Decision № 140908608, 26.10.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/5424/26

2/296/3688/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ОСОБА_1 (позивач) ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» (відповідачі), в якому з урахування нової редакції позовної заяви, просив стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» одноразову матеріальну допомогу, передбачену п. 8 додатку 2 до колективного договору Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у розмірі 87 980,85 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 31.08.2023 був звільнений з АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на підставі п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України та 01.09.2023 прийнятий на роботу начальником Чуднівської дільниці Бердичівського УЕГГ Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

1.3. З 12.01.2026 у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Чуднівська лікарня» і 26.01.2026 був виписаний з медичним висновком про стійку втрату працездатності. 26.01.2026 ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 02.02.2026 через невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров`я та неможливості ним виконувати службові обов`язки, а також просив виплатити одноразову матеріальну допомогу, передбачену п.п.2 п.8 додатку 2 до колективного договору Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

1.4. 02.02.2026 в.о. директора Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у порядку ст. 38 КЗпП України (з інших поважних причин), проте одноразову матеріальну допомогу передбачену п.п.2 п.8 додатку 2 до колективного договору Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» як у день звільнення так і на час звернення до суду з позовом відповідач не виплатив.

1.5. Вважав, що враховуючи стаж роботи в галузі газового господарства з 10.03.2009 по 02.02.2026 (понад 10 років), звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я (встановлення інвалідності за висновком МСЕК) та відсутність дисциплінарних стягнень на дату звільнення, позивач очікував на виплату одноразової матеріальної допомоги. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 11.05.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із її невідповідністю вимогам процесуального закону, надано строк для усунення недоліків заяви.

2.2. 25.05.2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено нову редакцію позовної заяви.

2.3. 01.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/5424/26, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.4. 17.06.2026 на адресу суду від ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що право працівника на отримання одноразової матеріальної допомоги виникає лише за сукупності таких обставин: звільнення вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію; наявність однієї з підстав, передбачених п.8 додатку 2 колективного договору; звільнення протягом двох місяців після досягнення пенсійного віку; відсутність дисциплінарних стягнень на дату звільнення. Недотримання хоча б однієї із зазначених вище умов виключає виникнення у працівника права на відповідну виплату. Позивач не виходив на пенсію при звільненні з Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Період протягом якого позивач потенційно міг претендувати на таку виплату становив з 23.06.2020 по 23.08.2020 включно. Починаючи з 24.08.2020 передбачений колективним договором строк сплив, а тому право на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію у позивача відсутнє. На момент прийняття на роботу позивачу було 63 роки 2 місяці 9 днів, тобто він уже мав статус пенсіонера. Тому звільнення позивача з роботи у відповідача не є звільненням у зв`язку із виходом на пенсію, оскільки на момент прийняття на роботу позивач уже був пенсіонером. Відповідач не має права здійснювати виплату за відсутності передбачених колективним договором умов. При проведенні остаточного розрахунку з позивачем було проведено всі передбачені законодавством виплати, а саме виплачено компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки.

2.5. 29.06.2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якому зазначав, що п.8 додатку 2 колективного договору чітко розмежовано два різних і самостійних випадки, які дають право на виплату допомоги при звільненні працівника з роботи. Визначальним для виникнення права на допомогу є фактична причина припинення трудових відносин стан здоров`я працівника, а не те, за якою саме статтею роботодавець оформив наказ про звільнення. Роботодавець офіційно визнав поважність причини (стан здоров`я). Підпис працівника на наказі про звільнення означає лише факт ознайомлення з рішенням роботодавця про припинення трудових відносин, а не згоду з недоплатою належних сум.

2.6. 03.07.2026 на адресу суду від ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у якому зазначало, що текст колективного договору не містить жодного застереження про те, що умови застосовуються лише до одного із випадків звільнення. Позивач намагається застосувати п.8 додатку 2 колективного договору вибірково, виключивши одну із прямо передбачених сторонами умов виникнення права на відповідну виплату. Трудові відносини між сторонами виникли вже після виходу позивача на пенсію.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. Згідно з витягом із трудової книжки ОСОБА_1 з 10.03.2009 до 31.08.2023 працював в АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», а з 01.09.2023 прийнятий до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на посаду начальника Чуднівської дільниці Бердичівського УЕГГ, де працював до 02.02.2026. Загальний стаж роботи у газорозподільній галузі перевищує десять років.

3.2. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №920847 від 14.12.2017 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково з 14.12.2017.

3.3. Згідно з довідкою КНП «Чуднівська лікарня» № 01-20/162 від 27.01.2026 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого № IX-260112/218 позивач перебував на стаціонарній реабілітації з 12.01.2026 до 26.01.2026. Зафіксовано компресію нервових корінців при ураженні міжхребцевого диска, больовий синдром, обмеження рухливості та порушення ходи. Рекомендовано уникати фізичних навантажень, продовжувати реабілітацію, повторити стаціонарний курс через 4-6 місяців. У виписці зазначено: «ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ: стійко втрачена».

3.4. 26.01.2026 ОСОБА_1 подав в.о. директору Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заяву про звільнення з посади у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та неможливістю виконувати покладені на нього службові обов`язки з 02.02.2026. Також просив на підставі додатку 2 до колективного договору виплатити одноразову матеріальну допомогу при звільненні.

3.5. Наказом Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» №163/к від 02.02.2026 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням (інші поважні причини), ст. 38 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію: - за 2 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період з 01.09.2023 по 02.02.2026; - за 2 календарні щорічної відпустки право на які виникло з 01.01.2024 по 02.02.2026; - за 2 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки.

3.6. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №ЖФ/106/3-Виз-787426 від 29.05.2026 середньоденна заробітна плата позивача складає 1 289,00 грн., а середньомісячна заробітна плата складає 29 002,50 грн.

3.7. Відповідно до п.2.7.1 колективного договору Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на 2023 2028 роки підприємство може здійснювати виплату матеріальної допомоги та одноразові матеріальні заохочення, визначені додатком 2 (виключний перелік).

3.8. Згідно п.2.7.2 колективного договору матеріальна допомога та одноразові матеріальні заохочення виплачуються за умови фінансових можливостей підприємства, з оформленням відповідного кадрового наказу згідно особистої заяви та підтверджуючих документів працівника.

3.9. Пункт 8 додатка 2 до колективного договору передбачає одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. За стажу в галузі понад десять років розмір становить три середньомісячні заробітки. Пункт поширюється на випадки: 1) звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію після досягнення пенсійного віку; 2) звільнення у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я (встановлення інвалідності за висновком МСЕК). Окремо наведено умови про звільнення протягом двох місяців після досягнення пенсійного віку та відсутність дисциплінарних стягнень на дату звільнення.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

4.2. Положеннями ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

4.3. Згідно зі ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

4.4. Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

4.5. Положеннями ст.13 КЗпП України також визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

4.6. Згідно зі ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

4.7. Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

4.8. Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

4.9. Згідно з редакцією вказаної норми закону на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи у суді, у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

4.10. Також, положеннями ст.9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

V. ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ

(а) Щодо права позивача на одноразову матеріальну допомогу у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я

5.1. Вирішуючи спір, суд виходить із того, що його предметом є право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги, передбаченої колективним договором, у зв`язку з припиненням трудових відносин за станом здоров`я. Тому визначальним для правильного вирішення справи є встановлення фактичних обставин звільнення працівника та з`ясування того, чи відповідають вони умовам, з якими колективний договір пов`язує виникнення права на зазначену виплату.

5.2. З матеріалів справи вбачається, що позивачу відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 920847 від 14.12.2017 встановлено III групу інвалідності безстроково. Надалі, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, він проходив стаціонарне лікування у відділенні фізичної реабілітації КНП «Чуднівська лікарня» з 12.01.2026 до 26.01.2026.

5.3. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого у позивача діагностовано компресію нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска, що супроводжувалося больовим синдромом, порушеннями ходи та рухливості. За результатами лікування йому рекомендовано уникати фізичних навантажень, дотримуватися відповідного режиму праці та відпочинку, продовжувати реабілітацію в домашніх умовах і пройти повторний курс стаціонарної реабілітації через 4-6 місяців. При цьому в медичній виписці прямо зазначено, що працездатність позивача стійко втрачена.

5.4. Наведені відомості свідчать про наявність у позивача тривалих порушень стану здоров`я, які впливали на його фізичні можливості та здатність продовжувати трудову діяльність. Та обставина, що після завершення стаціонарного лікування позивача виписано з поліпшенням, характеризує результати проведеного лікування, проте не змінює встановлених медичним закладом функціональних обмежень і висновку щодо стану його працездатності.

5.5. Саме в день завершення стаціонарного лікування, 26.01.2026, позивач звернувся до роботодавця із заявою про звільнення з 02.02.2026, в якій зазначив про погіршення стану здоров`я та неможливість надалі виконувати покладені на нього посадові обов`язки. Одночасно він просив виплатити одноразову матеріальну допомогу, передбачену додатком 2 до колективного договору.

5.6. Отже, звернення позивача до роботодавця було зумовлене конкретними обставинами, пов`язаними зі станом його здоров`я, які існували на час подання заяви та підтверджувалися відповідними медичними документами. Зміст заяви свідчить, що позивач пов`язував припинення трудових відносин саме з неможливістю продовжувати роботу за станом здоров`я та з цієї підстави порушував питання про виплату матеріальної допомоги.

5.7. Наказом Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 02.02.2026 № 163/к позивача звільнено за власним бажанням з інших поважних причин відповідно до статті 38 КЗпП України.

5.8. Оцінюючи зазначений наказ у взаємозв`язку із заявою працівника та медичними документами, суд виходить із того, що правове оформлення припинення трудових відносин і фактичні обставини, які спонукали працівника до звільнення, не завжди є тотожними за своїм змістом. Так, послідовність подій, характер захворювань позивача, результати стаціонарного лікування та безпосереднє зазначення позивачем причини звільнення підтверджують, що припинення роботи було обумовлене станом його здоров`я.

5.9. При цьому законність наказу про звільнення та правильність визначеної роботодавцем правової підстави припинення трудових відносин не становлять предмета цього спору. Позивач не заявляв вимог про зміну формулювання причини звільнення або визнання наказу незаконним. Відтак суд оцінює зазначені документи виключно з метою встановлення обставин, від яких залежить право працівника на передбачену колективним договором виплату.

5.10. Вирішуючи це питання, суд також враховує особливості правового становища сторін трудових відносин. Працівник є слабшою стороною таких відносин з огляду на його організаційну та економічну залежність від роботодавця, який здійснює кадрове оформлення, видає накази та проводить відповідні нарахування. За таких обставин реалізація встановлених колективним договором гарантій має оцінюватися з урахуванням дійсного змісту волевиявлення працівника та об`єктивно підтверджених обставин, а не лише формулювання кадрового документа.

5.11. Таким чином, оскільки позивач надав роботодавцю відомості про стан свого здоров`я, повідомив причину припинення роботи та одночасно заявив вимогу про виплату матеріальної допомоги, а також, враховуючи сукупність фактів наявності довідки МСЕК, медичної виписки, заяви про звільнення та наказу роботодавця, дає суду підстави вважати доведеним, що звільнення позивача було пов`язане з погіршенням стану здоров`я та неможливістю продовжувати виконання ним трудових обов`язків.

(б) Щодо тлумачення пункту 8 додатка 2 до колективного договору

5.12. Пункт 8 передбачає два різні випадки застосування одноразової допомоги: звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію та звільнення внаслідок невідповідності займаній посаді за станом здоров`я із встановленням інвалідності за висновком МСЕК.

5.13. Відповідач вважає, що наведена окремо умова звільнення протягом двох місяців після досягнення пенсійного віку є спільною для обох випадків. Суд враховує, що умова дійсно розміщена в загальному блоці «Умови», тому її буквальне прочитання допускає запропоноване відповідачем тлумачення.

5.14. Однак при системному тлумаченні необхідно зважати на різну природу двох передбачених випадків. Досягнення пенсійного віку є передбачуваною календарною подією, тоді як погіршення здоров`я та виникнення перешкод для виконання роботи можуть настати в інший час, у тому числі через багато років після досягнення такого віку.

5.15. Застосування двомісячного строку без винятку до звільнення за станом здоров`я позбавляло б другий випадок самостійного практичного змісту щодо працівників, у яких медичні обмеження виникли пізніше. Таке прочитання не узгоджується з окремим включенням цього випадку до пункту 8 та соціальним призначенням відповідної допомоги.

5.16. Тому суд тлумачить двомісячне обмеження як таке, що за своїм предметним змістом стосується звільнення у зв`язку з досягненням пенсійного віку, але не виключає виплату у другому самостійному випадку - звільнення за станом здоров`я. Саме по собі розташування цієї умови після переліку випадків не є достатнім для висновку про інше.

5.17. Посилання відповідача на те, що позивач досяг 60 років 23.06.2020, не спростовує його права на допомогу за другим випадком. Крім того, доказів виду та дати призначення позивачу пенсії матеріали, досліджені судом, не містять, а досягнення певного віку не тотожне доведеному факту призначення пенсії.

5.18. Відповідач не надав доказів наявності у позивача дисциплінарних стягнень на дату звільнення та не визначив їх як фактичну підставу відмови. Тому суд не вбачає доказових підстав вважати відповідну умову порушеною.

5.19. Пункти 2.7.1 і 2.7.2 колективного договору передбачають виплату матеріальної допомоги за умови фінансових можливостей підприємства та оформлення відповідного наказу за заявою й підтвердними документами працівника. Відповідач не довів конкретними фінансовими документами відсутності можливості здійснити спірну виплату. Неоформлення роботодавцем наказу про її надання за наявності звернення працівника не може саме по собі становити підставу для відмови у судовому захисті.

5.20. Суд відхиляє заперечення про відсутність підстав для виплати виключно через звільнення за статтею 38 КЗпП України, сплив часу після досягнення пенсійного віку та відсутність окремого наказу про допомогу. Сукупність медичних доказів і зміст заяви підтверджують обставини другого випадку, передбаченого пунктом 8.

(в) Щодо розміру виплати

5.21. Відповідно до пункту 8 додатка 2 до колективного договору розмір одноразової матеріальної допомоги визначається залежно від стажу роботи працівника в галузі та становить один середньомісячний заробіток за стажу до п`яти років, два середньомісячні заробітки за стажу від п`яти до десяти років і три середньомісячні заробітки за стажу понад десять років.

5.22. так, згідно з витягом із трудової книжки позивач працював у газорозподільній галузі з 10.03.2009, а з 01.09.2023 перебував у трудових відносинах безпосередньо з ТОВ «Газорозподільні мережі України». На день звільнення 02.02.2026 його загальний стаж роботи в галузі перевищував десять років, що відповідно до умов колективного договору є підставою для визначення матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

5.23. Відповідно до довідки роботодавця № ЖФ/106/3-Виз-787426 від 29.05.2026 середньомісячна заробітна плата позивача становить 29 002,50 грн. Отже, розмір одноразової матеріальної допомоги, обчислений відповідно до пункту 8 додатка 2 до колективного договору, становить 87 007,50 грн (29 002,50 грн ? 3).

5.24. Звертаючись до суду, позивач просив стягнути 87 980,85 грн. Водночас наданими доказами підтверджено право на виплату в розмірі 87 007,50 грн, а різниця між заявленою сумою та сумою, обчисленою на підставі довідки роботодавця, становить 973,35 грн і належними доказами не підтверджена.

5.25. Оцінивши надані сторонами докази, суд установив, що погіршення стану здоров`я позивача та пов`язана із цим неможливість продовжувати роботу підтверджуються медичними документами й обставинами припинення трудових відносин. Позивач повідомив роботодавця про зазначену причину звільнення та звернувся із заявою про виплату передбаченої колективним договором матеріальної допомоги. Водночас його стаж роботи в галузі та розмір середньомісячного заробітку підтверджені належними письмовими доказами.

5.26. Сукупність установлених обставин дає суду підстави для висновку про виникнення у позивача права на одноразову матеріальну допомогу відповідно до пункту 8 додатка 2 до колективного договору. Невиплата такої допомоги роботодавцем порушує право працівника на отримання передбаченої колективним договором виплати, яке підлягає судовому захисту.

5.27. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги в розмірі 87 007,50 грн, з утриманням під час виплати передбачених законодавством податків і зборів.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (98,89%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 053,14 грн.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 87 007 (вісімдесят сім тисяч сім) гривень 50 копійок, з утриманням під час виплати передбачених законом податків і зборів та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 053 (одна тисяча п`ятдесят три) гривні 14 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:

(1) Товариство з обмеженою відповідальністю

«Газорозподільні мережі України»,

місцезнаходження за адресою:

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,

код ЄДРПОУ 44907200.

(2) Житомирська філія Товариства з обмеженою відповідальністю

«Газорозподільні мережі України»,

місцезнаходження за адресою:

10002, м. Житомир, вул. Фещенка Чопівського, 35,

код ЄДРПОУ 45204957.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Олена РОЖКОВА