Decision № 140802882, 21.10.2026, Khmelnytskyi District Administrative Court

Справа № 560/6636/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.01.2026 №222030036482 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 №222030036482 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.01.1994 по 18.03.2000, період підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010 та призначити пенсію за віком з 02.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило Головне управління ПФУ в Чернігівській області та Головне управління ПФУ в Житомирській області. Так, рішеннями №222030036482 від 07.01.2026 та №222030036482 від 03.04.2026 відповідачі відмовили позивачу в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає дії відповідачів протиправними. Просить позов задовольнити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило щодо задоволення даного позову. Зазначило, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності та прийняте правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Вказало, що окремі періоди роботи в колгоспі не можуть бути зараховані через неналежне оформлення трудової книжки колгоспника та відсутність уточнюючої довідки, а окремі періоди здійснення підприємницької діяльності - через відсутність відомостей про систему оподаткування та сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб. З огляду на це представниця відповідача зазначила, що підтверджений страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 24.04.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що 02.01.2026 та 27.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявами про призначення пенсії за віком.

Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.01.2026 №222030036482 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 №222030036482 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не має достатнього страхового стажу, а саме понад 33 роки.

До страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи в колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум на кількість вироблених виходів у колгоспі (з 01.01.1999 страховий стаж зараховано відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

- періоди підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, 01.01.2010 по 31.01.2010, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивача складає 26 років 2 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Вважаючи, що дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії за віком є незаконними, протиправними та такими, що прийнятті з порушенням норм пенсійного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Отже, відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж - 33 роки.

З рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.01.2026 №222030036482 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 №222030036482 вбачається, що страховий стаж заявника складає 26 років 02 місяці 22 дні. При цьому, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи у колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000, оскільки відсутні дати документів на підставі яких внесені дані про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі у громадському господарстві.

Суд зазначає, що статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 році, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Порядок №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Порядку №310).

Згідно з пунктом 6 Порядку №310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також необхідно відмітити про встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Порядку №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Таким чином, саме відомостями трудової книжки колгоспника підтверджується трудова участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).

Згідно трудової книжки колгоспника від 23.01.1994 серія НОМЕР_1 , запис 1 (сторінка 2-3) ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу «Победа» наказ №1 від 15.02.1994, запис 2 - 18.03.2000 позивача було звільнено з роботи за власним бажанням, наказ №2 від 18.03.2000.

Також в трудовій книжці на сторінці 18-19 містяться записи, що мінімальна виробка трудоднів становить: в 1994 році - 160 днів, а вироблено - 203 днів, в 1995 році - 240 днів, а вироблено - 169 днів; в 1996 році - 140 днів, а вироблено - 257 днів, в 1997 році - 240 днів, а вироблено - 228 днів; в 1998 році - 240 днів, а вироблено - 264 днів; в 1999 році - 240 днів, а вироблено - 264 днів; в 2000 році - 45 днів, а вироблено - 55 днів.

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.

У трудовій книжці позивача міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані позивачем дні, що в повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Разом з тим суд зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000 слугувала відсутність довідки про встановлені та вироблені мінімуми трудової участі у громадському господарстві.

З цього приводу суд наголошує, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.

Як вже зазначав суд, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Отже, трудова книжка колгоспника, видана на ім`я позивача, містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують роботу позивача в колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000, про які містяться записи у трудовій книжці колгоспника від 23.01.1994 серія НОМЕР_1 .

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010, то суд зазначає таке.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV доповнено пунктом 3-1, яким передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, законодавчо були змінені умови щодо зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності зі застосуванням спрощеної системи оподаткування.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З огляду на це, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом, спірними у цій справі є періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010.

Підставою для їх незарахування відповідач визначив відсутність інформації про систему оподаткування та сплату страхових внесків.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано лист Головного управління ДПС у Луганській області від 12.03.2026, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 на податковому обліку як фізичної особи-підприємця з 01.03.2017 по 15.05.2019.

Крім того, зазначено про те, що у зв`язку збройною агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією території Луганської області, ГУ ДПС втрачено контроль над адміністративними будівлями та майном територіальних органів.

Разом з тим, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також підтверджується державна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця з 22.06.2004.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010 та періоди роботи у колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували факт сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у зазначені періоди. Також відповідачем не надано документів, які б свідчили про відсутність у позивача статусу суб`єкта підприємницької діяльності у відповідний час, про повернення сплачених внесків, неврахування таких платежів органами Пенсійного фонду або про належність поданих квитанцій іншій особі.

При цьому суд наголошує, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

За таких обставин суд вважає, що періоди ведення підприємницької діяльності, та роботи в колгоспі підтверджені належними доказами та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.01.2026 №222030036482 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 №222030036482 про вiдмову у призначенні пeнciї за віком не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктами владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.

В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправними рішеннями відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні суду.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.01.2026 №222030036482 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.04.2026 №222030036482 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 18.01.1994 по 18.03.2000 та періоди підприємницької діяльності з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.06.2009 по 30.06.2009, з 01.08.2009 по 31.08.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.01.2026 та від 27.03.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до них документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003 , код ЄДРПОУ - 13559341) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 , код ЄДРПОУ - 21390940)

Головуючий суддя В.В. Матущак