Decision № 140911301, 15.10.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3698/26

За позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі

позивача: Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022467),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, код ЄДРПОУ 45632138),

до відповідача: Зеленодольської міської ради (53860, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, буд. 15, код ЄДРПОУ 04338279)

про скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Пилипенко В.Р.

Представники:

від прокуратури: Щербина С.О. (службове посвідчення № 082806 від 06.10.2025)

від позивача: Ляшко Б.В. (довіреність № 181/0/526-26 від 13.01.2026)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Зеленодольської міської ради, в якій просить:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га, кадастровий номер 1220385500:01:002:0160, що проведена 24.03.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Катюхи І.С., індексний номер рішення: 57376852 від 30.03.2021, номер відомостей про речове право: 41252045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325238512203;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,261 га, кадастровий номер 1220385500:01:002:0160;

- витребувати на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Зеленодольської міської ради земельну ділянку площею 5,9776 га, що є частиною земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 та перебуває в її межах, з такими геодезичними координатами:

№XYДовжинаКутВнутрішній15 262 658,8404 410 778,987210,110348°54'33"115°12'09"25 262 865,0264 410 738,569138,558348°54'14"179°59'41"35 263 000,9944 410 711,903250,154311°20'52"142°26'37"45 263 166,2524 410 524,10929,552169°13'29"037°52'37"55 263 137,2214 410 529,63466,537170°32'55"181°19'27"65 263 071,5874 410 540,56013,528255°47'06"265°14'11"75 263 068,2654 410 527,44650,035170°04'51"094°17'45"85 263 018,9784 410 536,0659,473148°23'02"158°18'11"95 263 010,9114 410 541,03115,630148°23'15"180°00'13"105 262 997,6004 410 549,22452,106148°23'31"180°00'16"115 262 953,2244 410 576,533135,300165°21'00"196°57'30"125 262 822,3234 410 610,752134,675165°21'16"180°00'16"135 262 692,0244 410 644,803130,236108°19'00"122°57'44"145 262 651,0954 410 768,44113,084053°42'23"125°23'23"Усього1 248,9782160°00'00"Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що у 2020 році за результатами інвентаризації земель, проведеної на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, що розташована на території Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 25.11.2020, визначена форма власності комунальна, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, код виду цільового призначення 16.00 Землі запасу.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.02.2021 №55-ОТГ указана земельна ділянка включена до переліку земель, переданих із державної власності в комунальну власність Зеленодольської міської територіальної громади Дніпропетровської області.

За відомостями Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та матеріалами лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 перетинається із кварталом 47 (виділи 2, 3) Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва. Площа такого перетину становить 5,9776 га, тобто близько 37% усієї земельної ділянки. Зазначені землі перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та використовуються для ведення лісового господарства. Рішення про вилучення цих земель із лісового фонду, зміну їхнього цільового призначення чи передачу до комунальної власності уповноваженими органами не приймалось, згода лісокористувача на вилучення таких земель із постійного користування не надавалась.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 у справі №904/3698/26 позовну заяву залишено без руху. Прокурору запропоновано протягом 5 днів із дня вручення ухвали суду усунути недолік позовної заяви, а саме: надати доказ доплати судового збору в сумі 90 гривень.

29 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява у справі № 904/3698/26 про усунення недоліку позовної заяви. Прокурор надав платіжну інструкцію № 1853 від 25.06.2026 про доплату судового збору в сумі 90 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/3698/26 та призначено підготовче засідання на 11.08.2026 о 12:30 год. Також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

14 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про скасування державної реєстрації права, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки. Зеленодольська міська рада вважає, що задоволення вимоги прокуратури про повне скасування запису про ділянку в Державному земельному кадастрі призведе до того, що земельна ділянка як єдиний об`єкт цивільних прав припинить своє існування. Це автоматично позбавить відповідача права власності на законні 10,2834 га. Зеленодольська міська рада просить суд відмовити в задоволенні позову в частині скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 як у неефективному та непропорційному способі захисту, що порушує права громади. Просить суд застосувати при вирішенні спору принципи пропорційності та справедливого балансу: задовольнити позовну вимогу про витребування майна частково виключно щодо ідентифікованої залісненої частини площею 5,9776 га (згідно з наведеними прокурором геодезичними координатами поворотних точок), залишивши решту площі земельної ділянки (10,2834 га) в комунальній власності відповідача. Також просить суд витрати зі сплати судового збору покласти на прокуратуру.

15 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив. Прокурор не погоджується з доводами Зеленодольської міської ради та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

05 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/3698/26 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.10.2026 о 10:30 год.

17 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшли пояснення на позов. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета, на стороні позивача просить поновити строк для подання пояснень на позов, прийняти пояснення на позов та врахувати їх під час прийняття рішення по суті. Просить позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі. Також просить розгляд справи здійснювати без участі представниці Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Розглянувши клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача про поновлення строку для подання пояснень на позов, що викладене в указаних поясненнях, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Розглянувши подані Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» пояснення на позов та заявлене в них клопотання про поновлення строку для подання пояснень на позов, суд бере до уваги та визнає поважними обставини, на які посилається третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача в обґрунтування клопотання, тому вважає за можливе поновити строк для подання пояснень на позов та прийняти їх до розгляду.

У судовому засіданні 15.10.2026 прокурор та представник позивача, присутні в залі суду, підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.10.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення прокурора та представника Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати таке.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивач, як орган, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокуратура таку поведінку Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації розцінила як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, у справі № 904/3698/26 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Предметом доказування в даній справі є правомірність/неправомірність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, наявність/відсутність підстав для скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування її на користь держави.

За результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення (а.с. 52-55) земельна ділянка площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, яка розташована на території Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 25.11.2020 (а.с. 107), визначена форма власності комунальна, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, код виду цільового призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.02.2021 № 55-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (а.с. 101), актом від 05.02.2021 приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність (з додатком, а.с. 101-104) та рішенням Зеленодольської міської ради від 23.02.2021 № 171 «Про прийняття до комунальної власності Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області в особі Зеленодольської міської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» (а.с. 105) спірну земельну ділянку прийнято в комунальну власність як землю сільськогосподарського призначення.

На підставі вищевказаних документів 24.03.2021 відповідно до рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Катюхи Інеси Сергіївни від 30.03.2021 (індексний номер рішення: 57376852, номер відомостей про речове право: 41252045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325238512203) здійснено реєстрацію за Зеленодольською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 (а.с. 106).

Прокурор вважає, що зазначені дії вчинені без належних правових підстав, оскільки частина спірної земельної ділянки належить до державного лісового фонду та не вилучалась із нього в установленому законом порядку.

У листі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 2380/32.6-2025 від 07.10.2025 (а.с. 33-34) повідомляється, що згідно з матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (а.с. 87-92), розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Державного агентства лісових ресурсів України та затвердженого у 2014 році, частина ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 обліковується як землі лісогосподарського призначення державної власності кварталу 47 (виділи 2, 3) Апостолівського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами (планшетами).

Також Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомила про відсутність проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі зміною цільового призначення, відповідних рішень уповноважених органів про вилучення земельної ділянки та згоди постійного лісокористувача на таке вилучення лісових ділянок із кварталу 47 Апостолівського лісництва.

Листом Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України № 536 від 16.10.2025 (а.с. 58-59) повідомлено, що встановлена площа перетину меж спірної земельної ділянки із землями Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (кв. 47 Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва) за результатами лісовпорядних робіт 5,9771 га. Також повідомлено, що станом на 16.10.2025 виділ 2 кварталу 47 Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обліковується як лісова ділянка, а саме вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, лікові культури лісовідновлювальні (графа 4 Розподілу площ земель лісогосподарського призначення за їх категоріями в розрізі адміністративних районів і лісництв), виділ 3 кварталу 47 Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обліковується як лісова ділянка, а саме вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, насадження природного походження (графа 3 Розподілу площ земель лісогосподарського призначення за їх категоріями в розрізі адміністративних районів і лісництв). Окрім того, повідомлено, що частина вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, що розташована в межах земель Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», має ознаки заліснення, згідно відомостей лісовпорядкування.

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 42023042090000071, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2023 (а.с. 130) за фактом самовільного зайняття земельних ділянок лісогосподарського призначення, постановою прокурора від 02.03.2026 (а.с. 126-127) залучено спеціаліста кваліфікованого інженера-землевпорядника Фізичну особу підприємця Лаврешкіна Андрія Валентиновича, якому доручено виготовити кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 з визначенням площі та поворотних точок перетину зазначеної земельної ділянки та земель лісового фонду (кв. 47, виділи 2, 3 Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).

Листом інженера-землевпорядника Фізичної особи підприємця Лаврешкіна Андрія Валентиновича № 04/03-1 від 04.03.2026 (а.с. 128) повідомлено про виготовлення кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 із визначенням площі та поворотних точок перетину вказаної земельної ділянки та земель лісового фонду. За цим кадастровим планом площа перетину складає 5,9776 га (а.с. 129, 134).

За результатами огляду земельної ділянки 26.03.2026 (а.с. 130-133) установлено, що на ній наявні лісові насадження у виді дерев та чагарникової рослинності, які не мають ознак спеціально створених насаджень лінійного типу. Під час огляду на земельній ділянці з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 не виявлено будівель, споруд, огорож, техніки, ознак забудови або самовільного зайняття. Зазначені обставини підтверджуються фототаблицею до протоколу огляду (а.с. 131-133).

Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» листом № 1092/32.6-2026 від 27.04.2026 (а.с. 42-43) повідомила, що у 2024 році відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 28.06.2024 № Р-272/0/3-24 (а.с. 54) здійснено заходи з інвентаризації земель лісогосподарського призначення територій Апостолівського, Марганецького та Нікопольського лісництв. При проведенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекстатус Груп» у 2024 році інвентаризації лісових ділянок Апостолівського лісництва встановлено наявність сторонніх землевласників/землекористувачів у межах кварталу 47 Апостолівського лісництва, зокрема, вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 з лісового фонду, що сформована за рахунок лісових ділянок виділів 1-3 кварталу, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності (а.с. 44-51).

За твердженням прокурора, внаслідок формування спірної земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, її передачі в комунальну власність та державної реєстрації речового права частину земель державного лісового фонду площею 5,9776 га незаконно вилучено з державної власності без дотримання передбаченого законом порядку.

Також прокуратура вказує, що через облік усієї земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 у Державному земельному кадастрі як земель сільськогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності за Зеленодольською міською радою Дніпропетровської області наразі неможливо окремо сформувати та зареєструвати земельну ділянку лісового фонду площею 5,9776 га.

З огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що формування спірної земельної ділянки, визначення її цільового призначення та подальша передача в комунальну власність відбулись із порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 20, 84, 122, 141, 142, 149 та п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

На думку прокуратури, збереження такого правового статусу створює ризик подальшого відчуження земель лісогосподарського призначення у приватну власність, їхнє розорювання та заподіяння шкоди інтересам держави, що зумовлює необхідність звернення до суду з метою захисту державних інтересів.

Відповідач заперечує проти позову в частині повного скасування державної реєстрації права комунальної власності і повного скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 та вважає, що позовна заява може бути задоволена виключно в межах фактичного накладення на землі лісового фонду площею 5,9776 га.

Зеленодольська міська рада Дніпропетровської області зазначає, що спірна земельна ділянка сформована державним органом, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, за результатами інвентаризації земель у 2020 році із визначенням її категорії як землі сільськогосподарського призначення.

Передача спірної земельної ділянки в комунальну власність та реєстрація права власності за Зеленодольською міською радою здійснювались на підставі відповідних рішень і документів державного органу в межах реалізації реформи децентралізації. Відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, покладаючись на офіційні відомості Державного земельного кадастру, тому твердження прокурора про недобросовісність Зеленодольської міської ради є безпідставними.

За даними Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 536 від 16.10.2025 (а.с. 58-59) та кадастрового плану інженера-землевпорядника Фізичної особи підприємця Лаврешкіна Андрія Валентиновича (а.с.129, 134), площа накладення на землі лісового фонду становить 5,9776 га, тоді як інша частина земельної ділянки площею 10,2834 га (16,261 га 5,9776 га) є землями сільськогосподарського призначення (землі запасу), щодо яких претензії відсутні. Тому повне скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 16,261 га є надмірним способом захисту, що виходить за межі фактичного порушення. На думку відповідача, скасування державної реєстрації всієї земельної ділянки призведе до припинення її існування як об`єкта цивільних прав та фактичного позбавлення територіальної громади права комунальної власності на правомірно набуту частину земельної ділянки площею 10,2834 га. Такі наслідки порушуватимуть права територіальної громади, гарантовані статтями 142-143 Конституції України.

Посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, Зеленодольська міська рада вказує, що за наявності часткового накладення земельних ділянок витребування має стосуватися лише тієї частини, в межах якої таке накладення встановлено. Оскільки межі та геодезичні координати поворотних точок спірної частини площею 5,9776 га визначені, відповідач вважає можливим відновити права держави без повного скасування реєстрації земельної ділянки. Зеленодольська міська рада погоджується з можливістю повернення (віндикації) на користь держави частини земельної ділянки площею 5,9776 га за визначеними координатами, проте заперечує проти поширення такого заходу на решту площі 10,2834 га, що правомірно належить територіальній громаді.

Відповідач вважає, що накладення меж і помилка у визначенні категорії земель виникли внаслідок дій та рішень Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що проводило інвентаризацію та оформлювало передачу земель. Оскільки Зеленодольська міська рада не вчиняла протиправних дій і діяла добросовісно, відповідач просить суд покласти витрати зі сплати судового збору на прокуратуру згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач підтримує позов прокурора. Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація зазначає, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування, відомостей Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України та Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 частково накладається на землі лісового фонду кварталу 47 Апостолівського лісництва. Площа накладення становить 5,9771 га із загальної площі 16,261 га. Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами (планшетами).

Позивач указує, що землі державного лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, не можуть перебувати в комунальній власності. Рішенням відповідача від 23.02.2021 № 171 (а.с. 105) спірну земельну ділянку прийнято до земель комунальної власності як земельну ділянку сільськогосподарського призначення без належних правових підстав.

На думку Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку, сформовану частково за рахунок земель державного лісового фонду, призвела до незаконного вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Позивач вважає, що оформлення права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення створює ризик їхньої подальшої передачі у приватну власність та розорювання, що може завдати державі невиправних збитків.

Посилаючись на ч. 13 ст. 791 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація зазначає, що скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається за судовим рішенням з одночасним припиненням зареєстрованих щодо такої земельної ділянки речових прав.

Позивач указує, що Зеленодольська міська рада не позбавлена можливості замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з «виключенням» із її складу земель державного лісового фонду.

Ураховуючи вищевикладене, Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог прокуратури.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача підтримує позов прокурора та просить задовольнити його в повному обсязі. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» повідомляє, що земельна ділянка загальною площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 частково перетинається з межами державного лісового фонду із кварталом 47, виділи 2, 3 Апостолівського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Площа перетину становить 5,9771 га із загальної площі 16,261 га земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача зауважує, що зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення для використання з іншою метою потребує дотримання спеціальної процедури, передбаченої земельним і лісовим законодавством.

Саме по собі зазначення в документації із землеустрою та Державному земельному кадастрі сільськогосподарського цільового призначення не змінює фактичної належності земель до лісогосподарських. За наявності невідповідності документації фактичному стану земель такі відомості мають бути виправлені. Збереження за земельною ділянкою сільськогосподарського цільового призначення, на переконання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», створює ризик використання земель не за їхнім фактичним призначенням і знищення лісових культур та інших об`єктів лісової екосистеми.

Оскільки земельна ділянка сформована з порушенням вимог земельного і лісового законодавства та незаконно вибула з державної власності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача вважає необхідним скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їхній сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд указує таке.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

На підставі ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Згідно зі ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

На підставі ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:

- передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

- приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно зі ст. 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею 100 гектарів і більше для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 10 років державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.

Таким чином, системний аналіз вищевикладених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, а також постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 925/889/19 та від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Як убачається з інформаційної довідки № 479120848 від 27.05.2026 (а.с. 106) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 проведено 24.03.2021 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.02.2021 № 55-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (а.с. 101), акта від 05.02.2021 приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність (з додатком, а.с. 101-104) та рішення Зеленодольської міської ради від 23.02.2021 № 171 «Про прийняття до комунальної власності Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області в особі Зеленодольської міської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» (а.с. 105).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.02.2021) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.02.2021) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.02.2021) зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України

Згідно з ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

На підставі абз. 1 ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.02.2021) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом публічно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 05.02.2021) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 162 Земельного кодексу України охорона земель це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

У порушення вищевикладених вимог законодавства здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення (шляхом проведення незаконної інвентаризації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 5,9776 га) за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а надалі на спірну земельну ділянку неправомірно зареєстровано право комунальної власності за Зеленодольською міською радою Дніпропетровської області.

Згідно з Національною кадастровою системою (а.с. 107) до Державного земельного кадастру 25.11.2020 внесені відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: код КВЦПЗ 16.00 (землі запасу).

Зважаючи на те, що в Державному земельному кадастрі неправильно визначено категорію земельної ділянки та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та наступну передачу до земель комунальної власності, а також реєстрацію права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, що існувало до порушення, можливо лише щляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19, ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 57, ст. 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Законом України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, яким з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) до земель комунальної власності територіальних громад віднесено всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком окремих категорій земель).

Цією нормою законодавець визначив категорії земель державної власності поза межами населених пунктів, які не можуть бути віднесені до комунальної власності. До них, зокрема, віднесені землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук), лісогосподарського призначення та інші.

Водночас згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Через неврахування картографічних даних, матеріалів лісовпорядкування та інших доступних відомостей, які вказували на перебування близько 37% спірної земельної ділянки в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, спірна земельна ділянка після затвердження матеріалів інвентаризації, всупереч вимогам ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про землеустрій», безпідставно облікована в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, що надало формальні підстави для державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку державного лісового фонду за територіальною громадою, в результаті чого згодом земельна ділянка лісогосподарського призначення може перейти у приватну власність.

Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 проведена на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Катюхи Інеси Сергіївни від 30.03.201, індексний номер рішення: 57376852, номер відомостей про речове право: 41252045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325238512203. Власником земельної ділянки є Зеленодольська міська рада, код ЄДРПОУ: 04338279 (а.с. 106).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, наявність вищезазначеної реєстрації формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо спірної земельної ділянки та одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За правовим висновком, викладеним у п.п. 60-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (п. 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (п. 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 70).

З урахуванням цієї специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

З огляду на вищевикладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Таким чином, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Необхідно наголосити, що згідно з пп. «а» п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Зеленодольською міською радою (а.с. 106), яка наразі є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) належить державі в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

За таких обставин, наявність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення за Зеленодольською міською радою Дніпропетровської області свідчить про заволодіння земельною ділянкою, а її зайняття і реєстрацію права комунальної власності на неї необхідно розглядати як пов`язані з порушенням права власності держави.

Водночас відповідно до листа Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 536 від 16.10.2025 (з додатком, а.с. 58-59, 92) земельна ділянка площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 має частковий перетин з межами кварталу 47, виділи 2,3 Запорізького надлісництва Апостолівського лісництва Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (в минулому Апостолівське лісництво Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство»), площа перетину становить 5,9771 га із загальної площі земельної ділянки 16,261га.

Листом інженера-землевпорядника Фізичної особи підприємця Лаврешкіна Андрія Валентиновича № 04/03-1 від 04.03.2026 (а.с. 128) повідомлено про виготовлення кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 із визначенням площі та поворотних точок перетину вказаної земельної ділянки та земель лісового фонду. Згідно з цим кадастровим планом площа перетину складає 5,9776 га (а.с. 129, 134).

Отже, незаконно сформована спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, тобто частина спірної земельної ділянки площею 5,9776 га є власністю держави.

За таких обставин повернення всієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності відповідача на частину спірної земельної ділянки площею 10,2834 га.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23.

У свою чергу, наявність зареєстрованого права комунальної власності перешкоджає належному володінню, користуванню та розпорядженню майном державної власності.

На підставі ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є визнанням з боку держави публічно-правового інтересу в установленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана сприяти забезпеченню стабільності обороту нерухомості.

Така стабільність досягається шляхом винесення операцій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної державної інформаційної системи, що дозволяє всім суб`єктам права отримувати достовірні відомості про правовий статус того чи іншого об`єкта нерухомого майна.

Фактично реєстрація покликана надати певну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту, в тому числі судового, прав особи, що виникають із правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно з абз.абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Положення абз.абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» узгоджуються з нормами п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 цього Закону, згідно з якими розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки;

- набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються державна реєстрація прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до певної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме: на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

За правовим висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 та від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23, при частковому накладенні спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, до складу якої входить земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави, який (спосіб) спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.

Таким чином, скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації такої земельної ділянки, враховуючи належність частини спірної земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 до земель лісогосподарського призначення (площа перетину становить 5,9776 га), що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та використовується для ведення лісового господарства, є належними способами судового захисту прав держави.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно з ч. 13 ст. 791 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На підставі п. 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (з наступними змінами та доповненнями, далі Порядок), Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.

Згідно з п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї суб`єктів таких прав.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, в тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

Указаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний із будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником та порушником.

За правовим висновком, викладеним у п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності.

Зазначену правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

З огляду на це, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ураховуючи вищевикладене, витребування земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав власника.

У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 16,261 га. Така вимога може розглядатись лише щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 120-122, 127, 128, 145 постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 виснувала, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (близький за змістом висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

Тому належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов, про витребування з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача земельної ділянки площею 5,9776 га (а.с. 129, 134), що належить на праві постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та є частиною земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що частина спірної земельної ділянки площею 5,9776 га, що розташована в межах земельної ділянки загальною площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, належить до земель лісогосподарського призначення, перебуває в постійному користуванні Державного лісогосподарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та не може перебувати в комунальній власності, наявні правові підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації такої земельної ділянки та витребування на користь держави частини спірної земельної ділянки площею 5,9776 га.

Ураховуючи вищевикладене, наявні правові підстави для задоволення позову керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», до Зеленодольської міської ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації такої земельної ділянки та витребування на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Зеленодольської міської ради земельної ділянки площею 5,9776 га, що є частиною земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 та перебуває в її межах.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 7 987,20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022467), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9а, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, код ЄДРПОУ 45632138) до Зеленодольської міської ради (53860, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, буд. 15, код ЄДРПОУ 04338279) про скасування державної реєстрації права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,261 га, кадастровий номер 1220385500:01:002:0160, що проведена 24.03.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Катюхи І.С., індексний номер рішення: 57376852 від 30.03.2021, номер відомостей про речове право: 41252045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325238512203.

3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 16,261 га, кадастровий номер 1220385500:01:002:0160.

4. Витребувати на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022467) з незаконного володіння Зеленодольської міської ради (53860, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, буд. 15, код ЄДРПОУ 04338279) земельну ділянку площею 5,9776 га, що є частиною земельної ділянки площею 16,261 га з кадастровим номером 1220385500:01:002:0160 та перебуває в її межах, з такими геодезичними координатами:

№XYДовжинаКутВнутрішній15 262 658,8404 410 778,987210,110348°54'33"115°12'09"25 262 865,0264 410 738,569138,558348°54'14"179°59'41"35 263 000,9944 410 711,903250,154311°20'52"142°26'37"45 263 166,2524 410 524,10929,552169°13'29"037°52'37"55 263 137,2214 410 529,63466,537170°32'55"181°19'27"65 263 071,5874 410 540,56013,528255°47'06"265°14'11"75 263 068,2654 410 527,44650,035170°04'51"094°17'45"85 263 018,9784 410 536,0659,473148°23'02"158°18'11"95 263 010,9114 410 541,03115,630148°23'15"180°00'13"105 262 997,6004 410 549,22452,106148°23'31"180°00'16"115 262 953,2244 410 576,533135,300165°21'00"196°57'30"125 262 822,3234 410 610,752134,675165°21'16"180°00'16"135 262 692,0244 410 644,803130,236108°19'00"122°57'44"145 262 651,0954 410 768,44113,084053°42'23"125°23'23"Усього1 248,9782160°00'00"5. Стягнути із Зеленодольської міської ради (53860, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Зеленодольськ, вул. Енергетична, буд. 15, код ЄДРПОУ 04338279)

на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/рUA228201720343160001000000291 у ДКСУ в м. Київ) судовий збір у сумі 7 987,20 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26.10.2026.

Суддя В.О. Дичко