,41 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (Україна, 54027, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 20; код ЄДРПОУ 26565573 (через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 20; код ЄДРПОУ 04056612)) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Україна, 54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Каботажний узвіз, будинок 18; код ЄДРПОУ 3008396) основний борг за теплову енергію в сумі 43 169,41 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 26.10.2026.

Суддя Н.О. Семенчук