Decision № 140799607, 07.10.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/23307/25зал судових засідань №3

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представника позивача Вовк І.І.,

представника відповідача Миська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс ЖОРЖ про зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256659, адреса: м.Львів, вул.Валова, 20 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЖОРЖ код ЄДРПОУ 13829378, адреса: 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 1, у якій просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ГК ЖОРЖ (ЄДРПОУ 26256659) виконати умови охоронного договору від 24.05.2007 № 54, а саме, щодо приведення вказаної пам`ятки готелю Жорж на пл. Міцкевича, 1 у м. Львові до належного стану шляхом проведення реставрації всіх фасадів будівлі у порядку, визначеному чинним законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з охоронним договором від 24.05.2007 №54 відповідач взяв на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури 1901, готелю «Жорж» на пл. Міцкевича, 1 (загальною площею 6646, 6 кв.м.). Отже, підписуючи договір, ТзОВ «Жорж» погодилося, що розпорядження Управління (Офісу охорони культурної спадщини) є обов`язковими для користувача (власника), а також із необхідністю виконання зобов`язань, визначених договором. Користувач (власник), згідно з договором, зобов`язується утримувати пам`ятку (частину пам`ятки) в належному санітарному, протипожежному і технічному стані (п.5.4 договору). Утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці (п.5.5 договору). Своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки ( її частини) і роботи по впорядкуванню території пам`ятки. Виконати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п.6 згаданого договору, а у випадку необхідності - у терміни, визначені окремим розпорядженням «Управління» (п.5.10 договору).

Позивач зазначає, що згідно з актом технічного стану пам`ятки архітектури (додаток до охоронного договору № 54 від 24.05.2007), на момент укладення охоронного договору загальний стан пам`ятки був задовільним. Водночас, зовнішнє декоративне оздоблення (облицювання, пофарбування, різні прикраси, ліпнина, скульптура, карнизи, колони, пілястри, живопис на фасадах) мало стан від задовільного до незадовільного; стан пофарбування фасаду - частково незадовільний.

З огляду на ситуацію, яка виникла із фасадом будівлі готелю Жорж, враховуючи умови підписаного охоронного договору (п. 5.10.), Офісом охорони культурної спадщини 22.07.2025 видано розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану, яке відповідач не виконує.

Не дотримуючись вимог охоронного договору, не здійснюючи заходів щодо утримання пам`ятки в належному стані, будівлю пам`ятки архітектури місцевого значення на пл.Міцкевича, 1, станом на сьогодні доведено до незадовільного стану, що підтверджується актом візуального обстеження від 26.08.2025.

12.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у позові відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що Акт візуального обстеження від 26.08.2025 складений юрисконсультом, яка не має спеціальної технічної освіти чи кваліфікації для того, аби робити висновки про стан будівлі. Проведення обстеження об`єкта або пошкодженого об`єкта забезпечується відповідним власником або управителем, уповноваженим органом шляхом залучення фахівців, що мають відповідну кваліфікацію, а саме: відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та мають кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з обстеження у будівництві об`єктів класу наслідків (відповідальності), що визначені кваліфікаційними вимогами (далі - виконавці), або шляхом залучення підприємств, установ та організацій, у складі яких є такі виконавці. Інформація про виконавців, що можуть залучатися до проведення обстеження об`єктів із відповідним класом наслідків (відповідальності), міститься в Реєстрі будівельної діяльності, що є компонентом Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. У Реєстрі будівельної діяльності не вдалось знайти відомості про таку (чи яку-небудь іншу) атестацію Ірини Левицької (юрисконсульта), яка складала акт візуального обстеження. На думку, відповідача очевидно, такі питання апріорі не можуть вирішувати юристи. Тетяна Балукова, видаючи Розпорядження, керувалась таким же актом, відсутні відомості про те, чи здійснювала вона особисто візуальне обстеження об`єкта. Відомості на сайті ЛМР про те, що ОСОБА_1 є архітектором - не підтверджується Реєстром будівельної діяльності.

Жоден з висновків вказаних осіб не ґрунтується на нормах права, ДБН, ДСТУ, оцінка виконана довільно, свавільно, упереджено, необ`єктивно та необґрунтовано, у зв`язку з чим критерії частини другої статті 2 КАС України не дотримано.

01.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначено, що можливість проведення експертизи об`єкта культурної спадщини як звичайного об`єкта будівництва суперечить законодавству у сфері охорони культурної спадщини. Додатково зазначено, що висновком експерта від 31.10.2025 встановлено «часткове виконання реставраційно-відновлювальних робіт холу, сходової клітки декоративних елементів фасаду, дверей та вікон, які на даний час не виконані в повному обсязі та призупинені у зв`язку з форс-мажорними обставинами». Вказане додатково підтверджує численні порушення відповідачем Закону України «Про охорону культурної спадщини». Адже, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних (ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Доказів проведення науково-дослідних робіт та отримання дозвільних документів на реставрацію готелю «Жорж» (пл. Міцкевича, 1 у м. Львові) відповідач не надав.

Також зазначено, що згідно з посадовою інструкцією головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини, до посадових обов`язків останнього належить: здійснення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня; підготовка проектів наказів організаційно-розпорядчого характеру, проектів листів, інших документів, які стосуються діяльності управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини та офісу охорони культурної спадщини; проведення візуального обстеження (у т.ч. фотофіксації) об`єкта культурно спадщини та формування висновку про його стан; - участь у проведенні (здійсненні) періодичного моніторингу об`єктів культурної спадщини м. Львова та ін. Такі повноваження у повному обсязі відповідають Закону України «Про охорону культурної спадщини» та наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (розділ ХІІ).

Акцентує увагу суду на тому, що метою обстеження пам`яток є запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання об`єкта культурної спадщини, його території та зон охорони пам`яток в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Окрім того, відповідність пам`ятки, яка обстежувалась, нормам ДБН, не викликає сумнівів. Проте, стан будівлі готелю, як пам`ятки, не відповідає вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

03.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких зазначив, що законодавець при врегулюванні спеціального порядку відновлення та реставрації об`єктів культурної спадщини прямо відсилає до нормативного регулювання, встановленого для обстеження об`єктів будівництва. Це свідчить про те, що статус об`єкта культурної спадщини не виключає застосування до нього загальних будівельних процедур щодо встановлення його технічного стану, а навпаки передбачає їх застосування, як необхідну складову процесу забезпечення його збереження. Отже, нормативне регулювання виходить із подвійної природи такого об`єкта: з одного боку, це пам`ятка культурної спадщини, щодо якої діють спеціальні вимоги законодавства про охорону культурної спадщини, а з іншого будівля (споруда), технічний стан якої може і повинен встановлюватися із застосуванням передбачених законодавством будівельних норм. Саме тому висновок експерта від 31.10.2025 року у справі складено в межах будівельно-технічної експертизи відповідно до Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Об`єктом дослідження експерта в частині визначення технічного стану та аварійності є нерухоме майно як будівля (споруда) та її конструктивні елементи. Застосування експертом ДСТУ 9273:2024, який регулює обстеження будинків, будівель і споруд для визначення їх технічного стану, відповідає предмету проведеного дослідження.

Для підтвердження виконання Проекту «Реставрація з переплануванням існуючого готелю "Жорж" з відновленням дверних прорізів на місці існуючих віконних отворів (реставраційно-відновлювальні роботи холу, сходової клітки, декоративних елементів фасаду, дверей та вікон) у м. Львові на вул.А.Міцкевича, 1» відповідач долучив відповідні докази про проведення реставраційних та ремонтних робіт фасаду готелю та його внутрішньої частини, зокрема в 2012 р., 2017-2018 р., 2022 р. Такі докази, на його думку, повністю спростовують твердження позивача про, нібито, не проведення жодних ремонтних робіт в приміщені готелю.

Також зазначив, що ні посадова інструкція, ні інші нормативні документи не визначають порядок проведення обстеження юристом міської ради на предмет встановлення аварійності та критеріїв за якими така особа має визначати чи є будівля аварійною. Тобто, юрист позивача без будь - яких знать у сфері будівництва, проведення експертиз, виключно виходячи з свого внутрішнього переконання (чи волі керівництва) вирішував питання аварійності пам`ятки архітектури місцевого значення, що апріорі не може бути достатнім і законним способом заміни проведення передбаченого законодавством експертного дослідження стану будівлі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у позові повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 01.12.2025 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 18.12.2025 суд у клопотанні представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовив повністю.

Ухвалою від 05.01.2026 суд прийняв до спільного розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс «ЖОРЖ» до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування акту у справі за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс «ЖОРЖ» про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 22.04.2026 суд у клопотанні представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовив повністю.

Ухвалою від 22.04.2026 суд зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс ЖОРЖ до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування акту залишив без розгляду.

Ухвалою від 22.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Відповідно до Рішення Львівського облвиконкому від 26.02.1980 № 130 готель «ЖОРЖ» взято на державний облік та визначено категорію пам`ятки місцевого значення. У 2007 на вказану пам`ятку місцевого значення розроблено паспорт та облікову картку (замовник ТзоВ «Готельний комплекс «ЖОРЖ», розробник Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «УКРЗАХІДПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ»).

24.05.2007 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та ТзОВ «Готельний комплекс «ЖОРЖ» уклало охоронний договір №54 на пам`ятку культурної спадщини: готель «Жорж», 1901, пл. Міцкевича, 1, охоронний № 185 М, загальною площею 6446,6 кв.м.

Згідно з актом технічного стану пам`ятки архітектури (додаток до охоронного договору № 54 від 24.05.2007) на момент укладення охоронного договору загальний стан пам`ятки був задовільним. Водночас, зовнішнє декоративне оздоблення (облицювання, пофарбування, різні прикраси, ліпнина, скульптура, карнизи, колони, пілястри, живопис на фасадах) мало стан від задовільного до незадовільного (наприклад, барельєф Св. Георгія); стан пофарбування фасаду частково незадовільний.

17.06.2025 на Гарячу лінію фейсбук надійшло звернення, з якого вбачалося, що декоративна ліпнина будинку на пл. Міцкевича, 1 (просп. Шевченка, 2) частково зруйнована, фасадні елементи мають значні ушкодження.

У зв`язку з цим, позивач скерував директору ТзОВ ГК «ЖОРЖ» 18.06.2025 листа про необхідність вжиття заходів щодо приведення вказаної пам`ятки до належного стану шляхом проведення реставрації всіх фасадів будівлі та переукладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини чи її частини до 19.07.2025.

24.06.2025 листом № 2-12795-0004 ТзОВ «ЖОРЖ» повідомило Офіс охорони культурної спадщини, що за найближчої можливості буде проведено позачерговий огляд стану фасадів будівлі готелю. В рамках вказаного заходу, як зазначає ТзОВ ГК «ЖОРЖ», буде здійснено оцінку технічного стану елементів фасаду та вжито відповідних заходів для його належного утримання і недопущення аварійних ситуацій. Зокрема, йдеться про збереження архітектурно-естетичного вигляду будівлі, а також забезпечення безпеки пішоходів, мешканців та гостей міста.

З огляду на ситуацію, яка виникла із фасадом будівлі готелю «Жорж», враховуючи умови підписаного охоронного договору (п. 5.10.), Офісом охорони культурної спадщини 22.07.2025 видано розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану.

Згідно з Актом візуального обстеження від 26.08.2025 встановлено, що пам`ятка культурної спадщини є в незадовільному стані. Не виконано розпорядження від 22.07.2025 щодо зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану, а саме: не проведено реставрацію всіх фасадів будівлі готелю у термін до 25.08.2025.

Вважаючи, що відповідач не виконує обов`язки щодо проведення реставраційних робіт фасадів будівлі готелю, який є пам`яткою культурної спадщини, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (надалі за текстом - Закон №1805-III) у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 23 згаданого Закону усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог згаданого Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини» (надалі за текстом - Постанова №1768), охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

В охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

В охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1 Постанови, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) повинен забезпечити дотримання вимог пожежної, санітарної, екологічної безпеки, режиму використання пам`яток та пов`язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей.

У разі коли власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) вважає за необхідне провести будь-які роботи, пов`язані з консервацією, реабілітацією, реставрацією, музеєфікацією, пристосуванням, ремонтом пам`ятки, проведенням інших пам`ятко-охоронних заходів, він повинен подати відповідному органу охорони культурної спадщини науково-проектну документацію на розгляд.

Роботи можуть проводитися лише за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

До власника (користувача) пам`ятки або уповноваженого ним органу (особи), який порушує законодавство та не виконує умови охоронного договору, відповідний орган охорони культурної спадщини застосовує санкції, передбачені законодавством. У разі порушення власником (користувачем) щойно виявленого об`єкта культурної спадщини вимог законодавства та невиконання умов охоронного договору власника (користувача) може бути притягнуто до відповідальності у випадках, визначених законодавством (пункти 8-10 Постанови №1768).

Уклавши охоронний договір відповідач погодився, що розпорядження позивача є обов`язковими для нього, а також із необхідністю виконання зобов`язань, визначених договором. Відповідач згідно з охоронним договором зобов`язується: утримувати пам`ятку (частину пам`ятки) в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у приміщенні пам`ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів. (п. 5.4 договору); утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці. Не робити ніяких прибудов до пам`ятки, не переробляти її як ззовні, так і в середин. А також, не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального письмового дозволу «Управління» (п. 5.5 договору); своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки ( її частини) і роботи по впорядкуванню території пам`ятки. Виконати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені пунктом 6 згаданого договору, а у випадку необхідності- в терміни, визначені окремим розпорядженням «Управління» (п.5.10 договору).

Суд зазначає, що охоронний договір за своєю правовою природою є адміністративним договором. Адміністративний договір як акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону №1805-III.

Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону №1805-III, випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.

Отже, на відповідача покладений безумовний обов`язок забезпечити виконання умов охоронного договору щодо утримання пам`ятки культурної спадщини у належному стані.

Суд з`ясував, що згідно з Актом візуального обстеження від 26.08.2025 пам`ятка культурної спадщини є в незадовільному стані. Не виконано розпорядження від 22.07.2025 щодо зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану, а саме: не проведено реставрацію всіх фасадів будівлі готелю у термін до 25.08.2025.

З таких підстав, суд констатує, що відповідач не виконав умови охоронного договору від 24.05.2007 № 54, а саме: щодо приведення зазначеної пам`ятки готелю Жорж на пл.Міцкевича, 1 у м. Львові до належного стану шляхом проведення реставрації усіх фасадів будівлі у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд відхиляє як належний та допустимий доказ, поданий представником відповідача висновок експерта по результатах проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням ТзОВ «Готельний комплекс «Жорж» від 31.10.2025 №67/25, з таких підстав.

Згідно з Інструкцією про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 об`єктом дослідження експерта при здійсненні будівельно-технічної експертизи, в частині визначення аварійності, є нерухоме майно в цілому - будівля, споруда.

Крім цього, сфера застосування ДСТУ 9273:2024, яким керувався експерт під час проведення експертизи, охоплює обстеження будинків, будівель, споруд (далі - об`єктів) для визначення та оцінювання їхнього технічного стану.

Разом з тим, у жодному із використаних нормативно-правових актів не йдеться про можливість проведення експертизи пам`ятки культурної спадщини, оскільки відносини щодо таких пам`яток регулюються Законом №1805-III. Зазначений Закон визначає, що об`єкти культурної спадщини охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згаданий закон, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері охорони культурної спадщини, не передбачає можливості проведення експертизи пам`яток культурної спадщини. Разом з тим, такий Закон визначає можливість проведення досліджень пам`яток культурної спадщини, що включає науково-пошукову, науково-практичну діяльність, спрямовану на одержання нової інформації про об`єкти культурної спадщини, історичні населені місця, традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку (стаття 1 Закону №1805-III).

Суд враховує, що у висновку експерта від 31.10.2025 встановлено «часткове виконання реставраційно-відновлювальних робіт холу, сходової клітки декоративних елементів фасаду, дверей та вікон, які на даний час не виконані в повному обсязі та призупинені у зв`язку з форс-мажорними обставинами». Такі висновки лише додатково підтверджують висновки позивача про невиконання відповідачем вимог охоронного договору. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Стаття 26 Закону №1805-IIІ визначає, що розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Проте, відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів проведення науково-дослідних робіт та отримання дозвільних документів на реставрацію готелю «Жорж» (пл. Міцкевича, 1 у м.Львові).

Суд не може залишити поза увагою і висновок, зроблений експертом, згідно з яким наявний технічний стан оздоблення, конструктивних та декоративних елементів фасаду будівлі готелю, не підпадає під визначення аварійний, категорія « 4» і не є аварійним.

Суд у вимірі спірних правовідносин зазначає, що предметом спору є не визначення стану аварійності будівлі, а виконання відповідачем охоронного договору в частині проведення реставраційних робіт фасаду будівлі.

Відповідач зазначає, що ним отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ11412108282, виданий Інспекцією державноархітектурно-будівельного контролю у Львівській області та здійснено реставраційно-відновлювальні роботи приміщення готелю «Жорж» на підставі Проекту «Реставрація з переплануванням існуючого готелю "Жорж" з відновленням дверних прорізів на місці існуючих віконних отворів (реставраційно-відновлювальні роботи холу, сходової клітки, декоративних елементів фасаду, дверей та вікон) у м. Львові на вул.А.Міцкевича, 1», виготовленого ЛКП «Місторемпроект» та погодженого Львівською міською санепідемстанцією, Галицьким РВ ГУ МНС України у Львівській області, Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, Управлінням архітектури Львівської міської ради. Виконання вказаного проєкту, на думку відповідача, підтверджується належним та достатніми доказами про проведення реставраційних та ремонтних робіт фасаду готелю та його внутрішньої частини, зокрема, у 2012 році, 2017-2018 роках, у 2022 році.

Суд такі докази оцінює критично, бо відповідно до пункту 5.11 охоронного договору відповідач мав право проводити, зокрема, реставраційні роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом позивача, а згідно з пунктом 6 згаданого договору відповідач проводить ремонтно-реставраційні роботи на підставі реставраційного завдання.

Проте, відповідач не надав суду доказів проведення ремонтно- реставраційних робіт за наявності письмового дозволу позивача та реставраційного завдання на їх проведення.

Щодо аргументів відповідача про некомпетентність особи, яка склала акт візуального обстеження від 26.08.2025, суд зазначає таке.

Як визначає стаття 9 Закону №1805-III право безумовного доступу до об`єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.

Власник об`єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов`язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов`язків до об`єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Стаття 3 згаданого Закону визначає, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Офіс є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим керуючому справами виконавчого комітету.

Офіс у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови, іншими нормами законодавства України (рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2025 № 52 «Про затвердження Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради та його структури»).

Працівники офісу є посадовими особами місцевого самоврядування, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими актами законодавства України (п. 6.3. вказаного рішення).

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Повноваження посадових осіб органів місцевого самоврядування закріплені у посадових інструкціях відповідно до абзацу 7 статті 6 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та наказу Національного агентства України з питань державної служби від 18.07.2022 № 58-22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи з посадовими інструкціями посадових осіб місцевого самоврядування».

Так, згідно з посадовою інструкцією головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини, до посадових обов`язків останнього належить:

-здійснення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня;

- підготовка проектів наказів організаційно-розпорядчого характеру, проектів листів, інших документів, які стосуються діяльності управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини та офісу охорони культурної спадщини;

- проведення візуального обстеження (у т.ч. - фотофіксації) об`єкта культурно спадщини та формування висновку про його стан;

- участь у проведенні (здійсненні) періодичного моніторингу об`єктів культурної спадщини м. Львова та ін.

Суд з`ясував, що такі повноваження у повній мірі відповідають Закону №1805-III та наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (розділ ХІІ).

При цьому, згадані норми законодавства не ставлять будь-яких вимог щодо кваліфікації відповідної посадової особи для проведення візуального обстеження пам`ятки культурної спадщини.

З таких підстав суд вважає, що посадова особа, яка склала згаданий акт візуального огляду, мала для цього достатній обсяг повноважень та належну кваліфікацію.

Суд відхиляє аргументи відповідача ро те, що обстеження пам`яток має здійснюватися згідно з Порядком проведення обстеження, прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257.

Згаданий Порядок визначає механізм проведення обстеження прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку об`єктів будівництва з метою оцінки їх відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним Законом України Про будівельні норми, та вжиття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки під час експлуатації об`єктів протягом усього періоду їх існування.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (розділ ХІІ) моніторинг нерухомих об`єктів культурної спадщини здійснюється з метою запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання об`єкта культурної спадщини, його території та зон охорони пам`яток в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Отже, дія згаданого Порядку не поширюється на об`єкти, що обстежуються з іншою метою, у тому числі для судової будівельно-технічної експертизи, здійснення заходів державного нагляду (контролю), проведення науково-дослідними організаціями дослідницьких обстежень для отримання наукових даних, а також на обстеження об`єктів оборонного і спеціального призначення та об`єктів, на які поширюється дія Закону України Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку.

Звідси випливає висновок, що мета обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів встановлення відповідності основним вимогам до будівель і споруд, а мета обстеження пам`яток полягає у запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання об`єкта культурної спадщини, його території та зон охорони пам`яток в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

З`ясовані судом обставини та докази, подані сторонами на їх обґрунтування, свідчать про те, що позивач належним чином з`ясував факт невиконання відповідачем умов охоронного договору у частині непроведення реставрації усіх фасадів будівлі, а тому існують достатні правові підстави для зобов`язання відповідача виконати згадані умови договору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс ЖОРЖ про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Готельний комплекс ЖОРЖ виконати умови охоронного договору від 24.05.2007 № 54, а саме: щодо приведення зазначеної пам`ятки готелю Жорж на пл. Міцкевича, 1 у м. Львові до належного стану шляхом проведення реставрації усіх фасадів будівлі у порядку, визначеному чинним законодавством.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 19 жовтня 2026 року.

Суддя Гулик Андрій Григорович