Decision № 140911849, 12.11.2025, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2025Справа № 910/2985/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" с. Велика Андрусівка, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 27520

до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм вул. Січових Стрільців, 45А, м. Київ, 04053

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн" 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 56, ПОВЕРХ 4

про визнання протиправним та скасування пункту 1.2 наказу, визнання електронного аукціону таким що не відбувся, стягнення гарантійного внеску в розмірі 135 500,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гаврилов Д.О. (в режимі відеоконференції).

від відповідача: Франків Л.П.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про:

- визнати протиправним та скасування пункту 1.2 наказу Дежрибагенства № 42 від 23.01.2025 в частині дискваліфікації переможця ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська", номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241223-56470;

- визнати електронний аукціон за лотом KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241223-56470, таким, що не відбувся;

- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм суму гарантійного внеску в розмірі 135 500,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оспорюваного наказу № 42 від 23.01.2025 організатора аукціону - Дежрибагенства в частині дискваліфікації переможця ТОВ "Рибопромислова артіль "Андрусівська" (п.1.2), у зв`язку з чим такий наказ має бути скасований, з одночасним визнанням аукціону KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241223-56470 таким, що не відбувся, враховуючи проведення іншого аукціону за вказаним лотом та укладенням за його результатами договору з переможцем, та стягненням з організатора аукціону сплаченого позивачем гарантійного внеску в сумі 135 500,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему "Електронний суд" 07.04.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2025 надійшла заява б/н від 06.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2985/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025.

Також вказаною ухвалою за клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн".

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 16.04.2025 від представника позивача надійшли заяви б/н від 16.04.2025 про долучення доказів направлення на адресу третьої особи позовної заяви з додатками та про проведення судових засідань у справі № 910/2985/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Заяви долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопромислова артіль "Андрусівська" про участь у судових засіданнях у справі № 910/2985/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" 24.04.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 24.04.2025, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що посилання позивача на аукціон BSE001-UA-20241223-56470 від 23.12.2024 та обставини, зазначені в позовній заяві, є безпідставним, адже зазначений аукціон було скасовано наказом Держрибагентства від 30.12.2024 № 588 "Про відміну електронних аукціонів".

Також, 25.04.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву б/н від 24.04.2025 про зміну предмету та підстав позову, з доказами надсилання до електронних кабінетів учасників справи, в якій останній повідомляє суд, що ним помилково було зазначено у тексті та у прохальній частині позову ідентифікатору аукціону BSE001-UA-20241223-56470 від 23.12.2024 замість вірного ідентифікатору аукціону BSE001-UA-20241231-78098 від 15.01.2025. Відтак, позивач просить суд прийняти заяву про зміну предмету та підстави позову та вважати вірним по тексту позовної заяви вірним ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098 від 15.01.2025, а також:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 наказу Дежрибагенства № 42 від 23.01.2025 в частині дискваліфікації переможця ТОВ "РПА "Андрусівська", номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098;

- визнати електронний аукціон за лотом KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098, таким, що не відбувся;

- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм суму гарантійного внеску в розмірі 135 500,29 грн. та понесені позивачем судові витрати.

За наслідками розгляду у підготовчому засіданні 15.05.2025 судом заяви позивача про зміну предмету і підстав позову судом встановлено, що останнім зазначено про наявність технічної описки в частині ідентифікатора аукціону, допущеної при підготовці позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву представником позивача заяву б/н від 24.04.2025, судом розцінено останню як заяву про зміну предмету позову, та з огляду на те, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, а саме останньому було надано можливість ознайомитися з заявою про зміну предмету, остання відповідає загальним вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що відповідна заява подана до суду до закінчення підготовчого засідання, заяву позивача б/н від 03.12.2024 про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням останньої.

У підготовчому засіданні 15.05.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 11.06.2025.

Судом доведено до відома, що 20.05.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 20.05.2025, з доказами надсилання на адреси учасників справи, в якому з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зміну предмету спору зазначається про незаконність вимоги позивача про визнання аукціону таким, що не відбувся та повернення гарантійного внеску, з огляду на дотримання відповідачем усіх вимог Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів при здійсненні свої повноважень.

Також, 05.06.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву б/н від 04.06.2025 про проведення судового засідання 11.06.2025 у справі № 910/2985/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом закрито підготовче провадження у справі № 910/2985/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 23.07.2025 та 03.09.2025 протокольними ухвалами оголошені перерви до 03.09.2025 та 15.10.2025 відповідно.

Проте, оскільки у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, призначене на 15.10.2025 судове засідання не відбулось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 12.11.2025.

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 05.11.2025 від представника позивача - адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича надійшла заява б/н від 04.11.2025 року про проведення судового засідання 12.11.2025 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/2985/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 задоволено заяву представника позивача та постановлено проводити судове засідання 12.11.2025 у справі № 910/2985/25 в режимі відеоконференції.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та учасників справи станом на 12.11.2025 до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 23.07.2025 брав участь в режимі відеоконференції, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.09.2025 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи - не з`явився.

В свою чергу, в судове засідання з розгляду справи по суті 12.11.2025 з`явився представник відповідача, представник позивача браву участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Про дату, час та місце проведення судових засідань з розгляду справи по суті 23.07.2025, 03.09.2025 та 12.11.2025 третя особа повідомлена відповідно до норм ст. 6 ГПК України належним чином шляхом надсилання шляхом надсилання копій ухвали суду від 11.06.2025 про закриття підготовчого провадження, від 23.07.2025 про оголошення перерви та від 17.10.2025 про призначення судового засідання, факт отримання яких 27.06.2025, 29.07.2025 та 18.10.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронного кабінету учасника справи.

Про поважні причини неявки в судові засідання засідань з розгляду справи по суті 23.07.2025, 03.09.2025 та 12.11.2025 представника третьої особи суд не повідомлено.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 166, 168, 184 Господарського процесуального кодексу України, які також визначені судом ухвалою суду від 09.04.2025, за наявності поданого відповідачем відзиву на позов, позивач мав подати відповідь на відзив на позовну заяву, а третя особа - пояснення щодо суті позову.

Як свідчать матеріали справи, позивач та третя особа не скористалися наданим їм процесуальними правами, передбаченим частиною 1 статті 166, частиною 1 статті 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від третьої особи на час розгляду справи по суті до суду також не надходило.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача та третьої особи на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив, пояснень щодо суті спору та/або про наміру вчинення відповідних дій у відповідності до статей 166, 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема, представник третьої особи не прибув в судові засідання з розгляду справи по суті 23.07.2025, 03.09.2025 та 12.11.2025, за відсутності повідомлення суду про поважні причини неявки, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 12.11.2025 виключно за наявними матеріалами за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн".

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 03.09.2025 та 12.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зави про зміну предмету та просив їх задовольнити.

Представник відповідача судових засіданнях з розгляду справи по суті 03.09.2025 та 12.11.2025 проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною другою статті 19 Конституції України зазначено, що посадові особи органу державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: 1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду (контролю); 3) управління об`єктами державної власності; 4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; 5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Згідно зі статтею 28 вказаного Закону Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом першим Положення «Про Державне агентство меліорації та рибного господарства України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 895, Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Пунктом 3 Положення визначено що основними завданнями Держрибагентства є: реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Пунктом 2 Положення передбачено, що Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Держрибагентства є:

1) реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

2) внесення на розгляд Міністра економіки, довкілля та сільського господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем (п. 3 положення).

Згідно п. 4 положення Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде державний облік, здійснює державний контроль технічного стану рибозахисних споруд, проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем; здійснює контроль за дотриманням правил рибальства; здійснює контроль за дотриманням лімітів спеціального використання водних біоресурсів і нормативів використання водних біоресурсів; здійснює контроль за дотриманням правил використання об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; здійснює державний моніторинг, веде державний кадастр водних біоресурсів, а також державний облік та державний реєстр рибогосподарських водних об`єктів (їх частин); здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства; вживає заходів щодо забезпечення збереження запасів анадромних видів риб у виключній (морській) економічній зоні України; здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, водних об`єктах (їх частинах) та у водах за межами юрисдикції України щодо риболовних суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України; погоджує режими рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та контролює діяльність спеціальних товарних рибних господарств; встановлює в установленому порядку заборону вилову водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) та забезпечує контроль за дотриманням заборони; видає документи дозвільного характеру у сфері рибного господарства; здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування.

Згідно ст. 30 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» ліміти вилову водних біоресурсів розподіляються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) можуть укладатися за результатами аукціонів, що проводяться для реалізації квот або прогнозів допустимого вилову, що вивільняються внаслідок припинення права користувачів на спеціальне використання водних біоресурсів, або з резерву.

Типовий договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.

Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Порядок проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, механізм реалізації процедури продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), що укладаються для реалізації квот добування (вилову), визначено Порядком № 1347, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року № 1347 (далі - Порядок).

За змістом пункту 2 вказаного Порядку аукціон - це спосіб відчуження лота, за яким переможцем стає учасник аукціону, який в ході електронних торгів в електронній торговій системі запропонував найвищу ціну реалізації лота; гарантійний внесок - сума коштів у розмірі, визначеному відповідно до цього Порядку, що вноситься заявником шляхом перерахування коштів на банківський рахунок оператора електронного майданчика для забезпечення виконання зобов`язання щодо участі в аукціоні та набуття статусу учасника аукціону; заявник - суб`єкт господарювання, який має намір взяти участь в аукціоні.

Як встановлено судом, позивач брав участь в аукціоні BSE001-UA-20241231-78098, номер лоту KR6MACRO2025, від 15.01.2025, організатором якого виступало Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагенство), через оператора ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН».

Склад лоту: Промисел - Право використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище KR6MACR02025

1. Право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) в розрізі видів: Лящ (Abramis brama) - 73,490; Судак звичайний (Sander lucioperca) -15,106; Сазан (Cyprinus carpio) - 4,219; Щука звичайна (Esox Iucius) - 2,580; Сом європейський (Silurus glanis) - 4,355; Головень європейський (Squalius cephalus) - 0,068; Білизна звичайна (Aspius aspius) - 0,950; Тараня (плітка звичайна) (Rutilus heckelii, Rutilus rutilus) - 66,821; Плоскирка (Blicca bjoerkna) - 24,973; Синець звичайний (Ballerus ballerus) -17,896; Карась сріблястий (Carassius gibelio) - 98,803; Чехоня (Pelecus cultratus) - 3,640; Окунь звичайний (Perea fluviatilis) - 9,663; Краснопірка (Scardinius, erythrophthalmus) - 0,885; Лин (Tinea tinea) - 0,170; Білоочка (клепець) (Ballerus sapa) - 0,136; Рибець звичайний (Vimba vimba) - 0,068; Йорж звичайний (Gymnocephalus cernua) - 0,003; Окунь сонячний (Lepomis gibbosus) - 0,010; Рослиноїдні (білий, строкатий товстолоби, їх гібрид, білий амур) (Hypophthalmichthys molitrix, Hypophthalmichthys nobilis, Ctenopharyngodon idella) - 22,693; Верховодка звичайна (Alburnus alburnus) - 18,108; Тюлька звичайна (Clupeonella cultriventris) - 4,670; Рак вузькопалий (Astacus leptodactylus) - 0,115.

Знаряддя лову, допустимі до застосування користувачем під час здійснення спеціального використання водних біоресурсів: Сітка ставна всіх типів (крок вічка 38 мм - 50 мм та 72 мм і більше) - 542; Ятір (мінімально допустимий крок вічка в бочці 30 мм, крилах та дворі 40 мм) - 3; Раколовка (мінімально допустимий крок вічка 16 мм і більше) - 9; Тюльковий трал (крок вічка 6 мм) -1; Ставний невід, ятір, інші пастки (крок вічка в бочці, котлі, крилах та дворі 5 мм) - 12. Максимальна кількість риболовних суден, допустимих до застосування користувачем під час здійснення спеціального використання водних біоресурсів, яка не може перевищувати розрахункової кількості таких суден з урахуванням допустимої до застосування ними кількості знарядь лову, становить 22.

Стартова ціна лота/стартовий розмір орендної плати: 677 501,47 грн. без ПДВ.

Учасниками вказаного аукціону були:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «РИБОПРОМИСЛОВА АРТІЛЬ «АНДРУСІВСЬКА», ЄДРПОУ: 22225107.

2. ФОП ОСОБА_1, ІПН/РНОКПП (ФОП): НОМЕР_1 .

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТЕКС ТРЕЙД», ЄДРПОУ: 44978203.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕ-ФІШ», ЄДРПОУ: 45851589.

Вимоги, яким повинен відповідати учасник електронного аукціону для допуску до участі в аукціонах, визначені п.40 Порядку.

Згідно з пунктом 44 Порядку після оприлюднення оголошення заявники сплачують гарантійний внесок, реєстраційний внесок на банківський рахунок оператора та подають заявку про участь в аукціоні через свій особистий кабінет в електронній торговій системі для реєстрації як учасника.

Заявка про участь в аукціоні повинна містити закриту цінову пропозицію, яка не може бути меншою за стартову ціну лота. Заявка подається заявником через особистий кабінет в електронній формі разом з такими документами: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - резидентів; документ про реєстрацію у державі місцезнаходження заявника (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений державною мовою, - для юридичних осіб - нерезидентів; документи, що підтверджують сплату гарантійного внеску та реєстраційного внеску; довідка довільної форми про відкриття банківського рахунка; довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. У разі відсутності в документах інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи заявник - юридична особа також подає за підписом керівника юридичної особи інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про відсутність кінцевого бенефіціарного власника з обґрунтуванням причини його відсутності у випадках, коли юридична особа відповідно до законодавства може не мати кінцевого бенефіціарного власника; довідка у довільній формі із зазначенням інформації про прийняття та/або неприйняття участі в аукціоні декількох юридичних та/або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб та/або є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб; документи, що підтверджують повноваження особи на підписання договору (для юридичних осіб); довідка довільної форми із зазначенням контактної інформації про заявника (номер мобільного телефону, електронна адреса) та повідомлення про ознайомлення і відповідність вимогам пункту 40 цього Порядку.

Як зазначено позивачем, заявник підтвердив відповідність всім вимогам п. 40 Постанови № 1347 шляхом подання відповідних документів. Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова артіль «Андрусівська» (номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098) через свій особистий кабінет в електронній торговій системі було подано заяву на участь в аукціоні, до якої було надано:

- довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 08.01.2025 № 169/АП/11-28-13-07-20-Е;

- довідку про відкриття рахунків;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- довідку про те, що заявник ознайомлений з вимогами від 10.01.2025 № 10.01;

- протокол № 25 Загальних зборів учасників ТОВ «Рибопромислової артілі «Андрусівська»;

- довідку від 10.01.2025 № 10.01 в якій зазначається контактна інформація та повідомлення про неприйняття участі в аукціонах декількох юридичних та/ або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб та/або є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб;

- довідка щодо відповідності вимогам від 10.01.2025 № 10.01;

- платіжну інструкцію № 5 від 10.01.2025. Сума сплати: 135 500,29 грн., призначення платежу: Гарантійний внесок для участі в аукціоні BSE001-UA-20241231-78098 згідно рахунка № 12300 від 08.01.2025, без ПДВ;

- платіжну інструкцію № 6 від 10.01.2025. Сума сплати: 510,00 грн., призначення платежу: Реєстраційний внесок для участі в аукціоні BSE001-UA-20241231-78098 згідно рахунка № 12301 від 08.01.2025 / 14:56, в т.ч. ПДВ 20 % - 85,00 грн.

Відповідно до п. 50 Порядку після завершення аукціону протокол аукціону підписується переможцем та оператором, через електронний майданчик якого переможцем подано цінову пропозицію, шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, та надсилається оператором на електронну пошту організатора протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу аукціону. Організатор протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем формування такого протоколу, перевіряє відповідність переможця вимогам, визначеним пунктом 40 цього Порядку, підписує протокол аукціону шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, та опубліковує такий протокол в електронній торговій системі.

Як встановлено судом, після завершення аукціону з ідентифікатором BSE001-UA-20241231-78098 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова артіль «Андрусівська» було визнано переможцем торгів за лотом KR6MACRO2025.

Відповідачем зазначено у відзиві на позовну заяву, що 16.01.2025 до Держрибагенства надійшов протокол електронного аукціону № BSE001-UA-20241231-78098, підписаний переможцем шляхом накладання електронного підпису (КЕП), що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, а саме керівником ТОВ «Рибопромислова артіль «Андрусівська» ОСОБА_1 та оператором - ТОВ «Європейська», а також проведено розрахунок з оператором аукціону, яким (оператором) виступав ТОВ «Європейська» шляхом перерахування гарантійного внеску в сумі 135 500,29 грн. платіжною інструкцією № 5 від 10.01.2025 та реєстраційного внеску в сумі 510,00 грн. платіжною інструкцією № 6 від 10.01.2025.

В подальшому, 22.01.2025 року відбулося засідання комісії Держрибагентства з підписання протоколів за результатами аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, на якому було опрацьовано протоколи електронних торгів та комісією визначено, що в аукціоні з ідентифікатором BSE001-UA-20241231-78098 та з номером лоту KR6MACRO2025 переможцем не дотримано пункту 44 Порядку, а саме: у поданих переможцем документах виявлено недостовірні відомості - в аукціоні приймав участь ФОП ОСОБА_1, який є керівником ТОВ «Рибопромислова артіль «Андрусівська», ЄДРПОУ: 22225107, при цьому переможець надав довідку про неприйняття участі в аукціоні декількох юридичних та/або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб та/або є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб.

У пункті 52 Порядку визначено підстави дискваліфікації переможця аукціону. Зокрема, за змістом цього пункту переможець дискваліфікується на підставі рішення організатора з таких підстав: з власної ініціативи - в разі подання переможцем письмової заяви про відмову від підписання протоколу аукціону або укладення договору на право здійснення промислу; непідписання протоколу аукціону або неукладення договору на право здійснення промислу у строки, передбачені пунктами 50 і 51 цього Порядку; виявлення організатором у переможця права на спеціальне використання більш як 14 відсотків встановленого обсягу лімітів для здійснення промислового рибальства у відповідному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) з урахуванням пов`язаних з ним осіб у значенні, наведеному в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України; виявлення у поданих переможцем документах недостовірних відомостей; невідповідність переможця вимогам пункту 40 цього Порядку; недотримання переможцем вимог пункту 44 цього Порядку; непроведення повного розрахунку з оператором - у випадку, передбаченому пунктом 53 цього Порядку.

У разі прийняття рішення про дискваліфікацію організатор через особистий кабінет дискваліфікує переможця з одночасним розміщенням наказу про дискваліфікацію переможця в електронній торговій системі із зазначенням причин такої дискваліфікації.

У такому разі центральна база даних формує новий протокол аукціону з визначенням переможцем учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а за однакових цінових пропозицій - учасника, що подав її раніше, за умови, що таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, та відсутності звернення від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.

У разі дискваліфікації переможця сплачений ним гарантійний внесок не повертається такому переможцю та за вирахуванням плати за участь (винагороди оператора), але не більше розміру гарантійного внеску, перераховується оператором, через електронний майданчик якого переможцем подано цінову пропозицію, на рахунок організатора, відкритий в органах Казначейства, зазначений ним в оголошенні, протягом трьох робочих днів з дня розміщення наказу про дискваліфікацію переможця в електронній торговій системі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 58 Порядку у разі коли аукціон визнано таким, що не відбувся, або аукціон було відмінено організатором у порядку, передбаченому пунктом 47 цього Порядку, гарантійні внески повертаються учасникам відповідними операторами не пізніше трьох робочих днів з дня настання такої події.

Враховуючи рішення Комісії Держрибагентства з питань підписання протоколів за результатами аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, оформлене протоколом № 2 від 22.01.2025, наказом Держрибагентства від 23.01.2025 № 42 «Про дискваліфікацію переможців електронних аукціонів» Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова артіль «Андрусівська» код ЄДРПОУ: 22225107, номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098 було дискваліфіковано відповідно до абзацу п`ятого пункту 52 Порядку: виявлення у поданих переможцем документів недостовірних відомостей.

Як зазначено в п. 1.2 зазначеного Наказу, позивач був дискваліфікований як переможець електронного аукціону відповідно до пункту 52 Порядку - виявлено у поданих переможцем документів недостовірних відомостей. В аукціоні приймав участь ФОП ОСОБА_1, та одночасно ОСОБА_1. є керівником ТОВ «РИБОПРОМИСЛОВА АРТІЛЬ «АНДРУСІВСЬКА», ЄДРПОУ: 22225107, при цьому переможець надав довідку про неприйняття участі в аукціоні декількох юридичних та/або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб та/або є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб.

Не погоджуючись з таким рішенням (щодо дискваліфікації) позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування п. 1.2 наказу № 42 від 23.01.2025, посилаючись на те, що при поданні заявки про участь у аукціоні, виконуючи вимоги пункту 44 Порядку, Товариством було подано всі необхідні документи, та відповідачем не було враховано, що Директором ТОВ - є ОСОБА_1 , кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 . При цьому позивач наголошує, що інші юридичні особи, в яких ОСОБА_1 або ОСОБА_2 «здійснювали б повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб», або «були б кінцевими бенефіціарними власниками (контролером) таких юридичних осіб, участь в аукціоні не приймали.

Позивач наголошує, що посилання на те, що участь в аукціоні брав ФОП ОСОБА_1 не може бути підставою для дискваліфікації переможця, позаяк вимога законодавства прописана некоректно і фізична особа не має «одноосібного виконавчого органу юридичної особи», та не має кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичних осіб. Отже, оскільки заздалегідь відомо, що фізична особа не може мати одноосібного виконавчого органу юридичних осіб або кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) таких юридичних осіб, зазначена вимога Порядку до ФОП не застосовується, на переконання позивача, та не може бути дискваліфіковано учасника при умові, що участь приймає юридична особа та ФОП.

Таким чином, як зазначає позивач, ТОВ «РПА «Андрусівська» не надавало недостовірну інформацію, а тому рішення організатора аукціону в частині дискваліфікації переможця ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог законодавства.

Після дискваліфікації переможця ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» Організатором Держрибагентством 27.01.2025 було оголошено інший аукціон за тим самим лотом KR6MACRO2025, з іншим ідентифікатором аукціону - BSE001-UA- 20250127-48007.

Згідно протоколу електронного аукціону № BSE001-UA-20250127-48007 від 06.02.2025 переможцем електронного аукціону визнано ФОП ОСОБА_1, з яким 13.02.2025 Держрибагентством укладений договір, відповідну інформацію розміщено на електронному майданчику.

Отже, в позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету) позивач вказує на необґрунтованість дій відповідача щодо дискваліфікації позивача в аукціоні № BSE001-UA-20241231-78098 та неповернення коштів гарантійного платежу в сумі 135 500,29 грн., який було перераховано на рахунок Держрибагенства.

При цьому позивач вважає, що аукціон за лотом KR6MACRO2025 з ідентифікатором BSE001-UA-20241231-78098 не може бути відновлений у зв`язку з проведенням іншого аукціону та підписанням договору з ФОП ОСОБА_1., а сплачений гарантійний внесок, який перераховано оператором на рахунок Організатора, повинен бути повернутий позивачу ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА», у зв`язку з чим звертається з вимогами про визнання електронного аукціону за лотом KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098, таким, що не відбувся, а також стягнення з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм суму гарантійного внеску в розмірі 135 500,29 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особа звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Також згідно п.п. 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах про між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

З рахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника, суд зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

В свою чергу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №824/1115/18-а «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даною позовною заявою ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» просило визнати протиправним та скасувати наказ Держрибагенства № 42 від 23.01.2025 року в частині п.1, 2 щодо дискваліфікації переможця ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» за лотом KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098, визнати аукціон таким, що не відбувся, та стягнути грошові кошти, сплачені як гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні Держрибагенства від 15.01.2025, отже метою позивача є, в першу чергу, отримання результату, який у кінцевому підсумку спрямований на повернення коштів гарантійного внеску в розмірі 135 500,29 грн., тобто захист інтересу в сфері господарської діяльності та забезпечення майнових інтересів ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА», які є пріоритетними у даному спорі, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність передумов для розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц правом на звернення до суду за захистом особа наділена в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20).

Суд зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Отже, чинним законодавством визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування Наказу № 578 від 10.11.2023 року, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Одночасно, стаття 216 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочинну. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 909/1907/15.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність факту надання ТОВ «РПА «Андрусівська» як учасником аукціону недостовірної інформації та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 1.2 наказу Дежрибагенства № 42 від 23.01.2025 в частині дискваліфікації переможця ТОВ "РПА "Андрусівська", номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098.

В той же час, за приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1). Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2).

При цьому підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів держави. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Окрім цього суд наголошує, що згідно з принципом «належного урядування» ризик будь - якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Ненормативний (індивідуальний) правовий акт державного управління - це індивідуальний юридичний акт, який розв`язує конкретну управлінську справу, персонально визначає поведінку адресата, має державновладний характер, застосовується уповноваженим органом у встановленому порядку, одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Судом враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 року у справі № 9901/43/21, згідно якої вжите законодавцем в частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Наразі, Наказ Держрибагентства № 42 від 23.01.2025 «Про дискваліфікацію переможців електронних аукціонів» року є індивідуальним правовим актом, який винесений за результатами засідання Комісії з підписання протоколів за результатами аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, на якому було опрацьовано протоколи електронних торгів, який, як зазначає позивач, є протиправним.

Згідно ст. 52 Порядку У разі дискваліфікації переможця сплачений ним гарантійний внесок не повертається такому переможцю та за вирахуванням плати за участь (винагороди оператора), але не більше розміру гарантійного внеску, перераховується оператором, через електронний майданчик якого переможцем подано цінову пропозицію, на рахунок організатора, відкритий в органах Казначейства, зазначений ним в оголошенні, протягом трьох робочих днів з дня розміщення наказу про дискваліфікацію переможця в електронній торговій системі.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів вбачається, що фактично за наслідками дискваліфікації переможця аукціону організатор аукціону приймає відповідний розпорядчий акт - наказ.

Відповідно до абзацу 2 пункту 58 Порядку у разі коли аукціон визнано таким, що не відбувся, або аукціон було відмінено організатором у порядку, передбаченому пунктом 47 цього Порядку, гарантійні внески повертаються учасникам відповідними операторами не пізніше трьох робочих днів з дня настання такої події.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до п. 52 Порядку на рахунок Держрибагентства від ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА» 24.01.2025 було перераховано залишки гарантійного внеску (дискваліфікація) ТОВ «РИБОПРОМИСЛОВА АРТІЛЬ «АНДРУСІВСЬКА», ЄДРПОУ - 22225107 по аукціону BSE001-UA-20241231-78098, без ПДВ у сумі 101 250,29 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 45 Порядку подання заявки про участь в аукціоні свідчить про згоду заявника з умовами проведення аукціону, які визначені Порядком та оголошені в умовах продажу лота Держрибагентством.

Таким чином, при підготовці до участі в аукціоні у заявників була змога звернутися до організатора, а саме Держрибагентства, за роз`ясненнями щодо документації та/або звернутися до Держрибагентства з вимогою щодо усунення порушень під час проведення аукціону, але жодних запитань, уточнень, вимог чи скарг на умови не подавалося, а отже, заявники повністю усвідомлювали зміст аукціонної документації та вимоги, викладені Держрибагентством при підготовці до аукціону.

Відповідно, комісією рекомендовано до дискваліфікації переможців аукціону, які не дотрималися пункту 44 Порядку, серед яких позивач - ТОВ «РИБОПРОМИСЛОВА АРТІЛЬ «АНДРУСІВСЬКА».

Згідно із пунктом 52 Порядку переможець дискваліфікується на підставі рішення організатора, зокрема, недотримання переможцем вимог пункту 44 Порядку.

Як встановлено судом, в аукціоні приймав участь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та одночасно гр. ОСОБА_1 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є керівником ТОВ «Рибопромислова артіль «Андрусівська» (код ЄДРПОУ 22225107), при цьому позивач як переможець на виконання п. 44 Порядку надав довідку про неприйняття участі в аукціоні декількох юридичних та/або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб та/або є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб.

В свою чергу, згідно протоколу електронного аукціону судом встановлено та позивачем не заперечувалось, що в аукціоні приймав участь також Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який одночасно перебуває на посаді директора ТОВ «Рибопромислова артіль «Андрусівська», код ЄДРПОУ 22225107, яке також було учасником спірного аукціону, та був призначений згідно протоколу Загальних зборів учасників товариства № 25 від 11.06.2014.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

В разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням повноважень керівника.

При цьому суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.12.2025 у справі № 914/768/22, зокрема, щодо презумпції достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують відомості щодо гр. ОСОБА_1 як директора ТОВ «Рибопромислова артіль «Андрусівська» та одночасно перебування останнього в статусі ФОП станом на час проведення аукціону BSE001-UA-20241231-78098.

Пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» підставами для відмови в участі у процедурі закупівлі тендерна пропозиція подана учасником конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника.

Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що контроль - можливість однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб.

Суд наголошує, що сама суть аукціону виключає координацію між учасниками, позаяк змагальність тримається на таємниці інформації. Натомість, за умови можливості обміну між учасниками даними конкуренція зникає та її місце займає узгоджена поведінка, відтак, замовник (організатор) втрачає шанс отримати найкращий результат та, окрім цього, втрачається сам сенс аукціону як такого.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, твердження позивача про протиправність дискваліфікації та невизначеність вимог законодавства, з посиланням на те, що Фізична особа - підприємець не може мати одноосібного виконавчого органу та не має кінцевих бенефіціарних власників судом до уваги не приймаються як такі, що ґрунтуються на буквальному тлумаченні п. 44 Порядку, а також оскільки юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі жодним чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, зокрема, щодо перебування на посаді керівника/директора в Товаристві з обмеженою відповідальністю, проте безпосередньо пов`язаний з самою особою. Отже, за відсутності окремого правового регулювання зазначеного питання положеннями Порядку, судом врахована відповідна заборона участі в аукціоні юридичних осіб або фізичних осіб, в яких одна і та сама фізична особа здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу юридичних осіб, в тому числі участі фізичної особи в якості ФОП.

Таким чином, оскільки позивачем до заявки про участь в аукціоні було надано документи, що містили недостовірну інформацію, суд дійшов висновку про правомірність дискваліфікації позивача як переможця електронного аукціону, який відбувся 15.01.2025, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункт 1.1.2 наказу відповідача від 23.01.2025 № 42 в частині дискваліфікації переможця - позивача номер лоту KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098 не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у разі дискваліфікації переможця сплачений ним гарантійний внесок не повертається такому переможцю та перераховується на казначейський рахунок організатора, зазначений ним в оголошенні, протягом трьох робочих днів з дня розміщення наказу про дискваліфікацію, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного внеску в розмірі 135500,29 грн. також не підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача про визнання електронного аукціону за лотом KR6MACRO2025, ідентифікатор аукціону BSE001-UA-20241231-78098, таким, що не відбувся суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу від 23.01.2025 електронного аукціону за № BSE001-UA-20241231-78098 такий аукціон вже визнано таким, що не відбувся.

При цьому, після дискваліфікації переможця ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» Організатором Держрибагентством 27.01.2025 було оголошено інший аукціон за тим самим лотом KR6MACRO2025, але ідентифікатор аукціону BSE001-UA- 20250127-48007 та згідно протоколу електронного аукціону № BSE001-UA-20250127-48007 від 06.02.2025 переможцем електронного аукціону визнано ФОП ОСОБА_1, з яким 13.02.2025 Держрибагентством укладений договір.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Наразі, оцінючи зміст позовних вимог на предмет ефективності обраних позивачем способів судового захисту окремо та у їх сукупності господарський суд зауважує, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що позивачем фактично заявлено позовні вимоги про визнання аукціону BSE001-UA-20241231-78098 таким, що не відбувся, що за наявності подальшої реалізації лоту KR6MACRO2025, який був предметом спірного аукціону, та неможливості повторного проведення такого аукціону і участі в ньому позивача, не є ефективним способом захисту прав та законних інтересів ТОВ «РПА АНДРУСІВСЬКА» як учасника аукціону, та є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що аргументи позивача на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище висновками суду з посиланням на норми чинного законодавства та відповідну судову практику, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя А.М. Селівон