Decision № 140858809, 22.10.2026, Blyzniuky District Court of Kharkiv Oblast

612/534/26

2/612/390/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Масло С.П.

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача Макаренка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця», в якій просять: 1) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 250 000 гривень відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів; 2) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 250 000 гривень відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на станції Мохнач в Чугуївському районі Харківської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих травм помер. Внаслідок смерті ОСОБА_4 позивачам було завдано моральну шкоду. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачі враховували наступне. Сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних; внаслідок смерті батька та сина позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Позивачі не зможуть розділити радісні події в житті або розраховувати на допомогу в негативних подіях. Сталий життєвий устрій позивачів непоправно змінено з незалежних від них обставин. До смерті батька та сина в позивачів було звичне для них життя, в якому загиблий займав важливе місце. Вони втратили можливість тривалого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може. Мати загиблого є пенсіонером за віком, отже непрацездатною, відповідно потребує підтримки та допомоги, яку син був зобов`язаний надавати. Передчасна смерть батька та сина стала різкою психотравматичною подією для позивачів. Особливу увагу заслуговує те, що страждання, пов`язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої їм смертю батька та сина моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 250 000 грн.

26 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

09 липня 2026 року відповідач АТ «Українська залізниця» подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує такими доводами. Травмування ОСОБА_4 сталося внаслідок свідомого та грубого порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, знаходився на коліях і не відреагував на звукові сигнали підвищеної гучності, які подавав машиніст. За результатами службового розслідування та матеріалами закритого кримінального провадження, жодних порушень правил безпеки руху або експлуатації транспорту з боку локомотивної бригади чи працівників залізниці не виявлено. Поїзд перебував у належному технічному стані. Через величезну вагу та швидкість поїзда, рух якого обмежений рейками, залізничний склад має значну кінетичну енергію, тому миттєво зупинити його та уникнути наїзду за даних умов було технічно неможливо. Крім того, позивачі не надали жодних належних доказів (висновків судово-психологічної експертизи, медичних довідок, квитанцій тощо) на підтвердження факту, глибини та обґрунтування заявленого розміру (500 000,00 грн) моральних чи душевних страждань. З огляду на вищезазначене, а також посилаючись на статтю 1187 ЦК України та актуальну практику Верховного Суду, відповідач стверджує, що обов`язок відшкодування шкоди виключається, тому просить відмовити у задоволенні позову.

06 серпня 2026 року судом було задоволено клопотання позивача про витребування з СУ ГУНП в Харківській області належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12018220000001200, а саме копію висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 та копію постанови про закриття кримінального провадження.

24 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачів у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних з підстав наведених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Родинні зв`язки позивачів із померлим ОСОБА_4 підтверджуються доданими до матеріалів справи свідоцтвами про народження, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_2 є матір`ю, а позивач ОСОБА_3 донькою загиблого.

10 вересня 2016 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що вбачається з копії свідоцтва про шлюб.

З листа АТ «Українська залізниця» від 05.06.2026 року вбачається, що машиніст електровоза перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Електровозне депо Харків-Головне» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця». Електровоз ВЛ82М №081 був приписки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Куп`янськ» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця».

Згідно акту службового розслідування від 23.10.2018 року, затвердженого начальником виробничого підрозділу «Куп`янська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» А.В. Єгоровим, випадок травмування ОСОБА_4 стався через грубе порушення ним п.п. 2.5, 2.20 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» зі змінами та доповненнями, затверджених наказом МТУ від 22.11.2007 № 1059.Електровоз ВЛ-82 м № 081 знаходиться в задовільному технічному стані. Вини працівників залізничного транспорту у випадку смертельного травмування ОСОБА_4 не вбачається.

Судом також досліджені письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 12018220000001200, копії яких витребувані ухвалою суду та надані Головним управлінням Національної поліції в Харківській області.

Так, відповідно даних постанови про закриття кримінального провадження від 30.08.2019 року, яка винесена старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області майором поліції Пуляєвою А.С., кримінальне провадження, порушене за фактом залізнично-транспортної пригоди, яка мала місце 13.10.2018 року о 20:59 год. на 39 км станції «Мохнач» (с. Тернова Чугуївського району), внаслідок якої від наїзду потягу № 6553 сполученням «Харків-Куп`янськ» загинув пішохід ОСОБА_4 , закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 276 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що травмування ОСОБА_4 сталося внаслідок його власних необережних та необачних дій при знаходженні на коліях, тоді як у діях локомотивної бригади порушень Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту не виявлено.

Відповідно до підсумків висновку експерта № 12-17-341-Чт/18 від 07.12.2018 року, складеного завідувачем Чугуївського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Косовським В.М. за результатами експертизи трупа ОСОБА_4 причиною смерті ОСОБА_4 стала сукупна тупа травма тіла (численні переломи ребер з розривами легень, розриви печінки, селезінки, лівої нирки, забійна рана голови з крововиливом під м`які оболонки мозку, перелом кісток лівої гомілки), яка супроводжувалася ушкодженнями внутрішніх органів, несумісними з життям. Механізм утворення ушкоджень: весь комплекс травм виник безпосередньо перед настанням смерті внаслідок ударних дій тупих твердих предметів зі значною силою та загального струсу тіла, що є характерним для залізничної пригоди (контакту потерпілого з потягом). При первинному контакті потерпілий був обернутий до потяга лівою задньо-боковою поверхнею тулуба. Вказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Стан сп`яніння: за результатами судово-токсикологічної експертизи в крові померлого ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,66‰ (проміле), що свідчить про перебування потерпілого на момент настання смерті у стані алкогольного сп`яніння сильного ступеню.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки умислу потерпілого, спрямованого на самогубство, або дії непереборної сили судом не встановлено з огляду на матеріали кримінального провадження та матеріали службового розслідування, відповідач АТ «Українська залізниця» як володілець джерела підвищеної небезпеки несе цивільно-правову відповідальність за ушкодження здоров`я та смерть, які завдані залізничним транспортом, незалежно від наявності вини працівників залізниці.

Право на компенсацію моральної шкоди у зв`язку зі смертю родича передбачено статтею 23 та частиною 2 статті 1168 ЦК України.

Позивачі є матір`ю та донькою загиблого, а отже, мають беззаперечне право на відшкодування моральних страждань, спричинених непоправною втратою близької людини.

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування, суд зобов`язаний врахувати поведінку самого потерпілого.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Суд наголошує, що на відміну від майнових вимог, де за відсутності вини заподіювача шкоди вина потерпілого не враховується, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди положення про зменшення виплати через грубу необережність потерпілого застосовуються судом у повному обсязі.

Матеріалами справи, зокрема актом службового розслідування та постановою про закриття кримінального провадження від 30.08.2019 року, встановлено, що локомотивна бригада діяла у суворій відповідності до інструкцій, потяг був справний, а машиніст подавав сигнали підвищеної гучності. Натомість ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив пункти 2.5, 2.20 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».

Такі дії потерпілого є грубою необережністю, які стали єдиною та безпосередньою причиною трагедії.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Втрата близької людини (сина та батька) є безповоротним процесом, який завдав позивачам невимовних і тривалих душевних страждань, повністю зруйнував сталий життєвий устрій родини та позбавив матір похилого віку (1938 року народження) законного піклування з боку сина.

Позивачі просять стягнути на свою користь кожній по 250 000 гривень моральної шкоди. Визначаючи остаточний розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини та правові орієнтири Верховного Суду щодо дотримання принципу правової визначеності та послідовності в аналогічних спорах, а також вимоги розумності і справедливості, та приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивачів по 50 000 гривень кожній.

Ураховуючи вищевикладене, а саме обов`язок АТ «Українська залізниця» відшкодувати шкоду незалежно від наявності вини, доведений факт грубої необережності самого потерпілого ОСОБА_4 (знаходження на залізничних коліях у стані сильного алкогольного сп`яніння в 2,66‰), принципи розумності, виваженості та справедливості, а також практику розгляду подібних справ, суд доходить висновку про необхідність пропорційного зменшення розміру відшкодування та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь кожної із позивачок по 50 000 гривень.

Посилання представника відповідача на постанову ВС від 11.08.2026 по справі 624/456/23 є не релевантною з огляду на те, що у наведеній справі обставини справи є не подібними зі справою, що розглядається. Так, за постановою ВС від 11.08.2026 по справі 624/456/23 шкода була завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки і правові норми застосовувались з огляду на ці обставини.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, оскільки предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Враховуючи, що позовні вимоги, які мають майновий характер, задоволено частково на суму 50 000,00 грн (що становить 10% від заявленої ціни позову), судовий збір за подання позову у 2026 році у розмірі 5 000,00 грн (1% від ціни позову) відповідно до положень частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 500 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1168, 1187, 1193 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податків й зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податків й зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) судовий збір у дохід держави в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2026 року.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 )

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , адреса листування: АДРЕСА_2 )

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження 03680 м.Київ, вул.Єжи Гедройця,б.5)

Суддя С.П. Масло