Decision № 140814901, 21.10.2026, Derhachi District Court of Kharkiv Oblast

справа № 619/4889/26

провадження № 2/619/2693/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №39-1-866-2-22-Г від 03.02.2022 у загальному розмірі 165000 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 200 гривень.

Позивач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом в порядку підсудності, визначеної рішенням Вищої ради правосуддя України № 399/0/15-23 від 20 квітня 2023 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області», яким територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області визначено Дергачівському районному суду Харківської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 03.02.2022 року між АТ «МЕГАБАНК» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г, за умовами якого банком надано кредит у розмірі 165000 гривень, на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

Позичальник свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконав.

Право вимоги за цим договором до позивача було послідовно відступлено: від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (договір № GL1N426240 від 03.09.2024), а у подальшому від останнього - до позивача (договір № 1/12 від 27.12.2024).

На день звернення до суду заборгованість відповідача складає у загальному розмірі 433 650,16 гривень, з яких: 165000 гривень - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) (у тому числі прострочена); 120 810,16 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (у тому числі прострочена); 147840 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (у тому числі прострочена).

Позивач вказує, що розмір заборгованості Боржника/Відповідача підтверджується довідкою- розрахунком заборгованості/розрахунком заборгованості від 03.09.2024 року та виписками по особових рахунках позичальника.

При цьому, позивачем зазначено, що сам кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г від 03.02.2022, у матеріалах кредитної справи попереднього кредитора відсутній, внаслідок чого позивач не має можливості довести умови договору щодо сплати процентів та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи пояснення позивача щодо відсутності можливості доведення умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 165000 гривень.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлявся про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, що направлявся рекомендованим листом з повідомленням за адресою його місця реєстрації, відзиву на позов, будь яких письмових заперечень або клопотань щодо розгляду справи не надавав (а.с. 22-23).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За твердженням позивача, 03.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г, за яким позичальнику надано кошти у сумі 165 000 гривень.

До позовної заяви позивачем до суду надано:

- довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором від 03.09.2024, згідно з якою загальна сума заборгованості становить 433 650,16 гривень;

- копії виписок за особовими рахунками відповідача;

- копії договорів про відступлення права вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 та № 1/12 від 27.12.2024 з додатками;

- копії платіжних інструкцій;

- копію вимоги, надіслану ОСОБА_1 про погашення заборгованості.

Кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г від 03.02.2022 до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зауважує, що кредитний договір є первинним доказом, який посвідчує як факт укладення правочину, так і його істотні умови: суму кредиту, строк повернення, порядок сплати процентів, а також відповідальність сторін.

У випадках, коли за факт кредитних правовідносин посилаються лише на рух коштів за банківським рахунком, юридична кваліфікація такого руху (кредит, позика, інша підстава зарахування) залишається недоведеною, а разом із тим - недоведеними залишаються умови, на яких такі кошти надано, і строк їх повернення.

Судом встановлено, що кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г від 03.02.2022, його копія чи інший документ, що посвідчує укладення такого договору та його зміст, до матеріалів справи не надано.

Позивачем визнано, що договір відсутній навіть у матеріалах кредитної справи попереднього кредитора, а тому позивач обмежив позовні вимоги сумою тіла кредиту.

Проте й таке обмеження не знімає обов`язку довести сам факт укладення кредитного договору та умови, на яких надано кошти, оскільки без такого договору неможливо встановити: чи були кошти зараховані на рахунок відповідача саме як кредит; на якій правовій підставі; строк повернення коштів; розмір відсотків, порядок відповідальності, чи настав строк вимоги за кредитом.

Щодо поданих позивачем доказів суд вважає за необхідне зазначити таке.

Довідка-розрахунок заборгованості від 03.09.2024 сама по собі не є первинним документом, що посвідчує факт надання кредиту чи рух коштів.

Послідовною є правова позиція Верховного Суду (постанова від 09.08.2023 у справі № 266/4900/21), згідно з якою розрахунок заборгованості є лише результатом арифметичних дій щодо сукупності відомостей, що містяться в інших документах, і не може бути доказом сам по собі; суди зобов`язані перевіряти зазначений розрахунок первинними документами.

Більше того, довідка-розрахунок сформована самим стягувачем на підставі відомостей, що зберігаються в його обліковій системі, і не може замінювати відповідні первинні документи.

Банківські виписки за особовими рахунками відповідача, на які посилається позивач, посвідчують рух коштів по відповідному рахунку та зарахування на нього 165 000 гривень.

Суд наголошує, що банківська виписка є документом первинного бухгалтерського обліку, який є доказом факту операції, а не її правової підстави, фіксує виключно факт руху коштів (транзакцію), а не правову підставу їх належності. Наявність у призначенні платежу посилання на реквізити кредитного договору за відсутності самого договору не є безумовним доказом укладення такого правочину на узгоджених сторонами умовах

Сама по собі вказівка у виписці на кредитний договір, за відсутності тексту самого договору та визнання позивачем факту його відсутності, не може бути підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки факт існування договірних зобов`язань не доведено належними та допустимими доказами.

Висновки Верховного Суду про те, що банківські виписки можуть бути належними доказами заборгованості за кредитним договором, застосовні за умови, коли сам факт виникнення кредитних правовідносин установлений іншими доказами, насамперед кредитним договором.

Відсутність оригіналу кредитного договору сама по собі не є безумовною підставою для відмови в позові.

За відсутності оригіналу договору позивач має довести факт існування зобов`язання іншими письмовими доказами (анкета - заява, паспорт споживчого кредиту, меморіальні ордери, тощо).

Доказом видачі кредиту є виписки руху коштів по рахунку, меморіальні ордери чи платіжні інструкції, оформлені відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто, надати докази реального зарахування грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законодавство встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів, відсутність таких документів означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює стягнення будь-яких коштів, тобто у даному випадку тіла кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити обов`язкові реквізити (назву документа, дату складання, посади і підписи осіб, відповідальних за здійснення операції).

У постанові ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 145/1546/16-ц зазначено «Розрахунок заборгованості та виписка з банківського рахунку самі по собі не є беззаперечними та достатніми доказами розміру заборгованості, якщо вони містять внутрішні суперечності, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами (платіжними дорученнями, меморіальними ордерами, заявами на видачу готівки, квитанціями про внесення коштів) або якщо позичальник обгрунтовано заперечує проти правильності таких нарахувань.

Позивачем надано виписку з особового рахунку за період з 03.02.2022 по 02.12.2022, яка за певних обставин може бути доказом видачі коштів.

З виписки вбачається, що 03.02.2022 на рахунок відповідача зараховано 165 00 грн. згідно кредитного договору № 39-1-866-2-22-г від 03.02.2022 ОСОБА_1 .

Однак виписка містить певні розбіжності із заявленими позовними вимогами.

Позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту у сумі рівній сумі видачі кредиту, тобто 165 000 грн.

Між тим з виписки вбачається, що ОСОБА_1 проводив певні виплати і станом на 02.12.2022 заборгованість за тілом кредиту становить 147 424 грн. 95 коп.

Отже, доказів для стягнення 165 000 грн. позивачем не надано і за таких обставин підстав для стягнення цієї суми не вбачається.

Договори про відступлення права вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 та № 1/12 від 27.12.2024 посвідчують зміну кредитора в зобов`язанні.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, правонаступник набуває права вимоги у тому обсязі, у якому воно існувало у первісного кредитора; сам по собі правочин про відступлення права вимоги не засвідчує ані факту укладення кредитного договору, ані його умов, а тому не може замінювати відповідний первинний доказ.

Додатки № 1 до договорів відступлення права вимоги (реєстри боржників) містять лише відомості про відповідача як боржника та номер кредитного договору, однак не містять умов цього договору.

Вимога про погашення заборгованості є одностороннім документом позивача і не є доказом укладення кредитного договору чи умов зобов`язання.

Відсутність первинного документа, що посвідчує кредитний договір, перешкоджає встановленню юридично значущих обставин саме в частині, необхідній для задоволення позову.

Окрім цього, суд звертає увагу, що окрім самого тексту договору, виходячи з вимог ЗУ «Про споживче кредитування», Постанов Правління Національного банку України та стандартної банківської практики, укладення та виконання кредитного зобов`язання обов`язково супроводжується підписанням та оформленням низки інших первинних документів, які у матеріалах справи також відсутні, а саме: заява-анкета (або паспорт споживчого кредиту): відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», банк зобов`язаний ознайомити споживача з умовами кредитування у письмовій формі під розписку. Підпис відповідача на таких документах є підтвердженням його волевиявлення та згоди з умовами кредитування. Договір про відкриття поточного/карткового рахунку: кредитні кошти не можуть бути надані «у повітря».

Для їх зарахування банк мав відкрити рахунок, що підтверджується відповідним договором або заявою на відкриття рахунку, підписаною Відповідачем.

Касові або розрахункові документи (заява на видачу готівки, меморіальний ордер): відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-яка господарська операція (зокрема видача кредиту) має підтверджуватися первинними документами.

Сама по собі внутрішня виписка з ІТС позикодавця не є первинним документом, що підтверджує отримання коштів саме Відповідачем.

Відсутність кредитного договору, а також будь-яких інших підписаних відповідачем документів (анкет, заяв, паспортів кредиту), унеможливлює встановлення факту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору (суми, строку, відсоткової ставки) та свідчить про те, що правовідносини між сторонами не виникли.

У сукупності подані позивачем докази не створюють повного та обґрунтованого переконання суду в тому, що між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено саме кредитний договір № 39-1-866-2-22-Г від 03.02.2022 на умовах, які б зобов`язували відповідача повернути 165 000 гривень, саме як кредитні кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 200 гривень, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 514, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, електронна адреса: court_fc_evrocredit@ukr.net (має зареєстрований кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков