Decision № 140878596, 14.10.2026, Leninskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Єдиний унікальний номер 205/1624/26

Номер провадження2/205/2653/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку житлового будинку, визнання права власності на частку житлового будинку та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог тим, що вона є власником: 115/150 частин житлового буд. АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 21 листопада 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Базилєвим С.П. за реєстровим номером №4457, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 22 березня 2001 року у реєстрову книгу №554 за реєстрованим №26; та 25/150 частини вказаного будинку на підставі договору дарування частини житлового будинку від 05 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Базилєвим С.П. за реєстровим №5670, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 15 лютого 2002 року у реєстрову книгу №554 за реєстровим №26, що у загальному є власником 140/150 частин вищевказаного будинку. Згідно з відповіддю КП «ДМБТІ» ДМР від 14 серпня 2025 року №8534, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за вищевказаною адресою містяться відомості про право власності на домоволодіння за ОСОБА_4 1/15 частини, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 березня 1992 року, посвідченого П`ятою ДДНК за реєстром № 2-1857, зареєстроване в КП «ДМБТІ» та записане в реєстрову книгу № 556 за реєстраційним номером №26. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 22 липня 2025 року ТОВ «Нік-Експерт», та акту технічної інвентаризації від 22 липня 2025 року, вищезазначений житловий будинок складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 108,7 кв м, житловою 64,0 кв м, гаражу літ. Б, альтанки літ. В, сараю літ. Г, вольєру літ. Д, споруд № І, Ф, № 1-6. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та після його смерті спадщину у вигляді 10/150 частин житлового будинку в рівних частках успадкували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вона внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України суму 139 800 грн., що становить вартість 10/150 частини вказаного житлового будинку. Частки відповідачів (5/150) не можуть бути виділені в натурі без втрати поточного цільового призначення житлового будинку, а спільне користування і володіння майном є неможливим, припинення права власності на частку відповідачів у спірному житловому будинку не завдасть істотної шкоди відповідачам, а її право підлягає захисту. Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Кабінет Оцінки «Авікум» від 06 жовтня 2025 року, ринкова вартість житлового будинку садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 50 863 доларів США., що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки складає 2 097 000 грн., тому вартість 10/150 частин зазначеного житлового будинку становить 139 800 грн., у зв`язку із чим вона просить суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 5/150 частин вищевказаного житлового будинку та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 69 900 грн. внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області; припинити право власності ОСОБА_3 на частин будинку і стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 69 900 грн. внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області; визнати за нею право власності на 10/150 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: загальної площі 108,7 кв м, житлової площі 64,0 кв м,гаражу літ. Б, альтанки літ. В, сараю літ. Г, вольєру літ. Д, споруд № І,Ф № 1-6, а також вирішити питання про розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху вищевказану позовну заяву з наданням позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які були усунені 23 лютого 2026 року.

24 лютого 2026 року ухвалами Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання та задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Другої ДДНК.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року зобов`язано ДМС України надати суду інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з поданими позивними вимогами не погоджується, а саме, із припиненням її права власності у запропонованому позивачем порядку та на умовах, викладених у позовній заяві. Вона відкрита до добровільного врегулювання спору щодо належної їй частки шляхом виплати справедливої грошової компенсації, визначеної відповідно до її реальної ринкової вартості, у зв`язку із чим, просить суд враховувати викладені у відзиві обставини та її заперечення проти позовних вимог; припинення права власності у порядку та на умовах, запропонованих позивачем; врахувати, що вона не заперечує проти мирного врегулювання спору між сторонами; судові витрати у повному обсязі покласти на позивача.

04 червня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 направила до суду письмові пояснення, в яких не заперечувала проти набуття позивачем права власності на відповідну частку житлового будинку за умови належного вирішення питання про виплату грошової компенсації за належну їй частку безпосередньо її матері ОСОБА_3 , а також вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням її позиції щодо їх покладання на позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що договором дарування частини жилого будинку Серії АЕЕ №738282 від 05 листопада 2001 року, який зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. у реєстрі за №5670, та яким засвідчено, що ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 25/150 частини жилого будинку АДРЕСА_2 , де розташовано: А - 1 - житлов. буд. шл. бет. жит. пл. 64,0 кв м, Б - сарай шл. бет., Г - стіни шл. бет., Ф - фундамент шл. бет., № 1-4 огорожі залізо цегл., І - мостіння шл. бет. (а. с. 12).

Крім того, в матеріалах справи міститься договір дарування частини жилого будинку Серії АВО № 024337 від 21 листопада 2000 року, який зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. у реєстрі за №4457, та яким засвідчено, який ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 115/150 частин жилого будинку АДРЕСА_2 , де розташовані: А-1 - жит. буд. шл. бет. пл. 733 кв м, Б - сарай шл. бет., Г -стіни шл. бет., Д - вбиральня дощат., Ф - фундамент шл. бет., № 1-3 огорожі залізо, цегл, І - мостіння шл. бет. (а. с. 13).

Також у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав за №440725062 від 25 серпня 2025 року, з якого встановлено, що власником спільної часткової власності у розмір 140/150 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а. с. 14).

Крім того, матеріали справи містять технічний паспорт, який виготовлено ТОВ "Нік-Експерт" 22 липня 2025 року, що містить схему розташування будівель та споруд; експлікацію до схеми розташування будівель і споруд; план будинку садибного (індивідуального типу) № 2; характеристику будинку садибного (індивідуального) типу з господарськими будівлями і спорудами (а. с. 16-20).

Згідно з відповіді № 8534 від 14 серпня 2025 року КП "ДМБТІ" ДМР судом встановлено, що в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право власності на домоволодіння за: ОСОБА_4 - 1/15 частину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 березня 1992 року; ОСОБА_1 - 115/150 частин на підставі договору дарування від 21 листопада 2000 року та 25/150 частин на підставі договору дарування 05 листопада 2001 року (а. с. 15).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис №2311 (а. с. 23).

При цьому, матеріали справи містять звіт про оцінку майна від 06 жовтня 2025 року, а саме: житлового будинку садибного типу за загальною площею 108,70 кв м, житловою площею 64,00 кв м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням загальної вартості об`єкта 2 097 000 грн., що еквівалентно 50 863 доларам США (а. с. 24-50).

Крім того, відповідно до відповіді № 2410/26 від 30 березня 2026 року ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 згідно з випискою з депозитного рахунку, внесла кошти 04 лютого 2026 року у розмірі 139 800 грн. (а. с. 110).

Також судом встановлено, що до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори звернулися із заявами: від 20 березня 2020 року донька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка приймає спадкове майно на підставі заповіту від 20 вересня 2019 року № 5-886 від ОСОБА_4 , який заповідав їй все своє майно, що посвідчено державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори, та від 26 березня 2020 року дружина ОСОБА_3 , яка приймає обов`язкову частку у спадщині, оскільки на день смерті спадкодавця була непрацездатною за віком (а. с. 87-108).

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи зазначене, відповідачі вважаються власниками майна з моменту відкриття спадщини (смерті спадкодавця), якщо вчасно подали заяву нотаріусу (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), та оскільки відповідачі вже набули прав власника, до них можуть бути пред`явлені позови, що стосуються цього майна.

Згідно зі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності володіє 140/150 частинами житлового будинку, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними договорами дарування та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником іншої частки у розмірі 1/15 частини (що становить 10/150 часток) у вказаному домоволодінні за життя був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і спадкоємцями за заповітом та законом є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що становить 5/150 часток кожній.

За змістом ч. 3 ст. 358 ЦК України кожний співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо це неможливо, співвласник має право вимагати від інших співвласників, які влаштували володіння і користування спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Також статтею 365 ЦК України зазначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У зв`язку із чим, судом встановлено, що сторонами зазначеної цивільної справи було виконано усі умови визначені ст. 365 ЦК України.

Таким чином, частки відповідачів у спірному будинку є малозначними та складають по 5/150 часток у кожного, що унеможливлює їх виділ у натурі без втрати цільового призначення житлового будинку, також спільне володіння і користування сторонами цим будинком є неможливим через незначний розмір часток відповідачів та відсутність між сторонами побутових зв`язків, крім того, припинення права власності відповідачів на зазначені частки не завдасть істотної шкоди їхнім інтересам, оскільки вони не використовують будинок для проживання і не заперечували проти врегулювання спору шляхом виплати справедливої грошової компенсації.

Судом встановлено, що позивачем виконано імперативну вимогу закону та на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області внесено грошові кошти в загальній сумі 139 800 грн., що відповідно до звіту ТОВ «Кабінет Оцінки «Авікум» про оцінку майна повністю відповідає ринковій вартості 10/150 часток спірного житлового будинку, що складає по 69 900 грн. на користь кожної з відповідачів.

Також суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Ефективність юридичного засобу захисту права людини це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети захистити право людини.

Метою поданого позивачем позову є набуття права на частку у нерухомому майні, яка є незначною та належить іншим співвласникам відповідачам у справі.

Набуття права власності позивачем на припинену частку відповідачів у спільному майні в порядку статті 365 ЦПК України відповідає визначеній частиною п`ятою статті 11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім того, визнання права застосовується не лише у разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з частиною першою статті 15 та статтею 392 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 вирішував питання можливості поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно.

Так, у наведеній постанові Верховний Суд виснував, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору під час проведення державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Отже, реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого статтею 365 ЦК України, спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України (визнання права).

Суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду, зокрема щодо доцільності одночасного вирішення позовної вимоги про припинення права на частку у спільному майні разом із заявленою вимогою про визнання права на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Враховуючи зазначене, судом на підставі належних і допустимих доказів достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є законним власником 140/150 часток житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та водночас за відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у порядку спадщини після смерті ОСОБА_4 зареєстровано право на іншу частину майна загалом 10/150 часток, що по 5/150 часток за кожною.

Відсутність завданої істотної шкоди інтересам відповідачів, суд бере до уваги, що відповідачі у спірному будинку не проживають, їхні потреби у житлі з цим об`єктом не пов`язані, а матеріальні інтереси повністю захищені шляхом отримання грошової компенсації за умови відсутності їх заперечень щодо оцінки майна.

Також відповідачі не заперечували проти факту врегулювання спору шляхом виплати справедливої ринкової вартості частки, що свідчить про відсутність у них реального інтересу до збереження права власності на зазначене нерухоме майно - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи, що позивач є власником переважної більшості об`єкта у 140/150 частин, а внесення коштів на депозитний рахунок суду гарантує майнові права відповідачів, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; поведінку сторони під час розгляду справи (зокрема, її спроби урегулювання спору мирним шляхом тощо); інші обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 щодо виплати грошової компенсації за її частку на відповідача ОСОБА_3 та покладання судових витрат на позивача, як такі, що заперечують нормам чинного законодавства, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог позовної заяви, а також зазначає, що стягнення з відповідачів судового збору передбачено вимогами ст. 141 ЦПК України, іншого позивачем не було заявлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 060,40 грн., тобто по 2 030,20 грн. з кожної, оскільки судовий збір віднесений до складу судових витрат, які не є зобов`язанням в розумінні ст. 509 ЦК України та відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 321, 328, 356, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76, 77,81, 82, 89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку житлового будинку, визнання права власності на частку житлового будинку та стягнення грошової компенсації задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 5/150 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 69 900 грн., які внесені ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 26239738; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; МФО: 820172; депозитний рахунок №UA158201720355229002000017442) згідно з квитанцією № 0030710069 від 04 лютого 2026 року.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 5/150 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 69 900 грн., які внесені ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 26239738; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; МФО: 820172; депозитний рахунок №UA158201720355229002000017442) згідно з квитанцією № 0030710069 від 04 лютого 2026 року.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 10/150 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 108,7 кв м, житловою 64,0 кв м, гаражу літ. Б, альтанки літ. В, сараю літ. Г, вольєру літ. Д, споруд № І, Ф, № 1-6.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 4 060,40 грн., у рівних частках по 2 030,20 грн., з кожної.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя: Т.П. Терещенко