Decision № 140799330, 21.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року справа №320/28628/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Стефанця Василя Михайловича в інтересах держави (адреса вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 ЄДРПОУ 03530483) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (адреса Україна, 03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 13 ЄДРПОУ 34620942), треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (адреса вул. Івана Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018 ЄДРПОУ 38555228), Акціонерне товариство «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766); Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945); Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 34623901) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Стефанець Василь Михайлович, в інтересах держави звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом, у якому просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо непроведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 загальною площею 200,5 м2 місткістю 150 осіб, яка розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.

-Зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вчинити дії щодо державної реєстрації права державної власності на нерухоме майно - захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 площею 200,5 м2 місткістю 150 осіб, яка розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 13, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 постановлено залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що на території міста Івано-Франківська за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, розташована споруда цивільного захисту захисна споруда (протирадіаційне укриття) з обліковим номером 32067. Відомості про зазначену захисну споруду містяться у Переліку захисних споруд цивільного захисту, опублікованому на офіційному сайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації. За результатами вивчення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що Акціонерному товариству «Укртелеком» на праві власності належить нежитлова будівля телефонно-телеграфна станція загальною площею 5903,5 мІ, розташована за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано 19 вересня 2016 року, індексний номер 31453837, номер відомостей про речове право 16458904. Водночас захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 32067 площею 200,5 мІ, розташована за тією самою адресою, є вбудованою частиною нежитлової будівлі, яка перебуває у власності Акціонерного товариства «Укртелеком». При цьому речові права Акціонерного товариства «Укртелеком» на зазначену захисну споруду як на окремий об`єкт цивільних прав не реєструвалися, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомості про власника захисної споруди № 32067 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Згідно з обліковою карткою та паспортом захисної споруди цивільного захисту, зазначена споруда була прийнята в експлуатацію у 1969 році. Позивач посилається також на інформацію Фонду державного майна України від 21 січня 2025 року № 10-33-1709, відповідно до якої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі», було встановлено завдання щодо розмежування функцій управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі, між Фондом державного майна України та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. На виконання зазначеного розпорядження публічним акціонерним товариством «Укртелеком» за результатами інвентаризації станом на 30 вересня 2011 року було виготовлено перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу товариства, але перебуває на його балансі. У цьому переліку, серед інших об`єктів, міститься інформація про захисну споруду з інвентарним номером БУД 24007, розташовану за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ. Територіальною комісією по Івано-Франківській області, утвореною відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 18 жовтня 2011 року № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі», зі змінами, встановлювалася та перевірялася наявність державного майна, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі. За результатами роботи зазначеної комісії видано спільний наказ від 28 грудня 2015 року № 2011/827, відповідно до якого до сфери управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, зокрема, віднесено споруду з інвентарним номером БУД 24007, розташовану за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ. Зазначене підтверджується інформацією Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 11 лютого 2025 року № 18/02-1328/2025, наданою на запит обласної прокуратури. Згідно з цією інформацією у Переліку державного майна, яке відноситься до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, значиться споруда з інвентарним номером БУД 24007 за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, балансоутримувачем якої є Івано-Франківська філія публічного акціонерного товариства «Укртелеком». Позивач також посилається на положення частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», відповідно до яких приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, а також об`єкти права власності Українського народу та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, а також майно закладів охорони здоров`я системи екстреної медичної допомоги. Таким чином, на думку позивача, незважаючи на наявність підстав, з 2011 року право державної власності на нерухоме майно захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 площею 200,5 мІ, розташовану за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, не зареєстровано.

27.06.2025 Адміністрація державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України подала до суду письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 902 на Фонд державного майна України покладено обов`язок забезпечити внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомостей про державне майно. На виконання зазначеного розпорядження наказом Фонду державного майна України та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28 грудня 2015 року № 2011/827 до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України віднесено нерухоме майно «Споруда», інвентарний номер БУД24007, розташоване за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, яке обліковується на балансі Івано-Франківської філії Акціонерного товариства «Укртелеком». Зазначене державне майно внесено Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Відповідні відомості, які підтверджують належність майна до державної власності та його віднесення до сфери управління відповідача, неодноразово надавалися Івано-Франківській обласній прокуратурі. Відповідач звертає увагу, що наказом від 28 грудня 2015 року № 2011/827 зазначене державне майно визначено саме як «Споруда», інвентарний номер БУД24007, без будь-якої вказівки на те, що воно є захисною спорудою. Так само в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності це майно обліковується як «Споруда» без додаткових ознак. Відповідач зазначає, що наведені обставини були відомі прокурору, що підтверджується листами Івано-Франківської обласної прокуратури від 31 січня 2025 року № 15-122ВИХ-25 та від 11 квітня 2025 року № 15-339ВИХ-25. При цьому під час опрацювання повторного листа від 11 квітня 2025 року прокурором було встановлено, що зазначена споруда не перебуває у приватній власності Акціонерного товариства «Укртелеком». Листом від 1 травня 2025 року № 18/02-4351/2025 відповідач повідомив прокурора, що державна реєстрація права власності держави Україна на споруду № 32067 за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, не здійснювалася у зв`язку з ненаданням балансоутримувачем Акціонерним товариством «Укртелеком» необхідних документів для проведення такої реєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому Акціонерне товариство «Укртелеком» як балансоутримувач споруди не зверталося до відповідача як органу, до сфери управління якого віднесено це державне майно, з вимогами чи пропозиціями щодо відшкодування витрат на його утримання та збереження. Відповідач також посилається на пункт 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138, відповідно до якого утримання об`єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Крім того, відповідач зазначає, що ще листом від 11 лютого 2025 року № 18/02-1328/2025 на адресу Івано-Франківської обласної прокуратури було надано витяг з наказу від 28 грудня 2015 року № 2011/827 та відомості про державне майно станом на 1 січня 2025 року, якими підтверджується належність споруди до державної власності та її віднесення до сфери управління відповідача. Отже, на думку відповідача, прокурору було надано повну інформацію щодо належності споруди з інвентарним номером БУД24007 до державної власності та її віднесення до сфери управління відповідача. Щодо відсутності правового обґрунтування та підстав подання позову відповідач зазначає, що відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори між суб`єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також на випадки, коли право суб`єкта владних повноважень на звернення до суду прямо передбачене законом. Відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, оскільки такий спір фактично є спором держави із самою собою. Винятком є компетенційний спір спір між суб`єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління. Водночас, на думку відповідача, спір між прокурором та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України не є компетенційним, оскільки прокурор не реалізує щодо відповідача публічно-владних управлінських функцій, а предметом спору фактично є питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що прокурор фактично звернувся до суду за захистом прав та інтересів самої Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України як органу, уповноваженого на управління відповідним державним майном. При цьому відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо їх не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень або за відсутності такого органу. На переконання відповідача, у цій справі відсутні передбачені законом підстави для звернення прокурора до суду, оскільки орган, уповноважений здійснювати відповідні функції щодо державного майна, існує, а спір не стосується реалізації компетенції між суб`єктами владних повноважень. Відповідач також вказує, що вирішення такого спору адміністративним судом не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, оскільки фактично зводитиметься до вирішення державою в особі суду спору між її органами. З огляду на викладене відповідач вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.07.2025 скеровано письмову відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що відповідно до підпункту 85 пункту 4 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 411, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в межах визначених законом повноважень здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління. Віднесення захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 32067 площею 200,5 м2 за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, до об`єктів державної власності не звільняє відповідача від обов`язку здійснити державну реєстрацію права власності на неї у встановленому законом порядку. Доводи відповідача про ненадання балансоутримувачем необхідних для державної реєстрації документів є необґрунтованими. Відповідач не заперечує наявності такого обов`язку, однак належних і допустимих доказів вжиття заходів для отримання правовстановлюючих документів, у тому числі від балансоутримувача Акціонерного товариства «Укртелеком», суду не надано. За твердженням позивача, такі заходи відповідачем не вживалися ні до, ні після звернення прокуратури, що і стало підставою для подання позову. Невиконання відповідачем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності порушує встановлений порядок використання та обліку державного майна і може призвести до його втрати, протиправної приватизації, поділу, передачі у власність, проведення будівельних робіт без погодження, а також неможливості відшкодування збитків у разі пошкодження майна. Це створює ризики зловживань щодо зазначеного нерухомого майна. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22, у якій зазначено, що прийняття рішень щодо оформлення речових прав на нерухоме майно є обов`язком відповідного органу. Крім того, відповідачем не вжито заходів, передбачених пунктами 16 та 23 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138, щодо укладення з балансоутримувачем договору про утримання та зберігання захисної споруди. Позивач не погоджується з доводами відповідача про неможливість розгляду цього спору адміністративним судом як спору між державними органами. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, на який покладено визначені законом завдання. При цьому відповідно до підпункту 85 пункту 4 Положення № 411 саме Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління. Таким чином, саме відповідач є органом державної влади, зобов`язаним вжити заходів для державної реєстрації права власності держави на захисну споруду цивільного захисту № 32067. Водночас законодавством не визначено органу, уповноваженого звертатися до суду в інтересах держави з вимогою зобов`язати відповідача виконати встановлений законом обов`язок щодо державної реєстрації права власності на це майно у разі його невиконання. За таких обставин позивач вважає, що має підстави для самостійного представництва інтересів держави у цій справі. Позивач також зазначає, що національне законодавство та принципи права не встановлюють заборони на звернення одного державного органу до іншого. У спірних правовідносинах відповідач виступає як юридична особа публічного права, а тому доводи про неможливість судового розгляду спору є безпідставними.

10.07.2025 до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач, ознайомившись із відповіддю на відзив, зазначає, що наведені прокурором пояснення, міркування та аргументи не спростовують доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач повторно зазначає, що питання управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі, врегульовано розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 902-р. Пунктом 3 цього розпорядження на Фонд державного майна України покладено обов`язок забезпечити внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомостей про державне майно. З огляду на те, що саме Фонд державного майна України відповідав за виконання пункту 3 зазначеного розпорядження, відповідач наголошує на необхідності його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на реалізацію його прав та обов`язків щодо державного майна «Споруди», інвентарний номер БУД24007, за адресою: вулиця Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ. Крім того, наказом Фонду державного майна України та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28 грудня 2015 року № 2011/827 до сфери управління відповідача віднесено нерухоме майно «Споруду», інвентарний номер БУД24007, яка перебуває на балансі Івано-Франківської філії акціонерного товариства «Укртелеком». При цьому в зазначеному наказі відсутня будь-яка вказівка на те, що це майно є захисною спорудою. Відповідно, з 2015 року в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності зазначене майно обліковується як «Споруда» без додаткових характеристик. Відповідач звертає увагу, що протягом майже десяти років Івано-Франківська обласна прокуратура не порушувала питання щодо такого обліку. Позивач вказує, що за період з 2015 по 2025 рік будь-яких зазіхань, неправомірних дій чи інших посягань третіх осіб щодо зазначеного майна не встановлено, а відповідальність за його збереження покладена на товариство, на балансі якого воно перебуває. Також відповідач повторно зазначає, що відсутні підстави звернення прокурора із даним позовом до суду.

28.07.2025 третя особа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області подала письмові пояснення.

Третя особа зазначає, що відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 4 лютого 2013 року № 3, у редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 29 березня 2021 року № 167, Головне управління бере участь у заходах щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, у тому числі з використанням спеціального програмного забезпечення, забезпечення разом із місцевими державними адміністраціями контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням та проведення їх інвентаризації. Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту» сховище № 32067 площею 200,5 мІ та місткістю 150 осіб розташоване за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, 13А. За результатами комісійного обстеження зазначеного сховища, проведеного комісією у складі посадових осіб Івано-Франківської та Львівської філій акціонерного товариства «Укртелеком», його визнано обмежено готовим до використання за призначенням. Відповідні відомості зазначені в Акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (сховище) № 32067 від 25 листопада 2025 року, який міститься в інформаційно-комунікаційній системі «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту». Третя особа також повідомляє, що відповідно до частини вісімнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України відповідальність за порушення вимог щодо утримання у готовності до використання за призначенням та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у мирний час та в особливий період несуть власники, користувачі об`єктів та юридичні особи, на балансі яких вони перебувають, відповідно до закону. Щодо витягу або інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно зазначеної захисної споруди третя особа повідомляє, що така інформація у Головному управлінні відсутня.

08.10.2026 Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України подала заперечення на відповідь на відзив, у яких повторно наведено доводи, викладені в запереченнях від 10.07.2025.

У вказаний строк треті особи (Акціонерне товариство «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766); Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945); Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 34623901)) не надали суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа, що свідчить про отримання третіми особами 08.10.2026 року копії ухвали суду про залучення третіх осіб, у її електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від третіх осіб не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

«Споруда», інвентарний № БУД24007, розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 13, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, та перебуває на балансі Акціонерного товариства «Укртелеком».

Відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28 грудня 2015 року № 2011/827 зазначену Споруду, інвентарний № БУД24007, віднесено до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Спірний об`єкт зазначений у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності як «Споруда», інвентарний № БУД24007.

Також судом встановлено, що спірний об`єкт обліковується в інформаційній системі «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту» як захисна споруда цивільного захисту № 32067 площею 200,5 кв. м, місткістю 150 осіб.

Відповідно до Облікової картки захисної споруди цивільного захисту № 32067 (сховище/протирадіаційне укриття ПРУ) судом встановлено, що місцезнаходженням споруди є: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13; у графі щодо належності зазначено: Держава, ПАТ «Укртелеком»; особи, які укриваються, працівники Івано-Франківської філії; місткість 150 осіб; рік введення в експлуатацію 1969; загальна площа 200,5 мІ; загальний об`єм 504 мі; кількість входів 2 (два); кількість аварійних виходів 1 (один); оцінка стану споруди обмежено готово.

Відповідно до Паспорта захисної споруди цивільного захисту (сховища (протирадіаційного укриття)) № 32067, заповненого 21 грудня 2020 року, судом встановлено, що керівником організації, яка експлуатує захисну споруду, зазначено директора Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком» О. А. Галушку, представником підрозділу з питань цивільного захисту начальника УНС МОР та ДПО ЛПР.

Згідно із зазначеним Паспортом місцезнаходження сховища м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13; у графі щодо належності зазначено Івано-Франківську філію ПАТ «Укртелеком»; призначення у мирний час учбовий клас; організація, що експлуатує споруду у мирний час, Івано-Франківська філія ПАТ «Укртелеком»; дата прийняття в експлуатацію 1969 рік; час приведення у готовність 4+12 годин; місткість 150 осіб; загальна площа 200,5 кв. м; розташування вбудоване у будівлю у чотири поверхи; кількість входів два; кількість аварійних виходів один; кількість дверей і ставень: герметичні ставні (ЗГС-70) 2 шт., герметичні двері (ЗГД-70) 2 шт., захисно-герметичні двері (ГД-15) 2 шт.; клас сховища (група укриття) третій клас; наявність вимірювальних приладів: ДП-5Б, ДП-24, ІД-1, ІД-0,2, ДП-64; система опалення центральна, водяна; система енергопостачання від міської енергосистеми; система водопостачання від міської водопровідної мережі; тип каналізації та кількість санітарно-технічних приладів санвузли, 2 шт.; інструмент, інвентар і обладнання сокира, багор, лопата штикова, вогнегасник ВП-5, відро пожежне, ящик для піску.

Відповідно до Витягу з сайту Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Інформація щодо захисних споруд цивільного захисту Івано-Франківського району» судом встановлено, що за порядковим номером 16 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13, обліковується суб`єкт господарювання балансоутримувач ЦТП ІФ філії ПАТ «Укртелеком», форма власності приватна.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 398507165 від 09 жовтня 2024 року, сформованою Хомин Мар`яною Василівною (Івано-Франківська обласна прокуратура), судом встановлено відомості щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335797826101, кадастровий номер 2610100000:05:001:0138, площею 0,157 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації об`єктів і споруд телекомунікацій, за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, земельна ділянка 13.

Згідно з Інформаційною довідкою право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за Територіальною громадою міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 33644700, розмір частки 1/1.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 398507165 від 09 жовтня 2024 року щодо іншого речового права оренди земельної ділянки суд встановив, що орендаря вказано Акціонерне товариство «Укртелеком», код ЄДРПОУ 21560766, та орендодавця Івано-Франківську міську раду Івано-Франківської області. Площа земельної ділянки становить 0,1570 га, дата укладення договору оренди після 2013 року 16 листопада 2022 року, строк оренди 4 роки 9 місяців 24 дні, дата закінчення дії договору 09 вересня 2027 року, з правом пролонгації; нормативна грошова оцінка становить 3 029 426,69 грн.

Щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1030477826101, тип будівлі телефонно-телеграфної станції, за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, будинок 13, згідно з Інформаційною довідкою № 398507165 судом встановлено, що його складовими частинами є телефонно-телеграфна станція, А, загальною площею 5903,5 кв. м, дизельна, Г, загальною площею 190,2 кв. м, ворота, 1, загальною площею 19,1 кв. м.

У Інформаційні довідці № 398507165 вказано, що право власності на цей об`єкт зареєстроване за Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», код ЄДРПОУ 21560766, розмір частки 1/1, на підставі наказу № 155 від 27 грудня 1999 року Державного комітету зв`язку та інформатизації України, Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком», та Акта приймання-передачі нерухомого майна від 25 листопада 2003 року.

Відповідно до документа «Відомості про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації за станом на 01.01.2025» Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, балансоутримувачем державного майна є Акціонерне товариство «Укртелеком», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21560766, місцезнаходження: 01001, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18.

У розділі II зазначених Відомостей, позиція 1.2, щодо об`єктів інфраструктури зв`язку (філія з управління спецоб`єктами зв`язку ПАТ «Укртелеком») за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13, зазначено споруду, код ЄДРПОУ та назва структурного компонента 21560766.10.ГФЛЯХК003, код 1999.9 «Інші будівлі», інвентарний № БУД24007. Зазначено об`єкт із частиною майна 1 та нульовою вартістю на дату інвентаризації.

Відповідно до Акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 32067 від 25 листопада 2024 року, складеного комісією за участю представників Івано-Франківської та Львівської філій Акціонерного товариства «Укртелеком» та директора Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» О. А. Галушки, судом встановлено, що сховище № 32067 розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 13 А, має державну форму власності, перебуває у відомчому підпорядкуванні Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та на балансі його Івано-Франківської філії.

Згідно з Актом сховище є спорудою третього класу, введене в експлуатацію у 1969 році, вбудоване у чотириповерхову будівлю, має загальну площу 200,5 кв. м та місткість 150 осіб, два входи й один аварійний вихід. У сховищі наявні системи вентиляції, водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання та освітлення, засоби пожежогасіння і зв`язку. При цьому зафіксовано відсутність заземлення електроспоживачів та просочування ґрунтових вод.

Актом також зазначено, що сховище не використовується, експлуатація в режимі сховища протягом шести годин не проводилася, наявні документи про комплексну перевірку від 24 лютого 2015 року та технічний паспорт від 28 вересня 2012 року, інвентарна справа № 7185. За результатами оцінки стан сховища № 32067 визначено як обмежено готове до прийняття осіб, що укриваються.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Суд враховує, що у цій справі позивачем є прокурор, який звернувся до суду в порядку представництва інтересів держави відповідно до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Предметом спору є бездіяльність відповідача щодо виконання покладених на нього законом повноважень у сфері управління державним майном, зокрема щодо вжиття заходів для державної реєстрації права власності держави на спірний об`єкт нерухомого майна.

При цьому сторонами не заперечується, що саме відповідач є органом, до сфери управління якого віднесено спірне державне майно. Отже, спір у цій справі не стосується визначення чи розмежування компетенції між суб`єктами владних повноважень та не є компетенційним спором у розумінні пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду щодо неприпустимості спору між державними органами як спору держави із самою собою суд вважає такими, що не свідчать про непідсудність цього спору адміністративному суду, оскільки відповідні висновки стосуються спорів між суб`єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції. Натомість у цій справі прокурор звернувся до суду з вимогою щодо виконання відповідачем власних повноважень, а не щодо визначення меж компетенції між державними органами.

Доводи відповідача про те, що у разі визнання органу, уповноваженого управляти державним майном, позивачем та відповідачем одночасно виникає ситуація спору держави із самою собою, також не є підставою для закриття провадження. Саме у випадку, коли орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави, не забезпечує їх належного виконання, стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Таким чином, участь прокурора як позивача у цій справі не змінює публічно-правового характеру спірних правовідносин та не виключає юрисдикції адміністративного суду.

Суд також бере до уваги дотримання прокурором передбаченої статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України процедури звернення до суду в інтересах держави, зокрема повідомлення відповідного органу про намір звернутися до суду, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Щодо повноважень прокурора.

Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави.

Зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома)».

Зазначені правові висновки Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №807/784/17 підлягають застосуванню і в цій справі.

Суд встановив, що у цій справі прокурор не діє від імені та в інтересах іншого суб`єкта владних повноважень, а самостійно набув статусу позивача з підстави відсутності органу, уповноваженого законом на звернення до суду із заявленими вимогами.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, залучене до участі у справі як третя особа, не наділене законом повноваженнями на звернення до суду з вимогами про зобов`язання іншого суб`єкта владних повноважень здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; повноваження ДСНС та її територіальних органів обмежені участю у заходах щодо створення, утримання, обліку та контролю готовності захисних споруд, однак не поширюються на цивільно-правові відносини державної реєстрації речових прав.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 420/24995/24, в якій суд касаційної інстанції, розглядаючи тотожний за предметом спір, дійшов висновку, що відсутність у профільного органу цивільного захисту права на звернення до суду не виключає, а, навпаки, підтверджує наявність підстав для самостійного звернення прокурора в інтересах держави, оскільки вирішальним для оцінки права прокурора на позов є не обсяг повноважень третьої особи, а процесуальний статус, у якому прокурор фактично звернувся до суду.

Суд зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості вирішення адміністративним судом спору між двома суб`єктами владних повноважень як «спору держави із самою собою» стосуються виключно компетенційних спорів у розумінні пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто спорів щодо розмежування або колізії компетенції між суб`єктами владних повноважень у сфері управління.

У цій справі відсутній спір щодо повноважень відповідача, оскільки сторони не заперечують, що відповідно до підпункту 85 пункту 4 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 411, спірне державне майно віднесено до сфери управління відповідача.

Предметом спору є бездіяльність відповідача щодо виконання покладеного на нього обов`язку, а не розмежування компетенції між суб`єктами владних повноважень.

Окрім цього, суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 580/1374/22, згідно з якою прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду з позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом, при цьому саме по собі передбачене законом загальне повноваження державного органу бути позивачем чи відповідачем у справі не свідчить про наявність у нього права на звернення з адміністративним позовом у конкретних спірних правовідносинах, оскільки законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може або повинен звернутися до суду з такою вимогою. У разі якщо суд доходить висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом в інтересах держави з підстави наявності іншого уповноваженого органу, суд повинен чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить відповідне повноваження та яким законом воно передбачено. У справі, що розглядається, жодна з норм чинного законодавства (зокрема Кодексу цивільного захисту України, Положення про Адміністрацію Держспецзв`язку, Положення про Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області) прямо не наділяє Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області чи будь-який інший орган повноваженням звертатися до суду з вимогою про зобов`язання Адміністрації Держспецзв`язку здійснити державну реєстрацію права власності на державне майно, а тому висновок про відсутність у прокурора права на самостійне звернення до суду з цим позовом був би необґрунтованим.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Указом "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України № 7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року. У подальшому воєнний стан в Україні продовжувався та триває на даний час.

Згідно ст.3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Статтею 6 Кодексу цивільного захисту України визначено, що цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про національну безпеку України", суб`єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий період у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Відповідно до ч.8 ст.32 Кодексу цивільного захисту України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі, утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Цивільним захистом, відповідно до ст.4 Кодексу цивільного захисту, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до ч.4 ст.32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до ч.5 ст.32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку про створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку №138 від 10 березня 2017 року визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до п.3 Порядку балансоутримувачі захисної споруди - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно пункту 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення в готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

За ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст.4 вказаного Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Судом встановлено, що об`єкт, внесений до Єдиного реєстру об`єктів державної власності як «Споруда», інвентарний № БУД24007, відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 28 грудня 2015 року № 2011/827, та об`єкт, який обліковується в інформаційно-комунікаційній системі «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту» як захисна споруда цивільного захисту № 32067 (протирадіаційне укриття) площею 200,5 кв. м, є одним і тим самим нерухомим майном, розташованим за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, 13.

Тотожність зазначених об`єктів підтверджується сукупністю наявних у справі доказів: збігом адреси розташування, збігом балансоутримувача Івано-Франківської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», а також відомостями Облікової картки та Паспорта захисної споруди № 32067, згідно з якими рік введення в експлуатацію 1969, площа 200,5 кв. м, споруда є вбудованою у чотириповерхову будівлю, що узгоджується з характеристиками об`єкта, наведеними у наказі № 2011/827 та у Відомостях про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації, станом на 1 січня 2025 року (позиція 1.2 розділу ІІ, код 1999.9 «Інші будівлі», той самий інвентарний номер БУД24007).

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи щодо можливої відсутності тотожності об`єктів з тієї підстави, що в наказі № 2011/827 та Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутня пряма вказівка на статус майна як захисної споруди, а фігурує лише загальне найменування «Споруда».

Суд зазначає, що відомості про державне майно та відомості про захисні споруди ведуться різними суб`єктами, тому відмінність у назві об`єкта в таких обліках сама по собі не свідчить про те, що йдеться про різні об`єкти, та не спростовує їх тотожності, встановленої іншими доказами.

Аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 28 травня 2026 року у справі № 420/24995/24, в якій розбіжності в обліковій документації не перешкодили суду встановити тотожність спірного об`єкта за сукупністю непрямих доказів.

Оцінюючи посилання на відомості з інформаційного ресурсу Івано-Франківської обласної державної адміністрації, за якими форма власності об`єкта за адресою вулиця Січових Стрільців, 13 значиться як приватна, а балансоутримувачем зазначено ЦТП Івано-Франківської філії Акціонерного товариства «Укртелеком», суд зазначає, що ця інформація має похідний характер, не ґрунтується на державній реєстрації речових прав, яка щодо спірного об`єкта відсутня взагалі, і суперечить сукупності первинних та юридично значущих документів спільному наказу Фонду державного майна України та Адміністрації Держспецзв`язку від 28 грудня 2015 року № 2011/827, Відомостям про державне майно станом на 1 січня 2025 року, а також установленій судом історії правового режиму об`єкта. За таких обставин суд не приймає зазначену інформацію як достовірне підтвердження приватної форми власності на спірну захисну споруду.

Вирішуючи питання про належність спірного об`єкта до державної власності, суд враховує, що зазначена захисна споруда прийнята в експлуатацію у 1969 році, тобто за часів дії законодавства Союзу Радянських Соціалістичних Республік, коли майно підприємств зв`язку перебувало у виключній державній власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 902-р прямо констатовано існування державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у процесі приватизації (корпоратизації), проте перебуває на його балансі, та встановлено завдання щодо розмежування функцій управління таким майном між Фондом державного майна України та Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Саме до категорії такого державного майна за результатами інвентаризації, проведеної станом на 30 вересня 2011 року, та подальшої роботи територіальної комісії віднесено спірний об`єкт, що і зафіксовано спільним наказом від 28 грудня 2015 року № 2011/827.

Суд також звертає увагу на те, що, на відміну від об`єкта нерухомого майна телефонно-телеграфної станції загальною площею 5903,5 кв. м, право приватної власності на яку зареєстровано за Акціонерним товариством «Укртелеком» 19 вересня 2016 року на підставі наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 та Акта приймання-передачі нерухомого майна від 25 листопада 2003 року, тобто на підставі окремого правового акта про передачу майна у власність, щодо захисної споруди № 32067 (інвентарний № БУД24007) аналогічного акта передачі у приватну власність товариства матеріали справи не містять; навпаки, зазначений об`єкт прямо виключено з переліку майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Укртелеком».

Наведене узгоджується з приписами частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», якою встановлено заборону приватизації об`єктів, необхідних для забезпечення обороноздатності держави, зокрема майна сил цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також із частиною дванадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Перебування спірного об`єкта на балансі Акціонерного товариства «Укртелеком» є, відповідно до пункту 3 Порядку № 138, лише обліковою функцією балансоутримувача і не породжує права власності на це майно.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 площею 200,5 кв. м, розташована за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, 13, є державною власністю, а функції з управління цим державним майном відповідно до підпункту 85 пункту 4 Положення № 411 віднесено до сфери управління відповідача Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Суд враховує, що право власності на нежитлову будівлю телефонно-телеграфної станції загальною площею 5903,5 кв. м зареєстровано за Акціонерним товариством «Укртелеком». Проте з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що складовими частинами цього об`єкта є телефонно-телеграфна станція (літ. А), дизельна (літ. Г) та ворота (№ 1), а право на захисну споруду № 32067 як на окремий об`єкт нерухомого майна ні за ким не зареєстроване. Ці обставини сторонами не заперечуються.

Предметом цього спору не є визнання права власності, його оспорювання чи вирішення суперечки між державою та Акціонерним товариством «Укртелеком» щодо належності майна. Позивач оскаржує бездіяльність суб`єкта владних повноважень, який, за встановленими судом обставинами, уповноважений управляти державним майном і не вживає заходів для реєстрації права держави. Суд повторно зазначає, що такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України). Висновки суду про належність споруди до державної власності зроблено лише в обсязі, необхідному для оцінки наявності й змісту обов`язку відповідача (стаття 90 КАС України), вони не є визначенням права власності Акціонерного товариства «Укртелеком» чи його припиненням.

Надаючи оцінку правомірності бездіяльності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Відповідно до ч.3 ст.182 ЦК України відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подається, в тому числі, документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, що отримані державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує наявності у нього обов`язку здійснити державну реєстрацію права державної власності на спірний об`єкт, а єдиним доводом на своє виправдання наводить ненадання балансоутримувачем Акціонерним товариством «Укртелеком» документів, необхідних для проведення такої реєстрації.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази офіційного звернення відповідача до Акціонерного товариства «Укртелеком» з вимогою або запитом про надання документів, необхідних для державної реєстрації, за весь період з 2015 року, коли спірне майно віднесено до сфери управління відповідача, і до моменту розгляду справи судом.

Відсутні також докази вжиття відповідачем заходів, передбачених пунктами 16, 23 Порядку № 138, зокрема щодо укладення з балансоутримувачем договору про утримання (зберігання) захисної споруди, який є самостійним і безумовним обов`язком органу управління, не залежним від наявності чи відсутності документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Посилання відповідача на пункт 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 щодо покладення на господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, відповідальності за його збереження, судом відхиляється, оскільки зазначена норма стосується обов`язку зі збереження майна балансоутримувачем і жодним чином не звільняє відповідача, як орган державного управління відповідним майном, від власного, окремого і самостійного обов`язку забезпечити державну реєстрацію права державної власності на це майно.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 420/24995/24, щодо оцінки бездіяльності суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти захисною спорудою цивільного захисту, у разі невжиття ним необхідних заходів для державної реєстрації права власності на таку споруду.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю; статтею 27 Конституції України на державу покладено обов`язок захищати життя людини.

Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист є комплексом заходів, спрямованих на захист населення від надзвичайних ситуацій, воєнних дій та інших небезпечних подій.

В умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і продовжуваного дотепер, належне функціонування фонду захисних споруд цивільного захисту, складовою якого є спірний об`єкт, набуває особливого значення для виконання державою її конституційних обов`язків.

Відсутність зареєстрованого права державної власності на захисну споруду створює передумови для зловживань щодо розпорядження цим майном, ризики його неправомірного вибуття з державної власності, а також ускладнює належне фінансування заходів з утримання та приведення споруди у готовність до використання за призначенням, що станом на час розгляду справи оцінюється як обмежено готова (Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 25 листопада 2025 року).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, за наявності визначеного законом обов`язку, всупереч вимогам статті 182, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підпункту 85 пункту 4 Положення № 411, протягом тривалого часу (з 2015 року) не вжив жодних юридично значимих, залежних від нього заходів, спрямованих на державну реєстрацію права державної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав, належних та допустимих доказів на спростування висновків суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає за необхідне сформулювати спосіб захисту порушеного права шляхом покладення на відповідача обов`язку вчинити дії, необхідні для державної реєстрації права державної власності на спірний об`єкт, без деталізації конкретних технічних кроків, оскільки конкретизація способу виконання цього обов`язку належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4 844, 80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок), що підтверджується квитанцією № 853 від 28.05.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Стефанця Василя Михайловича в інтересах держави (адреса вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 ЄДРПОУ 03530483) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (адреса Україна, 03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 13 ЄДРПОУ 34620942), треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (адреса вул. Івана Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018 ЄДРПОУ 38555228), Акціонерне товариство «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766); Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945); Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 34623901) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо непроведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 загальною площею 200,5 м2 місткістю 150 осіб, яка розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 13, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.

3. Зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вчинити дії щодо державної реєстрації права державної власності на нерухоме майно - захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32067 площею 200,5 м2 місткістю 150 осіб, яка розташована за адресою: вул. Січових Стрільців, 13, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000.

4. Стягнути з Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь Івано-Франківської обласної прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 844, 80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок),

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.