Court ruling № 140898502, 23.10.2026, Tyvriv District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 145/1765/26

Провадження №1-кс/145/465/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2026 р. с-ще Тиврів

Слідчий суддя Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

власника майна - ОСОБА_4 ,

представника власника майна - ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться розслідування у кримінальному провадженні № 42026020000000058, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових 20.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудове розслідування здійснюється групою слідчих, у тому числі з числа слідчих СУ ГУНП у Вінницькій області.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали перевірки УКР ГУНП у Вінницькій області відповідно до яких встановлені, можливі протиправні дії службових осіб Агрономічної сільської ради у тому числі депутатів зазначеної ради, які зловживаючи своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди організовували механізм протиправного оформлення права власності на земельні ділянки різного цільового призначення, достовірно знаючи про те, що під час дії воєнного стану в Україні відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 2145-ІХ від 24.03.2022, який набрав чинності 07.04.2022) заборонена безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, з цією метою.

Так, в порушення вимог чинного законодавства службові особи Агрономічної сільської ради протягом 2022-2026 років приймають рішення про передачу у власність фізичним особам земельних ділянок шляхом затвердження технічної документації із землеустрою та використання документів (державні акти на право приватної власності на землю, рішення сільських рад та інші) про те, що вказані земельні ділянки були надані цим громадянам протягом 1993-2020 років.

При цьому, службовими особами зазначеної сільської ради у тому числі депутатським корпусом свідомо не вживаються заходи щодо перевірки достовірності поданих заявниками документів, які як візуально спостерігається виготовлені на сучасних засобах друку з використанням комп`ютерної техніки, однак датовані минулими роками, що суперечить історичним та технологічним можливостям виготовлення таких документів на той час, в результаті зазначених дій це призводить до передачі у власність земельних ділянок за відсутності належних та законних на те підстав.

Так, 16.10.2026 на підставі ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області у справі №145/1765/26, провадження № 1-кс/145/434/2026 від 07 жовтня 2026 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон належний ОСОБА_4 марки «Iphone 17 pro max», ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 з е-сім-картою оператора НОМЕР_2 , який поміщено до спец пакету НПУ РSР1485409.

Враховуючи, що вилучений мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження і має значення речового доказу по кримінальному провадженню, просить накласти арешт на вказане майно.

В судовому засіданні прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задоволити.

В судовому засіданні ОСОБА_4 (особа, в якої вилучено майно) та її представник ОСОБА_5 проти накладення арешту на мобільний телефон заперечили, зазначивши, що ухвалою слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку, надано дозвіл на відшукання та вилучення мобільних телефонів з наявними документами та відомостями про передачу у власність земельних ділянок на території юрисдикції Агрономічної сільської ради. Вилучений мобільний телефон таких відомостей не містив. Він був оглянутий слідчим, оскільки ОСОБА_4 надала дозвіл на такий огляд,

Слідчий суддя, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує клопотання, дійшов наступного висновку.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в строки, визначені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на речі, які були вилучені 16.10.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З огляду на положення ст. 167, ч. 2 ст. 168 КПК України вказане у клопотанні майно є тимчасово вилученим майном та на нього може бути накладений арешт в порядку та на умовах, передбачених статтями 170-173 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Зазначена підстава вказана в клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя зазначає, що прокурором у своєму клопотанні не доведено, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон відповідає вимогам статті 98 КПК України та на нього може бути накладений арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України.

Так, ухвалою слідчого судді від 07.10.2026 надано дозвіл на проведення обшукуза місцем проживання ОСОБА_4 з метою, зокрема, вилучення мобільних телефонів з наявними документами та відомостями про передачу у власність земельних ділянок на території юрисдикції Агрономічної сільської ради.

Слідчий суддя зазначає, що ні у самому клопотанні, ні у доданих до нього документах, зокрема протоколі проведення обшуку від 16.10.2026, не вказано про наявність на виявленому та оглянутому слідчим мобільному телефоні, доступ до якого добровільно надано ОСОБА_4 , наявні документи та відомості про передачу у власність земельних ділянок на території юрисдикції Агрономічної сільської ради, тобто не доведено наявність на вказаному телефоні відомостей, які підлягають встановленню в межах даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон не відповідає вимогам статті 98 КПК України та на нього не може бути накладений арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України.

Тобто, слідчому судді не доведено, що зазначені у клопотанні речі, які є предметом клопотання про арешт, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника (володільця) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом. Під час судового розгляду прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів клопотання, чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки слідчого судді. Надані в розпорядження слідчого судді матеріали жодним чином не підтверджують необхідність накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами кримінального провадження № 42026020000000058, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відмовити.

Вилучений у ході проведення 16.10.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «Iphone 17 pro max», ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 з е-сім-картою оператора НОМЕР_2 , повернути власниці ОСОБА_4 .

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1