Decision № 140826401, 14.10.2026, Shevchenkivskyi District Court of Chernivtsi City

Справа № 727/10887/25

Провадження № 2/727/3678/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Яреми Л.В.

за участю секретаря Богданюк Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

за участю сторін:

представника відповідача - адвоката Паламарчук О.А.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 грудня 2020 року між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 2399507, згідно з умовами якого відповідач отримав 9 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, перерахувавши кредитні кошти на його платіжну картку, однак відповідач зі свого боку у встановлений договором строк кредит не повернув, комісію та проценти не сплатив.

11 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №64-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, і за кредитним договором № 2399507 від 05.12.2020, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 43110 грн, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №64-МЛ від 11.03.2021, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 32 400,00 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 1 710,00 грн.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість, за кредитним договором № 2399507 від 05.12.2020 року, в сумі: 43 110,00 грн та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 вересня 2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 серпня 2026 року скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2025 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача - адвокат Паламарчук О.А. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, в частині тіла кредиту 9000,00 грн та процентів за користування кредитом 5 400,00 грн. Вважає, що нарахування ТОВ «Мілоан» процентів за користування кредитними коштами за період з 05.01.2021 по 05.03.2021 в загальній сумі 27 000,00 грн суперечить вимогам ст. ст. 1049-1050 ЦК України, а право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування. Заперечувала проти стягнення комісії, вважає такі умови договору несправедливими. Просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн, оскільки справа є типовою, незначної складності, щодо неї існує стала судова практика, а заявлена сума є неспівмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілован» укладений кредитний договір №2399507 в електронному вигляді та підписаний одноразовим ідентифікатором L47590.

Згідно умов договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у 9 000,00 грн строком на 30 днів, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за його користування, комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених договором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 16110,00 грн. (п. 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту: 1 710,00 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору - цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 5 400,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит складено графік розрахунків за договором про споживчий кредит, загальна вартість кредиту 9 000,00 грн.

05 грудня 2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9 000,00 грн. згідно договору № 2399507, що підтверджується платіжним дорученням №34737873 від 05 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.2.6. кредитного договору, Позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди Позичальника.

11 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №64-МЛ, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які зазначені у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №64-МЛ, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2399507 у загальному розмірі 43 110,00 грн .

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Представник відповідача факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 9000,00 грн та неповернення кредиту не заперечує.

Відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі 32 400,00 грн, нараховані за період з 05.12.2020 по 05.03.2021 в загальній сумі, з яких 5 400,00 грн - за 30 днів строку кредитування та 27 000,00 грн - за 60 днів після спливу строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно; після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, а тому кредитор має право вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.

Як вбачається з умов кредитного договору № 2399507 від 05.12.2020 року, сторони погодили, що кредитні кошти надаються відповідачу в сумі 9 000,00 грн на строк 30 днів до 05.01.2021 зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 5 400 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісія) становить 16 110,00 грн.

Вказане підтверджується графіком розрахунків, який є додатком до договору, який є невід`ємною частиною договору. Аналогічні відомості містить анкета-заява на кредит № 2399507 від 05.12.2020, у якій сума до повернення визначена в розмірі 16 110,00 грн, а дата повернення кредиту - 04.01.2021. Будь-яких угод про продовження строку кредитування (пролонгацію) матеріали справи не містять.

Отже, після 04.01.2021 право первісного кредитора нараховувати проценти за користування кредитом на підставі ст. 1048 ЦК України припинилося, а заявлені позивачем 27 000,00 грн, нараховані за період з 05.01.2021 по 05.03.2021, не є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд також враховує, що п. 2.2.3 кредитного договору, на який фактично спирається нарахування процентів після 04.01.2021, одночасно іменує такі нарахування процентами за користування кредитом та надає позикодавцю право на власний розсуд визначати їх правову природу - як процентів за користування кредитом або як процентів, передбачених ст. 625 ЦК України. Така умова суперечить положенням пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.2 договору та графіку розрахунків, якими строк кредитування, кінцеву дату сплати процентів та їх фіксований розмір визначено однозначно, а тому допускає кілька варіантів тлумачення щодо підстав і розміру процентів, які має сплатити позичальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, як тлумачення умов договору, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору під час вирішення спору суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про таке тлумачення. У цій справі Верховний Суд, витлумачивши на користь споживача нечіткі умови договору, дійшов висновку, що стягненню підлягають проценти в розмірі, погодженому сторонами в додатку до договору на весь строк кредитування.

Відповідач уклав кредитний договір як фізична особа для задоволення власних потреб, тобто є споживачем фінансової послуги. З огляду на наведене, тлумачачи умови кредитного договору на користь споживача, суд виходить з того, що сторони погодили обов`язок відповідача сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 5400,00 грн за строк кредитування з 05.12.2020 по 04.01.2021, що відповідає умовам п. 1.5.2 договору, Графіку розрахунків та анкеті-заяві. При цьому суд не здійснює зміни умов договору чи зменшення розміру процентів з мотивів несправедливості договірних умов, а визначає обсяг зобов`язання відповідача відповідно до змісту договору та вимог закону.

Позивач у межах цієї справи заявив вимогу про стягнення саме процентів за користування кредитом, а не процентів річних чи інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог, тому підстави для оцінки заявлених сум як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання відсутні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5 400,00 грн, а у стягненні процентів у розмірі 27000,00 грн, нарахованих після спливу строку кредитування, слід відмовити.

Судом встановлено, що пунктом 1.5.1 кредитного договору № 2399507 від 05.12.2020 передбачена комісія за надання кредиту: 1 710,00 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.

Вказана комісія за надання кредиту передбачена як умовами договору, так і графіком платежів, які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії. Доказів її сплати матеріали справи не містять.

Отже, вимога про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1710,00 грн підлягає до задоволення.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2399507 від 05.12.2020 року в сумі 16110,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 5 400,00 грн та заборгованості за комісією за надання кредиту 1710,00 грн.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 16709 від 23.07.2025 року.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково на загальну суму 16 110,00 грн, що становить 37,36 % від ціни позову, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 905,20 грн (2422,40 грн * (16 110,00 грн / 43 110,00 грн.)).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору № 0107 про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», відповідно до п. 2.3. якого вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає: 8000 грн. без ПДВ, акт наданих послуг правової допомоги № Д/872 та детальний опис наданих послуг: усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання заяви до суду, відповідно до яких, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн (а.с.25-27).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує, категорію складності справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), заявлене представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 205, 207, 512, 516, 517, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2399507 від 05.12.2020 у розмірі 16 110,00 ( шістнадцять тисяч сто десять) грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 5 400,00 грн. та заборгованості за комісією за надання кредиту 1710,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 905,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», місце знаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ярема Л.В.