Єдиний державний реєстр судових рішень справа №176/1454/26
провадження №2/176/1538/26
РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2026 р. м. Жовті Води
Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гусейнова К. А.,
за участю секретаря судового засідання Петренко Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Сербіна Б.О.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , про надання дозволу на зняття з реєстрації та реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди матері,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку 24 квітня 2026 року уточнив. В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку набув на підставі договору міни квартир від 01 липня 2019 року. У період з 2019 по 2021 рік перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року у справі № 176/87/21 шлюб між сторонами було розірвано.
Позивач та малолітня донька зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що у нього виникла необхідність знятися із зазначеного місця проживання та зареєструватися за своїм фактичним місцем проживання у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності його матері ОСОБА_2 . Проте дитина не може залишатися зареєстрованою у квартирі сама. З матір`ю дівчинки та самою дитиною позивач втратив зв`язок, їх місцезнаходження йому невідоме, у зв`язку з чим отримати письмову згоду матері на зміну місця реєстрації дитини він не має можливості. Звернення позивача до органу опіки та піклування не призвело до вирішення питання, оскільки рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 19 березня 2026 року № 138 йому було відмовлено у наданні дозволу. Посилаючись на відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини, позивач просив суд надати дозвіл на зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та надати дозвіл на здійснення реєстрації її місця проживання разом з батьком за адресою: квартира АДРЕСА_2 , без письмової згоди матері ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що дійсним приводом для звернення до суду є його намір продати належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Проте нотаріус відмовляє у посвідченні договору купівлі-продажу без попереднього дозволу органу опіки та піклування через наявність зареєстрованої малолітньої дитини. Також позивач підтвердив, що з матір`ю дитини не спілкується з 2022 року; відповідач разом із їхньою спільною дочкою фактично проживають у Республіці Польща, на зв`язок не виходять та в Україну повертатися не мають наміру. Де саме на цей час перебуває донька, йому достеменно невідомо.
Представник позивача адвокат Сербін Б. О. позов підтримав, просив його задовольнити, зазначивши, що позивач став власником трикімнатної квартири до реєстрації шлюбу, дитина участі у приватизації не брала і права власності на це житло не має. Позивач має право на вільний вибір місця свого проживання та не позбавляє дитину права на житло, оскільки реєструє її місце проживання разом із собою у квартирі своєї матері, яка надала на це згоду, а відтак права дитини порушені не будуть.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв по суті спору відповідач до суду не подала.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, надала згоду на реєстрацію місця проживання своєї малолітньої онуки ОСОБА_5 у належній їй квартирі АДРЕСА_2 . Пояснила, що ця квартира є однокімнатною, і наразі вона проживає в ній сама.
Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради повноважного представника в судове засідання не направила, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій повідомила, що вважає позовні вимоги такими, що суперечать найкращим інтересам малолітньої дитини, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Судом установлено, що батьками малолітньої ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жовті Води Дніпропетровської області, є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 213 (сформованим засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія»).
Шлюб між батьками дитини розірвано на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року у справі № 176/87/21, яке набрало законної сили 18 березня 2021 року.
Згідно з договором міни квартир від 01 липня 2019 року, посвідченим державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори за реєстровим № 150, та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172160234 від 01.07.2019, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 63,6 кв.м, житловою площею 43,3 кв.м.
Як вбачається з відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 2757 від 18.11.2025, виданих виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи: позивач ОСОБА_1 (з 19.07.2019) та його малолітня донька ОСОБА_5 (з 04.12.2019 по теперішній час). Інші особи в житлі не зареєстровані.
За адресою: АДРЕСА_3 розташована однокімнатна квартира загальною площею 34,5 кв.м, житловою площею 18,3 кв.м, яка належить на праві власності третій особі ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору міни від 01.07.2019 та в якій вона зареєстрована і фактично проживає.
19 листопада 2025 року позивач звертався до Служби у справах дітей із заявою про надання дозволу на зняття з реєстрації малолітньої доньки з квартири по АДРЕСА_4 . Листом Служби від 21.11.2025 № 01-03/241-25 позивачу роз`яснено відсутність правових підстав для погодження зняття з реєстрації дитини з огляду на вимоги ст. 19, 160, 161 СК України та у зв`язку з тим, що дитина фактично проживає разом із матір`ю на території Республіки Польща.
Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради як органу опіки та піклування № 138 від 19 березня 2026 року «Про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 ... на зміну місця реєстрації малолітньої ОСОБА_5 ...» позивачу відмовлено у наданні зазначеного дозволу. Рішення мотивоване тим, що мати дитини проживає разом із донькою за кордоном, а зміна реєстрації за вказаних обставин суперечить положенням Закону України № 1871-IX та порядку захисту прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866. Вказане рішення виконкому позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалося і є чинним.
У судовому засіданні позивач визнав обставини того, що його малолітня донька разом із матір`ю з 2022 року безперервно проживає в Республіці Польща, зв`язок із ними він не підтримує, точне місцезнаходження дитини йому невідоме, наміру повертатися в Україну вони не мають, а необхідність зняття дитини з реєстраційного обліку у трикімнатній квартирі викликана його наміром продати вказане нерухоме майно, чому перешкоджає необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Суд зазначає, що посилання представника позивача на Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, та Порядок, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 № 1077, є безпідставними, оскільки зазначені нормативно-правові акти втратили чинність.
Спірні правовідносини у сфері декларування та реєстрації місця проживання регулюються Законом України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 1871-IX реєстрацією місця проживання є внесення до реєстру територіальної громади інформації про зареєстроване місце проживання особи із зазначенням адреси житла, а місцем проживання є житло, в якому особа проживає. Частинами першою та другою статті 5 зазначеного Закону визначено, що громадянин України зобов`язаний зареєструвати своє місце проживання. Малолітня дитина реєструється за адресою одного з батьків, з яким вона фактично проживає.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1871-IX зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється за заявою одного з її батьків або інших законних представників, поданою за письмовою згодою другого з батьків, або на підставі рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження закладу, в якому вона проживає. Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України закріплено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Таким чином, реєстрація місця проживання дитини не є самостійним цивільним правом, а є похідною від встановленого факту її дійсного (фактичного) проживання з одним із батьків.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 711/1435/19 сформовано правовий висновок про те, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, які стосуються прав та інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції про права дитини, пріоритет повинен надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Згідно з частиною першою статті 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України встановлено імперативну заборону: батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» імперативно визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна; неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень; для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Правова позиція щодо застосування зазначених положень законодавства детально викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17-ц, згідно з якою законодавчі гарантії щодо обов`язковості дозволу органу опіки та піклування поширюються не лише на випадки відчуження майна, власником якого є дитина, але й на майно, право користування яким має дитина. Вчинення правочинів без дотримання зазначених вимог порушує охоронювані законом житлові права дитини.
Крім того, відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду (постанови від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 15.07.2020 у справі № 753/15467/18), малолітня дитина в силу свого віку позбавлена можливості самостійно визначати місце свого проживання, а факт тимчасової відсутності дитини у житлі батьків, у тому числі внаслідок розірвання шлюбу або виїзду за межі України разом з матір`ю, не позбавляє її права користування цим житловим приміщенням.
Як встановлено судом, малолітня ОСОБА_7 була зареєстрована у трикімнатній квартирі свого батька з моменту народження (з 04.12.2019) і набула гарантоване законом право користування цим житлом. З 2022 року дитина фактично перебуває в Республіці Польща разом із матір`ю. Позивач достеменно визнав, що спільне господарство з дитиною не веде, точне місце її перебування йому невідоме, дитина не проживає з ним в Україні і не буде проживати за адресою однокімнатної квартири його матері.
Таким чином єдиною метою подання даного позову є зняття малолітньої дитини з реєстрації у трикімнатній квартирі площею 63,6 кв.м для подальшого безперешкодного продажу житла та уникнення контролю з боку органу опіки та піклування.
Відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зняття дитини з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 призведе до остаточного позбавлення малолітньої права користування трикімнатною квартирою, власником якої є її батько. Натомість реєстрація дитини в однокімнатній квартирі площею 34,5 кв.м по АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності іншій особі бабусі ОСОБА_2 , завідомо матиме фіктивний характер, оскільки дитина туди вселятися не буде, сталого житлового права на вказану квартиру не набуде, а її право проживання залежатиме виключно від розсуду стороннього власника житла.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування лише тоді, коли він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
У розглядуваній справі Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради повідомила суд, що задоволення позову про зміну місця реєстрації дитини за наведених обставин прямо суперечить найкращим інтересам малолітньої. Суд повністю погоджується із цією позицією органу опіки та піклування, оскільки вона є всебічно аргументованою, відповідає зібраним у справі доказам та спрямована на реальний захист житлових прав дитини.
Право позивача на вільне розпорядження власністю (стаття 319 Цивільного кодексу України) відповідно до статей 150, 155 Сімейного кодексу України та статті 3 Конвенції про права дитини не є абсолютним і обмежене обов`язком батьків діяти добросовісно та виключно в інтересах дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено, що зміна реєстрації місця проживання відповідає інтересам малолітньої ОСОБА_5 , 2019 року народження, а судом встановлено спробу штучного звуження житлових прав дитини та заявлену перереєстрацію без реального наміру проживання, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та повну відмову в їх задоволенні.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 3, 9 Конвенції про права дитини, статтями 13, 29, 319, 405 Цивільного кодексу України, статтями 19, 141, 150, 155, 160, 161, 177 Сімейного кодексу України, статтями 2, 5, 9, 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», статтями 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 45963685), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про надання дозволу на зняття з реєстрації та здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди матері відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ
The court decision No. 140877366, Zhovtovodsk City Court of Dnipropetrovsk Oblast was adopted on 23.10.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.
This decision relates to case No. 176/1454/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: