Decision № 140909282, 08.04.2026, Skvyra District Court of Kyiv Oblast

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/918/25

Провадження № 2/376/198/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: Коваленка О.М.,

при секретарі: Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Шамраївський цукровий завод» про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі частини земельної ділянки та визнання права власності,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову вказала, що на праві приватної власності ОСОБА_1 має 3/4 частини земельної ділянки, загальною площею 7.8126 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224086600:08:006:0003, що підтверджується ухвалою Сквирського районного суду від 12.05.2021 року та витягу з Державного реєстру речових прав від 06.09.2021 року. 1/4 частина даної ділянки належить відповідачу ОСОБА_2 .

Між позивачкою та відповідачем існують суперечки з приводу користування спільним майном, але оскільки її частка нерухомості в натурі не виділена і відповідач не бажає добровільно розподілити ці частки шляхом укладання відповідного договору у нотаріуса.

Позивачкою виготовлено технічну документацію можливого розподілу спільної земельної ділянки, яку проведеною ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003, з додаванням відповідної схеми.

На даний час постало питання у виділенні в натурі 3/4 частини земельної ділянки, але відповідач зловживає алкоголем, вчиняє сварки, тому домовитися з ним позивачка не може та вимушена звернутися із позовом до суду про виділення у натурі 3/4 частини земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку та визнання права власності на виділену земельну ділянку, тобто припинити право спільної часткової власності, виділити у натурі, у власність 3/4 частку земельної ділянки площею 7.8126 га, кадастровий номер 3224086600:08:006:0003, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області; припинити право спільної часткової власності сторін на цю земельну ділянку та визнати за нею право власності на виділену земельну ділянку, площею 5.8594 га, що дорівнює 3/4 частину.

Посилаючись на вище зазначені обставини позивачка ОСОБА_1 просить суд:

Припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 7.8126 га з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003, яка знаходиться на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом поділу її в натурі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 3/4 земельної ділянки, що становить площу 5.8594 га із земельної ділянки площею 7,8126 га з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяви в яких просила провести розгляд справи без її участі та без застосування фіксації судового засідання технічними засобами, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.20,29)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.21,28), причини неявки суду не повідомив, відзиву до суду не направляв.

Представник третьої особи ТОВ «Шамраївський цукровий завод» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.22,27), причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст.211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_1 має 3/4 частини земельної ділянки, загальною площею 7.8126 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224086600:08:006:0003, що підтверджується копією ухвали Сквирського районного суду Київської області від 12.05.2021 року (а.с.12) та копією Витягу з Державного реєстру речових прав від 06.09.2021 року (а.с.10).

1/4 частина даної ділянки належить відповідачу ОСОБА_2 .

Між позивачкою та відповідачем існують суперечки з приводу користування спільним майном, але оскільки її частка нерухомості в натурі не виділена і відповідач не бажає добровільно розподілити ці частки шляхом укладання відповідного договору у нотаріуса.

Позивачкою виготовлено технічну документацію можливого розподілу спільної земельної ділянки, яку проведеною ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003, що підтверджується копією ОСОБА_4 земельної ділянки, відповідно до якої земельна ділянка загальною площею 7,8126 ділиться на 2 земельні ділянки:

-Ділянка №1 ОСОБА_2 1,9532 га;

-Ділянка №2 ОСОБА_1 5,8594 га.

Відповідно до ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Згідно ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року (справа №759/15156/16-ц) зазначено, що "при вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном".

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Норма частини другої статті 370 ЦК України передбачає, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом враховується, що відповідно до схеми розподілу земельної ділянки здійсненої ФОП « ОСОБА_3 , земельну ділянку, площею 7,8126 га, кадастровий номер 3224086600:08:006:0003, існує реальна можливість поділу в натурі земельної ділянки між ОСОБА_1 у розмірі 3/4 частини земельної ділянки, що становить площу 5,8594 га. та ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини земельної ділянки, що становить площу 1,9532 га.

На підстав вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності та виділення їй в натурі у приватну власність 3/4 частини земельної ділянки та визнання за нею права власності на виділену земельну ділянку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2,4,12,13, 76,81, 211,247, 258,259,263 265,351,352,354 ЦПК України, ст. ст. ЦК України 207,328,370,358,356, ст.ст. 87,88 ЗК України, суд,

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Шамраївський цукровий завод» про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, виділення в натурі частини земельної ділянки та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 7.8126 га з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003, яка знаходиться на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом поділу її в натурі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - 3/4 земельної ділянки, що становить площу 5.8594 га із земельної ділянки площею 7,8126 га з кадастровим номером 3224086600:08:006:0003 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сквирської міської ради (колишня територія Самгородоцької сільської ради) Білоцерківського району Київської області.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко