Decision № 140886280, 23.10.2026, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5186/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КоТранс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КоТранс» звернулося із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №006075 від 10.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2026 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006075, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Зазначена постанова винесена на підставі акту №ЕАР009942 від 19.12.2025 рейдової перевірки, яким встановлено, що 19 грудня 2025 року о 06:49 проводилась перевірка транспортного засобу DAF/Schmitz, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . У графі «серія та номер свідоцтва про реєстрацію» інспектором зазначено «Не надав», у графі «водій» «Не відомо», у графі «документ, що посвідчує особу водія» «Інше Не надав», у зв`язку з чим дії позивача кваліфіковано за абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач уважає постанову протиправною, оскільки вичерпним переліком питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16 квітня 2025 року № 703, зокрема підпунктом 1 пункту 1 розділу II передбачено перевірку у водія посвідчення відповідної категорії при перевезенні вантажів у внутрішньому сполучені. Оглядаючи відеозапис перевірки, посилання на яке було надано відповідачем, з`ясовано, що вимоги про надання до перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом до особи, яка перебувала у транспортному засобі, пред`явлено не було. Ніяким чином особа не встановлювалась і будь-яких заходів на її встановлення інспекторами вжито не було. На відеозаписі перевірки зафіксовано, що транспортний засіб у русі не перебував, попередньо зупинений співробітниками управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області не був, а знаходився припаркований на території АЗС. Більше того, чоловік повідомив інспектора, що просто сидить у машині. З наданих Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області матеріалів справи достеменно встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка знаходиться у транспортному засобі, не здійснюється. Отже, матеріалами справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, не підтверджено, що особа, до якої звертався інспектор Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області є саме водієм транспортного засобу, перевірку якого було проведено, та у цієї особи виникли обов`язки, характерні для водія транспортного засобу під час здійснення перевезень, передбачені Законом № 2344-III, зокрема і пред`явлення документів.

Відтак, наведені обставини, на думку позивача, виключають кваліфікацію його дій за абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач звертає увагу суду, що матеріали справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не містять жодних відомостей, яким чином інспектор управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області дійшов висновку, що транспортний засіб НОМЕР_1 , перебуваючи у нерухомому стані на території автомобільної заправки, виконував перевезення вантажу і тим паче міжнародне перевезення вантажу.

Вказує, що твердження відповідача, яке знайшло відображення у Акті №ЕАР009942 щодо виконання у момент перевірки міжнародного перевезення вантажів, є виключно припущенням співробітників управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та не підтверджується жодним доказом із наданих відповідачем матеріалів справи.

Відтак, відсутність документального підтвердження здійснення, на момент перевірки, будь-якого виду перевезення за договором, виключає зі складу правопорушення обов`язковий елемент у виді «суб`єкта», оскільки суб`єктом правопорушення законодавства про автомобільний транспорт може бути лише автомобільний перевізник у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Наголошує, що співробітниками управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області вимога пред`явлення посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, дозволів іноземних країн, протоколу обов`язкового технічного контролю та допуску до перевірки тахографу не ставилась. Ця обставина підтверджується відеозаписом проведеної перевірки. Застосування заходів відповідальності за відсутність документів, з огляду на те, що такі інспекторами не витребовувалися є необґрунтованим та протиправним.

Крім того, Акт №ЕАР009942 не був наданий водієві транспортного засобу, чим порушено положення пункту 15 Порядку №1567 щодо ознайомлення автомобільного перевізника із актом перевірки після закінчення такої перевірки.

Таким чином, враховуючи матеріали справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки вимоги про надання документів саме до водія транспортного засобу співробітниками Укртрансбезпеки у Закарпатській області не пред`являлись, на момент проведення перевірки здійснення будь-якого виду перевезень не встановлено, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №006075 від 10.02.2026 року є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-5).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.14).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 18.05.2026 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 19.12.2025 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000251 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «КоТранс». Водій під час перевірки жодних документів не надав. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Шміц, реєстраційний номер НОМЕР_3 , резидентом України виконувались міжнародні перевезення вантажів за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, документів на вантаж, дозволів іноземних країн, територією яких буде здійснюватись перевезення, водій не допустив до перевірки тахографа, що зафіксовано в Акті №ЕАР 009942 від 19.12.2025.

Під час перевірки водій транспортного засобу DAF/Schmitz, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 не надав жодних документів, зокрема, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документа, що посвідчує особу, про що зафіксовано в акті №ЕАР009942 від 19.12.2025 та стало підставою для винесення постанови №006075 від 10.02.2026 про застосування штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стверджує, що процедура здійснення державного контролю повністю відповідає положенням Порядку №1567.

Перевірка фіксувалася за допомогою боді-камери інспектора, обов`язок якої передбачено абзацом 7 частини 19 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", частиною 8 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підпунктом 10 пункту 7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103.

Уктрансбезпека заперечує доводи позивача про те, що транспортний засіб просто перебував на стоянці і не рухався та не здійснював жодних міжнародних перевезень оскільки

згідно витягу із вебпорталу інспекторами встановлено, що тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебував у черзі на перетин кордону у пункті пропуску Чоп (Тиса) Захонь (для вантажівок більше 3,5 тонн), орієнтовний час в`їзду 20.12.2025. Окрім того, із вказаного вебпорталу слідує, що вказаний ТЗ рухався з вантажем (позначка «без вантажу» відсутня). Так, вказаний ТЗ, що перевірявся у м. Чоп 19.12.2025 був завантажений та очікував в`їзду на пункт пропуску для перетину державного кордону, а відтак, перевезення є міжнародним.

Щодо кваліфікації порушення представник зазначає, що диспозиція абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» охоплює відсутність будь-якого з документів, визначених статтею 53 цього Закону, включно з роздруківкою даних тахографа, і посилається на постанови Верховного Суду, в яких розмежовано склади порушень за абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» і підтвердив правильність кваліфікації такого порушення саме за абзацом 6 частини першої статті 60 цього Закону.

Звертає увагу суду, до доводів Позивача про відсутність вимоги посадової особи надати посвідчення водія, дозволу, свідоцтв про реєстрацію, зважаючи на те що водій закрився у ТЗ, а отже своєю поведінкою продемонстрував те, що не виконає жодної вимоги інспектора, слід ставитись критично, адже вимозі передує утримання контакту, намір на що водій позивача не продемонстрував.

Окрім того, не заслуговують уваги й доводи про ненадання Акту водієві, адже відеозаписом підтверджено, що посадова особа пропонувала надати копію такого.

Щодо доводів позивача, що статус водія пов`язаний з фактом керування транспортним засобом, а не з перебуванням водія у транспортному засобі, та виконання трудової функції з усіма супутніми можливими періодами (відпочинок, очікування, керування, інша робота) та іншими підготовчими діями то вони не відповідають Закону №2344-ІІІ, ЄУТР, ПДР, а отже є хибними оскільки відповідно до п. 8 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Як вбачається із наведеного та співставляючи із обставинами справи, та обставина, що на момент перевірки ТЗ не рухався не свідчить про відсутність водія чи самого перевезення, адже відеозаписом зафіксовано, що:- - - водій перебував на місці для водія; перебував у місті Чоп на парковці АЗС; перебував у черзі очікування на перетин кордону.

Відтак, позивач виконував міжнародні перевезення вантажів без документів, які передбачені статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, у зв`язку з чим його було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн (арк.спр.18-25 зворот).

Уктрансбезпека у Волинській області просить відмовити ТзОВ «КоТранс» у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідачем не доведено здійснення міжнародного перевезення транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_3 на час проведення рейдової перевірки.

Наголошує, що співробітниками управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, зупинка транспортного засобу НОМЕР_1 не здійснювалась та матеріали справи не містять жодного доказу, що особа, до якої звертався інспектор є водієм транспортного засобу, відтак особу водія транспортного засобу встановлено не було, а твердження про ненадання особою жодного документу на ідентифікацію особи, є безпідставним, оскільки відповідна вимога інспектором не пред`являлась та будь-які заходи на встановлення водія інспекторами вжито не було.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення співробітниками управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області акту на адресу автомобільного перевізника після закінчення перевірки, чим порушено пункт 15 Порядку №1567. Весь обов`язок доказування покладає на суб`єкта владних повноважень як того вимагають норми частини другої статті 77 КАС України.

На підставі викладеного просить задовольнити адміністративний позов та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №006075 від 10.02.2026 (арк.спр.46-48 зворот).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Посадовими особами Укртрансбезпеки у Закарпатській області 19.12.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР0000251 від 12.12.2025 (арк. спр. 26) проведено рейдову перевірку (перевірка на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТзОВ «КоТранс». Водій під час перевірки жодних документів не надав. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Шміц, реєстраційний номер НОМЕР_3 , резидентом України виконувались міжнародні перевезення вантажів за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, документів на вантаж, дозволів іноземних країн, територією яких буде здійснюватись перевезення, водій не допустив до перевірки тахографа, що зафіксовано в Акті №ЕАР 009942 від 19.12.2025. Так, при розгляді справи на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №ЕАР 009942 від 19.12.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) у Волинській області винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № ОПШ 006075 від 10.02.2026, у зв`язку з порушенням абзацу 6 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт якою до перевізника ТОВ «КоТранс» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000 грн(арк.спр.9).

Товариство з обмеженою відповідальністю «КоТранс» не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частин чотирнадцятої та сімнадцятої статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, що на підставі направлення на перевірку №ЕНР0000251 від 12.12.2025 старшим державним інспектором у Закарпатській області Бердаром Є.О. на А/д М06 Київ-Чоп 756 км+ 600 у м.Чоп АЗС Укрнафта проведено рейдову перевірку (перевірка на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТзОВ «КоТранс» (арк.спр.26).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку (пункт 3);

Відповідно до пункту 4 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. - під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Пунктом п`ятим визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - Акт). Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 (далі Вичерпний перелік). Відповідно до п. 1 Розділу 3 глави ІІІ Вичерпного переліку, перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: дозволи іноземних країн, територією яких будуть здійснюватися вантажні перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; документи на вантаж; реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом - роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Обов`язок здійснювати відеофіксацію рейдової перевірки передбачено абзацом 7 частини 19 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", частиною 8 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підпунктом 10 пункту 7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103.

Окрім того, з пункту 12 Порядку №1567 слідує, що водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нормативно-правовими актами встановлено обов`язок водія надавати для контролю документи на вимогу інспектора. Водночас, із відеозапису перевірки слідує наступне:-- Інспектор звернувся до водія з вимогою надати документи на вантаж особу, яка сиділа на місці водія, зауваживши, що той щойно заїхав на стоянку АЗС Укрнафта, останній перебував у транспортному засобі, проте почуту вимогу проігнорував, закрився, контакт із перевіряючим перервав повністю. Інспектор повідомив, що в такому випадку до перевізника будуть складені матеріали, на що водій знову ж таки не відреагував. Посадові особи перебували біля транспортного засобу перевізника, проте водій не намагався відновити контакт, надати будь-які документи, виконати вимоги інспектора. Після того, як інспектор склав Акт перевірки, намагався надати копію водію, тобто ознайомити з його змістом «Акт заберете?», на що водій продовжив ігнорувати, тим самим відмовившись від ознайомлення, отримання та підпису (ч. 2 відео з 02:50). Таким чином, інспектором вірно зафіксовано, що водій не надав документу на вантаж (вимога про що спрямовувалась), що уже є достатньою і самостійною підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 6 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, а також й інших документів, перелік яких передбачено Вичерпним переліком.

У такому разі, до доводів Позивача про відсутність вимоги посадової особи надати посвідчення водія, дозволу, свідоцтв про реєстрацію, зважаючи на те, що водій закрився у ТЗ, а отже своєю поведінкою продемонстрував те, що не виконає жодної вимоги інспектора, слід ставитись критично, адже вимозі передує утримання контакту, намір який водій Позивача не продемонстрував.

Окрім того, не заслуговують уваги й доводи представника позивача про ненадання Акту водієві, адже відеозаписом підтверджено, що посадова особа пропонувала надати копію такого. З відео видно як інспектор один екземпляр акту закріплює на лобове скло автомобіля.

На підставі викладеного та з урахуванням письмових доказів наявних в матеріалах справи, яким суд надає оцінку, можна дійти висновку, що водій транспортного засобу проігнорував вимоги посадової особи Укртрансбезпеки про надання документів на вантаж чим порушив абзац 6 частини першої статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Окрім того статтею першою Закону №2344-ІІІ визначено, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Отже, задля визначення виду перевезень необхідно встановити чи під час такого перевезення буде (чи був) перетин кордон.

Відповідно до пунктів 9, 10 Правил проходження електронної черги перед міжнародним пунктом пропуску через державний кордон України за допомогою електронної системи та її функціонування, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 01.05.2023 №339 (далі Правила №339), для перетину державного 4 кордону на МАПП користувачі бронюють місце в черзі очікування для перетину державного кордону України засобами електронної системи. Для бронювання місця в черзі очікування користувачі реєструються та авторизуються в особистому електронному кабінеті на вебсайті https://echerha.gov.ua/register або мобільному застосунку «єЧерга» (далі - Кабінет водія). Бронювання місця в черзі очікування здійснюється в режимі онлайн шляхом створення запису для користувача та вантажного автомобіля в черзі очікування на найближчий час. Час визначається системою автоматично і перераховується залежно від швидкості перетину кордону вантажними автомобілями у черзі.

Пункт 2 Правил №339 встановлює, що застосунок «Черга» - мобільний застосунок, який дозволяє користувачеві електронної системи управляти своїми бронюваннями та записами в системі, комунікувати з технічним адміністратором електронної системи (далі - технічний адміністратор). Згідно із пунктом 6 Правил черговості прибуття вантажних автомобілів до міжнародних та міждержавних пунктів пропуску через державний кордон України з використанням електронної системи «Електронна черга перетину кордону», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.06.2025 № 1028 (далі Правила №1028), інформація, яка внесена до електронної системи, може бути використана тільки для цілей, пов`язаних з користуванням електронною системою.

Відповідно до пункту 16 Правил №1028, бронювання місця в черзі очікування передбачає такі дії користувача: заповнення даних про водія, його вантажний автомобіль, причіп та вантаж: серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон або номер паспортного документа іноземця; реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); власне ім`я та прізвище водія; електронна пошта, що буде використовуватись для інформування про стан черги очікування; номер телефону, що буде використовуватись для інформування про стан черги очікування; номерний знак вантажного автомобіля та причепа, що належить резидентам або нерезидентам.

З огляду на зазначене слід звернути увагу на наступне.

Під час перевірки із вебпорталу (час 06:45 ранку) встановлено, що тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебував у черзі на перетини кордону у пункті пропуску Чоп (Тиса) Захонь (для вантажівок більше 3,5 тонн), орієнтовний час в`їзду 20.12.2025 (арк.спр.28). Окрім того, із вказаного вебпорталу слідує, що вказаний ТЗ рухався з вантажем (позначка «без вантажу» відсутня). Так, вказаний ТЗ, що перевірявся у м. Чоп 19.12.2025 був завантажений та очікував в`їзду на пункт пропуску для перетину державного кордону, а відтак, перевезення є міжнародним. Протилежного представником позивача не доведено та суду не надано.

Таким чином, доводи Позивача щодо вказаних обставин безпідставні. Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 803/50/17 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно господарський штраф.

Доводи позивача щодо можливості кваліфікації допущеного порушення відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не мають підґрунтя.

Таким чином, на думку суду, допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «КоТранс» кваліфіковано вірно.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Вказана норма визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац одинадцятий частини першої).

Так, контролюючий орган у цій справі притягнув перевізника до відповідальності саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону, тобто за виконання міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Суд нагадує, що частиною п`ятою статті 53 Закону установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: 1) дозвіл України; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

Поряд із цим, положеннями статті 60 Закону передбачено різні за своїм складом порушення, зокрема, відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону (абзац шостий). Проаналізувавши законодавчі положення, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом шостим частини першої статті 60 вказаного Закону.

Цей висновок випливає з того, що абзац шостий частини першої статті 60 вказаного Закону визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тож, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №140/5466/23, підтриманою постановами Верховного Суду від 11.04.2025 у справі №560/14768/23 та від 08.09.2025 у справі №500/4485/24.

Щодо твердження позивача про позбавлення його права на захист при розгляді матеріалів акту та винесення постанови, суд зауважує, що листом від 21.01.2026 за №5097/25.2824-26 управління державного нагляду (контролю) у Волинській області повідомило ТзОВ «КоТранс» про дату, час та місце розгляду справи про порушення, яке вручено товариству 28.01.2026 (зворот арк.спр. 29-31).

Також суд звертає увагу на такий доказ як платіжна інструкція від 19.02.2026 про сплату адміністративно-господарського штрафу ОПШ №006075 від 10.02.2026 , платником якого зазначено ТзОВ «КоТранс», що свідчить про те, що дане товариство є власником транспортного засобу, тобто автомобільним перевізником відповідно до законодавства про автомобільний транспорт (арк.спр.32 зворот). Будь-яких письмових доказів як то надання договору оренди, лізингу тощо суду надано не було.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд уважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Цей принцип вимагає, з одного боку, реального захисту особи від свавільного втручання держави, а з іншого - послідовного застосування зрозумілих і передбачуваних законодавчих вимог, спрямованих на забезпечення безпеки автомобільних перевезень, належного обліку вантажу та додержання режиму праці й відпочинку водіїв. Застосування верховенства права не означає звільнення суб`єкта господарювання від чітко встановлених законом обов`язків лише з мотивів незгоди з їх практичним навантаженням або посилання на відсутність прибутку від окремої поїздки.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Тому суд оцінює не тільки формальні твердження сторін, а й увесь масив доказів, наданих на підтвердження фактичного змісту спірної операції. Водночас принцип офіційного з`ясування обставин не звільняє учасників справи від процесуального обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, і не надає суду права замінювати собою орган контролю шляхом пошуку нових, не покладених в основу спірної постанови фактичних підстав відповідальності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.09.2010 №19-рп/2010 наголосив, що адміністративне судочинство має особливості у процесуальних правах та обов`язках учасників, а також у повноваженнях суду щодо збирання і дослідження доказів, покликані забезпечити реальну можливість захисту особи у спорі із суб`єктом владних повноважень. Суд ураховує цей підхід, однак зазначає, що посилений стандарт судового контролю не означає автоматичної переваги тверджень приватної особи над документально та технічно зафіксованими результатами перевірки. Вирішальним є зміст, взаємний зв`язок і доказова сила кожного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 звернула увагу, що покладений частиною другою статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення не усуває передбаченого частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий розподіл тягаря доказування забезпечує процесуальну рівновагу: відповідач доводить наявність законних і фактичних підстав для штрафу, а позивач конкретні факти, якими він спростовує висновки органу контролю, зокрема, заявлену ним мету та характер перевезення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КоТранс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Смокович

23 жовтня 2026 року