Decision № 140911908, 26.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/10570/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 12 606,52 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - Компанія) 12 606,52 грн, з яких: 6 092,00 грн - основна заборгованість, 1 663,24 грн - інфляційні втрати, 452,00 грн - три проценти річних, 4 399,28 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (далі - Закон), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, не відшкодував позивачу шкоду, завдану вказаною особою внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2026 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10570/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

8 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що заявлена до стягнення позивачем сума страхового відшкодування є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження майна внаслідок спірної ДТП та розміру завданої шкоди в сумі 6 092,00 грн. Зокрема, відповідач зазначав, що позивач не надав запитуваних страховиком документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків. Долучений до позову акт огляду пошкодженого майна датований лише 3 серпня 2026 року, тобто через три роки після ДТП, а також не містить підписів уповноважених представників сторін. Крім того, наявний у матеріалах справи зведений кошторис не містить дати, номера, підписів і не підтверджує фактичного проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна. Компанія наголошувала на тому, що умовами страхового полісу № 213854249, яким була забезпечена цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи, передбачено франшизу в розмірі 1 500,00 грн, на яку має бути зменшена спірна сума страхового відшкодування. Відповідач також заперечував проти стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки ненадання позивачем необхідних документів унеможливило прийняття Компанією рішення про страхову виплату, а відтак прострочення виконання грошового зобов`язання з боку страховика відсутнє. Крім того, спірна сума пені була нарахована позивачем з порушенням встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) шестимісячного строку.

16 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній заперечував проти доводів відповідача, посилаючись на те, що факт пошкодження спірного майна внаслідок ДТП 1 серпня 2023 року, вина страхувальника відповідача та розмір завданої шкоди підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами. Позивач зазначав, що після здійснення страхової виплати до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, а отже, і до її страховика - Компанії. При цьому відповідач, отримавши 4 грудня 2023 року заяву про страхове відшкодування, не здійснив відповідної виплати у встановлений законодавством 90-денний строк.

21 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від 18 вересня 2026 року, у яких останній навів свої аргументи на спростування доводів позивача.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2023 року об 11 годині 20 хвилин на 91 км автодороги "Київ - Харків", на території АЗС "UPG", ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Chevrolet Nubira", державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності виконуваного маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з металевою захисною конструкцією. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини були встановлені постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року в справі № 373/1613/23, якою водія автомобіля марки "Chevrolet Nubira", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія зазначеної постанови наявна в матеріалах справи).

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено майно - металеву захисну конструкцію (колесовідбійник) та плитку, розташовані на території АЗС "UPG" на 91 км автодороги "Київ - Харків", які на момент спірної ДТП були застраховані Товариством на підставі договору добровільного страхування майна "Класичне майно" від 6 липня 2023 року № FO 1583228. Копія цього правочину міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що спірне майно перебувало у володінні та користуванні Приватного підприємства "Укрпалетсистем", яке виступало страхувальником за укладеним з позивачем договором добровільного страхування майна. На підтвердження правових підстав володіння та користування зазначеним майном позивачем надано, зокрема, копію договору оренди майна від 1 січня 2022 року № 04/2022 з актом приймання-передачі майна від 1 січня 2022 року до вказаного правочину. Зі змісту цих документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Немитрів-Ойл" передало, а ПП "Укрпалетсистем" - прийняло в строкове користування об`єкт оренди - будівлі та споруди з обладнанням, комплексну трансформаторну підстанцію, вимірювальні засоби електрики, що розташовані за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, Студениківська сільська рада, автошлях "Київ - Харків", 91 км. Об`єкт, що орендується, переданий у належному технічному, санітарному та протипожежному стані.

У зв`язку з наведеними обставинами ПП "Укрпалетсистем" звернулося до позивача із заявою про настання події із застрахованим майном від 3 серпня 2023 року № ДРДВ 321, копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на підставі: акта огляду місця події (пошкодженого майна), рахунку на оплату від 19 вересня 2023 року № 127, зведеного кошторисного розрахунку в формі локального кошторису № 12_ОД_ЛОООР, - позивачем було складено страховий акт від 20 жовтня 2023 року № 01380/07/523, відповідно до якого розмір страхового відшкодування визначено в сумі 6 092,00 грн. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 6 092,00 грн була перерахована позивачем на користь страхувальника за відповідним договором добровільного страхування майна - ПП "Укрпалетсистем", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 23 жовтня 2023 року № 371216.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача у зв`язку зі здійсненою страховою виплатою за вищевказаною ДТП перейшло право вимоги на зазначену суму.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Chevrolet Nubira", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № 213854249 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн).

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації зазначеного автомобіля "Chevrolet Nubira" на момент ДТП.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № 213854249, а також положення статей 12, 22 Закону та статті 993 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право вимоги якої перейшло до останнього, з урахуванням установленої полісом франшизи.

З матеріалів справи також вбачається, що 4 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (регресною вимогою) від цієї ж дати № 04992/5223 ТАС (копія якої міститься в матеріалах справи), у якій просив відшкодувати виплачені ним ПП "Укрпалетсистем" страхові кошти в розмірі 6 092,00 грн у зв`язку з пошкодженням застрахованого майна внаслідок ДТП, що відбулась 1 серпня 2023 року. Вказану заяву разом з доданими до неї документами було направлено на електронну адресу відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією скріншота відповідного електронного листування.

За пунктом 36.2. статті 36 Закону страховик (МТСБУ) зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що позивачем не було надано всіх необхідних документів, які дозволяли б Компанії встановити факт пошкодження застрахованого майна, визначити характер отриманих пошкоджень та розмір завданих збитків.

Зокрема, відповідач зазначав, що листом від 11 грудня 2023 року № 09-02-20/10044 (копія якого міститься в матеріалах справи) звертався до позивача з вимогою надати паспорт пошкодженого майна, інвентарну картку, бухгалтерську довідку про балансову вартість, документи щодо права власності на майно, акт огляду з фотоматеріалами, калькуляцію вартості ремонту та звіт про визначення розміру матеріального збитку. На думку Компанії, ненадання зазначених документів унеможливило належне встановлення обставин страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування.

Разом із цим, відповідно до пунктів 34.1 та 34.2 статті 34 Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тобто саме на Компанію, як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею відповідної заяви покладається обов`язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії, спрямовані на встановлення обставин страхового випадку та визначення розміру заподіяної шкоди.

При цьому, сам по собі факт направлення відповідачем листа з вимогою надати додаткові документи не свідчить про належне виконання ним усіх передбачених законом обов`язків щодо розслідування страхового випадку. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що Компанія після отримання заяви позивача забезпечила проведення самостійного огляду пошкодженого майна, залучила відповідного експерта для визначення розміру завданої шкоди або вчинила інші необхідні дії для перевірки обґрунтованості заявленої до відшкодування суми.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Вказана норма Закону встановлює вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування. Обов`язковість надання страхувальником (у даному випадку - страховиком пошкодженого майна) інших документів до вищевказаної заяви чинним законодавством не передбачена.

У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в порядку статті 36 Закону не надав. Таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.

Крім того, судом враховано, що разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 4 грудня 2023 року № 04992/5223 ТАС позивачем було надано відповідачу документи, необхідні для встановлення обставин настання страхового випадку, характеру пошкоджень застрахованого майна та визначення розміру завданої шкоди, зокрема, акт огляду пошкодженого майна. Факт отримання зазначеного листа з додатками Компанією під час розгляду судом даного спору не заперечувався.

При цьому, обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди, дата та місце її настання, особа водія, з вини якого було пошкоджено спірне майно, встановлені постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року в справі № 373/1613/23. У свою чергу, характер пошкоджень застрахованого майна відображений в акті його огляду, а розмір завданої шкоди підтверджується наданими позивачем рахунком на оплату, зведеним кошторисним розрахунком, страховим актом та документом про здійснення страхової виплати. Отже, надані позивачем документи в сукупності містили достатні відомості для ідентифікації страхового випадку, встановлення причин та обставин його настання, характеру пошкоджень майна, а також перевірки заявленого розміру страхового відшкодування.

Саме по собі ненадання окремих додаткових документів, витребуваних відповідачем у листі від 11 грудня 2023 року № 09-02-20/10044, не свідчить про неможливість встановлення зазначених обставин, тим більше за відсутності доказів того, що Компанія вчинила всі передбачені статтею 34 Закону дії для самостійного з`ясування обставин страхового випадку та визначення розміру заподіяної шкоди. Водночас відповідачем не доведено, які саме істотні обставини страхового випадку залишилися невстановленими внаслідок ненадання запитуваних документів, а також яким чином відсутність цих документів унеможливила прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову в його здійсненні.

Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначав, що долучений позивачем до матеріалів справи акт огляду пошкодженого майна датований 3 серпня 2026 року, тобто складений через три роки після спірної ДТП, яка сталася 1 серпня 2023 року.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19.

Судом враховано, що спірна дорожньо-транспортна пригода сталася 1 серпня 2023 року, страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 3 серпня 2023 року, а вже 20 жовтня 2023 року позивачем було складено страховий акт № 01380/07/523, на підставі якого 23 жовтня 2023 року здійснено виплату страхового відшкодування.

При цьому, у матеріалах справи міститься заява ПП "Укрпалетсистем" про настання події із застрахованим майном, а також акт огляду пошкодженого майна, складений на підставі відповідної заяви.

Судом враховано, що до заяви про виплату страхового відшкодування від 4 грудня 2023 року № 04992/5223 ТАС позивачем було долучено, зокрема, акт огляду пошкодженого майна, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотом електронного листа, направленого на електронну адресу відповідача.

Отже, на момент звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування Компанія мала у своєму розпорядженні зазначений акт огляду пошкодженого майна та можливість перевірити викладені в ньому відомості, у тому числі щодо характеру пошкоджень, отриманих майном унаслідок спірної ДТП.

У цьому контексті суд вважає цілком вірогідними доводи позивача про те, що зазначення в акті огляду пошкодженого майна дати його складання - 3 серпня 2026 року, замість 3 серпня 2023 року - є технічною опискою, допущеною під час оформлення відповідного документа.

Наведена хронологія подій у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами свідчить про те, що зазначення в акті огляду пошкодженого майна "2026 року" замість "2023 року" є саме технічною помилкою, яка не змінює змісту цього документа та не спростовує зафіксованих у ньому відомостей щодо пошкодження застрахованого майна.

У свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів того, що відповідний акт фактично був складений лише 3 серпня 2026 року, або що зазначені в ньому пошкодження виникли за інших обставин, не пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою від 1 серпня 2023 року.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неналежності акта огляду пошкодженого майна з підстав відсутності в ньому підписів представників страхувальника та страховика, оскільки сама по собі зазначена обставина не свідчить про недостовірність зафіксованих у цьому документі відомостей та не є безумовною підставою для його відхилення як доказу.

Зокрема, положеннями Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено спеціальної форми акта огляду пошкодженого майна, недотримання якої, зокрема відсутність підписів представників страхувальника та страховика, автоматично позбавляло б такий документ доказового значення під час розгляду спору про стягнення страхового відшкодування.

При цьому суд враховує, що акт огляду пошкодженого майна не є єдиним доказом, на підставі якого позивач обґрунтовує факт пошкодження застрахованого майна та розмір завданої шкоди.

Крім того, до акта огляду пошкодженого майна долучено фотоматеріали, на яких зафіксовано пошкодження металевої захисної конструкції (колесовідбійника) та плитки на території АЗС "UPG". Зазначені фотоматеріали узгоджуються зі змістом акта огляду пошкодженого майна та обставинами дорожньо-транспортної пригоди від 1 серпня 2023 року, встановленими постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі № 373/1613/23.

У свою чергу, відповідачем до матеріалів справи не було надано будь-яких доказів того, що спірні пошкодження застрахованого позивачем майна були спричинені внаслідок іншої ДТП чи інших обставин, не пов`язаних із ДТП, що сталася 1 серпня 2023 року за участю застрахованого Компанією транспортного засобу - "Chevrolet Nubira", державний номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що долучений позивачем до відповіді на відзив акт огляду пошкодженого майна не підлягає прийняттю судом до розгляду у зв`язку з його поданням після закінчення встановленого ГПК України строку для подання доказів.

Відповідно до частини 2 статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

Згідно з частиною 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що копія акта огляду пошкодженого майна була долучена позивачем ще до позовної заяви від 24 серпня 2026 року, що підтверджується переліком додатків до неї. Отже, зазначений доказ був поданий позивачем одночасно зі зверненням до суду з даним позовом, тобто з дотриманням установленого частиною 2 статті 80 ГПК України процесуального строку.

Відповідач також заперечував проти визначеного позивачем розміру страхового відшкодування, посилаючись на відсутність належного звіту про оцінку пошкодженого майна, калькуляції вартості відновлювального ремонту та документів, які б підтверджували фактичне виконання відповідних ремонтних робіт. При цьому Компанія зазначала, що наданий позивачем зведений кошторисний розрахунок не містить дати, номера, підписів відповідальних осіб та не підтверджує факту проведення відновлювального ремонту.

У той же час, звіт (акт) про оцінку майна - це лише попередній оціночний документ, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення пошкодженого майна до його попереднього стану. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 28 січня 2020 року в справі № 917/500/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20 та від 4 березня 2021 року в справі № 910/4720/20.

У свою чергу, норма частини 1 статті 22 Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі відповідного рахунку чи акта виконаних робіт.

Судом враховано, що позивачем на підтвердження розміру завданої шкоди надано рахунок на оплату від 19 вересня 2023 року № 127, відповідно до яких вартість відновлення пошкодженого майна визначена в розмірі 6 092,00 грн. Крім того, фактичне здійснення позивачем страхової виплати у зазначеному розмірі підтверджується платіжною інструкцією від 23 жовтня 2023 року № 371216.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого майна внаслідок його пошкодження в ДТП. Компанією не спростовано й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Разом із цим, судом враховано, що умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213854249 передбачено франшизу в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем на користь страхувальника страхового відшкодування у розмірі 6 092,00 грн, а також враховуючи встановлений полісом № 213854249 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизу - 1 500,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням зазначеного ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 4 592,00 грн (6 092,00 грн - 1 500,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач суму страхового відшкодування в розмірі 4 592,00 грн на користь позивача не сплатив. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 592,00 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Компанії на користь позивача 1 500,00 грн страхового відшкодування слід відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 663,24 грн інфляційних втрат і 452,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості в розмірі 6 092,00 грн за період з 4 березня 2024 року по 24 серпня 2026 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, у яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Разом із цим, судом встановлено, що відповідно до умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213854249 розмір франшизи становить 1 500,00 грн, у зв`язку з чим належна до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування складає 4 592,00 грн. Відтак заявлені позивачем суми компенсаційних виплат були нараховані на неправильну базу їх розрахунку.

У зв`язку з цим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення з відповідача компенсаційних виплат, нарахованих на належну суму нарахування в межах заявленого позивачем періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем. За розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 1 259,55 грн інфляційних втрат та 340,88 грн трьох процентів річних. Відтак зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у визначеному судом розмірі. Позовні вимоги Товариства про стягнення з Компанії 403,69 грн інфляційних втрат та 111,12 грн трьох процентів річних є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Також позивач просив стягнути з відповідача 4 399,28 грн пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону за період з 4 березня 2024 року по 24 серпня 2026 року на суму основної заборгованості в розмірі 6 092,00 грн

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та напочатку періоду нарахування заявленої до стягнення з Компанії пені) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та напочатку періоду нарахування заявленої до стягнення з Компанії пені), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відтак, нарахування пені, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону пені на належну суму страхового відшкодування в силу вищевказаних приписів законодавства було можливе лише до 4 вересня 2024 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що сума пені, яка підлягає стягненню з Компанії на користь позивача, нарахована на суму основного боргу в розмірі 4 592,00 грн за період з 4 березня 2024 року по 4 вересня 2024 року складає 630,96 грн.

У той же час, судом враховано, що 28 серпня 2025 року, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб", набрали чинності приписи абзаца 2 частини 3 статті 549 ЦК України, згідно з якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статі 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на час набрання законної сили положень абзаца 2 частини 3 статті 549 ЦК України, спірна сума заборгованості відповідачем погашена не була, судом перевірено наданий позивачем розрахунок передбаченої вказаною нормою Кодексу штрафної санкції за період з 28 серпня 2025 року по 24 серпня 2026 року на суму боргу в розмірі 4 592,00 грн. За розрахунком суду, належний розмір пені за вказаний період складає 1 388,92 грн. Відтак, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з Компанії на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 2 019,88 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2 379,40 грн неустойки слід відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 328,00 грн.

При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 16 квітня 2026 року № 81761 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 734,38 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 4 592 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп. основної заборгованості, 1 259 (дну тисячу двісті п`ятдесят дев`ять) грн 55 коп. інфляційних втрат, 340 (триста сорок) грн 88 коп. трьох процентів річних, 2 019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн 88 коп. пені та 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн 38 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко