Decision № 140813752, 21.10.2026, Dubrovytsia District Court of Rivne Oblast

Справа №572/471/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

21 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 2111624339212 від 26.04.2021 у розмірі 43719,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2111624339212, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Граничний строк кредитування становив 1 рік. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши 26.04.2021 на платіжну картку позичальника 5900,00 грн, однак відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив.

01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором факторингу № 1-12 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором, а 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/2023 відступило це право вимоги ТОВ «Коллект Центр».

За розрахунком позивача загальна заборгованість за договором становить 109788,38 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 103888,38 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Проценти після відступлення права вимоги позивачу, пеня, штрафи, комісії, інфляційні втрати та 3% річних не нараховувалися. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43719,00 грн, з яких: 5900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37819,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, проте у позовній заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (код ЄДРПОУ 38839217) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2111624339212 «Стандартний», складовими та невід`ємними частинами якого є заява-анкета (додаток № 1), графік платежів (додаток № 2), паспорт споживчого кредиту (додаток № 3) та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Служба миттєвого кредитування».

Згідно з п. 1.1 договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. За п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік.

За п. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування у такому розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64 %; в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, - ще на 1,38 %; г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, - ще на 2,65 %; д) тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з графіком платежів кредит у сумі 5900,00 грн надається 26.04.2021 та підлягає поверненню 11.05.2021 разом із процентами у сумі 1888,00 грн, тобто всього 7788,00 грн. У паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначено як «16 днів».

Договір укладено в електронній формі. Заяву-анкету та договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «H2», а збоку товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором «2111624339212Z».

У заяві-анкеті та договорі містяться персональні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 : його РНОКПП, дата народження, дані паспорта, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти та номер платіжної картки НОМЕР_1 , на яку перерахувано кредитні кошти.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Згідно зі ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З урахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 29.12.2025, згідно з яким 26.04.2021 на виконання договору № 2111624339212 здійснено переказ грошових коштів у сумі 5900 грн на платіжну картку MasterCard № НОМЕР_1 , емітовану банком monobank. Номер цієї картки збігається з номером картки, вказаним відповідачем у заяві-анкеті.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачу 5900,00 грн кредитних коштів. Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту чи сплати процентів матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12. Оплату за цим договором підтверджено платіжним дорученням № 307600018 від 03.12.2021. Згідно з актом приймання-передавання Реєстру боржників від 03.12.2021 та витягом із Реєстру боржників (додаток № 3 до договору факторингу) до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2111624339212 у загальній сумі 43719,00 грн, з яких 5900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 37819,00 грн - заборгованість за процентами.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» (до 31.08.2022 - ТОВ «Сільвер Інвестмент», перейменоване рішенням єдиного учасника № 31/08-22) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Розрахунки за цим договором підтверджено актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023. Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023 та витягом із Реєстру боржників (додаток № 3 до договору № 10-01/2023) до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2111624339212 у загальній сумі 109788,38 грн, з яких 5900,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 103888,38 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Витяги з реєстрів боржників містять індивідуальні відомості щодо ОСОБА_1 , його РНОКПП, номера кредитного договору, суми виданого кредиту, суми основного боргу, процентів та загальної суми вимоги та засвідчені підписами і печатками сторін відповідних договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за договором № 2111624339212 від 26.04.2021 та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач не повернув отриманий кредит, тому вимога позивача про стягнення 5900,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, згідно з яким зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими у межах строку кредитування, а позичальник не повинен сплачувати нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України за період після закінчення строку кредитування.

Заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 37819,00 грн відповідає сумі процентів, зафіксованій первісним кредитором на дату першого відступлення права вимоги, та нарахована за період з 26.04.2021 по 30.11.2021, тобто у межах граничного строку кредитування, визначеного п. 1.9 договору.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі первісно погоджених умов кредитування та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків у зв`язку з невиконанням первісно погоджених умов повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами кредитодавців щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг, на що звернуто увагу у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011.

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, штрафу, пені чи річних відсотків, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір відповідних платежів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки враховані Верховним Судом і в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

При цьому суд враховує конкретні умови саме спірного договору.

Первісно погоджений строк користування кредитом становив 16 днів (п. 1.3 договору), що узгоджується із графіком платежів, згідно з яким кредит мав бути повернутий 11.05.2021, та з паспортом споживчого кредиту, у якому строк кредитування визначено як «16 днів».

За умови виконання позичальником зобов`язання у цей строк процентна ставка становила 2 % за кожний день користування кредитом (118,00 грн на день), а загальна сума процентів за графіком платежів - 1888,00 грн.

Водночас подальше збільшення процентної ставки безпосередньо пов`язане з недотриманням позичальником первісно погодженого строку та порядку повернення кредиту.

Так, уже з першого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту - з 12.05.2021 ставка збільшується на 1,64 % - до 3,64 % на день (214,76 грн на день), з 15-го дня прострочення з 26.05.2021 - ще на 1,38 %, до 5,02 % на день (296,18 грн на день), а з 30-го дня прострочення (з 10.06.2021) - ще на 2,65 %, до 7,67 % на день (452,53 грн на день).

Отже, підвищення розміру процентної ставки безпосередньо поставлене договором у залежність не від звичайного користування кредитними коштами у первісно погоджений строк, а від факту невиконання позичальником зобов`язання у визначений строк.

При цьому первісний кредитодавець у період із 26 квітня 2021 року по 30 листопада 2021 року (219 днів) нарахував відповідачу 88077,56 грн процентів при фактично отриманій сумі кредиту 5900,00 грн, унаслідок чого загальний борг досяг 93977,56 грн. 30 листопада 2021 року первісний кредитодавець зменшив обліковану заборгованість на 50258,56 грн, і на дату першого відступлення загальний борг становив 43719,00 грн, з яких 37819,00 грн - проценти.

Після набуття права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» продовжило нарахування процентів за ставкою 7,67 % на день та лише за 146 днів (з 01 грудня 2021 року по 25 квітня 2022 року), додатково нарахувало 66069,38 грн, унаслідок чого загальна сума процентів досягла 103888,38 грн, а загальна заборгованість - 109788,38 грн.

Тобто розмір облікованих кредиторами процентів у сумі 103888,38 грн більш ніж у сімнадцять разів перевищив суму фактично отриманого відповідачем кредиту у розмірі 5900,00 грн.

Навіть після самостійного зменшення позивачем суми процентів, заявленої до стягнення, з 103888,38 грн до 37819,00 грн заявлена сума процентів більш ніж у шість разів перевищує суму отриманого кредиту та більш ніж у двадцять разів суму процентів (1888,00 грн), передбачену графіком платежів за первісно погоджений строк користування кредитом.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. У спірному договорі така нечіткість полягає, зокрема, у тому, що паспорт споживчого кредиту та графік платежів визначають строк кредитування у 16 днів, тоді як п. 1.9 договору та заява-анкета містять граничний строк у один рік.

За таких обставин застосування підвищеної процентної ставки не є виключно платою за користування кредитом, а фактично пов`язане з порушенням позичальником первісних строків та умов кредитування, що свідчить про її компенсаційний (санкційний) характер незалежно від назви, використаної сторонами у договорі.

Суд враховує, що сторони вправі самостійно визначати умови договору, у тому числі розмір процентної ставки, однак свобода договору не є абсолютною та не може використовуватися для встановлення для споживача такого фінансового навантаження, яке внаслідок прострочення у багато разів перевищує розмір фактично отриманих ним коштів. Самостійне зменшення позивачем облікованої суми процентів із 103888,38 грн до 37819,00 грн такої неспівмірності не усуває, оскільки заявлений до стягнення розмір процентів більш ніж у шість разів перевищує суму отриманого відповідачем кредиту та створює для споживача несправедливо непомірний фінансовий тягар.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та тіла кредиту, що не є справедливим, та з урахуванням положень пункту 5 частини третьої, частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд приходить до висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 2950,00 грн, що становить 50 % від суми отриманого кредиту.

Такий підхід забезпечує розумний баланс між правом кредитора на отримання плати за надані у користування кошти та необхідністю захисту споживача від покладення на нього непропорційного фінансового тягаря внаслідок застосування підвищеної процентної ставки, безпосередньо пов`язаної з невиконанням первісно погодженого строку повернення кредиту.

Отже, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за договором № 2111624339212 від 26 квітня 2021 року у загальному розмірі 8850,00 грн, яка складається з: 5900,00 грн - заборгованості за основним зобов`язанням та 2950,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти заявлених позивачем процентів у розмірі 34869,00 грн слід відмовити.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений з АО «Лігал Ассістанс», тарифи на послуги, заявку на надання юридичної допомоги № 2274 від 01.12.2025 та витяг із акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025. Згідно з цими документами послуги складалися з усної консультації з вивченням документів (2 години за 2000,00 грн, всього 4000,00 грн) та складання позовної заяви (4 години за 3000,00 грн, всього 12000,00 грн).

Беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, є типовою, не становила значної складності, а представник позивача у судових засіданнях участі не брав, суд доходить висновку, що обґрунтованим, справедливим та співмірним із обсягом виконаної роботи є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0604930102 від 29 січня 2026 року. У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 538,95 грн (2662,40 грн ? 8850,00 / 43719,00).

На підставі викладеного та керуючись ст. 42 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 3, 6, 11, 15, 205, 207, 509, 512514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 7681, 89, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 2111624339212 від 26.04.2021 у розмірі 8850,00 грн (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн (п`ять тисяч дев`ятсот гривень), заборгованість за процентами за користування кредитом - 2950,00 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати на сплату судового збору у розмірі 538,95 грн (п`ятсот тридцять вісім гривень 95 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор