Court ruling № 140905579, 21.10.2026, Bilhorod-Dnistrovskyi City and District Court of Odesa Oblast

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

21 жовтня 2026 рокуСправа № 495/9608/26Номер провадження 2/495/6199/2026Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В. розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» адвоката Коваленко Сергія Олеговича про забезпечення позову у цивільній справі №495/9608/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна про визнання правочину недійсним, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» адвокат Коваленко Сергій Олегович звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна про визнання правочину недійсним, скасування рішення.

Одночасно, представник позивача ТОВ «Консалт Солюшенс» адвокат Коваленко С.О. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: - 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076.

В обґрунтування заяви представник позивача ТОВ «Консалт Солюшенс» адвокат Коваленко С.О. вказує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторного, тобто такого, що вчинений боржником на шкоду майновим інтересам кредитора.18 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 було укладено Договір «Автопакет» № ОД06/07/2007/840-К/32 за умовами якого, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості грошові кошти у сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, із сплатою 13,1 відсотків річних, строком до 17 липня 2012 року. Крім того, відповідно до Договору «Автопакет» № ОД06/07/2007/840-К/32 від 18.07.2007 року, ОСОБА_1 є поручителем та зобов`язується відповідати перед Банком за належне виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають з даного Договору. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості. За результатами розгляду цивільної справи № 1512/6912/2012 Київським районним судом м. Одеси 18 лютого 2013 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» - задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором 24 317 (двадцять чотири тисячі триста сімнадцять) доларів 48 (сорок вісім) центів США; вирішено стягнути з кожного з відповідачів на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 971,47 в рахунок відшкодування судового збору. Таким чином, ще у 2013 році невиконання зобов`язань за кредитним договором стало предметом судового розгляду, а до ОСОБА_1 , як поручителя були пред`явлені майнові вимоги кредитора. Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеса від 18.02.2013 року по справі № 1512/6912/2012. 08 квітня 2014 року ухвалою Київського районного суду м. Одеса у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення було відмовлено. Таким чином, заочне рішення від 18.02.2013 року на той час залишалося чинним, що надалі стало підставою для здійснення його примусового виконання в установленому законом порядку. 21 квітня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі № 1512/6912/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Замінено сторону стягувана - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» її правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Київським районним судом міста Одеси у справі № 1512/6912/2012. 14 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73328571 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/6912/2012, виданого Київським районний судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 24 317,48 дол. США. 08 червня 2026 року в межах вищезазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем Бондаревим Р.В. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 . Зазначеною постановою описано та накладено арешт, зокрема, на належну ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,061 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 5110300000:02:018:0076. У межах процедури примусової реалізації майна, 03 серпня 2026 року було призначено проведення електронного аукціону з продажу вищезазначеної земельної ділянки. Згідно з оприлюдненими відомостями про електронний аукціон, стартова ціна становила 276 139 гривень. Однак, 12.08.2026 року ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд заочного рішення, без доказів направлення копії заяви на адресу ТОВ «Консалт Солюшенс». Крім того, без повідомлення ТОВ «Консалт Солюшенс» про судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення. В подальшому, без доказів направлення копії заяви про перегляд заочного рішення на адресу ТОВ «Консалт Солюшенс» (як кредитора, стягувача та правонаступника позивача), без повідомлення про судове засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення, через 6 днів суд приймає судове рішення за фактом розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Так, 18 серпня 2026 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2013 року у справі № 1512/6912/2012 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Вказані торги було скасовано у зв`язку з тим, що 18.08.2026 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси було скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2013 у справі № 1512/6912/2012. 19 серпня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73328571 та скасовано арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . Таким чином, після закінчення виконавчого провадження та скасування арешту, ОСОБА_1 отримала можливість розпоряджатися належною їй часткою земельної ділянки без обмежень, установлених у межах вищезазначеного виконавчого провадження. При цьому, судовий спір щодо повернення кредитних коштів перебував на розгляді. 26.08.2026 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Вказана заява про забезпечення позову була подана через систему Електронний суд та зареєстрована судом 26.08.2026 року. Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Проте, через порушення судом строків розгляду вказаної заяви, ОСОБА_1 , користуючись цим моментом, розуміючи, що справа про стягнення заборгованості перебуває в процесі розгляду, 01.09.2026 року уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, предметом якого стала належна ОСОБА_1 1/2 частка земельної ділянки загальною площею 0,061 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:018:0076. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1578. За наявною у ТОВ «Консалт Солюшенс» інформацією, покупцем спірної 1/2 частки земельної ділянки є ОСОБА_2 , яка перебуває у шлюбі з рідним братом ОСОБА_1 ОСОБА_3 . За таких обставин, існують обґрунтовані ризики того, що спірна частина земельної ділянки буде вкотре відчужені третій особі, що ускладнить виконання майбутнього рішення по справі. Неприйняття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження нерухомого майна на користь інших осіб (висновок Одеського апеляційного суду у постанові від 17.12.2019 року у справі 501/2464/19).

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявник обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За нормами ст. 149 ЦПК України суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Заявник у заяві просить суд забезпечити позов шляхом встановлення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: - 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18(провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної заяви, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» адвоката Коваленко Сергія Олеговича про забезпечення позову у цивільній справі №495/9608/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська Ольга Сергіївна про визнання правочину недійсним, скасування рішення задовольнити.

Вжити заходи шляхом встановлення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: - 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,061 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером: 5110300000:02:018:0076.

Копію ухвали для виконання направити до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від оскарження ухвали і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Суддя Віталій МИШКО