Court ruling № 140829062, 19.10.2026, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"19" жовтня 2026 р. Cправа № 902/335/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О., за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-33/35/26 від 24.09.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 року у справі № 902/335/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600

до Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради, 24000, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, місто Могилів-Подільський, вул. Полтавська, будинок 89/2, ідентифікаційний код юридичної особи 01982591

про стягнення 848 914,68 гривень

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/335/26 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" у розмірі 848 914,68 гривень, з яких: 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

16.06.2026 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/335/26, яким позов задоволено частково, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 01982591) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, 14 419,21 гривень пені, 71 865,46 гривень 15 % річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат та 10 186,98 гривень cудових витрат зі сплати судового збору, у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 33 644,83 гривень пені та 167 686,08 гривень 15 % річних відмовлено.

16.09.2026 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради від 02.07.26р. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року у справі №902/335/26 залишено без змін.

24.09.2026 до суду (під час перебування матеріалів справи № 902/335/26 у суді апеляційної інстанції) від відповідача Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради надійшла заява № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-33/35/26 від 24.09.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 року у справі № 902/335/26 на 12 місяців рівними частинами з дня ухвалення рішення.

Ухвалою від 25.09.2026 судом призначено заяву Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-33/35/26 від 24.09.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 року у справі № 902/335/26 до розгляду у судовому засіданні 13.10.2026 року о 14:00 год.

12.10.2026 на виконання судового рішення у справі № 902/335/26 Господарським судом Вінницької області видано відповідний наказ.

У судовому засіданні 13.10.2026 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду заяви Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-33/35/26 від 24.09.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 року у справі № 902/335/26 до 14:00 год. 19.10.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.10.2026 від представника позивача надійшла заява № б/н від 19.10.2026 (вх. № 01-30/10673/26) про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

На визначену судом дату у судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені завчасно та належним чином ухвалою від 14.10.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа (ухвали від 14.10.2026) до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на належне повідомлення позивача та відповідача про судове засідання у справі та зважаючи, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду поданої заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про розгляд цієї заяви за відсутності представників сторін.

За результатами судового засідання 19.10.2026 з огляду на відсутність сторін, судом долучено вступну та резолютивну частини ухвали до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі розстрочення виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Комунальне некомерційне підприємство "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради у поданій до суду заяві просить суд розстрочити виконання рішення суду рівними частинами протягом 12 місяців з дня прийняття рішення.

На обгрунування заяви про розстрочення виконання рішення суду заявник посилається на обставини даного спору, дію воєнного стану на всій території України, та на те, що заявник є комунальною бюджетною установою.

Дослідивши зазначені відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, і щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд зауважує, що доказів наявності виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду (звітності, відомостей щодо поточного стану наявності/відсутності грошових коштів на рахунках боржника, тощо) заявником суду не надано.

Положеннями статті 617 ЦК України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та відповідно не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

У зв`язку з цим твердження відповідача про наявність обставин, що утруднюють виконання судового рішення та, що відповідач є бюджетною установою, що є підставою для розстрочення виконання рішення суду судом відхиляються.

Також необхідно зазначити, що посилання відповідача на його скрутний фінансовий стан не може бути безумовною підставою для надання розстрочення/відстрочення виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/1, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Суд зауважує, що обставини, якими відповідач мотивує наявність підстав для розстрочення/відстрочення виконання рішення суду, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Відтак заявником не надано доказів існування наявності виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду у цій справі.

Судом також враховано, що доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду з урахуванням пропозиції про строк розстрочення рішення суду відповідачем суду не надано.

Заяву про розстрочення виконання рішення суду відповідач також мотивував обставиною запровадження в Україні воєнного стану, що ускладнює виконання судового рішення боржником.

Надаючи оцінку наведеним доводам, судом враховано, що спір виник з вини відповідача та окрім загального посилання на обставину введення на території України воєнного стану, заявником не надано належних та допустимих доказів, що введення воєнного стану є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

Судом враховано, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання.

Водночас, у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.

Суд зауважує, що в умовах введення воєнного стану сторони по справі перебувають в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача, у зв`язку з цим доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необгрунтовані.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду належними доказами наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для розстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради № б/н від 23.09.2026 (вх. № 01-33/35/26 від 24.09.2026) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 року у справі № 902/335/26 - відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали суду надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повну ухвалу складено 22.10.2026 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.: 1 - до справи;

2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.