Decision № 140873244, 20.10.2026, Koziatyn City and District Court of Vinnytsia Oblast

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/199/26

20.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

секретаря судових засідань Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 707129761 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV5SX35. З а умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 2 700,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідач зареєструвався на офіційному сайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, заповнив та подав заявку на отримання кредиту, пройшов процедуру верифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив свою згоду шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, отриманим на номер телефону, зазначений у заявці.

Первісний кредитор, за твердженням позивача, належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти. Спочатку відповідачу було надано кредит у розмірі 2 700,00 грн, а в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості за тілом кредиту становить 7 100,00 грн. Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями № 70cc9c62-7f3d-47b1-8a19-020d608c354e на суму 2 700,00 грн та № d7ad431f-6183-4b4e-ad79-b825c282fb0d на суму 4 400,00 грн, а також довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося. Так, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 249 від 19.09.2023, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Надалі, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. На виконання цього договору підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

У подальшому, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників від 15.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Згідно з Реєстром боржників до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33 024,78 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а відповідач не здійснював погашення заборгованості та не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

За твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 707129761 становить 33 024,78 грн, з яких 7 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 25 924,78 грн - заборгованість за несплаченими процентами. Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

Позивач також зазначає, що з метою підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки, перерахування кредитних коштів та їх зарахування на картковий рахунок відповідача адвокатом було направлено адвокатський запит до банку-емітента, однак необхідні відомості отримані не були. У зв`язку з цим позивач просить суд витребувати відповідні докази в порядку статті 84 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 33 024,78 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відомості щодо подання відповідачем відзиву на позов, його позиції щодо заявлених позовних вимог, а також причин неявки у наданому позовному матеріалі відсутні.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою витребувано докази у банку-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК», необхідні для встановлення обставин щодо належності відповідачу платіжної картки та перерахування на неї кредитних коштів.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач був повідомленим про розгляд справи належним чином, на його адресу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено 25.09.2026.

На виконання ухвали до суду 30.06.2026 надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої банк підтвердив, що платіжну картку, зазначену в ухвалі суду, емітовано на ім`я відповідача, а також надав інформацію про зарахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів, перерахованих за кредитним договором.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання, чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує таке.

Судом встановлено, що 15.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 707129761 у формі електронного документа, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV5SX35, що підтверджується копією кредитного договору, долученою до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора, зареєструвався на ньому, створив особистий кабінет, заповнив та подав заявку на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані, пройшов належну перевірку та верифікацію, ознайомився з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику.

Після отримання на зазначений у заявці номер телефону персонального одноразового ідентифікатора відповідач використав його для підписання кредитного договору та надав акцепт на пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а електронний підпис одноразовим ідентифікатором використано як спосіб підписання електронного правочину. Первісний кредитор після підписання договору направив на електронну адресу відповідача повідомлення про успішне його підписання та примірник електронного кредитного договору.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, спочатку відповідачу було надано кредит у розмірі 2 700,00 грн, а в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості за тілом кредиту становить 7 100,00 грн. Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями № 70cc9c62-7f3d-47b1-8a19-020d608c354e на суму 2 700,00 грн та № d7ad431f-6183-4b4e-ad79-b825c282fb0d на суму 4 400,00 грн, а також довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора.

З метою підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем також заявлено клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів та інших відомостей щодо належності платіжної картки відповідачу, факту перерахування кредитних коштів та їх зарахування на картковий рахунок відповідача. При цьому позивач зазначив, що адвокатський запит, направлений до банку-емітента, необхідних відомостей не містив.

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання зазначеного договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 249 від 19.09.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 707129761, що підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Надалі, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що підтверджується витягом із відповідного реєстру та платіжною інструкцією.

У подальшому, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 15.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право грошової вимоги за кредитним договором № 707129761 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС». Згідно з Реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33 024,78 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому до ТОВ «ФК «ЕЙС». Відповідні переходи права вимоги підтверджуються договорами факторингу, Реєстрами прав вимоги, Реєстром боржників, Актом прийому-передачі Реєстру боржників та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за відповідні періоди перебування права вимоги у зазначених кредиторів, а також виписку з особового рахунку за період з 15.07.2025 по 26.12.2025. Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Із зазначених документів судом встановлено, що станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 707129761 від 15.07.2023 становить 33 024,78 грн, з яких:

-7 100,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

-25 924,78 грн заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

Судом також встановлено, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та надалі до ТОВ «ФК «ЕЙС» відповідач погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював, а станом на дату подання позову на рахунки позивача платежі в рахунок погашення заборгованості не надходили.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які ґрунтуються на укладеному в електронній формі кредитному договорі, виконанні первісним кредитором обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів, послідовному переході права грошової вимоги до позивача на підставі договорів факторингу та невиконанні відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у розмірі 33 024,78 грн, яка є предметом даного спору.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом установлено, що 15.07.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 707129761, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти. Надалі право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», яке звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 33 024,78 грн, з яких 7 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 25 924,78 грн - заборгованість за процентами.

Водночас вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд ураховує не лише факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, а й погоджені сторонами умови щодо строку повернення кредиту та наявність передбачених законом і договором підстав для дострокового стягнення заборгованості.

Відповідно до пункту 7.3 кредитного договору кінцевою датою повернення (виплати) кредиту визначено 14.08.2028 року.

Отже, на момент звернення позивача до суду строк повернення кредиту, погоджений сторонами, не закінчився.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, позивач фактично вимагає дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, посилаючись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості. Позивачем також не надано доказів отримання відповідачем такої вимоги або вчинення інших передбачених законом чи договором дій, які б свідчили про належне пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас реалізація права на дострокове повернення кредиту має здійснюватися з дотриманням умов договору та вимог законодавства. Сам по собі факт наявності заборгованості за кредитним договором не звільняє кредитора від обов`язку довести наявність правових підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості, якщо погоджений сторонами кінцевий строк повернення кредиту ще не настав.

У цій справі позивач не надав доказів направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, а також доказів, які б підтверджували належну реалізацію права кредитора на зміну строку виконання зобов`язання.

За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку про настання строку виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту, заявленої позивачем до стягнення.

Крім того, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, набуття позивачем права грошової вимоги за договором факторингу саме по собі не надає йому права вимагати виконання зобов`язання раніше встановленого строку без належних правових підстав.

Суд ураховує, що наявність розрахунку заборгованості та документів, які підтверджують перехід права вимоги до позивача, не є достатньою підставою для задоволення позову в заявленому розмірі за відсутності підтвердження настання строку виконання зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності належних правових підстав для дострокового стягнення з відповідача всієї заявленої заборгованості за кредитним договором, кінцевий строк повернення якого відповідно до пункту 7.3 договору визначено до 14.08.2028 року.

При цьому суд зазначає, що відмова в задоволенні позову з наведених підстав не свідчить про припинення кредитного зобов`язання відповідача або відсутність у кредитора права вимоги після настання встановленого строку виконання зобов`язання чи за наявності належних правових підстав для дострокового повернення кредиту.

За таких обставин суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

За таких обставин судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 16, 205, 207, 509, 512516, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 10481050, 1054, 1082 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 707129761 від 15 липня 2023 року в розмірі 33 024 (тридцять три тисячі двадцять чотири) гривні 78 копійок - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА