Decision № 140854880, 22.10.2026, Kaniv City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 697/538/26

Провадження № 2/697/592/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Деревенського І.І.., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр»), в особі представника Омельяненка Романа Руслановича, через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №27.09.2024-100000574 від 27.09.2024 у розмірі 8633,17 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 3780 грн. заборгованість за процентами; 353,17грн. комісія пов`язана з наданням кредиту; 1500 грн. - неустойка, а також судовий збір у розмірі 2662,40грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 27.09.2024 укладено кредитний договір №27.09.2024-100000574. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит в розмірі 3000,00 грн. строком на 140 днів.

Позивач свої зобов`язання з договором виконав, натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 8633,17 грн, що складається з: 3000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3780,00 грн.- заборгованості по процентах; 353,17 грн. заборгованість по комісії; 1500,00 грн. заборгованість по неустойці.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 8633,17 грн та понесені судові витрати.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття до розгляду та відкриття провадження відповідачу був наданий строк у 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

03.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дементьєва Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить поновити строк на подання відзиву, відмовити у задоволенні позову в частині нарахування надмірних відсотків та неустойки. Просить відстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців та в подальшому розстрочити виконання рішення на шість місяців з дня закінчення відстрочки, шляхом покладення на відповідача обов`язку сплати коштів щомісяця останнього числа рівними платежами.

09.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Чехун Ю.В. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також представник позивача зазначила, що відповідачем не спростовано неправомірне нарахування ні відсотків, ні комісії, ні пені. Кредитний договір було укладено після 24.01.2024, а тому позивач має право на нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит з прострочення виконання зобов`язань.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 27.09.2024 було укладено Кредитний договір №27.09.2024-100000574, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), паспорту споживчого кредиту та Заявки, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора.

Згідно умов договору сума кредиту 3000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 13.02.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 600,00 грн. Неустойка 30,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику - 5168-74XX-XXXX-5649.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн підтверджено Пропозицією про укладення кредитного договору, відповіддю про прийняття пропозиції, повідомленням про перерахунок відповідачу грошових коштів.

Згідно Розрахунку заборгованості за кредитним договором №27.09.2024-100000574 від 27.09.2024 у відповідача перед позивачем станом на 27.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 8633,17 грн, що складається з: 3000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3780,00 грн.- заборгованості по процентах; 353,17 грн. заборгованість по комісії; 1500,00 грн. заборгованість по неустойці.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Згідно ст.ст.1054, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать про те, що позикодавець свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній не здійснював погашення заборгованості.

Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по неустойці, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України "Про споживче кредитування" в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення неустойки за кредитними договорами укладеними після 24.01.2024 є безпідставними, з огляду на наступне.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, від 12.02.2025 № 758/5318/23, згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки заборгованість по неустойці нараховано у період дії в Україні воєнного стану, відповідно позичальник звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1500,00 грн. неустойки задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту у сумі 353,17 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Виходячи зі змісту ст. 1054 ЦК України та принципів справедливості, добросовісності й розумності (ст. 3 ЦК України), надання кредиту є обов`язком кредитодавця за договором і не є окремою послугою, що замовляється та підлягає додатковій оплаті позичальником. На позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати комісію за дії, які кредитор вчиняє на власну користь. Умови договору щодо встановлення комісії є нікчемними, а отже нарахована комісія в розмірі 353,17 грн. стягненню не підлягає (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15).

Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами, які досліджені судом, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6780,00 грн., що складається з: 3000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3780,00 грн.- заборгованості по процентах;

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00074425 від 04.03.2026 (а.с.1).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) та має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.12.2021.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме на 78,53%.

Оскільки в даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати частину сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2090,78 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо клопотання представника відповідача про відстрочку та розстрочу виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

На підтвердження заявленого клопотання, стороною відповідача надано суду копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1); копію пенсійного посвідчення; копію довідки МСЕК; судове рішення від 12.02.2026 про стягнення з відповідача боргу за іншими кредитними договорами; довідки форми ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України.

Суд вважає, що відповідачем доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Проте, враховуючи розмір заявлених вимог та суми, задоволеної до стягнення, беручи до уваги майновий стан відповідача, а також майнові інтереси стягувача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду та можливість розстрочити судове рішення на строк три місяці зі щомісячними платежами по 2260 грн., що не буде порушувати принцип пропорційності, майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви зазначено, що докази понесення судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5-ти днів після хвалення судового рішення.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, позивачу / представнику позивача необхідно подати докази щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 267, 273, 274, 279, 352, 354, 355,435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.09.2024-100000574 від 27.09.2024 у розмірі 6780,00 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2090,78 грн. (дві тисячі дев`яносто гривень 78 копійок) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дементьєва Тараса Михайловича про розстрочення виконання судового рішення - задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.10.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариста з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6780,00 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок) терміном на три місяці з дати набрання законної сили цим рішенням рівними платежами, тобто по 2260,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 00 коп.).

Позивачу/представнику позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат пов`язаних з правничою допомогою.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2026.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий І . І . Деревенський