Decision № 140797203, 15.10.2026, Vinnytsia District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2026 р. Справа № 120/272/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

за участі секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни

представника позивача: Єфімова Олександра Миколайовича

представника відповідача: Кухрівського Олександра Васильовича,

Пенської Олени Юріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0305910701 від 02.10.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 580 230 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 538 053 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки № 24293/02-32-07-01/43106201 від 26.08.2025 року, є помилковими та базуються на неправильній кваліфікації господарських операцій. Позивач наголошує, що витрати на придбання ТМЦ (будівельні матеріали, МШП) у 20202022 роках носили характер поточного ремонту для підтримання в робочому стані виробничих силосів і бункерів (згідно з п. 15 П(С)БО 7), а не створення нових основних засобів.

Також позивач наполягає на реальності господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо послуг відповідального зберігання, вантажно-розвантажувальних робіт, просіювання та пломбування цементу, зазначаючи, що дрібні недоліки в актах виконаних робіт є неістотними (ст. 9 Закону № 996-XIV), а залучення підрядниками сторонніх ресурсів повністю відповідає ст. 838 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 15.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 09.02.2026 задоволено заяву представника позивача та допущено його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

10.02.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що оскаржуване ППР № 0305910701 від 02.10.2025 винесене законно та обґрунтовано на підставі Акта документальної планової виїзної перевірки від 26.08.2025. Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у періоді з 10.07.2019 по 31.03.2025 на суму 3 580 230 грн (у т.ч. за 2020 рік 94 694 грн, за 2021 рік 1 333 325 грн, за 2022 рік 2 152 212 грн), а також інші супутні порушення щодо завищення від`ємного значення ПДВ (33 152 грн) та несвоєчасного перерахування ПДФО (27 439,60 грн).

ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає, що ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» неправомірно списало на собівартість реалізованої продукції та інші операційні витрати (бухгалтерські проводки Дт 943 Кт 209, 205, 22 та Дт 949 Кт 209) кошти на загальну суму 12 354 169 грн. Фіскальний орган стверджує, що вказані матеріали витрачені на спорудження (виготовлення) нового цілісного технічного комплексу обладнання по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, силоса та бункера для зберігання і подачі цементу на транспорт. Відповідно до п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», такі суми є капітальними інвестиціями, мають відображатися на рахунку 15 з подальшим зарахуванням на рахунок 10, та підлягають поступовій амортизації, а не одномоментному списанню на витрати.

Окрім того, відповідач вважає непідтвердженими послуги відповідального зберігання, логістики, пломбування та просіювання від ФОП ОСОБА_1 (на суму 3 669 000 грн) та ФОП ОСОБА_2 (на суму 3 867 000 грн), всього на суму 7 536 000 грн. Згідно з інформаційною системою АС «Податковий блок» та поданими формами 20-ОПП, у вказаних контрагентів відсутні наймані працівники (0 осіб), власні чи орендовані складські приміщення, автомобілі та спеціальна техніка. Надані позивачем акти виконаних робіт містять дефекти оформлення (використання абстрактної одиниці виміру «1 грн»), не конкретизують номенклатуру, обсяг та вагу цементу, а також матеріально-відповідальних осіб. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних (ТТН), маршрутних листів та складських квитанцій. Додатково податковий орган вказує, що фактичне зберігання цементу відбувалося на майданчиках, які саме ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» паралельно орендувало у третіх осіб. Крім того, ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2022 зареєстрований платником єдиного податку 2 групи, що в силу вимог п. 291.4 ПКУ позбавляло його законного права надавати будь-які послуги юридичним особам, які перебувають на загальній системі оподаткування.

16.02.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню. Позивач наголосив, що позиція контролюючого органу про необхідність капіталізації витрат на суму 12 354 169 грн є суб`єктивною та технічно необґрунтованою. Відповідач не заперечує сам факт понесення витрат, а лише припускає їх капітальний характер. Проте, згідно з п. 30 Рекомендацій Мінфіну № 561, право визначення технічного характеру робіт (ремонт чи поліпшення) покладено виключно на керівника підприємства. ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» уклало договір та подало заяву на проведення судової економічно-технічної експертизи (згідно зі ст. 104 КАС України та Інструкції Мін`юсту № 53/5). Позивач зауважив, що до отримання висновку експерта всі твердження податкового органу щодо модернізації є передчасними, оскільки інспектори не володіють спеціальними інженерними знаннями та самостійно перекваліфікували навіть дрібні витратні матеріали (цвяхи, металовироби).

Щодо реальності операцій з ФОП позивач вказав, що претензії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо відсутності в актах «маршрутів руху», «даних про автомобілі» та ТТН є безпідставними, оскільки предметом договорів є зберігання та обробка вантажу, а не транспортне перевезення. Всі первинні акти (понад 1,2 тис. копій у матеріалах справи) містять повний набір обов`язкових реквізитів ст. 9 Закону № 996-XIV, а дрібні недоліки є неістотними, що підтверджується релевантною практикою Верховного Суду (зокрема, постановою ВС від 28.03.2024 у справі № 120/7614/22). Сумніви податкового органу щодо «відсутності ресурсів та 0 працівників» позивач спростовує посиланням на статтю 838 ЦКУ, яка надає ФОПам безумовне право залучати субпідрядників. Факт реального найму складів у м. Гнівань та м. Вінниця, охорони та персоналу доведено доданими до справи договорами та копіями звітів форми 4ДФ, що підтверджують офіційну виплату доходів третім особам та сплату податків.

Щодо податкового статусу ФОП ОСОБА_2 позивач підкреслив, що обмеження п. 291.4 ст. 291 ПКУ щодо надання послуг платниками 2 групи регулюють виключно умови перебування самого ФОП на спрощеній системі та тягнуть наслідки лише для нього. Дана обставина жодним чином не свідчить про нереальність операцій ТОВ «УКРЦЕМЕНТ». Крім того, позивач вказав на процесуальне протиріччя у позиції ГУ ДПС у Вінницькій області апелюючи до неправомірності вибору податкової групи виконавця, відповідач фактично визнає сам факт здійснення цих господарських операцій, оскільки розгляд статусу спрощенця має сенс лише тоді, коли послуга дійсно була надана.

18.02.2026 відповідачем подано клопотання про витребування доказів у ТОВ "УКРЦЕМЕНТ".

20.02.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 20.02.2026 задоволено клопотання представника позивача та допущено його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 25.02.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ТОВ "УКРЦЕМЕНТ" акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) у взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ", а саме: № ПМ-000001 від 31.07.2022 року; № ПМ-000002 від 31.08.2022 року; № ПМ-000003 від 30.09.2022 року. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ" акти приймання-здачі робіт у взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ", а саме: № ЛВ-2201311 від 31.01.2022 року; № ЛВ-22028021 від 28.02.2022 року; № ЛВ-2203310 від 31.03.2022 року; № ЛВ-2207311 від 31.07.2022 року; № ЛВ-2208311 від 31.08.2022 року; № ЛВ-2209311 від 30.09.2022 року.

04.03.2026 до суду надійшло клопотання про долучення витребуваних судом доказів, а саме:

- актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) у взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕМЕНТ»: № ПМ-000001 від 31.07.2022 року; № ПМ-000002 від 31.08.2022 року; № ПМ-000003 від 30.09.2022 року;

- актів приймання-здачі робіт у взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕМЕНТ»: № ЛВ-2201311 від 31.01.2022 року; № ЛВ-22028021 від 28.02.2022 року; № ЛВ-2203310 від 31.03.2022 року.

10.03.2026 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи сторінки 17 Акту № 24293/02-32-07-01/43106201 від 26.08.2025 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "УКРЦЕМЕНТ"».

01.05.2026 позивачем подано клопотання про прийняття та долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 270 Судово-економічної експертизи по адміністративному провадженню по справі № 120/272/26, що розглядається у Вінницькому окружному адміністративному суд від 30 квітня 2026 року та Висновку експерта за результатами проведення інженерно-механічного дослідження від 16 квітня 2026 № 268.

19.05.2026 відповідачем подано додаткові пояснення.

Ухвалою від 20.05.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження №185 від 03.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Мультян Марини Бондівни.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Віятик Наталію Володимирівну.

Ухвалою від 09.06.2026 адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 25.06.2026 задоволено клопотання представника позивача та допущено його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.07.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.08.2026 представником позивача подано додаткові пояснення.

18.09.2026 відповідачем також подано додаткові пояснення.

30.09.2026 представником позивача подані пояснення щодо доказів, в яких звертає увагу, що експертом документально не підтверджуються висновки Акта № 24293/02-32-07-01/43106201 від 26.08.2025 року в частині порушення податкового законодавства щодо віднесення до складу собівартості реалізованої продукції по рядку 2050 форми 2-м вартості ТМЦ, що повинні були бути віднесені на рахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів».

02.10.2026 відповідачем надано детальний розрахунок штрафних санкцій в розрізі порушень по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті позову та просив задовольнити адміністративний позив у повному обсязі та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву, запереченнях та пояснення по суті спору.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕМЕНТ» зареєстроване як юридична особа (код ЄДР - 43106201) із наступними видами діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів тощо.

ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.07.2025 №3173к проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю УКРЦЕМЕНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2019 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 10.07.2019 по 31.03.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.07.2019 по 31.03.2025, іншого законодавства за період з 10.07.2019 по 31.03.2025, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2025 №24293/02-32-07-01/43106201, відповідно до якого встановлено порушення:

1. п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509, п.6, п.11, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 580 230 грн., в т.ч.:

- за 2020 рік в сумі 94694 грн.;

- за 2021 рік в сумі 1333325 грн.;

- за 2022 рік в сумі 2152212 грн.

2. п. 192.1 ст. 192, п.192.3 ст.192 ПК України в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ряд.21 за березень 2025 в сумі 33152 грн.

3. п.п.176.2 "б" ст.176 ПК України та розд. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (Додаток 4 ДФ), саме: подання Податкових розрахунків за 10.07.2019 31.03.2025 з недостовірними відомостями.

4. п. 54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.1 «с» ст.176, п.176.2 «а» ст.176 ПК України а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати за період з 10.07.2019 р. по 31.03.2025 р. у загальній сумі 27439,60 грн., в тому числі по періодах: за червень 2022 р. несвоєчасно сплачено 3441,20 грн, за липень 2022 р. несвоєчасно сплачено 5040,00 грн, за серпень 2022 р. несвоєчасно сплачено 5040,00 грн, за вересень 2022 р. несвоєчасно сплачено 6300,00 грн, за жовтень 2022 р. несвоєчасно сплачено 1228,40 грн, за листопад 2022 р. несвоєчасно сплачено 6390,00 грн.

Щодо донарахування з податку на прибуток, контролюючий орган кваліфікував дії платника податків як грубе порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134 ПКУ, норм Закону № 996-XIV, а також національних стандартів П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 16 «Витрати».

Суть порушення полягає в тому, що ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» у періоді з 2020 по 2022 роки здійснило безпосереднє списання матеріальних цінностей та обладнання на фінансовий результат через проведення Дт 943 («Собівартість реалізованих виробничих запасів») Кт 205, 209, 22 на загальну суму 11 828 092 грн (у т.ч. за 2021 рік 7 407 361 грн, за 2022 рік 4 420 731 грн), а також через проведення Дт 949 («Інші витрати операційної діяльності») Кт 209 на суму 526 076 грн (за 2020 рік). Сукупна сума списань склала 12 354 168 грн.

Інспектори стверджують, що вказані матеріали та вузли пішли не на ремонт, а на фактичне спорудження (виготовлення) нового цілісного технічного комплексу автоматизованої лінії по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, а також силосів та бункерів для зберігання цементу. Відповідно до п. 14 П(С)БО 7, дані операції є модернізацією (капітальними інвестиціями), які платник був зобов`язаний акумулювати на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з подальшим зарахуванням на рахунок 10 та поступовим нарахуванням амортизації, а не включати безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Щодо господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , податковий орган повністю виключив із податкового обліку витрати на оплату послуг відповідального зберігання, вантажних робіт, просіювання та пломбування цементу, отримані від двох виконавців на суму 7 536 000 грн:

1. ФОП ОСОБА_1 на суму 3 669 000 грн (до перевірки надано три акти за липень-вересень 2022 року на суму 3 669 000 грн з одиницею виміру «1 грн»);

2. ФОП ОСОБА_2 на суму 3 867 000 грн (надано акти за січень-вересень 2022 року з аналогічними вартісними ознаками та дефектами).

ГУ ДПС у Вінницькій області виходило з того, що згідно з даними АС «Податковий блок» та звітності за формою 20-ОПП, обидва ФОП є самозайнятими особами з чисельністю працюючих 0 осіб, у них повністю відсутні власні чи орендовані склади, виробничі площі, цементовози, навантажувальна та спеціальна техніка. Первинні акти містять дефекти: відсутня конкретна номенклатура вантажу, його точна вага, відсутні прізвища матеріально-відповідальних осіб, а фактичне зберігання цементу відбувалося на майданчиках, які ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» паралельно орендувало у третіх осіб (зокрема, у ФОП ОСОБА_3 по вул. Максима Шимка, 21). Платником не надано залізничних квитанцій, складських квитанцій та товарно-транспортних накладних (ТТН).

Додатково ГУ ДПС у Вінницькій області зазначило, що ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2022 року зареєструвався платником єдиного податку 2 групи. В силу імперативних вимог пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, він мав право надавати послуги виключно лише платникам єдиного податку та/або населенню, що позбавляло його законного права обслуговувати юридичну особу, яка перебуває на загальній системі оподаткування.

ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» не погодившись з висновками зазначеними в акті ГУ ДПС у Вінницькій області та в порядку визначеному п.86.7 ст. 86 ПК України листом від 11.09.2025 №25 (вх. від 11.09.2025 № №60930/6) надано заперечення на висновки акту планової виїзної документальної перевірки від 26.08.2025 №24293/02-32-07-01/ НОМЕР_1 .

Комісією з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Вінницькій області вирішено висновки акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» залишити без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0305910701 від 02.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 580 230 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 538 053 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток, загальна сума заниженого податку та фінансових санкцій, визначена у ППР № 0305910701 від 02.10.2025, всього 4 118 283 грн: податок - 3 580 230 грн; штраф - 538 053 грн:

1. ТОВ "УКРЦЕМЕНТ" до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних витрат включено витрати понесені підприємством на створення (виготовлення) основного засобу (комплексу з частин) обладнання по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, силоса та бункера для зберігання та подачі на транспорт цементу, інші замість відображення їх у складі капітальних інвестицій рах.15 Капітальні інвестиції" з подальшим зарахування на рахунок 10 "Основні засоби" всього в сумі 12354168 грн., в т.ч. 2020 рік в сумі 526076 грн., за 2021 рік в сумі 7 407 361 грн., за 2022 рік в сумі 4420731 грн. та Дт 949 "Інші витрати операційної діяльності" - Кт 209 "Інші матеріали", всього в сумі 526076 грн.:

В результаті чого занижено податок на прибуток в сумі - 2223750 грн, застосовано штрафні санкції в сумі 198 933 грн.

2. ТОВ "УКРЦЕМЕНТ" віднесено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість послуг відповідального зберігання, розвантаження товару, завантаження товару, зберігання вантажів, пломбування цементовозів з вантажем, просіювання вологого товару всього в сумі 7 536 000 грн., в т.ч. за 2022 рік в сумі 7 536 000 грн., реальність яких неможливо підтвердити наданими первинними документами по ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 :

В результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1356480 грн, застосовано штрафні санкції в сумі 339120 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Умови та порядок проведення перевірок встановлені нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У силу вимог підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Отже, контролюючий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні планові перевірки.

Пунктом 77.1 статті 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

У силу вимог пункт 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ УКРЦЕМЕНТ за період з 10.07.2019 по 31.03.2025 року, за результатами якої складено Акт від 26.08.2025 року № 24293/02-32-07-01/43106201, відповідно до якого встановлено порушення, зокрема:

п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509, п.6, п.11, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 580 230 грн., в т.ч.: за 2020 рік в сумі 94694 грн.; за 2021 рік в сумі 1333325 грн.; за 2022 рік в сумі 2152212 грн.

Суть порушення полягає в тому, що ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» у періоді з 2020 по 2022 роки здійснило безпосереднє списання матеріальних цінностей та обладнання на фінансовий результат через проведення Дт 943 («Собівартість реалізованих виробничих запасів») Кт 205, 209, 22 на загальну суму 11 828 092 грн (у т.ч. за 2021 рік 7 407 361 грн, за 2022 рік 4 420 731 грн), а також через проведення Дт 949 («Інші витрати операційної діяльності») Кт 209 на суму 526 076 грн (за 2020 рік). Сукупна сума списань склала 12 354 168 грн.

Інспектори стверджують, що вказані матеріали та вузли пішли не на ремонт, а на фактичне спорудження (виготовлення) нового цілісного технічного комплексу автоматизованої лінії по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, а також силосів та бункерів для зберігання цементу. Відповідно до п. 14 П(С)БО 7, дані операції є модернізацією (капітальними інвестиціями), які платник був зобов`язаний акумулювати на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з подальшим зарахуванням на рахунок 10 "Основні засоби" та поступовим нарахуванням амортизації, а не включати безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

В результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2223750,00 грн.

Щодо господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , податковий орган повністю виключив із податкового обліку витрати на оплату послуг відповідального зберігання, вантажних робіт, просіювання та пломбування цементу, отримані від двох виконавців на суму 7 536 000 грн:

1. ФОП ОСОБА_1 на суму 3 669 000 грн (до перевірки надано три акти за липень-вересень 2022 року на суму 3 669 000 грн з одиницею виміру « 1 грн»);

2. ФОП ОСОБА_2 на суму 3 867 000 грн (надано акти за січень-вересень 2022 року з аналогічними вартісними ознаками та дефектами).

ГУ ДПС у Вінницькій області виходило з того, що згідно з даними АС «Податковий блок» та звітності за формою 20-ОПП, обидва ФОП є самозайнятими особами з чисельністю працюючих 0 осіб, у них повністю відсутні власні чи орендовані склади, виробничі площі, цементовози, навантажувальна та спеціальна техніка. Первинні акти містять дефекти: відсутня конкретна номенклатура вантажу, його точна вага, відсутні прізвища матеріально-відповідальних осіб, а фактичне зберігання цементу відбувалося на майданчиках, які ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» паралельно орендувало у третіх осіб (зокрема, у ФОП ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ). Платником не надано залізничних квитанцій, складських квитанцій та товарно-транспортних накладних (ТТН).

Додатково ГУ ДПС у Вінницькій області зазначило, що ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2022 року зареєструвався платником єдиного податку 2 групи. В силу імперативних вимог пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, він мав право надавати послуги виключно лише платникам єдиного податку та/або населенню, що позбавляло його законного права обслуговувати юридичну особу, яка перебуває на загальній системі оподаткування.

В результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1356480,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.

Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

При визначенні об`єкта оподаткування згідно з цим підпунктом не враховуються витрати за результатами операцій, здійснених платником податку з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави). У разі якщо такі витрати визнані платником податку у податковому (звітному) періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, при визначенні об`єкта оподаткування здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням положень пункту 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 Закону № 996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 3 Закону №996-ХIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Дія положень цього абзацу не поширюється на вимоги до документування господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів; господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна; договорів будівельного підряду, проектно-вишукувальних робіт; договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Щодо кваліфікації витрат на ТМЦ, суд зазначає наступне.

Так, відповідач стверджує, що ТОВ УКРЦЕМЕНТ для здійснення господарської діяльності було закуплено товарно-матеріальні цінності для спорудження основних засобів, а саме обладнання по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, силоса та бункера для зберігання та подачі цементу на транспорт. Підприємством до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по ряд. 2050 форми 2-м Фінансова звітність малого підприємства та інших операційних витрат по ряд. 2180 форми 2-м Фінансова звітність малого підприємства включено витрати понесені на створення (виготовлення) основного засобу (комплексу з частин) - обладнання по розвантаженню, навантаженню, фасуванню, силоса та бункера для зберігання та подачі на транспорт цементу, інші, бухгалтерське проведення Дт 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів - Кт 209 Інші матеріали, 205 Будівельні матеріали, 22 МШП всього в сумі 11828092 грн., в т.ч. за 2021 рік в сумі 7 407 361 грн., за 2022 рік в сумі 4420731 грн., та Дт 949 Інші витрати операційної діяльності - Кт 209 Інші матеріали, всього в сумі 526076 грн., в т.ч. за 2020 рік в сумі 526076 грн. замість відображення їх у складі капітальних інвестицій рах.15 Капітальні інвестиції з подальшим зарахуванням на рахунок 10 Основні засоби.

Однак, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими припущеннями з огляду на таке.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (пункт 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561).

За положеннями пунктів 31, 32, 33 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Отже, у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний) підприємство може віднести на поточні витрати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.01.2023 у справі № 640/10524/20, від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16.

Судом встановлено, що директором ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» Рачинським О.В., на підставі дефектних актів, складених уповноваженою інвентаризаційною комісією підприємства, затверджено проведення саме поточних ремонтних робіт. Жодних розпорядчих документів про модернізацію, реконструкцію чи технічне переобладнання підприємством не видавалось.

Окрім того, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, судом залучено та детально проаналізовано Висновок судово-економічної експертизи № 270 від 30.04.2026 року (експерт Дєєва Л.Є.) та Висновок інженерно-механічного дослідження № 268 від 16.04.2026 року (експерт Гаврилюк О.М.), надані позивачем відповідно до ст. 104 КАС України.

Згідно з Висновком судово-економічної експертизи № 270 від 30.04.2026, на основі показників Головної книги та Оборотно-сальдової відомості по рахунку 112, станом на 01.01.2021 року на обліку ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» вже обліковувалися у кількісному виразі 33 одиниці виробничого обладнання, зокрема: бочки для зберігання палива (3 од.), бункери для зберігання інертних матеріалів (10 од.), ваги автомобільні DM/128 (1 од.), паливна колонка NOVA (1 од.), мобільна роторна лінія (3 од.), мобільні силосні циліндри (10 од.) та шнекові живильники (5 од.).

Експертним дослідженням підтверджено відповідність між дефектними актами та актами списання ТМЦ.

Таким чином, вказаний висновок спростовує позицію податкового органу щодо створення нових об`єктів у 20212022 роках.

Згідно з Висновком інженерно-механічного дослідження № 268 від 16.04.2026, за результатами натурного огляду виробничого комплексу за адресою м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 21-А, встановлено, що всі закуплені та списані позивачем за бухгалтерськими проводками Дт 943 та Дт 949 товарно-матеріальні цінності за переліком з Акта перевірки (включаючи сита, редуктори, шнеки, фільтри DUSTSHAKER та SILAB14E, компресор DPR 315) були використані для заміни несправних деталей, які мали всі ознаки фізичного зносу, деформації та руйнування, та не могли експлуатуватися за цільовим технічним призначенням. Проведені роботи носили характер поточних ремонтів обладнання цілісної автоматизованої роторної лінії фасування цементу з метою підтримання її в робочому стані.

Експертним оглядом встановлено, що:

- сита, шнеки, редуктори та компресор DPR 315 були встановлені всередині діючих силосів та бункерів замість аналогічних деталей, які зазнали критичного фізичного зносу, деформації та механічного руйнування внаслідок постійного абразивного впливу цементного пилу та фракційних вантажів;

- промислові фільтри DUSTSHAKER та SILAB14E за своїми інженерними характеристиками є замінними картриджами систем пиловловлювання і монтувалися на існуючі конструктивні вузли для відновлення первісних екологічних та експлуатаційних параметрів ліній, а не для створення нових потужностей;

- скловата ISOVER та будівельна фанера 21 мм обґрунтовано використані як ізоляційний та теплотехнічний матеріал для зовнішнього покриття діючих силосних циліндрів з метою забезпечення теплоізоляції вантажу та акустичного захисту персоналу, що є стандартною процедурою поточного утримання промислових об`єктів;

- абразивні круги та дрібні металовироби (цвяхи, болти) за своєю суттю є малоцінними розхідними матеріалами одноразового використання, які не здатні формувати окремий об`єкт основних засобів.

Суд звертає увагу, що бухгалтерські акти на списання вказаних матеріалів (аналіз яких наведено у Таблиці 7 Висновку № 270) повністю відповідають ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV.

При цьому, зняття відповідачем з витрат суми 1 103 900,00 грн по рахунку 205 (списання скловати), суд вважає безпідставним і помилковим, оскільки дослідженням встановлено, що витрати по рах. 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів" не проводилось. Ця обставина свідчить про винесення донарахувань на підставі помилкових даних та підтверджує поверхневий характер проведеної перевірки.

Крім того, аналізом показників ф. 2-м та Головної книги по рахунку 791, судовим експертом зафіксовано, що має місце неповне врахування витрат при визначенні фінансового результату за 2021 рік. При врахуванні всіх витрат бухгалтерського обліку має місце не прибуток у 39,8 тис. грн, а збиток у розмірі 2372,7 тис. грн, що унеможливлює факт заниження податку на прибуток.

Згідно з приписами статей 83 та 84 ПК України, якщо для вирішення питань податкового контролю необхідні спеціальні знання у галузі техніки, економіки чи інженерії, контролюючий орган зобов`язаний залучити відповідних експертів або призначити експертизу.

Податкові інспектори ГУ ДПС у Вінницькій області, не володіючи спеціальними інженерними знаннями, самостійно та суб`єктивно здійснили технічну перекваліфікацію ремонтних матеріалів.

Оскільки відповідач не призначив власну інженерно-механічну експертизу та не надав жодних науково-технічних обґрунтувань на спростування доказів позивача, Акт перевірки в частині висновків про модернізацію є безпідставним.

За таких обставин, керуючись ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач повністю не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. Позивач, навпаки, належними, допустимими та беззаперечними доказами довів правомірність віднесення вартості ТМЦ до складу поточних операційних витрат, у зв`язку з чим донарахування податку на прибуток у цій частині є повністю протиправним.

Щодо нереальності операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідач мотивує нереальність послуг відповідального зберігання та транспортного оброблення вантажів на суму 7 536 000,00 грн відсутністю у контрагентів власних складів, техніки та найманих працівників (0 працюючих за даними АС «Податковий блок» та ф. 20-ОПП).

Судом встановлено, що ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» є офіційним дистриб`ютором ПАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ» у Вінницькій області, завантаження цементу здійснюється у залізничні вагони на заводі-виробнику, а доставка здійснюється залізницею до під`їзних колій станції Вінниця Регіональної філії Південно-Західної Залізниці (згідно з діючим договором № 01527/П33-2019 від 09.10.2019).

Місцем надання послуг зберігання є складські приміщення площею 1470,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка 0510100000:01:046:0116) та АДРЕСА_2 , які орендуються позивачем у ФОП ОСОБА_3 згідно з договором № 30/01/20-1 від 30.01.2020.

Так, підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків мас право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі; операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій та не може бути беззаперечним свідченням того, вона не пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Проте враховуючи зазначення в ПК України щодо поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості, що узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 15.04.2024 по справі №822/1508/18.

Отже, з визначеного у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Документами, що підтверджують фактичне отримання таких послуг можуть бути акти надання послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Для врахування витрат на послугу при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відповідність задекларованих платником операцій критерію документального підтвердження вимагає подання платником документів, які містять достатні відомості про зміст господарської операції, порядок її виконання та учасників; документи, якими має оформлюватися господарська операція, визначаються з урахуванням законодавчих вимог та звичаєвої практики щодо оформлення певного виду господарської операції.

Контролюючий орган не висуває заперечень щодо окремих первинних документів, складених за наслідками здійснення наведених правочинів, а вказує на нереальність їх здійснення через відсутність у таких контрагентів матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення наданих послуг, з огляду на відсутність основних засобів на балансі підприємств та відсутності інформації щодо оренди таких засобів контрагентами.

Суд зауважує, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості здійснити відповідні послуги та у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг відповідального зберігання № 01072022 від 01.07.2022.

Відповідно до Договору про надання послуг № 01-10/21 від 01.10.2021 укладеного ТОВ "УКРЦЕМЕНТ" з ФОП ОСОБА_2 передбачено, що послуги здійснюються Виконавцем самостійно з використанням своєї техніки, а ціна становить сукупну суму за надані та прийняті послуги, яка зазначається в актах.

Суд зауважує, що податкова інформація про контрагентів не може бути самостійним доказом нереальності за наявності належно оформлених актів здачі-приймання робіт на суму 3 669 000,00 грн по ФОП ОСОБА_1 та 3 867 000,00 грн по ФОП ОСОБА_2 .

Так, позивачем до матеріалів справи долучено безперервний ланцюг із первинних документів, які повністю охоплюють весь період спірних взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 - акти приймання-передачі цементу на зберігання та зі зберігання за 20212022 роки (додатки № 878978, № 685877, № 11711266, № 9791170) та ФОП ОСОБА_1 - акти приймання-передачі цементу на зберігання та зі зберігання за 2022 рік (додатки № 58361, № 362684).

Всі документи первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV містять всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Суд відхиляє твердження відповідача про дефекти оформлення актів через відсутність номерів транспортних засобів чи детального опису маршрутів. Предметом укладених правочинів є технологічне оброблення, просіювання та відповідальне зберігання майна, а не послуги з перевезення, що робить оформлення ТТН та маршрутних листів необов`язковим.

Надані акти містять дату, зміст операції та її чіткий обсяг у тоннах (наприклад, в акті № ЛВ-2201311 від 31.01.2022 року зафіксовано: розвантаження 2759,15 т, завантаження 1361,42 т, просіювання 8155,886 т). Використання вартісної одиниці «1 грн» є узгодженою формою місячної тарифікації складських послуг.

За результатами дослідження вище вказаних та інших документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Разом з тим, суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Щодо відсутності власного персоналу та техніки у самих ФОП, суд зазначає, що відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (ЦК України), за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відтак, за своєю суттю Договори про надання послуг № 01-10/21 від 01.10.2021 та № 01072022 від 01.07.2022 є договорами підряду, за якими підряднику надано безумовне право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

Стала практика Верховного Суду чітко вказує, що відсутність у контрагента власного персоналу чи основних фондів сама по собі не свідчить про нереальність операцій, оскільки ресурси можуть залучатися на умовах цивільно-правових договорів та аутсорсингу.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 забезпечила матеріально-технічну базу шляхом укладення Договору оренди нежитлового приміщення № 18-5 від 18.05.2022 (додаток №27) у м. Гнівань по вул. Вінницьке шосе, 3-А.

Реальність функціонування цієї матеріально-технічної бази та виконання умов вказаного правочину підтверджуються наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт за договором оренди нежитлового приміщення № 18-5 від 18.05.2022 (додатки №№ 28-30), які засвідчують фактичне користування орендованим майном у відповідні періоди.

З метою забезпечення належного функціонування вказаної матеріально-технічної бази та реалізуючи своє законне право, ФОП ОСОБА_1 забезпечила надання вищезгаданих послуг шляхом побудови розгалуженої системи господарських зв`язків з третіми особами. Зокрема, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, охорони та утримання складських приміщень забезпечувалося через укладення договорів субпідряду з фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, серед яких:

- Договір про надання послуг № 3 від 29.06.2022 (додаток № 7);

- Договір про надання послуг з утримання приміщень в належному стані № 24-1 від 24.06.2022 (додаток № 11);

- Договір про надання охоронних послуг № 15/06-22 від 24.06.2022 (додаток № 15);

- Договір на виконання робіт № 30 від 30.06.2022 (додаток № 19);

- Договір про надання послуг № 23/1 від 23.06.2022 (додаток № 23).

Водночас підтвердженням реальності перерахованих угод є акти здачі-прийняття робіт, що містять відомості про зміст і об`єм кожної господарської операції. Належне виконання зобов`язань за вказаними правочинами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме:

- актами здачі-прийняття робіт за договором про надання послуг № 3 від 29.06.2022 (додатки №№ 8-10);

- актами здачі-прийняття робіт за договором про надання послуг з утримання приміщень в належному стані № 24-1 від 24.06.2022 (додатки №№ 12-14);

- актами здачі-прийняття робіт за договором про надання охоронних послуг № 15/06-22 від 15.06.2022 (додатки №№ 16-18);

- актами здачі-прийняття робіт за договором на виконання робіт № 30 від 30.06.2022 (додатки №№ 20-22);

- актами здачі-прийняття робіт за договором про надання послуг № 23/1 від 23.06.2022 (додатки №№ 24-26).

Досліджуючи питання наявності ресурсів у контрагента - ФОП ОСОБА_2 , суд встановив, що вказаний підприємець також забезпечив залучення необхідних засобів та матеріально-технічної бази шляхом співпраці з третіми особами.

Зокрема, фактична наявність у ФОП ОСОБА_2 складських потужностей для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивача підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення № 28-1 від 18.09.2021 (додаток № 33), предметом якого є строкове платне користування складським приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 . Реальне виконання умов вказаного правочину та фактичне використання площ засвідчується долученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (додатки №№ 34-35).

Крім того, матеріально-технічне забезпечення виробничого процесу здійснювалося контрагентом із використанням орендованого спецобладнання, що підтверджується Договором найму обладнання № 3 від 01.10.2021 (додаток № 31) та первинним документом на його передачу - актом приймання-передачі обладнання за вказаним договором (додаток № 32).

Оцінюючи стан забезпечення ФОП ОСОБА_2 трудовими ресурсами, необхідними для повного виконання зобов`язань перед позивачем, суд зазначає, що підприємцем укладено Договір про надання послуг навантаження та розвантаження № 9 від 23.09.2021 (додаток № 36) та Договір про транспортне експедирування № 30-9 від 30.09.2021 (додаток № 37). Залучення вказаних субпідрядників дозволило контрагенту забезпечити повний безперервний цикл обслуговування вантажів позивача.

Оцінюючи доводи сторін щодо реальності залучення вищевказаних третіх осіб (субпідрядників та виконавців), суд зазначає, що беззаперечним та виключним доказом фактичного виконання укладених правочинів є не лише наявність договорів та актів, але й факт офіційного звітування ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 перед контролюючими органами про виплату залученим особам доходів, а також про утримання та сплату відповідних податків і зборів до бюджету. Вказані обставини повною мірою підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку фізичних осіб та військового збору (Додаток 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску) за відповідні звітні періоди 20212022 років, які були подані ФОП ОСОБА_1 (згідно з копіями звітів, що містяться в додатках №№ 3849) та ФОП ОСОБА_2 (згідно з копіями звітів, що містяться в додатках №№ 5057).

Належне відображення господарських операцій із третіми особами у податковій звітності контрагентів та подальша сплата податків та зборів до бюджету (ПДФО та військового збору) свідчить про легітимність сформованих господарських зв`язків.

Таким чином, надання звітів форми 4ДФ у сукупності з первинними документами утворює безперервний ланцюг доказів, який повністю підтверджує реальність операцій та спростовує твердження про їх формальний характер.

Відповідно, висновок відповідача про відсутність реального характеру вищевказаних господарських операцій внаслідок відсутності ресурсу для їх надання не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що у постанові від 14.03.2024 у справі №520/10121/21 Верховний Суд підкреслив, що відсутність у контрагента власних трудових ресурсів або основних засобів не виключає можливості виконання ним господарських зобов`язань із залученням субпідрядників чи на підставі договорів оренди, а тому сама по собі така обставина не свідчить про фіктивність операцій. Контролюючий орган повинен довести не формальні недоліки в діяльності контрагента, а саме відсутність фактичного виконання конкретних робіт чи постачання товарів у межах спірних правовідносин.

Крім того, у постанові від 18.04.2024 у справі №640/3156/20 Верховний Суд зазначив, що податкові наслідки для платника податків можуть наставати лише за умови встановлення його обізнаності або узгодженості дій з недобросовісним контрагентом з метою одержання неправомірної податкової вигоди. Відсутність такого доведення виключає можливість покладення негативних наслідків порушень контрагента на добросовісного платника.

Аналогічний підхід підтримано у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №420/18745/23, в якій суд касаційної інстанції вказав, що для висновку про нереальність господарських операцій контролюючий орган має надати докази, які безпосередньо спростовують факт виконання робіт (надання послуг), а не лише вказують на недоліки в діяльності контрагента чи на його податкову поведінку в інших правовідносинах.

Також у постанові від 11.09.2025 у справі №300/4123/24 Верховний Суд наголосив, що співставлення кількості людино-годин, зазначених в актах виконаних робіт, із кількістю штатних працівників контрагента за даними податкової звітності саме по собі не є достатнім доказом нереальності операцій, якщо не досліджено питання можливості залучення субпідрядних організацій, працівників за цивільно-правовими договорами або інших ресурсів.

Щодо аргументу контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2022 року перебував на другій групі спрощеної системи оподаткування, а тому не мав права надавати послуги покупцю, який перебуває на загальній системі оподаткування, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, можливе порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування (пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України) з боку ФОП ОСОБА_2 тягне за собою правові наслідки виключно для самого платника єдиного податку, а саме обов`язок перейти на загальну систему та сплатити податок за підвищеною ставкою згідно зі ст. 293.4 ПК України.

Суд зауважує, що податкове законодавство України не пов`язує правомірність формування витрат чи податкового кредиту покупця із дотриманням його контрагентом умов застосування обраної ним системи оподаткування.

Відповідно до принципу індивідуальної юридичної відповідальності, можливі порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом, є сферою його особистої відповідальності, не можуть негативно впливати на податковий облік добросовісного покупця та не можуть бути підставою для зняття витрат ТОВ «УКРЦЕМЕНТ» за реальними та чинними договорами.

На підтвердження безперечності та завершеності вказаних операцій суд зазначає, що взаєморозрахунки між сторонами повністю здійснені безготівковим шляхом через рахунок 311, а будь-яка заборгованість станом на 31.03.2025 року відсутня.

Окремо суд наголошує на наявності очевидного внутрішнього протиріччя в позиції податкового органу. Апелюючи щодо «порушення групи» спрощеної системи, відповідач де-факто та логічно визнає сам факт надання цих послуг, оскільки оцінювати статус виконавця за ненадану послугу неможливо.

Оскільки матеріалами справи повністю підтверджено реальність надання послуг ФОП ОСОБА_2 , наявність у нього складських потужностей, обладнання та повний цикл обслуговування вантажів позивача, вищевказані доводи ГУ ДПС у Вінницькій області судом відхиляються як такі, що не спростовують суть та реальний характер досліджуваних правовідносин.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача, відображену в інформаційній базі даних державної податкової служби, оскільки такі відомості не є загальнодоступними. Достовірність інформації, яка в них зберігається, не може бути перевірена ані платником податків, ані судом. Електронні докази не захищені від втручання з боку сторонніх осіб, а тому достатність і достовірність такої інформації не може вважатися такою, що поза розумним сумнівом доводить факти податкових правопорушень.

При вирішенні цього публічно-правового спору суд також враховує правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 в справі №160/3364/19 згідно якої визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, а сама по собі наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час нього свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства або податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме - платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому він не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом у визначеному законодавством порядку наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що операції здійснені між позивачем та контрагентами не мали реального характеру.

Взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відповідно і оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Висновки податкового органу щодо ланцюга постачання ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Проте, податковий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема в постановах від 08.07.2025 у справі №200/2320/22, від 02.07.2025 у справі №380/5471/24, від 30.06.2025 у справі №280/886/23.

У постанові від 01.07.2025 у справі №260/1053/19, Верховний Суд підтвердив застосування позиції, наведеної в тому числі Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Відповідно до цієї позиції визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Верховний Суд наголошує, що у кожній конкретній справі необхідно виходити (оцінювати) із доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, оскільки справи носять у собі наявність конкретних фактичних обставинах справи та мають різний характер, об`єктивність та юридичне значення кожної із справ. Водночас, згідно із сталою практикою Верховного Суду порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності саме по собі не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальника для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди.

На переконання суду, спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.

В той же час, відповідач не надав суду жодних належних та достатніх доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у вказаних контрагентів, зокрема матеріальних та трудових ресурсів, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності зазначених суб`єктів господарювання, контрагентів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до змісту та висновків Акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів контрагентів. Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням/наданням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 ПК України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

З огляду на викладене суд вважає недоведеним висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та нереальності здійснених господарських операцій.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються зібраними у справі доказами, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 33 280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0305910701 від 02.10.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМЕНТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 33 280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" (вул. Чумацька, 195А, м. Вінниця, 21023, код ЄДРПОУ 43106201)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькії області (вул. Василенка Костянтина, 21, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна