Court ruling № 140867161, 19.10.2026, Vyshhorod District Court of Kyiv Oblast

"19" жовтня 2026 р. Справа № 363/464/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференцзв`язку),

захисника ОСОБА_11 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 строку дії обов`язків покладених у зв`язку із внесенням застави у кримінальному провадженні № 12024111150000997, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150000997, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.

07.10.2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 подав до суду клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 обраного запобіжного заходу тримання під вартою на запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

16.10.2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, а також клопотання про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у зв`язку із внесенням застави, строком на два місяці.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені клопотання, просив суд їх задовольнити.

В судому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 суду заначив, що ризики визначені прокурором у клопотанні не відповідають дійсності, нічим не обґрунтовані та не підтверджені. Обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під заставою на волі з серпня 2026 року та жодних порушень покладених на нього обов`язків не допускав. Вважав підозру необґрунтованою та не підтвердженою дослідженими в судовому засіданні доказами. Разом з тим, не заперечував проти продовження строку дії обов`язків покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Потерпіла сторона підтримала клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії покладених обов`язків.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вважав його необґрунтованим, а ризики недоведеними. Ствердив, що ОСОБА_7 покладені на нього судом обов`язки не порушував та не порушує. Вважав ризики визначені у клопотанні прокурора лише припущеннями, коли матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Потерпіла сторона підтримала клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії покладених обов`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, прохала суд відмовити в його задоволенні, оскільки клопотання носить шаблонний та формальний характер, побудоване на припущеннях, не містить обґрунтування необхідності продовження обов`язків. Посилалась на те, що ризики спростовуються реальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , так як він не допускав порушень покладених на нього обов`язків. Також прохала суд зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Потерпіла сторона підтримала клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії покладених обов`язків, та заперечувала щодо зменшення визначеного розміру застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 без зменшення розміру визначеної застави, та підтримав подане ним раніше клопотання щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт. Також прохав суд зменшити визначений раніше розмір застави до 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що прямо передбачено законом. Стверджував, що сімейний стан і матеріальне становище обвинуваченого не дають змоги останньому сплатити встановлений раніше судом розмір застави, тому даний запобіжний захід для обвинуваченого є безальтернативним. Також посилався на те, на наявність нових обставин, зокрема на те, що мати ОСОБА_5 - ОСОБА_12 не може самостійно пересувати та потребує сторонньої допомоги, про що долучив відповідні довідки та медичні висновки. Також повідомив, що у обвинуваченого ОСОБА_5 є рідна сестра - ОСОБА_13 , яка вже більше 10 років проживає за кордоном в Чеській Республіці і до України повертатися не збирається. Інших родичів, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_12 та допомагати їй, обвинувачений ОСОБА_12 немає.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника, та прохав суд змінити обраний йому запобіжний захід, або зменшити визначений судом розмір застави.

Прокурор в судовому засіданні щодо заявленого клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу заперечував посилаючись на те, що доводи про потреби матері ОСОБА_5 ОСОБА_12 в сторонньому догляді саме ОСОБА_5 не відповідають дійсності, оскільки у обвинуваченого ОСОБА_5 є рідна сестра, яка також може здійснювати догляд за хворою матір`ю. Щодо зменшення розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_5 , також заперечував, вважав що саме такий розмір застави, у разі її внесення здатний забезпечити належне виконання обов`язків обвинуваченим.

Представник потерпілого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15 подала до суду письмові заперечення на клопотання захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про заміну запобіжного заходу, в яких наполягала на відмові в задоволенні такого клопотання. В судовому засіданні підтримала свою позицію та прохала суд продовжити обвинуваченому обраний раніше запобіжний захід, так як ризики не зменшилися та є актуальними.

Суд, ретельно дослідивши заявлені клопотання, вислухавши прокурора, захисників, обвинувачених, приходить до наступного.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вимоги щодо форми та змісту клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу визначені приписами ч. 2, 3 ст. 201 КПК України.

Отже, для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, суду необхідно встановити, що потреба в застосуванні до обвинуваченого конкретного запобіжного заходу відпала, а інший (більш м`який) запобіжний захід здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Положеннями ст. 194 КПК України, крім іншого, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Таким чином, оцінка заявлених ризиків передбачає дотримання слідчим суддею/судом стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Наведений стандарт під час оцінки ризиків не передбачає надання стороною, яка звернулась з клопотанням надати беззаперечні докази вчинення та/або намір вчинення підозрюваним/обвинуваченим діянь, які є ризиками, визначеними ст. 177 КПК України, однак передбачає наведення ініціатором клопотання таких аргументів, які з високою імовірністю можуть свідчити про те, що підозрюваний/обвинувачений може вдатись до вчинення таких дій.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Викладене узгоджується з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наведеною у постановах від 23.01.2024 у справі № 991/11249/23, від 04.12.2024 у справі № 991/11676/24 та низці інших.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.08.2024 року та ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28.02.2025 року включно. В подальшому ухвалами суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово подовжувався. Ухвалою суду від 09.09.2026 року строк тримання під вартою продовжено по 07.11.2026 року включно. На даний час судовий розгляд триває, суд продовжує дослідження доказів по справі.

При постановленні ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судами було констатовано наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявність ризиків вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час в межах судового провадження проведено підготовче судове засідання, розпочато судовий розгляд, досліджуються письмові докази сторони обвинувачення, свідки та потерпілі по справі ще не допитані.

З огляду на відсутність нових фактичних обставин, продовження дослідження доказів сторони обвинувачення, у суду відсутні підстави для інших висновків в частині обґрунтованості обвинувачення, ніж тих, що були викладені у вищезазначених ухвалах.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень, три з яких є тяжкими злочинами, за кожне з яких передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, та знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від суду. Суд також враховує особливу суспільну небезпечність, інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.

Судом також враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, має двох дітей, матір похилого віку, яка є інвалідом 3 групи загального захворювання, постійне місце проживання, офіційно працевлаштований. Разом з тим, сукупність вказаних факторів не створюють переваги над ризиком вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно не усувають будь-якого сумніву щодо існування такого ризику.

За таких обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути до нього застосоване у разі доведеності винуватості, обвинувачений з високою вірогідністю може переховуватись від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також враховує воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 (неодноразово продовжений, не скасований та не відмінений), п. 3 ч.1 ст. 138 КПК України, відповідно до якого непереборною силою є епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини, п. 8 рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, відповідно до якого у розумінні ст. 177 КПК України новими ризиками, які виправдовують тримання особи під вартою, безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

У межах даного кримінального провадження не досліджені всі докази, наявні свідки та потерпілі, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду, тому є пріоритетним створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків, потерпілих будуть залишатися повними, точними та достовірними для їх подальшого дослідження під час судового розгляду.

Таким чином, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків та потерпілих, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді, тому суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може будь-яким іншим чином перешкоджати руху цього кримінального провадження. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, конкретні обставини вчинення діянь, вчинення яких інкримінується ОСОБА_5 , особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зважаючи на доведеність існування ризиків вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що ОСОБА_5 , не маючи суттєвих стримуючих соціальних факторів, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому на думку суду є доведеним наявність ризику вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлена об`єктивна наявність таких ризиків, а відтак твердження прокурора про те що ризики, на які він посилається у своєму клопотанні, не відпали, не зменшились та є актуальними. Доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Судом враховуються положення ч. 3 ст. 176 КПК України при вирішенні питання про справедливість та пропорційність запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 5 ст. 9 КПК України наголошує, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше не судимим, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України. Санкцією ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу та зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Захисник обвинуваченого, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посилаючись на скрутне матеріальне становище та сімейні обставини обвинуваченого. Крім того, захисник підтримав раніше заявлене клопотання від 07.10.2026 року, обґрунтовуючи його новими обставинами, а саме станом здоров`я матері обвинуваченого, яка, за наданими медичними висновками не може самостійно пересуватися та потребує сторонньої допомоги. Також зазначив, що інших близьких родичів, які могли б забезпечити їй необхідний догляд, немає, оскільки рідна сестра обвинуваченого ОСОБА_13 вже тривалий час проживає за кордоном.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не бути завідомо непомірною для нього.

Вирішуючи питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу та визначеного раніше розміру застави, суд враховує, що обставини, пов`язані з необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, підлягають оцінці в сукупності з його особистими, сімейними та майновими обставинами. При цьому визначений розмір застави має забезпечувати належне виконання процесуальних обов`язків і водночас відповідати вимогам розумності та пропорційності.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо матеріального становища обвинуваченого, а також надані медичні документи на підтвердження стану здоров`я його матері ОСОБА_12 , 1946 р.н. та потреби останньої у сторонній допомозі в повсякденному самообслуговууанні. Наведені обставини заслуговують на увагу, оскільки можуть зумовлювати необхідність участі обвинуваченого у забезпеченні догляду за матір`ю та відповідні додаткові витрати.

Водночас зазначені обставини самі по собі не свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Питання про вид запобіжного заходу має вирішуватися з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, характеру наявних ризиків та можливості їх запобігання шляхом застосування відповідного заходу.

Оцінивши наведені стороною захисту аргументи в сукупності, суд доходить висновку, що встановлені сімейні обставини обвинуваченого та надані медичні документи є підставою для перегляду раніше визначеного розміру застави. Разом із тим суд не вбачає достатніх підстав для її зменшення до розміру, запропонованого стороною захисту, оскільки такий розмір має залишатися достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити визначений раніше розмір застави у 160 прожиткових мінімумах для працездатних осіб та визначити в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На переконання суду, такий розмір застави забезпечуватиме необхідний баланс між інтересами належного здійснення кримінального провадження та врахуванням особистих, сімейних і майнових обставин обвинуваченого.

Отже, клопотання сторони захисту підлягає частковому задоволенню в частині зменшення розміру застави. У задоволенні вимоги про зменшення застави до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також про зміну запобіжного заходу на домашній арешт належить відмовити.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявністю ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглянувши матеріали поданого клопотання, заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним

Також в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено з можливістю внесення застави у розмірі 908 400 грн. 00 коп.

13.11.2024 року обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали слідчого судді від 11.11.2024 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.01.2025 року строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , було продовжено до 15.02.2025 року включно. В подальшому ухвалами суду строк дії процесуальних обов`язків неодноразово подовжувався. Ухвалою суду від 09.09.2026 року строк дії процесуальних обов`язків продовжено по 07.11.2026 року включно. На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування чи зміни обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , підлягає задоволенню.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 296 КК України, та наявністю ризиків вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_16 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28.07.2026 року обвинувачений ОСОБА_16 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали суду від 22.07.2026 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

На думку суду, розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2026 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого підлягає задоволенню.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та наявністю ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.04.2026 року відносно обвинуваченого продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, у зв`язку з чим відповідно до ухвали суду від 08.04.2026 року до нього застосовуються визначені процесуальні обов`язки.

На думку суду, розмір застави, визначений обвинуваченому ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.04.2026 року, в повній мірі гарантує виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір є таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

На даний час судовий розгляд триває, судом досліджуються докази по справі.

Судом не встановлено наявності підстав для скасування обов`язків. У зв`язку з цим клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого підлягає задоволенню.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_10 про зменшення визначеного судом розміру застави, суд зазначає наступне.

Оцінюючи доводи захисника в частині необхідності зменшення визначеного судом розміру застави суд зазначає, що захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 , заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись, зокрема, на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним покладених судом процесуальних обов`язків.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та розглянувши доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_10 щодо необхідності зменшення розміру застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не бути завідомо непомірним для нього.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про наявність підстав для зменшення розміру застави, оскільки самі по собі посилання на належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність допущених ним порушень не свідчать про те, що обставини, які були враховані судом під час визначення розміру застави, істотно змінилися або відпала необхідність у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування відповідного запобіжного заходу.

Виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків є належною процесуальною поведінкою, однак саме по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру застави, оскільки така застава має не лише забезпечувати явку обвинуваченого до суду та виконання ним визначених обов`язків, а й слугувати дієвим засобом запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про доцільність зменшення застави суд виходить із необхідності збереження балансу між правом обвинуваченого на свободу та особисту недоторканність і суспільним інтересом у забезпеченні належного здійснення кримінального провадження. Зменшення визначеного раніше розміру застави за відсутності належних даних про зміну обставин, які були покладені в основу її визначення, не відповідатиме меті застосування цього запобіжного заходу.

Крім того, стороною захисту не наведено достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого або що наявні обставини дають підстави вважати, що зменшений розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить належне виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи захисника в цій частині не є достатніми для зміни раніше визначеного розміру застави, а тому клопотання про її зменшення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-194, 197, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без зменшення визначеного розміру застави, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 17.12.2026 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Зменшити розмір застави, визначений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.07.2026 року у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 120 (сто двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 399 360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Залишити без змін покладені ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.06.2026 року, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою суду обов`язків - 60 днів, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно та письмово прокурора Вишгородської окружної прокуратури та Вишгородський районний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати за першим викликом до прокурора та суду;

- не відлучатись за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва без дозволу прокурора та суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків встановити по 17.12.2026 року включно.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Строк дії обов`язків встановити по 17.12.2026 року включно.

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк покладених на нього процесуальних обов`язків:

- прибувати до суду в судові засідання за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи (служби);

- повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- не відлучатися за межі Вишгородського району Київської області та міста Києва, без дозволу прокурора або суду.

Строк дії обов`язків встановити по 17.12.2026 року включно.

Повідомити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , що відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії, є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 22.10.2026 року об 14 год. 00 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1