Decision № 140869879, 09.10.2026, Sadhirskyi District Court of Chernivtsi City

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/3466/25

Провадження №2/726/33/26

Категорія 10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі: Гранічука Г., за участю представника позивача адвоката Фортуни Г.Г., представника відповідачів адвоката Штефанчук С.В., представника ЧМР - Алексюка М.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фортуна Георгій Георгійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Штефанчук С.В.; третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном.

П. Позиції сторін

Позовні вимоги позивача мотивовані наступним.

Заява обґрунтована тим, що вона - ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії ВЕК № 902722 ні. 02.04.2007 року, набула у спільну часткову власність 77/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. «А» - дерево, житловою площею 20, 80 кв.м., загальною площею 45, 10 кв.м., сараї літ «Б», «В», «Д» - дерево, сарай-літня кухня літ. «Г» - шлакоблок, вбиральня літ. «Е» - дерево, огорожа 1 - дощата, колодязь І - бетонні кільця.

Інші 23/100 частин житлового будинку з відповідною до них частиною господарських, побутових будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 , належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування серії НАС № 9603522 від 03.02.2016 року.

Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у державній власності, площею 0,0873 га, кадастровий номер 7310136900:67:001:1038.

Попередніми співвласниками спірного майна, за адресою: АДРЕСА_1 , являлися: ОСОБА_4 , на той час власник 23/100 часток будинковолодіння та ОСОБА_5 , на той час власниця 77/100 часток будинковолодіння з розташуванням на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані частки утворилися внаслідок розрахунку спеціалістами БТІ часток в будинковолодінні АДРЕСА_1 , з визначенням конкретно кожному із співвласників розміру їхніх часток у житловому будинку літ. «А» у процентному співвідношенні та з відповідним поділом в натурі належних до будинку господарських, побутових будівель та споруд.

Вказані розрахунки відображені на паперових носіях із зазначенням дати складання та засвідчені підписами. Оригінали містяться в архівних справах. За результатами вказаного розподілу, який відбувся у 2002 році, 23/100 частки будинковолодіння ОСОБА_4 складалися із ліг «А» - 42%, 1/2 огорожі. Решта майна складала 77/100 часток будинковолодіння на користь ОСОБА_5 , що складалося з літ. «А» - 58 %, сарай літ. «В», сарай літ. «В», сарай-літня кухня літ. «Г», вбиральня літ. «Е», колодязь І та 1/2 огорожі.

У подальшому, ОСОБА_6 , за договором дарування, укладеного 29.12 2005 року, передав у власність обдаровуваної ОСОБА_7 належні йому 23/100 часток, якими він володів та які утворилися в процесі зазначеного вище розподілу будинковолодіння між співвласниками вказаного майна. ОСОБА_5 за договором дарування, укладеного 02.04.2007 року, передала у власність обдаровуваної ОСОБА_1 належні їй 77/100 часток, якими вона володіла та які утворилися в процесі зазначеного вище розподілу будинковолодіння між співвласниками вказаного майна.

У 2015 році ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , як нові співвласники вказаного будинковолодіння, у співвідношенні 23/100 до 77/100 часток кожної з них, звернулись до Чернівецької міської ради з заявою про передачу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 в оренду, терміном на 10 років, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням сесії Чернівецької міської ради № 1741 від 25.09.2015 року було вирішено затвердити проект відведення та надати ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вказану вище земельну ділянку в оренду на 10 років для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачка змушена була виїхати за кордон, однак залишалась користувачкою земельної ділянки на якій розміщувалось належне їй на праві власності майно, а перебуваючи за кордоном їй не було відомо про зміну співвласника.

Нещодавно, коли ОСОБА_1 перебувала в Україні, між нею та новим співвласником ОСОБА_2 виник спір щодо розподілу земельної ділянки і тоді позивачці стало відомо, що ОСОБА_2 ще у 2019 році зверталась до Чернівецької міської ради із заявою про зарахування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0873 га з кадастровим номером 73 10136900:67:001 1038 до земель міської ради та просила надати дозвіл на поділ даної земельної ділянки на дві окремі орієнтовними площами: ділянка № 1 - 0, 0439 га та № 2 -0,0434 га у зв`язку із відмовою співвласника на нерухоме майно отримати дану земельну ділянку в оренду та у зв`язку із визнанням права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Рішенням сесії міської ради № 07.11.2019 року № 1925 було визнано таким, що втратив чинність пункт 38 рішення сесії Чернівецької міської ради № 1741 від 25.09.2015 року, яким надано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 земельну ділянку в оренду та надано дозвіл на поділ земельної ділянки.

Підставою для звернення ОСОБА_2 із заявою про поділ земельної ділянки було рішення Садгірського районного суду від 18.03.2016 року у справі №726/378/І6-ц. Даним рішенням за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на житловий будинок було задоволено позовну заяву ОСОБА_2 у повному обсязі.

Такі обставини змусили ОСОБА_1 звернутися за правничою допомогою до адвоката, який в свою чергу звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення від 18.03.2016 року № 726/378/16-ц. У позові ОСОБА_2 посилалась на те, що на підставі договору дарування частини житлового будинку, від 03.02.2016 року, вона набула у власність 23/100 частин житлового будинку з відповідною до них частиною господарських, побутових будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 . Вказувала, що з метою покращення житлових умов, не знаючи порядку здійснення будівництва, самочинно збудувала на цій земельній ділянці житловий будинок літ. З загальною площею 129,60 м, кв. м, в т. ч. три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв.. однак не оформлено при цьому дозвіл на виконання будівельних робіт, що у відповідності із сі. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вважається самовільним будівництвом. Зазначає, що згідно технічного висновку за результатами технічного огляду оцінки стану будівельних конструкцій будівель і споруд та інженерних мереж житловий будинок АДРЕСА_2 та гараж не мають ушкоджень та деформацій несумісних з їх подальшою експлуатацією, приміщення будинку знаходяться в задовільному технічному стані і забезпечують необхідну міцність і несучу здатність в цілому інженерні мережі знаходяться в задовільному стані. Нехтуючи її - ОСОБА_1 , правами, як співвласниці майна, яка має переважну частку у володінні, Відповідачка ОСОБА_2 незаконно визнала за собою право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., в т. ч. три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв.. вигрібну яму II та огорожу № 2 на АДРЕСА_1 , чим порушила її права, як співвласниці. Рішенням суду було встановлено, що згідно технічного паспорта від 25.02.2016 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок літ. «А», який має загальну площу 45,10 кв.м., житловий будинок літ. «З», який має загальну площу 129,60 кв.м., криниця літ «І», вигрібна яма літ. «II», огорожа № 1-2.

Отже, дізнавшись про існування даного рішення, Позивачка звернувся за допомогою до адвоката, який у свою чергу звернувся із запитами до відповідних органів місцевої влади.

Відповіддю КП «Бюро технічної інвентаризації» ЧМР на адвокатський запит № 368 від 04.03.2025 року було повідомлено, що на звернення ОСОБА_7 від 01.12.2015 року, власниці 23/100 частин, було виготовлено технічний паспорт із зазначенням двох співвласників на самочинно збудований житловий будинок літ. «З». Перерахунок часток не проводився, оскільки його проведення можливе лише після введення в експлуатацію всіх будівель та встановлення порядку користування майна між співвласниками. На звернення від 26.02.2016 року ОСОБА_2 , яка набула право власності на 23/100 частин на підставі договору дарування від 03.0. .2016 року (без зазначення самочинного будівництва в цьому договорі), видано довідку № 401 з інформацією про те, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , самочинно побудовано житловий будинок літ. «З» з його інвентаризаційною вартістю та пропозицією про можливість надання поштової адреси.

Серед копій архівних документів, містяться зокрема, схематичний план земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , та кадастровий план вказаної земельної ділянки.

Схематичний план земельної ділянки, відображає адресу об`єкту: АДРЕСА_1 , прізвища співвласників будинковолодіння, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з зазначеними частками у майні, а також відображено місце розташування будівель які позначені відповідними літерами. Даний схематичний план відображав реальну картину станом на час, коли ОСОБА_7 га ОСОБА_1 набули право власності на вказане будинковолодіння.

Кадастровий план вказаної земельної ділянки датований 16.07,2015 роком, також відображає адресу об`єкту АДРЕСА_1 га прізвища співвласників, а також кількість та місце розташування будівель з відповідними літерами. Однак між схематичним планом та кадастровим планом вказаної земельної ділянки вбачаються суттєві розбіжності та зміни.

На кадастровому плані вказаної земельної ділянки, станом на 16.07.2015 року відсутні ряд господарських будівель і споруд, натомість незмінним залишився житловий будинок літ. «А», а на місці літньої кухні літ. «Г», позначено існуючий житловий будинок літ. «З», зі штемпелем «Побудовано без дозволу».

Підсумувавши вищезазначене, позивач вказує, що станом на 16.07.2015 року, на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0873 га з кадастровим номером 7310136900:67:001:1038 було зафіксовано житловий будинок літ. «А» та побудований без дозволу житловий будинок літ. «З», на місці літньої кухні літ. «І ». Власниками даною будинковолодіння на цей час були ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , до якого ОСОБА_2 на той час не мала жодного відношення. Цей факт являється очевидним та беззаперечним задокументованим фактом та відправною крапкою у даному спорі.

03.02.2016 року, ОСОБА_7 уклала Договір дарування частини житлового будинку, за яким передає у власність обдаровуваної ОСОБА_2 23/100 частини належного їй майна, за адресою: АДРЕСА_1 . До складу 23/100 увійшли 42% житлового будинку літ. «А» та 1/2 огорожі 50% і саме це майно отримала в дар ОСОБА_2 у 2016 році, яке розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , поруч з уже побудованим у 2015 році, без дозволу житловим будинком літ. «З», на місці літньої кухні літ. «Г».

Далі ОСОБА_2 у тому ж 2016 році звернулась до суду та визнала право власності на житловий будинок літ. З, на АДРЕСА_2 .

Зауважує, що вона- ОСОБА_1 , ніколи і нікому не надавала згоду на знесення належної їй літньої кухні літ. «Г, та згоди будь-кому на будівництво будинку у складі будинковолодіння, що перебуває у спільно-частковій власності на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні.

Вважає, що дії відповідачки призвели до знищення належної їй складової 77/100 часток у спільній власності - літньої кухні «Г», що є прямим втручанням у здійснення нею права власності, адже без її згоди відбулося знищення та заміна об`єкта спільної часткової власності.

Оскільки наразі на місці літньої кухні літ. «Г», більша частина якої їй належала, побудовано будинок 1-Ж, який належить на праві власності ОСОБА_2 , що вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 79623976 від 06.02.2017 року, вона- ОСОБА_1 ,. позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому вимушена звернутися до суду для захисту свого права власності.

Вважає, то по даному випадку слід усунути перешкоди у користуванні майном шляхом приведення самочинно перебудованого житлового будинку літ. «З», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у попередній стан - літньої кухні літ. «Г», шляхом демонтажу самочинно зведених конструктивних елементів та відновлення об`єкта у первісному вигляді.

Також позивачем понесені витрати за надання адвокатом професійної правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн.

Отже, просить усунути перешкоди у користуванні власним майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні майном та привести самочинно перебудований житловий будинок літ «З», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у попередній стан - літньої кухні літ. «Г», шляхом демонтажу самочинно зведених конструктивних елементів та відновлення об`єкта у первісному вигляді власними силами та за власний кошт.

Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у справі

Заперечення відповідачів щодо позовних вимог мотивовані наступним.

Згідно відзиву на позовну заяву вбачається, що позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 , належить на праві спільної часткової власності житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , з яких ОСОБА_1 належить 77/100 ідеальних частки будинковолодіння, ОСОБА_2 - 23/100 ідеальних частки будинковолодіння.

Згідно договору дарування житлового будинку від 29.12.2005 ОСОБА_7 набула у власність 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Садгірської районної ради м. Чернівці від 29.06.2007 року № 68/6 «Про надання дозволу на перепланування з добудовою та надбудовою на АДРЕСА_1 », по житловому будинку на АДРЕСА_1 , було надано дозвіл ОСОБА_7 здійснити переобладнання житлового будинку, добудову житлового будинку, а також надбудову мансардного поверху.

Згідно затвердженого проекту, переобладнання та добудова житлового будинку по АДРЕСА_1 передбачала знесення сараю-літньої кухні літ «Г», оскільки на його місці планувалася добудова будинку. При цьому ОСОБА_1 , як співвласниця житлового будинку, 26 квітня 2007 року надала ОСОБА_7 згоду на добудову житлового будинку, що з поміж іншого також було підставою для НАДАННЯ Садгірською районною радою м. Чернівці дозволу на перепланування та добудову житлового будинку.

Зазначають, що твердження в позовній заяві про те, що ОСОБА_1 ніколи та нікому не надавала згоду на переобладнання та добудову житлового будинку яке передбачало знесення сараю-літньої кухні, не відповідає дійсності.

На підставі рішення Садгірської районої ради м. Чернівці ОСОБА_7 у 2007 році розпочала переобладнання та добудову житлового будинку по АДРЕСА_1 . Фінансування усіх будівельних робіт здійснювалося ОСОБА_2 , яка як племінниця допомагала своїй тітці, а та в свою чергу мала намір подарувати ОСОБА_2 свою частку в будинковолодінні та добудоване майно.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 був потрібен час та кошти, яких вона на той час не мала для будівництва нового житлового будинку, а також те що вона є племінницею ОСОБА_7 , остання вирішила відхилитися від -затвердженого проекту та продовжити будівництво вже окремого житлового будинку літера «З».

В подальшому ОСОБА_7 за договором дарування частини житлового будинку від 03.02.2016 передала в дар ОСОБА_2 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . На той момент новий житловий будинок вже був збудований ОСОБА_7 за кошти ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 у 2016 році звернулася до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на збудований на земельній ділянці комунальної власності житловий будинок. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.03.2016 у справі № 726/378/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради як власника земельної ділянки комунальної власності позов ОСОБА_2 задоволено. Як слідує з вказаного рішення суду, під час розгляду справи судом було встановлено відсутність заперечень Чернівецької міської ради щодо задоволення позову та досліджена обставина самочинного будівництва житлового будинку літ «З». Отже Садгірський районний суд м. Чернівці рішенням від 18.03.2016 у справі № 726/378/16-ц визнав за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв., вигрібну яму II та огорожу № 2 на вул. Масикевича Ореста, 1-Ж ум. Чернівці.

На підставі зазначеного рішення суду державним реєстратором Карвацькою Г.Ф. 06 лютого 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Позивачка та її представник адвокат Фортуна Г.Г. оскаржували рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.03.2016 у справі № 726/378/16-г до Чернівецького апеляційного суду та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок до Міністерства юстиції України, намагаючись створити умови поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду та оскарження дій державного реєстратора, проте як апеляційним судом та Верховним Судом і Міністерством юстиції України було відмовлено у поновленні строків прийнятті до розгляду апеляційної скарги та скарги на дії держави реєстратора.

Відповідачкою ОСОБА_2 було подано на представника ОСОБА_1 адвоката Фортуну Г.Г. скаргу до кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за фактом зловживання процесуальними правами та порушення правил адвокатської етики.

На даний час право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з листопада 2024 року зареєстроване за ОСОБА_3 .

Важають, що у позивача відсутні докази порушення ними прав позивача.

Просять суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Позиція третьої особи на стороні відповідачів Чернівецької міської ради.

Представник Чернівецької міської ради Алексюк Максим Мар`янович під час судового розгляду надав наступні письмові пояснення.

Рішенням Чернівецької міської ради 69 сесії VI скликання від 25.09.2015 року №1741 «Про розгляд звернень громадян щодо надання земельних ділянок в оренду,…» остання вирішила затвердити проект відведення та надати ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0873 га (кадастровий номер 7310136900:67:001:1038), в оренду терміном на 10 років для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, код 02.01. Дозвіл на складання проекту відведення наданий рішенням міської ради VI скликання від 04.06.2015 року №1626. Дане рішення приймалось згідно: заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , яка зареєстрована 25.02.2015 року за №КО-1490/0-04/01, договору дарування житлового будинку від 29.12.2005 року №3112, договорів дарування частини житлового будинку від 02.04.2007 року №З-1040 і №9112. Також пунктом 38.1 рішення міської ради №1741 встановлено обмеження на вказаній земельній ділянці, а також встановлено охорону зону навколо об`єкта культурної спадщини, площею 0,0873 га. Хоча пунктом 46 рішенням міської ради від 25.09.2015 року №1741 й зобов`язано фізичних осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, впродовж 90 календарних днів укласти договір з міською радою, відповідно до наявної інформації з департаменту урбаністики та архітектури міської ради, землекористувачі земельної ділянки по адресі АДРЕСА_1 , договір оренди землі з Чернівецькою міською радою не укладали.

Також, як наявно з матеріалів справи, згідно договору дарування частини житлового будинку від 03.02.2016 року за №318, ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 23/100 частин житлового будинку з відповідною до них частиною господарських та побутових будівель та споруд, що розташовані адресі ОСОБА_8 , 1. В подальшому здійснивши будівництво без дозвільних документів по вищевказаній адресі, ОСОБА_2 зверталася з позовом до Садгірського районного суду міста Чернівці до Чернівецької міської ради про визнання права власності на житловий будинок. Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорта від 25.02.2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок літ. «А», який має загальну площу 45,10 кв.м., житловий будинок літ. «З», який має загальну площу 129,60 кв.м., криниця літ. «І», вигрібна яма літ. «ІІ», огорожа № 1-2. Як зазначає суд, згідно технічного висновку за результатами технічного огляду і оцінки стану будівельних конструкцій будівель і споруд та інженерних мереж, про відповідність житлового будинку АДРЕСА_2 вимогам державних стандартів, нормативних актів з пожежної безпеки, санітарному законодавству, вбачається, що даний будинок не має ушкоджень та деформацій несумісних з його подальшою експлуатацією, приміщення будинку знаходяться в задовільному технічному стані і забезпечують необхідну міцність і несучу здатність в цілому, інженерні мережі знаходяться в задовільному стані, житловий будинок АДРЕСА_2 придатний для експлуатації в якості житла. Рішенням від 18.03.2016 року по справі №726/378/16-ц Садгірський районний суд м. Чернівці позовну заяву про визнання право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв., вигрібну яму ІІ та огорожу №2 ОСОБА_2 до міської ради задовільнив.

ОСОБА_2 згідно наявного рішення Садгірського районного суду м. Чернівці по справі 726/378/16-ц звернулася до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на поділ спірної земельної ділянки на дві окремі орієнтовними площами: №1 0,0439 га та №2 0,0434 га, аргументуючи це наявною відмовою співвласника нерухомого майна на отримання земельної ділянки в оренду та визнанням права власності на житловий будинок по адресі АДРЕСА_2 .

Відповідним рішенням 73 сесії VII скликання від 07.11.2019 року №1925 «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання земельних ділянок в оренду, надання дозволів на складання та затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішень з цих питань» міська рада визнала таким, що втратив чинність, пункт 38 рішення ради №1741 від 25.09.2015 року у зв`язку із неукладенням договору оренди землі та за заявою ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0873 га по АДРЕСА_1 , і зараховано до земель запасу.

Частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України чітко регламентується, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відповідно, рішенням №1925 надано департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради дозвіл на поділ вищезгаданої земельної ділянки на дві орієнтовні ділянки відповідно до поданої заяви, а також уповноважено ОСОБА_2 виступити замовником технічної документації. Верховний Суд у справах про набуття та припинення права власності чи користування землею неодноразово зазначав, що у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ). Зокрема, такі висновки Верховного Суду містяться у постановах від 29.01.2019 у справі №911/3312/17, від 29.01.2019 у справі №911/3570/17, від 29.01.2019 у справі №911/3572/17, від 29.01.2019 у справі №911/3447/17. Відповідно Чернівецька міська рада при прийнятті зазначених рішень керувалась чинним земельним законодавством та рішенням Садгірського районного суду міста Чернівців №726/378/16-ц. У відповідності до вищезазначеного, просить суд прийняти рішення згідно чинного законодавства.

В судовому засіданні підтримав письмові пояснення, крім того зазначив, що при винесенні рішенням Садгірського районного суду міста Чернівців №726/378/16-ц, позиція представника ЧМР, якою визнано позов була неправомірною, оскільки не залучено до справи свіввласника житла ОСОБА_1 , і, відповідно, не враховано її позицію, адреса не присвоювалася у передбачений законодавством спосіб.

Судом встановлено

Попередніми співвласниками спірного майна, за адресою: АДРЕСА_1 , являлися: ОСОБА_4 , на той час власник 23/100 часток будинковолодіння та ОСОБА_5 , на той час власниця 77/100 часток будинковолодіння з розташуванням на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані частки утворилися внаслідок розрахунку спеціалістами БТІ часток в будинковолодінні АДРЕСА_1 , з визначенням конкретно кожному із співвласників розміру їхніх часток у житловому будинку літ. «А» у процентному співвідношенні та з відповідним поділом в натурі належних до будинку господарських, побутових будівель та споруд. Вказані розрахунки відображені на паперових носіях із зазначенням дати складання та засвідчені підписами. Оригінали містяться в архівних справах. За результатами вказаного розподілу, який відбувся у 2002 році, 23/100 частки будинковолодіння ОСОБА_4 складалися із ліг «А» - 42%, 12 огорожі. Решта майна складала 77/100 часток будинковолодіння на користь ОСОБА_5 , що складалося з літ. «А» - 58 %, сарай літ. «В», сарай літ. «В», сарай-літня кухня літ. «Г», вбиральня літ. «Е», колодязь І та 1/2 огорожі. (т.1 а.с.16).

Згідно договору дарування, укладеного 29.12 2005 року, ОСОБА_6 передав у власність обдаровуваній ОСОБА_7 належні йому 23/100 часток, якими він володів та які утворилися в процесі зазначеного вище розподілу будинковолодіння між співвласниками вказаного майна. (т.1 а.с.15)

За договором дарування, укладеного 02.04.2007 року, ОСОБА_5 передала у власність обдаровуваної ОСОБА_1 належні їй 77/100 часток, якими вона володіла та які утворилися в процесі зазначеного вище розподілу будинковолодіння між співвласниками вказаного майна. (т.1 а.с.12)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14126386 від 03.04.2007 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії ВЕК № 902722 ні. 02.04.2007 року, набула у спільну часткову власність 77/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.13).

Зі змісту рішення Садгірської районної ради м. Чернівці від 29.06.2007 року № 68/6 «Про надання дозволу на перепланування з добудовою та надбудовою на АДРЕСА_1 », по житловому будинку на АДРЕСА_1 , було надано дозвіл ОСОБА_7 здійснити: переобладнання частини коридору (1-1) в кухню (1-2) площею 6,0 кв.м; добудову коридору площею 11,50 кв.м, кухні - 10,60 кв.м, сумісного санвузла площею 5,60 кв.м, житлової кімнати - 17,40 кв.м;

надбудову мансардного поверху, який складається з коридору площею 6,70 кв.м та двох житлових кімнат - 9,70 кв.м, 11,00 кв.м.

При цьому зобов`язано гр. ОСОБА_7 :

отримати відповідний дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю департаменту містобудівного комплексу земельних відносин міської ради на виконання будівельних робіт; внести зміни в інвентарну справу будинковолодіння на АДРЕСА_1 комунального бюро технічної інвентаризації після завершення будівництва та здати перепланування 3 добудовою в експлуатацію у встановленому порядку згідно чинного законодавства.(т.1 а.с 223).

При цьому ОСОБА_1 , як співвласниця житлового будинку, 26 квітня 2007 року надала ОСОБА_7 згоду на зазначену добудову житлового будинку, а саме на переобладнання частини коридору (1-1) в кухню (1-2) площею 6,0 кв.м,

добудову коридору площею 11,50 кв.м, кухні - 10,60 кв.м, сумісного санвузла площею 5,60 кв.м, житлової кімнати - 17,40 кв.м;

надбудову мансардного поверху, який складається з коридору площею 6,70 кв.м та двох житлових кімнат - 9,70 кв.м, 11,00 кв.м..

Отже твердження представника відповідачів у відзиві на позовну заяву про те, що ОСОБА_1 надавала згоду ОСОБА_7 на будівництво житлового будинку та знесення сараю-літньої кухні, не відповідає дійсності.

Таким чином, ОСОБА_7 відхилилася від затвердженого проекту та продовжила самовільне будівництво вже окремого житлового будинку.

Рішенням Чернівецької міської ради від 04.06.2015 № 1626 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (існуючих) орієнтовною площею 0,09 га за рахунок земель запасу міста.

На підставі вказаного рішення міської ради було розроблено проект відведення земельної ділянки, земельну ділянку площею 0, 0873 га кадастровий номер 7310136900:67:001:1038 було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 31.07.2015 року.

Рішенням Чернівецької міської ради від 25.09.2015 № 1741 затверджено проект відведення та надано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0873 кадастровий номер 7310136900:67:001:1038 в оренду терміном на 10 років для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зобов`язано ОСОБА_7 та ОСОБА_1 сплатити кошти в еквіваленті орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за останні три роки. Зобов`язано фізичних осіб, яким надаються в оренду земельні ділянки, впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі. У разі неукладення договорів оренді землі в зазначений термін рішення вважається нечинним.

За договором дарування частини житлового будинку від 03.02.2016 ОСОБА_7 передала в дар ОСОБА_2 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 . На той момент новий житловий будинок вже був збудований.

12.03.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самовільнозбудований на земельній ділянці комунальної власності житловий будинок.

При цьому, перерахунку часток співвласників: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 після переобладнання літньої кухні в житловий будинок, станом на 16.07.2015 року не здійснювалось, виділу часток в натурі також не проводилось, земельна ділянка не розподілялась, новостворений об`єкт в експлуатацію не зданий, окремої поштової адреси, у передбачений Законом спосіб новоствореному об`єкту не присвоювали.

Отже, нехтуючи правами ОСОБА_1 , як співвласниці майна, яка має переважну частку у володінні, відповідачка ОСОБА_2 ввела суд в оману і незаконно визнала лише за собою право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., в т. ч. три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв.. вигрібну яму II та огорожу № 2 на АДРЕСА_1 , чим порушила права ОСОБА_1 , як співвласниці.

Рішенням суду було встановлено, що згідно технічного паспорта від 25.02.2016 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок літ. «А», який має загальну площу 45,10 кв.м., житловий будинок літ. «З», який має загальну площу 129,60 кв.м., криниця літ «І», вигрібна яма літ. «II», огорожа № 1-2.

Як слідує з вказаного рішення суду, під час розгляду справи судом було встановлено відсутність заперечень Чернівецької міської ради щодо задоволення позову та досліджена обставина самочинного будівництва житлового будинку літ «З».

Отже, Садгірський районний суд м. Чернівці рішенням від 18.03.2016 у справі № 726/378/16-ц визнав за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв., вигрібну яму II та огорожу № 2 на АДРЕСА_1 .

Крім цього, в подальшому, нехтуючи правами ОСОБА_1 , як співвласниці майна, яка має переважну частку у володінні, відповідачка ОСОБА_2 визнавши за собою право власності на житловий будинок літ. «З» загальною площею 129,60 м. кв., в т. ч. три житлові кімнати житловою площею 53,20 м. кв.. вигрібну яму II та огорожу № 2 на АДРЕСА_1 , 9.11.2024 р., уклала договір дарування зазначеного будинковолодіння своїй дочці відповідачці ОСОБА_3 .

Законодавче обґрунтування:

Відповідно до ч. 1,2 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування га розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності (частина четверта статті 357 ЦК України).

Право спільно часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (частини перша-третя статті 3.58 ЦК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК' України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Верховний Суд у Постанові від 07.02.2024 року, справа № 904/4267/22 зазначає, що підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №947/38994/20 (провадження № 61-5435св24) вказано, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61 1460св21) викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 га № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від будинку тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22 (провадження № 61-12938св23). Також у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №553/1602/21 Верховний Суд вказав на те, що саме по собі подання позову про усунення перешкоду користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 17 липня 2024 року у справі № 752/7267/21, від 21 серпня 2024 року у справі № 344/5006/16-ц (ЄДРСРУ № 121204502).

Отже, саме відповідачі повинні спростувати доводи позивача з приводу порушення його права на володіння та користування часткою у спірному майні.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що дії відповідачки ОСОБА_2 є прямим порушенням прав ОСОБА_1 на право володіння та користування своєю власністю.

Відповідачка ОСОБА_2 фактично зайняла частину майна, що належить ОСОБА_1 , та самочинно перебудувала літню кухню та створила ситуацію, коли позивачка повністю позбавлена можливості користуватися своєю часткою у спільному майні.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2 незаконно зареєструвала право власності на спірне приміщення, що свідчить про цілеспрямоване заволодіння чужим майном.

Таким чином, відповідачі своїми діями створили ситуацію, коли позивачка не має реальної можливості здійснювати володіння та користування своїм майном. Таке обмеження не може бути усунене інакше, ніж шляхом приведення житлового будинку по АДРЕСА_2 , у стан, який існував до самочинної перебудови.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника(п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року y справі № 925/1265/16).

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно платіжної інструкції від 18.03.2025 року позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1211,20 грн.

За такого, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.15, 16, 1258, 1261, 1266, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 259, 273, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фортуна Георгій Георгійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Штефанчук С.В., третя особа: Чернівецька міська рада про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власним майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні майном та привести самочинно перебудований житловий будинок літ «З», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у попередній стан - літньої кухні літ. «Г», шляхом демонтажу самочинно зведених конструктивних елементів та відновлення об`єкта у первісному вигляді власними силами та за власний кошт.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяЛ. В. Байцар