Decision № 140879591, 20.10.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/6798/26 2/335/4653/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням від 25.11.2019 у справі № 280/4109/19 Запорізький окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання утриматись від вчинення дій; визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 від 15.03.2019.

Незважаючи на скасування вимоги № Ф-6536-50 від 15.03.2019 в сумі 9672,19 грн, відповідач виставив до сплати чергову вимогу під іншим номером на таку ж суму коштів, та звернувся до виконавчої служби, в результаті чого з карткового рахунку особи з інвалідністю списані грошові кошти у примусовому порядку.

Станом на 30.09.2025 відповідач відмовився добровільно виконати свої обов`язки та здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 , тому він був вимушений вдруге звернутися до суду з позовом.

Рішенням від 19 грудня 2025 року у справі № 280/8599/25 Запорізький окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 ; визнав протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Запорізькій області щодо не здійснення коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої за вимогою № Ф-6536-50 від 15.03.2019 недоїмки (боргу) з єдиного внеску за 2018 рік у сумі 9672,19 грн; зобов`язав ГУ ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої за вимогою № Ф-6536-50 від 15.03.2019 недоїмки (боргу) з єдиного внеску за 2018 рік у сумі 9672,19 грн; стягнув з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання правничої допомоги.

Постановою від 31 березня 2026 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив задоволення апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року без змін.

Протиправні дії відповідача призвели до того, що ОСОБА_1 був змушений звертатися до суду, зазнавши витрат на правничу допомогу, був змушений витрачати свій час на відвідування судових засідань, виконавчої служби, потерпав від психологічного тиску з боку працівників органів ДПС, не міг спокійно спати, що завдало йому моральної шкоди, розмір якої позивач оцінив у 100000 грн, які відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, має відшкодувати відповідач.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Погосян М.А. просив суд стягнути з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 у відкритті провадження у вказаній справі відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04.08.2026 скасовано ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 про відмову у відкритті провадження та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 20.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.. Сторонам був наданий час для подання письмових заяв по суті справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

14.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області Головченко І.С. подано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, її обґрунтованого розміру, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями контролюючого органу та заявленими негативними наслідками. Представник зазначає, що визначення заборгованості з єдиного внеску не може розцінюватися як умисні протиправні дії, а порушене право позивача вже повністю захищене в судовому порядку шляхом скасування податкової вимоги від 15.03.2019 № Ф-6536-50. Крім того, заявлений розмір компенсації у сумі 100 000,00 грн не підтверджений жодними розрахунками, показниками чи доказами реальних моральних втрат і психологічних страждань платника, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача адвокат Погосян М.А. у відповіді на відзив, поданій 17.09.2026 через підсистему «Електронний суд», заперечення відповідача відхилила та зазначила, що доводи податкового органу стосуються періоду до прийняття первісного судового рішення від 25.11.2019, тоді як предметом цього спору є протиправні дії та бездіяльність службових осіб ГУ ДПС після набрання цим рішенням законної сили. Представник наголосила, що факт тривалого невиконання судового рішення від 25.11.2019 та повторне пред`явлення скасованої вимоги до виконавчої служби є очевидними й не потребують додаткового спростування. Внаслідок неправомірної поведінки відповідача позивач був змушений протягом кількох років витрачати особистий час і кошти на повторне судове оскарження, звернення до адвоката та взаємодію з виконавчою службою, що свідчить про безумовне завдання йому моральної шкоди, порушення його гідності та законних інтересів. З огляду на викладене, представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі № 280/4109/19 задоволено частково адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання утриматись від вчинення дій, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 від 15.03.2019.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 по справі №280/8599/25 задоволено позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за 2019 рік, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.03.2019 № Ф-6536-50 на суму 9672,19 гривень та зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області скасувати нарахування та внести зміни (коригування) до інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про нарахування боргу (недоїмки) у сумі 9672,19 гривень по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код бюджетної класифікації 71040000).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 № 280/8599/25 залишено без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення.

26.05.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 видано виконавчі листи.

На запит представника ОСОБА_1 адвоката Погосян М.А. від 01.06.2026 Головне управління ДПС у Запорізькій області 04.06.2026 повідомило, що на виконання Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2025 №280/8599/25, яке набрало законної сили 31.03.2026, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області здійснено коригування о 13 годині 13 хвилин 26.05.2026 ІКП : ОСОБА_1 (РНОКІ НОМЕР_1 ) за КБК 71040000 шляхом зменшення нарахувань по єдиному внеску на суму 9672,19 грн. Враховуючи вищезазначене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2024

№Ф-0361-0801У на суму 9 672,19 грн, відповідно до Закону України від 08.07.2010

№2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», відкликана з Хортицького віділу державної виконавчої служби у місті

Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України повідомленням про погашення (сплату) боргу (недоїмки) від 02.06.2026 №989448-13 (вих. ГУ від 02.06.2026 №7378/5/08-01-13-03-04). Станом на 03.06.2026 в ІКП

ОСОБА_1 за КБК 71040000 обліковується сплата авансових платежів по єдиному внеску у сумі 2507,31 грн.

Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача, позивач був змушений неодноразово звертатись до суду за захистом своїх порушених прав. Рішення були постановлені на користь позивача.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п.9 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч.3 ст. 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 у справі № 199/1942/19 колегія суддів наголосила, що положеннями статті 1167 ЦК України, за якими особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе відсутність своєї вини, закріплено чинність презумпції моральної шкоди. Тобто моральна шкода вважається завданою позивачеві, якщо відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у заподіянні такої шкоди.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках, зокрема у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, а також у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, наголошує на принципі, за яким у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади чи їх посадових осіб, діє спростовна презумпція спричинення позивачу моральної шкоди. Тягар доказування протилежного - тобто відсутності вини та відсутності заподіяння негативних емоцій - покладається виключно на відповідача як суб`єкта владних повноважень, який володіє більшими організаційно-правовими ресурсами порівняно з приватною особою.

Судом встановлено, що обставини щодо неправомірності дій та рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, а також формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ф-6536-50 на суму 9 672,19 гривень, підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі № 280/8599/25, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026, у зв`язку з чим вказані факти в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, є обов`язковими для суду та не потребують повторного доказування.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-116цс20), компенсація моральної шкоди покликана компенсувати особі перенесені страждання, стрес та порушення нормального ритму життя, проте її розмір за жодних обставин не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілого.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимогу стягнення моральної шкоди, представник позивача зазначила, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральних страждань, які виразилися у необхідності тривалого (протягом кількох років) витрачання особистого часу та фінансових ресурсів на повторне судове оскарження, отримання правової допомоги адвоката, а також на взаємодію з органами державної виконавчої служби. На переконання сторони позивача, зазначені обставини в сукупності свідчать про безумовне заподіяння позивачу моральної шкоди, порушення його гідності та законних інтересів. Інших доводів та доказів на підтвердження вказаних вимог стороною позивача суду надано не було.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При цьому, посилання представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області Головченко І.С. на недоведеності позивачем завданої йому моральної шкоди, є помилковим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтовані. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер та тривалість вимушених звернень до суду за захистом своїх законних прав, додаткових зусиль та витрат для цього, суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача у сумі 5 000,00 грн.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 5%, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 166,40 грн.

Керуючись ст.2, 11, 16, 23, 1167 ЦК України, статтями4,12, 19, 76, 77, 81, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) на користь держави судовий збір у розмірі 166 (сто шістдесят шість) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, ЄДРПОУ 44118663, юридична адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166.

Суддя Н.І. Рибалко