Decision № 140887339, 22.10.2026, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5276/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ЄДРПОУ 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ФОП ОСОБА_2 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Київській області ( ЄДРПОУ ВП 44096797; вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «С» від 26 листопада 2025 року №00193180708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 132 840,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «ПС» від 26 листопада 2025 року №00193210708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15 грудня 2025 року №0010407-1303-0801.

Також, у прохальній частині позову завлено клопотання до участі у справі ФОП ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 . Внаслідок проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 26 листопада 2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00193180708, №00193210708, якими до позивача застосовано фінансові санкції на загальну суму 133 860,50 грн. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, яка є наслідком винесених податкових повідомлень - рішень, протиправними, такими, що прийняті без належного з`ясування фактичних обставин, без достатніх доказів, з порушенням процедури реалізації матеріалів перевірки та з неправильним визначенням суб`єкта відповідальності. Позовну заяву просить задовольнити, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення та вимогу протиправними та скасувати їх.

Ухвалою судді від 03 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5276/26, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Також, вказаною ухвалою судді залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ФОП ОСОБА_2 .

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві, поданому через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» від 15 червня 2026 року посилається на те, що особа підприємець не може надавати приміщення в суборенду в рамках підприємницької діяльності без реєстрації відповідного виду діяльності. Для цього обов`язково потрібно додавати КВЕД 68.20. Окрім того, звертає увагу суду на те, що ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкт господарювання не має зареєстрованих видів діяльності пов`язаних з наданням в оренду або суборенду будь-яких споруд та приміщень. На момент початку фактичної перевірки, 08 жовтня 2025 року, у магазині "MacFon" за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № НОМЕР_4 здійснює господарську діяльність виключно ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) на спрощеній системі оподаткування та проводить реалізацію технічно складних побутових товарів, у тому числі, мобільних телефонів та аксесуарів до них, тощо. Має зареєстрований програмний РРО. Відомості щодо діяльності інших суб`єктів господарювання за цією адресою у податкового органу відсутні. Також, вказує, що за місцем зберігання та реалізації товарів встановлені товарно-матеріальні цінності, які не обліковані у встановленому порядку. Перелік необлікованих товарів вказано у відомості ТМЦ (додаток №4 до акту), що складалась у присутності продавця-консультанта ОСОБА_3 , яка надала інформацію стосовно цін на описаний товар. Також звертає увагу суду на те, що під час здійснення опису товару продавцем не заперечувався факт належності товарів саме ФОП ОСОБА_1 . Згідно вказаної відомості ТМЦ сума необлікованого товару складає 128843,00 грн. Окрім того, вказує, що ФОП ОСОБА_1 09 жовтня 2025 року надані до ГУ ДПС у Київській області документи щодо обліку та походження товарних запасів. Вказані документи ГУ ДПС у Київській області взяті до уваги, але не спростовують висновки перевірки щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону №265. Також, звертає увагу суду на те, що у позивача існує саме обов`язок, а не право, в силу статті 85 ПК України надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, який виникає у платника податків після початку перевірки. Але позивач не надав такі документи навіть до позовної заяви, що свідчить про їх відсутність як на момент перевірки так і на дату звернення до суду. Зазначає на правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, у задоволенні позову просить відмовити.

15 червня 2026 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Головне управління ДПС у Київській області, а також витребування у Головного управління ДПС у Київській області документів, що стали підставою для призначення фактичної перевірки.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року Головне управління ДПС у Київській області до участі у справі № 280/5276/26 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача та витребувано у третьої особи документи по справі.

17 червня 2026 року представником відповідача на адресу суду направлено докази направлення відзиву іншим учасникам справи.

22 червня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій вказано, що основна частина податкового повідомлення-рішення форми «С» стосується застосування штрафної санкції у сумі 128 843,00 грн. за висновком контролюючого органу про нібито необліковані товари. Сам факт виявлення товарів у приміщенні магазину не доводить їх належність позивачу. Чинне законодавство не містить загальної заборони на здійснення господарської діяльності кількома суб`єктами господарювання в одному приміщенні. Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, а стаття 774 Цивільного кодексу України допускає передання наймачем речі у користування іншій особі у порядку піднайму, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сама по собі обставина, що ФОП ОСОБА_1 орендував приміщення, не виключає можливості здійснення у цьому приміщенні господарської діяльності іншим суб`єктом господарювання та не створює презумпції належності всіх товарів у приміщенні саме позивачу. У цьому ж приміщенні фактично здійснював діяльність ФОП ОСОБА_2 , який користувався частиною приміщення, мав власний ПРРО та первинні документи щодо товару. За таких обставин контролюючий орган мав встановити, які саме товари належали ФОП ОСОБА_1 , а які - ФОП ОСОБА_2 , та лише після цього вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для застосування фінансової санкції саме до позивача. Натомість у відзиві відповідач фактично зводить свою позицію до того, що товари були виявлені в одному приміщенні магазину. Однак такий підхід є недостатнім для застосування статті 20 Закону України №265/95-ВР, оскільки не доводить головної обставини - що товари на суму 128 843,00 грн. були товарними запасами саме ФОП ОСОБА_1 . Окрім того, позивач повідомляв контролюючий орган про діяльність іншого ФОП у тому ж приміщенні. В задоволенні позову просить відмовити.

26 червня 2026 року від представника Головного управління ДПС у Київській області разом із витребуваними документами на адресу суду надійшли пояснення у яких вказано, що надання позивачем первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період. Зазначає, що ГУ ДПС у Запорізькі області правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2025 року №00193180708, № 00193210708. В задоволенні позову просить відмовити.

29 червня 2026 року від ОСОБА_2 на адресу суду надійшли пояснення у яких вказано, що частина товарів, які знаходилися у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за вказаною адресою, належала саме йому, а не ФОП ОСОБА_1 . Ці товари були придбані ним для здійснення власної підприємницької діяльності та обліковувалися у межах господарської діяльності. Належність відповідних товарів ОСОБА_4 підтверджується первинними документами, зокрема видатковими та прибутковими накладними, у яких покупцем зазначений саме ФОП ОСОБА_2 . Вказує, що контролюючий орган фактично відніс усі товари, виявлені у приміщенні, до товарів ФОП ОСОБА_1 , без належного розділення товарів між двома ФОП. Такий підхід не відповідає фактичним обставинам. У приміщенні перебували, зокрема, товари, які належали ОСОБА_2 та використовувалися у підприємницькій діяльності. Наявність у ФОП ОСОБА_1 договору оренди всього приміщення сама по собі не виключала можливості фактичного користування частиною приміщення на підставі договору суборенди. Так само ця обставина не може свідчити про те, що всі товари, які фізично перебували у приміщенні, автоматично належали ФОП ОСОБА_1 . Також вважає необґрунтованим висновок про те, що відсутність у ФОП ОСОБА_1 окремого КВЕД, пов`язаного з наданням в оренду або суборенду приміщень, нібито спростовує факт його користування частиною приміщення або належність йому відповідних товарів. Фактичне користування третьою особою частини приміщення, наявність у неї власного РРО за цією адресою та первинних документів щодо товару підтверджують, що в цьому приміщенні здійснювалася також його окрема господарська діяльність. Відповідно, товари, які належали третій особі, не могли бути підставою для застосування фінансової санкції до ФОП ОСОБА_1 як за нібито необліковані товари. З огляду на викладене, вважаю, що висновок контролюючого органу про належність усіх товарів, виявлених у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », саме ФОП ОСОБА_1 необґрунтованим.

У період з 03 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці.

17 серпня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про врахування висновків Верховного Суду з питань необхідності встановлення податковим органом під час проведення перевірки належності товару власнику товару, перелік яких вказано у такому клопотанні.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року від Головного управління ДПС у Київській області витребувано аудіо та відео фіксацію фактичної перевірки, за наслідками якої складено Акт фактичної перевірки від 10 жовтня 2025 року, зареєстрований 13 жовтня 2025 року за №47522/Ж5/10/36/07/3744501279 (далі - Акт перевірки).

23 вересня 2026 року від представника Головного управління ДПС у Київській області на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 11 вересня 2026 року докази.

24 вересня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення доступу до аудіо та відеозапису.

02 жовтня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у яких вказано, що із відеозапису вбачається, що запит контролюючого органу про надання документів, у якому встановлено строк їх надання до 14:00 год., фактично вручено о 13:59 год. Таким чином, між врученням запиту та зазначеним у ньому часом надання документів залишалася фактично одна хвилина. При цьому ОСОБА_3 на відеозаписі не заявляє про відмову надати документи. Вона повідомляє, що не знає, де знаходяться відповідні документи, та в телефонному режимі уточнює інформацію щодо них. Така поведінка за своїм змістом не є відмовою від надання документів. Встановлення строку тривалістю фактично в одну хвилину об`єктивно не забезпечувало реальної можливості знайти, отримати або передати запитувані документи, особливо враховуючи, що запит вручався найманому працівнику за місцем здійснення господарської діяльності. Відеофіксація охоплює лише початковий етап перевірки та не спростовує подальше надання документів. О 14:17 год. працівники контролюючого органу запропонували повернути кошти за придбаний під час контрольної операції powerbank. На відеозаписі зафіксовано подальше повернення коштів, після чого через нетривалий час запис припиняється. Отже, відеозапис фіксує лише обмежений у часі початковий етап фактичної перевірки та не відображає її подальшого перебігу. При цьому сам відповідач у відзиві визнає, що 09 жовтня 2025 року ФОП ОСОБА_1 були надані до ГУ ДПС у Київській області документи щодо обліку та походження товарних запасів, а також зазначає, що відповідні документи контролюючим органом були взяті до уваги. Фото- та відеофіксація не підтверджує належність усіх товарів ФОП ОСОБА_1 . На наданій контролюючим органом фотофіксації відображено торговельні стійки, на яких знаходяться, зокрема, чохли для мобільних телефонів, портативні батареї та автомобільні тримачі. Однак сама фото- чи відеофіксація фізичного знаходження товарів у приміщенні не містить інформації, яка дозволяє встановити, якому саме суб`єкту господарювання належить конкретна товарна позиція. З відповідних матеріалів неможливо встановити: кому належить конкретний товар; ким він був придбаний; на підставі яких документів він отриманий; у товарному обліку якого суб`єкта господарювання він перебував; ким саме здійснювалася його реалізація. Це має істотне значення, оскільки ще під час перевірки контролюючий орган був письмово повідомлений про здійснення господарської діяльності у тому самому приміщенні іншим суб`єктом господарювання та про належність частини товарів іншому ФОП. Тому фото- та відеофіксація може підтверджувати факт фізичного знаходження певного товару у приміщенні, однак не підтверджує, що всі товари, включені контролюючим органом до відомості ТМЦ на загальну суму 128 843,00 грн, були товарними запасами саме ФОП ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області, на підставі наказу від 01 жовтня 2025 року №3583-п та направлень від 03 жовтня 2025 року №11423/10-36-07-08, №11424/10-36- 07-08 на підставі підпункту 80.2.2, пункту 80.2 статті 80, пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України 08 жовтня 2025 року проведено фактичну перевірку магазину «MacFon» за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_5 , де здійснював господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).

За результатами проведеної перевірки складено Акт фактичної перевірки, зареєстрований 13 жовтня 2025 року за №47522/Ж5/10/36/07/3744501279.

Перевіркою встановлено порушення пункту 1, пункту 2, пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року (із змінами і доповненнями) «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 85.2 статті 85, статті 44 ПКУ.

Згідно Акту перевірки у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № 58 здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування та проводить реалізацію технічно складних побутових товарів, у тому числі, мобільних телефонів та аксесуарів до них, тощо. Має зареєстрований програмний РРО. Господарська діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » проводиться на підставі договору оренди від 24 травня 2025 року б/н, згідно якого ФОП ОСОБА_1 використовує площу орендуємого приміщення у розмірі 30 кв.м. під магазин техніки. У вказаному магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є один торговий зал та одне місце для проведення розрахунків із споживачами, де на момент проведення фактичної перевірки здійснювала розрахункові операції продавець-консультант ОСОБА_3 . ФОП ОСОБА_1 має належним чином оформлені трудові відносини із ОСОБА_3 . Також слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 як суб`єкт господарювання не має зареєстрованих видів діяльності пов`язаних з наданням в оренду будь-яких споруд та приміщень. Перед початком фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Київській області проведено контрольно-розрахункову операцію та придбано Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray за ціною 1599,00 грн. Розрахункову операцію провела продавець-консультант ОСОБА_3 без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій. Розрахунковий документ не сформовано на ПРРО та не видано. Замість відповідного розрахункового документу ОСОБА_3 надала нефіскальний чек (додаток №1 до акту), чим порушено пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону № 265. Крім того ОСОБА_3 здійснила розрахункову операцію з повернення коштів за придбаний Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray на загальну суму 1599,00 грн. також без застосування ПРРО, без формування та видачі відповідного розрахункового документу.

В ході проведення перевірки продавцю ОСОБА_3 вручено запит про надання документів № 1 від 08 жовтня 2025 року, з визначеним переліком документів та терміном надання їх.

ФОП ОСОБА_1 та продавець консультант ОСОБА_3 на початок фактичної перевірки не надано документи, вказані у п.4 запиту №1 "Про надання документів" від 08 жовтня 2025 року (додаток № 3 до акту), а саме: облік товарних запасів та документи щодо походження товару. Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено опис залишків товарів (в т.ч. технічно-складні побутові товари, які підлягають гарантійному обслуговуванню), на загальну суму 128843,00 гривень.

Один примірник Акту направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на адресу ФОП ОСОБА_1

11 листопада 2025 року позивач подав до податкового органу заперечення до акта перевірки у яких вказано, що в приміщенні фактично діяли два ФОП, частина товарів належала ФОП ОСОБА_2 . До заперечень додано копію договору оренди, договору суборенди, документів щодо ПРРО, документів щодо працівника ОСОБА_3 .

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДПС у Запорізькі області винесено податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2025 року №00193180708, № 00193210708.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Як встановлено судом, в наказі відповідача про проведення фактичної перевірки підставою перевірки зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Із витребуваних ухвалою суду документів, зокрема доповідної записки ГУ ДПС у Київській області від 29 вересня 2025 року № 8534/10-36-07-08, судом встановлено, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача стало отримання податковим органом інформації згідно листів ДПС України та звернення громадян України щодо можливих фактів порушення проведення розрахунків, порушення платниками податків вимог трудового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС (а.с. 157).

З огляду на вказане, у податкового органу виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що у податкового органу були наявні підстави для призначення та проведення фактичної перевірки.

З приводу доводів представника позивача щодо належності ФОП ОСОБА_2 частини товарів та здійснення від його імені розрахункових операцій за місцезнаходженням позивача на підстав договору суборенди суд зазначає наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 .

Право користування приміщенням підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 24 травня 2025 року, укладеним між ТОВ «ВСЕСВІТ» та ФОП ОСОБА_1 . За пунктом 1.1. Договору оренди позивач отримав у користування нежитлове приміщення загальною площею 30 кв.м.

Згідно пункту 2.2. Договір оренди укладено строком до 31 грудня 2025 року.

Права та обов`язки позивача як орендаря визначені у підпунктами 4.1 - 4.2 пункту 4 Договору оренди.

Право на укладення позивачем договору суборенди з іншими суб`єктами господарювання підпунктами 4.1 - 4.2 пункту 4 договору оренди нежитлового приміщення від 24 травня 2025 року не передбачено.

Позивачем до суду надано договір суборенди частини приміщення від 10 серпня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Згідно пункту 1.2. Договору суборенди частина приміщення (10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) передана ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 у суборенду на термін з 11 серпня 2025 року по 31 вересня 2027 року.

Пунктом 1.3. Договору суборенди передбачена можливість продовження строку дії такого договору.

В той же час, суд враховує, що відповідно до положень частини 1-2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, судом встановлено, що у наданому позивачем до суду договорі оренди нежитлового приміщення від 24 травня 2025 року, укладеним між ТОВ «ВСЕСВІТ» та ФОП ОСОБА_1 відсутні умови щодо можливості передачі частини приміщення у суборенду (піднайм).

Згода ТОВ «ВСЕСВІТ» на передачу позивачем частини приміщення в суборенду ані податковому органу, ані суду не надавалась.

Більш того, термін дії договору суборенди від 10 серпня 2025 року суттєво перевищує термін дії договору оренди нежитлового приміщення від 24 травня 2025 року, що суперечить положенням статті 774 ЦК України та свідчить про неможливість укладення такого договору.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що договір суборенди від 10 серпня 2025 року, копія якого зокрема надавалась податковому органу із запереченнями, свідчить про передачу позивачем частини приміщення (10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) у суборенду ФОП ОСОБА_2 та наявності підстав здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності у вказаному приміщенні, яке перебувало у позивача в оренді на підставі договору про оренду.

З огляду на вказане, доводи представника позивача відносно того, що податковий орган з огляду на існування договору суборенди частини приміщення під час проведення перевірки мав встановити, які саме товари за місцем проведення перевірки належали позивачу, які ФОП ОСОБА_2 , та від імені якого суб`єкта господарювання здійснювалися відповідні розрахункові операції є безпідставними.

Також, у позовній заяві представник позивача зазначає, що продавець консультант ОСОБА_3 , яка перебувала у магазині під час перевірки, була пов`язана з діяльністю обох суб`єктів господарювання, що підтверджується документами про її прийняття на роботу як до ФОП ОСОБА_1 , так і до ФОП ОСОБА_2 . Відтак, здійснювала продаж товарів від імені ФОП ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_1 .

В той же час, суд враховує, що надані ОСОБА_3 пояснення не містять жодної інформації щодо її перебування одночасно із двома фізичними особами - підприємцями у трудових відносинах, знаходження товару двох власників за адресою проведення перевірки та здійснення продажу товару від імені ФОП ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_1 .

Навпаки, у письмових поясненнях вказує про роботу у ФОП ОСОБА_1 , наявність у нього накладних на товар, що знаходиться у магазині та ведення ним форми обліку товарних запасів в електронному вигляді (а.с. 58).

Також, суд враховує, що згідно відеозапису, наданого третьою особою до суду на виконання вимог ухвали суду від 11 вересня 2026 року, ОСОБА_3 попросила у посадових осіб податкового органу бланк пояснень та вказала у ньому інформацію, яку вважає за необхідне без сторонньої допомоги посадових осіб податкового органу.

Про наявність у приміщенні, у якому податковим органом проводилась фактична перевірка товарів, що належали іншій фізичній особі, ОСОБА_3 ні у поясненнях, ні під час здійснення відео фіксації не повідомила.

З огляду на вказане, у суду відсутні підстави вважати, що продавець - консультант ОСОБА_3 , яка перебувала у магазині під час перевірки (за адресою: АДРЕСА_3 ), пов`язана з діяльністю обох суб`єктів господарювання ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 одночасно та здійснювала продаж товару, що не належав не тільки позивачу.

Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Щодо порушення позивачем пункту 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі покладається обов`язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а також в обов`язковому порядку надавати особі, яка отримує товар (послугу) розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Недотримання таких вимог тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 17 Закону №265/95-ВР.

При цьому відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі, якщо фактичною перевіркою встановлено, що розрахункові операції на повну суму не проведено через РРО, або розрахункові документи (фіскальний чек) не надано покупцю товару.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області №3583-п від 01 жовтня 2025 року посадовими особами цього органу проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення №58, за результатами проведення якої складено акт проведення фактичної перевірки, зареєстрований 13 жовтня 2025 року за №47522/Ж5/10/36/07/3744501279.

Згідно матеріалів справи господарська діяльність у магазині «MacFon» проводилась на підставі договору оренди від 24 травня 2025 року б/н, згідно якого ФОП ОСОБА_1 використовує площу орендуємого приміщення у розмірі 30 кв.м. під магазин техніки.

У вказаному магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на момент проведення фактичної перевірки здійснювала розрахункові операції продавець-консультант ОСОБА_3 .

Перед початком фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Київській області проведено контрольно-розрахункову операцію та придбано Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray за ціною 1599,00 грн.

Розрахункову операцію провела продавець-консультант ОСОБА_3 без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій.

Розрахунковий документ не сформовано на ПРРО та не видано.

Замість відповідного розрахункового документу ОСОБА_3 надала нефіскальний чек (додаток №1 до акту).

Крім того ОСОБА_3 здійснила розрахункову операцію з повернення коштів за придбаний Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray на загальну суму 1599,00 грн. також без застосування ПРРО, без формування та видачі відповідного розрахункового документу.

Також з матеріалів справи слідує, що особі яка фактично проводила розрахункові операції, тобто продавцю-консультанту ОСОБА_3 , пред`явлено наказ та направлення на перевірку, в якому остання розписалася у направлені із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати і часу ознайомлення.

В ході проведення перевірки ОСОБА_3 вручено запит про надання документів № 1 від 08 жовтня 2025 року, з визначеним переліком документів та терміном надання їх.

ФОП ОСОБА_1 та продавець ОСОБА_3 не надали на початок фактичної перевірки необхідні документи, які вказані у пункті 4 запиту №1 "Про надання документів" від 08 жовтня 2025 року (додаток № 3 до акту), а саме: облік товарних запасів та документи щодо походження товару, що знаходився за місцем проведення фактичної перевірки.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено опис залишків товарів (в т.ч. технічно-складні побутові товари, які підлягають гарантійному обслуговуванню), на загальну суму 128843,00 гривень.

За таких обставин суд вважає, що продавцем-консультантом ОСОБА_3 , яка повідомила посадових осіб податкового органу виключно про роботу у ФОП ОСОБА_1 мала обов`язок по проведенню розрахункової операції через РРО з наданням особі, яка отримує товар, розрахунковий документ, встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Отже матеріалами справи підтверджується, що зазначені розрахункові операції через РРО не проводились, відповідні розрахункові документи відразу після покупки продавцем не видано.

Факт вчинення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольних розрахункових операцій задокументовані належними і достатніми документами.

Суд враховує, що зважаючи, що вся інформація з фіскальних чеків зберігається в СОД РРО, вона може бути оглянута на веб-порталі Державної податкової служби за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу «Пошук фіскального чека».

Тобто інформація з фіскального чеку та інформація з веб-порталу Державної податкової служби має бути ідентичною щодо фіскальних номерів документів та РРО, дати та часу проведення операції, найменування товару, його кількості та ціни, суми операції, тощо. Зокрема, розрахункова операція щодо придбання годинника, була здійснена проте його електронна копія не передана до ДПС України та відсутня в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту - СОД РРО).

Таким чином, перевіркою встановлено, що продавець-консультант ОСОБА_3 без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій. Розрахунковий документ не сформовано на ПРРО та не видано. Замість відповідного розрахункового документу ОСОБА_3 надала нефіскальний чек (додаток №1 до акту). Крім того ОСОБА_3 здійснила розрахункову операцію з повернення коштів за придбаний Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray на загальну суму 1599,00 грн. також без застосування ПРРО, без формування та видачі відповідного розрахункового документу.

Щодо порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та пункту 85.2. статті 85 ПК України суд зазначає наступне.

Згідно пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 ФОП зобов`язані вести форму ведення обліку товарних запасів - документи, які підтверджують облік та походження товарів. Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів. Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Відповідно до підпунктів 20.1.9. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Згідно пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6. статті 85 ПК України).

Як слідує з матеріалів справи в ході фактичної перевірки уповноваженій особі - продавцю ОСОБА_5 вручено запит № 1 про надання документів від 08 жовтня 2025 року, в якому вказано про необхідність надати належним чином завірені копії документів до 14 год. год. 00 хв. 08 жовтня 2025 року, зокрема: копії первинних документів на Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray та їх облік.

В зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 копій документів на товар- Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray та їх облік, посадовими особами ГУ ДПС у у Київській області складено опис залишків товарів (в т.ч. технічно-складні побутові товари, які підлягають гарантійному обслуговуванню), у приміщенні яке орендував позивач, на загальну суму 128843,00 гривень.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції, при цьому Законом №265/95-ВР уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

Згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Суд зауважує, що на початок проведення перевірки документи, а саме копії первинних документів на товар- Powerbank PROOVE 10000mAh Hoodman Magnetic 20W Gray та їх облік не були надані ФОП ОСОБА_1 посадовим особам контролюючого органу.

За таких обставин податкові повідомлення рішення від 26 листопада 2025 року №00193180708 на суму 132 840,50 грн., №00193210708, на суму 1 020,00 грн., прийняті Головним Управлінням ДПС у Запорізькій області у відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже відсутні правові підстави для визнання їх протиправними.

Оскільки вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15 грудня 2025 року №0010407-1303-0801 є похідною від вимог щодо скасування податкових повідомлень - рішень, то така вимога задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 22 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов