Decision № 140799276, 20.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Київ №640/13348/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії за минулий час ОСОБА_1 з 05.01.2022 до 09.05.2022;

- зобов`язати з Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплатити пенсію за минулий час з 05.01.2022 по 09.05.2022 на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/13348/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/13348/22 передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 09.11.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Позивачка обґрунтовує позов тим, що 16.11.2021 досягла 60-річного віку та набула право на призначення пенсії за віком. За даними особистого кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, пенсію їй було призначено автоматично з 05.01.2022. Водночас відповідач призначив пенсію за віком лише з 09.05.2022 на підставі заяви та документів, поданих цього дня. Позивачка зазначає, що в січні 2022 року додатково надала до органу Пенсійного фонду скановану копію трудової книжки, однак пенсію за період із 05.01.2022 до 09.05.2022 не отримала. Звернення до відповідача із заявою про виплату пенсії за минулий час результату не дало, листом від 28.07.2022 їй відмовлено у виплаті з посиланням на відсутність заборгованості. На думку позивачки, відповідач несвоєчасно реалізував її право на пенсійне забезпечення, попри наявність відомостей про автоматичне призначення пенсії та подання трудової книжки. Посилаючись на статті 44 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії за минулий час за період із 05.01.2022 до 09.05.2022 та зобов`язати виплатити пенсію за цей період.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує та зазначає, що діяв у межах повноважень і відповідно до вимог законодавства. Вказує, що заява про призначення пенсії за віком подається до територіального органу Пенсійного фонду України в порядку, визначеному статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком № 22-1. За результатами розгляду заяви від 05.01.2022 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії, а після повторного звернення 09.05.2022 та подання необхідних документів їй призначено пенсію за віком із цієї дати. Відповідач наголошує, що відповідно до статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається з дня звернення за її призначенням, а днем звернення є день прийняття відповідної заяви органом Пенсійного фонду. При цьому позивачка не подала всіх необхідних документів під час первинного звернення, а пенсію їй призначено після повторного звернення. Також відповідач посилається на статтю 46 Закону, за якою суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час. Однак, на думку відповідача, у спірних правовідносинах заборгованість із виплати пенсії відсутня, оскільки з 09.05.2022 пенсію позивачці нараховано та виплачено в повному обсязі. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивачка зазначає, що відповідно до частини другої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається автоматично за наявності передбачених законом умов. Позивачка стверджує, що 05.01.2022 в її особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України було відображено інформацію про автоматичне призначення пенсії за віком, після чого вона надала скан-копію трудової книжки. На думку позивачки, оскільки вона не повідомляла про бажання отримувати пенсію з більш пізнього часу та подала документи про страховий стаж у межах тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, має право на виплату пенсії за минулий час з 05.01.2022 до 09.05.2022. Позивачка посилається на статтю 46 зазначеного Закону, вважаючи, що невиплата пенсії за цей період сталася з вини органу Пенсійного фонду України. Також наводить положення статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на судовий захист та ефективний засіб юридичного захисту.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за віком.

05 січня 2022 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами її розгляду рішенням від 12 грудня 2022 року № 262740005976 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. У рішенні зазначено, що вік заявниці становив 60 років, а необхідний страховий стаж 28 років. За даними Пенсійного фонду України, страховий стаж позивачки становив 18 років 9 місяців 19 днів.

09 травня 2022 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком та надала необхідні документи, зокрема паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудову книжку та інші документи. Звернення зареєстровано за № 2366.

За результатами розгляду повторної заяви позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09 травня 2022 року. Відповідно до розрахунку пенсії, страховий стаж позивачки становив 41 рік 4 місяці 20 днів, з яких 25 років 4 місяці 1 день до 01 січня 2004 року та 16 років 19 днів після цієї дати.

Відповідно до розрахунку пенсії від 06 листопада 2022 року, середньомісячний заробіток позивачки становив 5131,09 грн, коефіцієнт страхового стажу 0,41333. Розмір пенсії за віком становив 2120,83 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж 230,23 грн, підвищення відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 530,21 грн та 10,60 грн. Загальний розмір пенсії з надбавками становив 2891,87 грн.

Позивачка вважає, що відповідачем неправомірно не виплачено пенсію за віком за період з 05.01.2022 до 09.05.2022, оскільки, за інформацією, відображеною в її особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, 05.01.2022 відбулося автоматичне призначення їй пенсії за віком. Позивачка зазначає, що після такого автоматичного призначення пенсії у січні 2022 року вона додатково подала до органу Пенсійного фонду України скановану копію трудової книжки, однак пенсію за віком їй фактично призначено лише з 09.05.2022 на підставі заяви та документів, поданих у цей день.

08.07.2022 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про виплату пенсії за минулий час за період з 05.01.2022 до 09.05.2022.

Листом від 28.07.2022 відповідач повідомив позивачку про відмову у виплаті пенсії за минулий час, зазначивши про відсутність заборгованості з виплати пенсії, оскільки пенсію їй призначено з 09.05.2022 та кошти за період із цієї дати перераховано в повному обсязі. З такою відмовою позивачка не погоджується, вважає її протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично, без звернення особи, у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, за умови, що до досягнення пенсійного віку особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідних для призначення пенсії за віком, територіальний орган Пенсійного фонду України інформує застраховану особу, зокрема через її особистий електронний кабінет, про відсутність відповідних відомостей та необхідність подання документів, що підтверджують страховий стаж.

За змістом частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, прямо передбачених цією нормою. Зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за її призначенням відбулося не пізніше трьох місяців із дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично, призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, за винятком передбачених законом випадків відсутності необхідних відомостей про страховий стаж.

Зі змісту наведених положень убачається, що визначення дати, з якої особа набуває право на отримання пенсії, залежить від установлених законом умов призначення пенсії, наявності необхідних відомостей про страховий стаж та обставин звернення особи до органу Пенсійного фонду України.

Як установлено судом, позивачка 16.11.2021 досягла 60-річного віку. 05.01.2022 вона звернулася з питання призначення пенсії за віком. За результатами розгляду цього звернення 13.01.2022 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Зазначене рішення позивачкою не оскаржувалося, доказів його скасування або визнання протиправним матеріали справи не містять.

Надалі, 09.05.2022, позивачка повторно звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою та документами для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду цього звернення пенсію позивачці призначено з 09.05.2022.

Водночас, позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що в її особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України було відображено інформацію про автоматичне призначення пенсії за віком 05.01.2022. Також вона зазначає, що після цього надала скановану копію трудової книжки, у зв`язку із чим вважає, що має право на отримання пенсії за період з 05.01.2022 до 09.05.2022.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що інформація, відображена в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому наявність відповідного запису не є безумовним підтвердженням прийняття рішення про призначення пенсії з указаної дати, а також не спростовує факту прийняття відповідачем 13.01.2022 рішення про відмову в її призначенні.

Суд ураховує, що за результатами розгляду звернення позивачки від 05.01.2022 відповідачем було прийнято окреме рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії. Позивачка не скористалася правом на його оскарження, а отже, у межах цього спору суд оцінює правомірність невиплати пенсії за минулий час, а не вирішує питання про скасування зазначеного рішення.

Водночас суд зауважує, що неоскарження рішення від 13.01.2022 не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи існували передбачені законом підстави для виплати пенсії за спірний період. Тому вирішальне значення має встановлення того, чи була пенсія призначена позивачці з 05.01.2022 або чи виник у відповідача обов`язок призначити її з більш ранньої дати відповідно до положень Закону № 1058-IV.

Матеріали справи свідчать, що пенсію за віком позивачці призначено з 09.05.2022 на підставі заяви та документів, поданих цього дня. Належних і допустимих доказів фактичного призначення пенсії з 05.01.2022 позивачка не надала. Сам факт відображення в електронному кабінеті відповідної інформації не дає достатніх підстав для висновку, що відповідач нарахував позивачці пенсію за спірний період або що за нею утворилася заборгованість із виплати пенсії.

Посилання позивачки на подання сканованої копії трудової книжки у січні 2022 року також підлягає оцінці з урахуванням інших доказів у справі. Подання документа, який може підтверджувати страховий стаж, саме по собі не свідчить про фактичне призначення пенсії з певної дати та не підтверджує виникнення заборгованості з її виплати. Водночас правові наслідки такого подання мають визначатися з урахуванням установлених законом строків, змісту поданих документів та обставин їх розгляду органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV суми пенсії, не отримані своєчасно з вини пенсіонера, виплачуються за минулий час у межах строку, встановленого цією статтею, а суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Зазначена норма регулює порядок виплати сум пенсії, які належали особі, проте не були отримані нею своєчасно. Отже, для її застосування необхідно встановити, що відповідні суми пенсії підлягали виплаті за конкретний період, але не були отримані з вини пенсіонера або органу Пенсійного фонду України.

У цій справі позивачка пов`язує виникнення права на виплату пенсії за минулий час із відображенням інформації в особистому електронному кабінеті. Проте сама лише обставина несвоєчасного внесення, відображення чи оновлення інформації в електронному кабінеті не є достатньою підставою для висновку про наявність у відповідача заборгованості з виплати пенсії. Така обставина сама по собі не підтверджує ані факту призначення пенсії за спірний період, ані наявності передбаченого законом обов`язку здійснити її виплату з 05.01.2022.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено факту призначення пенсії за віком з 05.01.2022 та наявності у відповідача обов`язку виплатити пенсію за період до 09.05.2022. За таких обставин підстави для застосування статті 46 Закону № 1058-IV та зобов`язання відповідача виплатити пенсію за минулий час відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження обставин, з якими вона пов`язує виникнення права на виплату пенсії за період з 05.01.2022 до 09.05.2022. При цьому матеріали справи підтверджують призначення пенсії з 09.05.2022 та відсутність заборгованості з її виплати за період, починаючи із зазначеної дати.

Отже, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії за минулий час та зобов`язання здійснити її виплату за період з 05.01.2022 до 09.05.2022.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.