Court ruling № 140868643, 23.10.2026, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

23 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1322/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглядаючи заяву про забезпечення позову у справі

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Малинівська"

про стягнення 875194,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «УРОЖАЙ» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАЛИНІВСЬКА» про стягнення заборгованості за договором поставки №27 від 11.03.2025р. у загальному розмірі 875194,10 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та обліковуються на всіх його рахунках у банках та інших фінансових установах, у тому числі, на рахунку НОМЕР_1 в АБ «Південний», у межах суми позову 875194,10 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що між сторонами 11.03.2025р. укладено договір поставки №27, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу насіння кукурудзи Амарок у кількості 2755 мішків на загальну суму 8530926,38 грн., а відповідач прийняти та оплатити поставлений товар.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином і в повному обсязі, однак відповідач оплатив товар лише частково, унаслідок чого утворилася заборгованість. За твердженням заявника, загальний розмір заборгованості відповідача становить 875194,10 грн., з яких 307397,59 грн. - основний борг з урахуванням зміни курсу долара США до гривні, 138960,86 грн. - 10 % річних та 428835,65 грн. - пеня.

На думку заявника, існує ризик виведення відповідачем грошових коштів зі своїх банківських рахунків, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Такі побоювання позивач пов`язує зі значним розміром заявленої до стягнення заборгованості, сезонним характером сільськогосподарської діяльності відповідача, а також імовірним використанням останнім коштів, отриманих восени від контрагентів у процесі господарської діяльності, на інші потреби, а не на погашення заборгованості перед позивачем.

Крім того, позивач посилається на те, що, незважаючи на неодноразові усні та письмові вимоги щодо оплати поставленої продукції та направлену претензію, відповідач заборгованість не погасив, пропозицій щодо врегулювання спору в позасудовому порядку, надання відстрочки чи розстрочки платежу не надав. З огляду на викладене заявник вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є співмірним заходом забезпечення позову, який забезпечить реальне виконання можливого рішення суду та запобігатиме виникненню труднощів на стадії його виконання.

21.10.2026р. відповідачем подано заперечення, у яких останній заперечує проти задоволення заяви про забезпечення позову, зазначаючи, що сплатив 96,8 % вартості поставленого товару, а позивач не надав доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на виведення коштів чи ухилення від виконання можливого судового рішення.

Відповідач також наголошує на спірності та недостатньому обґрунтуванні частини заявлених нарахувань, а також на тому, що одночасне звернення СТОВ «Урожай» і СТОВ «Агроспілка» у справі № 906/1318/26 із заявами про арешт коштів на тих самих рахунках створює надмірне обмеження його господарської діяльності. На думку відповідача, арешт коштів може унеможливити виплату заробітної плати 153 працівникам, сплату податків та утримання поголів`я худоби, з огляду на що просить відмовити в задоволенні заяви, а в разі застосування заходів забезпечення позову обмежити їх сумою фактичного залишку заборгованості, виключити з-під арешту кошти на невідкладні господарські потреби та застосувати зустрічне забезпечення.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та навести обставини, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Оцінюючи доводи заяви та заперечення відповідача в їх сукупності, суд зазначає, що позивач пов`язує необхідність забезпечення позову з наявністю заборгованості, її розміром, сезонним характером сільськогосподарської діяльності відповідача та ймовірністю використання останнім коштів на інші потреби.

Разом з тим, наведені у заяві обставини самі по собі не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що на момент виконання рішення суду майно відповідача може зникнути. Позивач не надав доказів виведення відповідачем активів, відчуження майна, припинення господарської діяльності чи вчинення інших дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань.

Крім того, згідно матеріалів справи, відповідач здійснив оплату більшої частини вартості поставленого товару. Хоча ця обставина сама по собі не визначає обґрунтованості позовних вимог, вона підлягає врахуванню під час оцінки доводів позивача щодо ризику невиконання можливого судового рішення. Доказів того, що відповідач припинив розрахунки з метою уникнення виконання зобов`язань або вживає заходів для приховування своїх активів, позивач не надав.

Суд також бере до уваги доводи відповідача про можливий негативний вплив арешту коштів на його господарську діяльність, зокрема виплату заробітної плати працівникам, сплату обов`язкових платежів та фінансування поточних виробничих потреб. За таких обставин накладення арешту лише на підставі припущень позивача не відповідатиме вимогам обґрунтованості та співмірності заходів забезпечення позову.

Оскільки, позивач не довів наявності реального ризику утруднення або неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому враховуючи принципи розумності, обґрунтованості, співмірності та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "УРОЖАЙ"у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяСікорська Н.А.

1 - в справу