Court ruling № 140889015, 25.09.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/39668/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 62025000000001171 від 28.11.2025,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучене 09.07.2026 під час проведення обшуку за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна, 3, за місцем здійснення діяльності митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці, а саме:

- цифровий носій інформації - карта пам`яті ТМ Goodram 32 Gb з цифровою інформацією: митні декларації ТОВ «АТОМ-Т» (код ЄДРПОУ 44276769), ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ» (код ЄДРПОУ 38677809).

Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.

Позиція учасника кримінального провадження

Прокурор подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності. Вимоги клопотання підтримав в повному обсязі.

Власник майна повідомлявся про місце, день та час розгляду клопотання належним чином. Заперечень, заяв чи клопотань до суду не надійшло.

Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001171 від 28.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

За даними досудового розслідування, ОСОБА_4 розробив схему привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах, для реалізації якої зареєстровано ТОВ «АТОМ-Т», ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ» та ТОВ «ХЕЛСІМЕД» з видом діяльності «постачання фармацевтичних виробів та медичного обладнання», службовими особами яких призначено наближених до нього осіб. Через ці підприємства, використовуючи зв`язки серед співробітників державних медичних установ та службових осіб органів влади, організовано постачання закладам охорони здоров`я медичного обладнання (магнітно-резонансних та комп`ютерних томографів) за цінами, що в рази перевищували вартість його придбання, всупереч установленій граничній постачальницько-збутовій надбавці. Упродовж 2025-2026 років від підконтрольних підприємств державним медичним установам поставлено обладнання на загальну суму близько 300 млн грн.

09.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна, 3, за місцем здійснення діяльності митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці, під час якого виявлено та вилучено цифровий носій інформації - карту пам`яті ТМ Goodram 32 Gb з митними деклараціями ТОВ «АТОМ-Т» та ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ». У клопотанні зазначено, що вилучене майно частково не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Постановою слідчого вилучений носій інформації визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62025000000001171 від 28.11.2025.

Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна направлено до суду 10.07.2026 поштовим відправленням № 0103285485677, тобто протягом 48 годин після вилучення майна, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді

Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 98 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна (ч. 2 ст. 64-2 КПК України).

За загальним правилом статус тимчасово вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України). Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. При обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження; вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК України) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

З огляду на вимоги ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Цей стандарт передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Оцінюючи вилучене майно за цим стандартом, слідчий суддя виходить з такого.

Предметом досудового розслідування є постачання державним та комунальним закладам охорони здоров`я медичного обладнання підприємствами, які, за версією сторони обвинувачення, підконтрольні ОСОБА_4 , - ТОВ «АТОМ-Т», ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ» та ТОВ «ХЕЛСІМЕД», - за цінами, що значно перевищують вартість його придбання, із заволодінням у такий спосіб бюджетними коштами. Ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню, є співвідношення між ціною, за якою обладнання ввезено на митну територію України та придбано постачальником, і ціною його реалізації закладам охорони здоров`я; саме на підставі аналізу митних декларацій, як зазначено у клопотанні, сторона обвинувачення встановлює розмір завищення вартості. Вилучена за місцем діяльності митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці карта пам`яті містить митні декларації ТОВ «АТОМ-Т» та ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ», тобто відомості про ввезення цими підприємствами товарів, їх найменування, кількість, митну вартість та контрагентів, що безпосередньо стосуються обставин, які розслідуються. Отже, вилучений носій інформації містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Оскільки це носій комп`ютерних даних, слідчий суддя враховує також вимоги абзацу другого ч. 3 ст. 170 КПК України: носій зберіг на собі відомості про обставини кримінального правопорушення у вигляді комп`ютерних даних, а його надання разом з інформацією, що на ньому міститься, необхідне для подальшого дослідження, в тому числі експертного, щодо вартості поставленого обладнання, що відповідає умовам, за яких допускається арешт комп`ютерних систем чи їх частин.

Та обставина, що вилучене майно, як зазначає сам прокурор, частково не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл в ухвалі про обшук, не перешкоджає накладенню арешту: відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України такі речі вважаються тимчасово вилученим майном, питання про арешт якого вирішується в порядку ст. 171-173 КПК України, і з таким клопотанням прокурор звернувся у строк, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України.

Щодо ролі особи, на майно якої накладається арешт, слідчий суддя враховує, що майно вилучено за місцем діяльності митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці - державного органу, який здійснював митне оформлення товарів ТОВ «АТОМ-Т» та ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ» і стосовно якого у клопотанні не наведено даних про підозру його службовим особам. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, а за ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка юридична особа. Отже, відсутність у володільця процесуального статусу підозрюваного не перешкоджає накладенню арешту з цією метою. Заперечень проти клопотання від володільця майна не надходило.

На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння. Повернення вилученого носія його володільцю до завершення дослідження створює реальний ризик зміни, видалення або приховування даних, що на ньому містяться, що унеможливить їх використання у доказуванні, зокрема при проведенні експертних досліджень щодо вартості поставленого обладнання.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю, заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Тобто обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Обсяг обмеження є мінімально необхідним: арешт накладається на один носій інформації, який вже вилучений та перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, не поширюється на інше майно володільця та не впливає на здійснення митницею своїх функцій, оскільки відомості митних декларацій зберігаються в інформаційних системах митних органів. Слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.

При цьому власник майна не позбавлений у подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62025000000001171 від 28.11.2025 на майно, вилучене 09.07.2026 під час проведення обшуку за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Великі Лази, вул. Східна, 3, за місцем здійснення діяльності митного поста «Ужгород вантажний» Закарпатської митниці, а саме:

- цифровий носій інформації - карта пам`яті ТМ Goodram 32 Gb з цифровою інформацією: митні декларації ТОВ «АТОМ-Т» (код ЄДРПОУ 44276769), ТОВ «БИО-ТЕХНОЛОГИИ» (код ЄДРПОУ 38677809).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1