Decision № 140861672, 07.10.2026, Piatykhatky District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 190/1545/26

Провадження №2/190/1081/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, вказуючи, що 29 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5211830 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України

«Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» надав відповідачу шляхом перерахування на картку позичальника грошові кошти в сумі 6000,00 грн., строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,95 % на день, зі сплатою разової комісії за надання кредиту у розмірі 600,00 грн..

26 серпня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-02/25, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 20511,96 грн. Ними було здіснено чаткове списання заборгованості за процентами і штрафами, що були нараховані первісним кредитором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №5211830 від 29.12.2024 року становить 11108,31 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 5999,98 грн., заборгованість по відсотках - 3818,33 грн., пеня, штраф - 1290,00 грн.

Крім того, 06 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про надання споживчого кредиту № 9471103. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. За умовами вказаного договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу шляхом перерахування на картку позичальника грошові кошти в сумі 10000,00 грн., строком на 345 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, зі сплатою комісії за надання кредиту 2500,00 грн. що нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 30800,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25 відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передало за плату ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 9471103 від 06.11.2024 року. Відповідно до Додатку №1 Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 27600,00 грн. Ними було здіснено чаткове списання заборгованості за комісіями і штрафами, що були нараховані первісним кредитором. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №9471103 від 06.11.2024 року становить 13500,00 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту 10000,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 2800,00 грн., заборгованість за штрафом 700,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 5211830 від 29.12.2024 року у розмірі 11108,31 грн., за кредитним договором №9471103 від 06.11.2024 року у розмірі 13500,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала відзив на позов, згідно якого позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» не визнає, посилаючись на те, що заборгованість на загальну суму 24608,31 грн. є безпідставною, незаконною. Крім того, оскільки вона з 12 березня 2025 року є дружиною військовослужбовця нарахування відсотків, штрафів, комісії за обслуговування кредиту є порушенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги просила задовольнити частково в частині заборгованості за тілом кредиту /а.с.12-13/.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

29 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5211830. Договір підписано відповідачем з використання електронного підпису, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідачу шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 надано кредит в розмірі 6000,00 грн. (п.1.2, 2.1 Договору), строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до Договору (п.1.3 Договору), стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору(п.1.4.1 Договору). Договір підписано підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «15308».

Згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-2608 від 26.08.2025 року на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», 29.12.2024 року було успішно перераховані кошти на суму 6000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 610101113.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняв право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року, за порядковим номером 753, перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5211830 від 29.12.2024 року загальна сума заборгованості складає 20511,96 грн., з яких: сума основного боргу за кредитом 5999,98 грн., сума нарахованих процентів 11511,98 грн., сума штрафних санкцій- 3000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованності за Договором №5211830 від 29.12.2024

року станом на 19.06.2026 року ОСОБА_1 перед позивачем має борг у сумі 11108,31 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту - 5999,98 грн., заборгованість по відсотках - 3818,33 грн., пеня, штраф - 1290,00 грн.

06 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 9471103, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 345 днів з 06.11.2024 року, дата остаточного погашення кредиту 17.10.2025 року (пп.1.2., 1.3., 1.4. Договору).

Відповідно до п.1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 2500.00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2. Кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредитні кошти надані відповідачу безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 .

Договір про споживчий кредит № 9471103 від 06.11.2024 року підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «206244».

Згідно платіжного доручення № 142633056 вбачається, що ТОВ "Мілоан" через ТОВ ФК Контрактовий дім на виконання умов кредитного договору № 9471103 від 06.11.2024 року на платіжну карту відповідача № НОМЕР_3 перерахували кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн. від 06.11.2024 року, отримувач ОСОБА_1 .

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС » укладено Договір факторингу №01.02.-16/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає/відступає ТОВ «СВЕА ФІНАНС » за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «СВЕА ФІНАНС » приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників в електроному виді за договором факторингу №01.02.-16/25 від 27.06. 2025 року, Реєстру боржників в електоному виді до договору факторингу №01.02.-16/25 від 27.06. 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача (порядковий номер 437) в сумі 27600,00 грн., з яких 10000,00 грн.- сума заборгованості за основним зобов`язанням, 12600,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 11200,00 грн. сума простроченої комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн. - сума неустойки (штраф, пеня).

Згідно з розрахунком заборгованності за Договором №9471103 від 06.11.2024

року станом на 19.06.2026 року ОСОБА_1 перед позивачем має борг у сумі 13500,00 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту 10000,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 2800,00 грн., заборгованість за штрафом 700,00 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 29.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , 06.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори у формі електронного документу з електронним підписом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведені обставини отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними між сторонами договорами, при цьому взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, у передбачених в договорах строках грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 5211830 від 29.12.2024 року, то суд приходить до наступного висновку.

Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено,що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії рф проти України.

Так, 12 березня 2025 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , після чого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб/а.с. 21/.

Відповідно до двідки військової частини НОМЕР_4 від 16.02.2025 року ОСОБА_2 з 25.02.2022 року зарахований до штату військової частини НОМЕР_4 , де і проходиться військову службу по теперішній час, про що також свідчить копія військового квитка Серія НОМЕР_5 /а.с. 15-19/.

За обставин цієї справи чоловік відповідача ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2022 року.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 5211830 від 29.12.2024 року розмір заборгованості по процентам складає 3818,33 грн., які нараховані станом на 19.06.2026 року.

Отже, з 12.03.2025 року нарахування відсотків по кредиту на відповідача ОСОБА_1 поширювались приписи ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, згідно довідки-розрахунку ТОВ «Лінеура Україна» про стан заборгованості за кредитним договором № 5211830 від 29.12.2024 року розмір заборгованості по процентам з 13.02.229.12.2024 року по 11.03.2025 року складає 1937,66 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту № 9471103 від 06.11.2024 року, то суд приходить до наступного висновку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 2800,00 грн. за кредитним договором №9471103 від 06.11.2024 року.

Щодо стягнення заборгованості по пені, штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 год. 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, дія якого в подальшому продовжувалась і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована пеня, штраф за невиконання грошових зобов`язань за Кредитними договорами саме в цей період, підстави для стягнення з відповідача за кредитним договором № 5211830 від 29.12.2024 року пені, штрафу у розмірі 1290,00 грн. та за кредитним договором № 9471103 від 06.11.2024 року заборгованості за штрафом у розмірі 700,00 грн. - відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1940,69 грн. (2662,40 х 17937,64 : 24608,31 грн.).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість у розмірі 17937 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім ) грн. 64 коп. з яких:

- за кредитним договором № 5211830 від 29 грудня 2024 року в розмірі 7937,64 грн., з яких: 5999,98 грн. заборгованість за сумою кредиту; 1937,66 грн. заборгованість по відсотках;

- за кредитним договором № 9471103 від 06 листопада 2024 року в розмірі 10000,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 1940,69 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса