Decision № 140828089, 07.10.2026, Kobeliaky District Court of Poltava Oblast

532/2097/26

2/532/1425/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «Факторинг Партнерс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір № 3866514 шляхом заповнення на сайті заяви про надання (отримання) кредиту з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Проте відповідач не виконала своїх зобов`язань з повернення грошових коштів, унаслідок чого в неї утворилася заборгованість у розмірі 14680,31 гривень, з яких: 4564,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8666,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1450,00 гривень - заборгованість за комісіями.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/24, відповідно до умов якого, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3866514 від 30.12.2021 року.

Таким чином, представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3866514 від 30.12.2021 року в розмірі 14680,31 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 липня 2026 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.66-67).

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. прохала проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її присутності. Позов визнає повністю. Крім того, прохала стягнути з неї 50 відсотків судового збору та зменшити витрати на правову допомогу, оскільки вони є завищеними, не відповідають критеріям розумності та співмірності, з огляду на те, що справа є малозначною.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом установлено, що 30.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви на кредит укладено кредитний договір № 3866514 (а.с.21-25,42).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений в п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній в п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 1.2, 2.1 Договору).

Кредит надається загальним строком на 15 днів з 30.12.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14.01.2022 року (п. 1.3-1.4 Договору).

Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована (п. 1.7 Договору).

Проценти за користування кредитом становлять 2250,00 гривень, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пп. 1.5.2 п. 1.5 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Комісія за надання кредиту складає 1450,00 гривень, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1 п. 1.5 Договору).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 Договору).

Укладення Товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, в зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору).

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Також до кредитного договору № 3866514 від 30.12.2021 року додано Графік платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору, Паспорт споживчого кредиту (а.с.40-41).

Судом установлено, що кредитний договір № 3866514 від 30.12.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F42289 (а.с.21,48).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір № 3866514 від 30.12.2021 року не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір електронним підписом, ОСОБА_1 засвідчила, що вона погодилася на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в кредитному договорі № 3866514 від 30.12.2021 року. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору були вільними.

Тому договір про споживчий кредит № 3866514 від 30.12.2021 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кошти в розмірі 5000,00 гривень, які були перераховані АТ КБ «ПриватБанк» на карту № НОМЕР_1 (а.с.49).

ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за спірним кредитним договором, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» (а.с.50).

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Однак відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання в повному обсязі, в зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 14680,31 гривень, з яких: 4564,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8666,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1450,00 гривень - заборгованість за комісіями (а.с.7,50).

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/24 (а.с.8-10,13).

На виконання умов договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 року, ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Факторинг Партнерс» підписали Акти приймання-передачі Реєстру боржників, у тому числі в електронному вигляді (а.с.14-15).

Відповідно до Реєстру боржників, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3866514 від 30.12.2021 року в розмірі 14680,31 гривень, з яких: 4564,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8666,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1450,00 гривень - заборгованість за комісіями (а.с.16-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного вище та враховуючи, що відповідачем отримано кредит, але в порядку та на умовах договору повністю не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3866514 від 30.12.2021 року в розмірі 14680,31 гривень, з яких: 4564,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8666,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1450,00 гривень - заборгованість за комісіями.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

Враховуючи визнання ОСОБА_1 позову до початку розгляду справи по суті, позивачу з державного бюджету необхідно повернути 50 відсотків сплаченого судового збору, а інші 50 відсотків - стягнути з відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, заявку № 976 на надання юридичної допомоги від 01.06.2026 року, витяг з акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року (а.с.32-34,36-39).

З даних документів вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило АО «Лігал Ассістанс» 9000,00 гривень на професійну правничу допомогу, з яких: 3000,00 гривень - надання усної консультації (2 год. х 1500,00 грн.), 6000,00 гривень - складання позовної заяви про стягнення боргу (2 год. х 3000,00 грн.).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зі змісту частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) реальність (встановлення їхньої дійсності); 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти стягнення з неї понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень з підстав, викладених у заяві.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень є завищеними, не відповідають критерію розумності, не є співрозмірними зі складністю виконаної роботи.

Надання усної консультації, складання позовної заяви по своїй суті є однією дією - підготовка та написання позову, а тому для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної роботи, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до 3000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 3866514 від 30.12.2021 року в розмірі 14680,31 гривень, з яких: 4564,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8666,31 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1450,00 гривень - заборгованість за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 50 відсотків судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Повернути ТОВ «Факторинг Партнерс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 1331,20 гривень, сплачених згідно платіжної інструкції № 0677850155 від 28.07.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521; реквізити для зарахування грошових коштів: IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код МФО 300528.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя