Court ruling № 140797962, 21.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/31664/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

03 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 13925620/37370482 від 19.08.2026 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.03.2026 на суму 2 971 067,72 грн, в тому числі ПДВ 364 867,97 грн;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО АГРО» № 2 від 28.03.2026 на суму 2 971 067,72 грн, в тому числі ПДВ 364 867,97 грн, датою її подання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 05 листопада 2026 року; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а також витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області докази.

20 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій відповідач-1 просить: здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а в разі відмови розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На обґрунтування заяви відповідач-1 зазначає, що зацікавлений у розгляді справи за участю свого представника. У разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження він буде позбавлений можливості оскаржити судові рішення на користь платника податків у касаційному порядку, з посиланням на частину 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України; що предмет спору за своїм змістом є новим, а розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю сторін надасть можливість для формування єдиної правозастосовної практики; що справа має значний суспільний інтерес.

Вирішуючи заяву, суд виходить із такого.

Згідно з частиною 7 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву.

Заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» 20 жовтня 2026 року, тобто в межах установленого ухвалою від 06 жовтня 2026 року п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву на позов, який не міг закінчитися раніше 21 жовтня 2026 року.

Відповідно до частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

За частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, зокрема справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2), та справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 4). Аналогічний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, наведено в частині 4 статті 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і зобов`язання зареєструвати цю податкову накладну, вимог про відшкодування шкоди позивачем не заявлено.

Оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не є рішенням, на підставі якого контролюючим органом може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а тому поріг, визначений пунктом 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, до цієї справи не застосовується незалежно від суми податкової накладної.

Отже, ця справа не належить ані до справ, які згідно з частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, ані до справ, які згідно з частиною 4 статті 257 цього Кодексу не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналогічного висновку щодо справи про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27 липня 2026 року у справі № 280/5918/25, зазначивши, що предмет такого спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, а справа є справою незначної складності.

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи презюмується, що суд розглядає адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження, водночас з урахуванням вимог частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти рішення про розгляд певної справи за правилами загального позовного провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 420/24688/24.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача-1 за наведеними критеріями, суд зазначає таке.

Значення справи для відповідача-1 полягає у перевірці судом правомірності прийнятого ним рішення щодо однієї податкової накладної, що є звичайним для спору з суб`єктом владних повноважень і само собою не вимагає розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень і про зобов`язання зареєструвати податкову накладну. Обраний спосіб захисту не потребує ані встановлення розміру грошових зобов`язань, ані здійснення розрахунків.

Спір належить до категорії справ щодо оскарження рішень контролюючих органів про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, правове регулювання яких визначене статтею 201 Податкового кодексу України та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520. Спори цієї категорії є масовими, а питання застосування цих норм - предметом сталої практики Верховного Суду. Твердження відповідача-1 про те, що предмет спору є новим, у заяві нічим не обґрунтоване: відповідач-1 не зазначив, яке саме питання права в цій справі не вирішувалося Верховним Судом.

Обсяг та характер доказів не вимагають проведення судового засідання: обставини справи підтверджуються письмовими доказами - податковою накладною, квитанціями про її зупинення, поясненнями платника податків і доданими до них документами, оскаржуваним рішенням. Докази, яких бракує, витребувано ухвалою від 06 жовтня 2026 року. Потреби в призначенні експертизи, виклику свідків чи вчиненні інших процесуальних дій, для яких необхідне підготовче провадження, у справі не встановлено.

У справі беруть участь позивач і два відповідачі, треті особи до участі у справі не залучалися.

Значного суспільного інтересу розгляд цієї справи не становить, оскільки спір стосується прав та обов`язків конкретного суб`єкта господарювання у зв`язку з реєстрацією однієї податкової накладної. Відповідач-1 не навів жодної обставини, яка свідчила б про інше.

Думку відповідача-1 щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження судом враховано, проте вона не є визначальною: за частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує це питання залежно від обґрунтованості заперечень.

Щодо доводу відповідача-1 про обмеження права на касаційне оскарження суд зазначає, що наслідки, які процесуальний закон пов`язує з формою провадження для доступу до суду касаційної інстанції, не є критерієм вибору форми провадження за частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, пункт 2 частини 5 статті 328 цього Кодексу, обмежуючи касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, зберігає таку можливість, зокрема, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а також якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 27 липня 2026 року у справі № 280/5918/25, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи.

Заява відповідача-1 не містить посилання на жодну конкретну обставину, яку неможливо встановити за наявними у справі письмовими доказами, на докази, що потребують безпосереднього дослідження в судовому засіданні, на потребу в призначенні експертизи або виклику свідків. Посилання на значення справи, її новизну та суспільний інтерес мають загальний характер і не свідчать про таку складність спору, за якої його розгляд у спрощеному позовному провадженні є неможливим або недоцільним.

За таких обставин суд доходить висновку, що заперечення відповідача-1 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є необґрунтованими, а заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Щодо прохання відповідача-1 розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За пунктом 2 частини 6 статті 262 цього Кодексу суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Цю справу ухвалою від 06 жовтня 2026 року віднесено до справ незначної складності на підставі пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як уже зазначено, обставини справи встановлюються за письмовими доказами, а позицію відповідача-1 може бути повно викладено у відзиві на позов та в запереченнях, які суд досліджує відповідно до частини 8 статті 262 цього Кодексу. Відповідач-1 не зазначив, які саме обставини потребують надання усних пояснень і не можуть бути з`ясовані за письмовими доказами та заявами по суті справи. Саме лише бажання відповідача-1 забезпечити участь свого представника в розгляді справи не є підставою для проведення судового засідання.

Отже, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі № 160/31664/26 в частині розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи № 160/31664/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Розгляд адміністративної справи № 160/31664/26 продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Ремез