Decision № 140792555, 12.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1819/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомДергачівської окружної прокуратури (62302, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. Європейська, б.63) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, Харківська обл., місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок 6)доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛМАШ-УКРАЇНА" (62303, Харківська обл., Харківський р-н, місто Дергачі, вул.Лозівська, будинок 96-Є)простягнення коштівза участю представників:

прокуратури - Хряк О.О.;

позивача - Калиновський А.Г.;

відповідача - Лісін В.М.;

ВСТАНОВИВ:

Дергачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛМАШ-УКРАЇНА", в якому просить:

- Позов задовольнити. Ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753; 62303, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Лозівська, будинок 96є) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 97 025,86 грн (дев`яносто сім тисяч двадцять п`ять гривень 86 копійок) на користь держави на р/р UA 568999980333139331000020599, Дергачівська міська ТГ, ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/240622100, банк отримувача Казначейство України, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100, «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

- Стягнути з відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753; 62303, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Лозівська, будинок 96є) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) за реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» Дергачівською окружною прокуратурою подано заяву за вх. № 12641 про долучення до позовної заяви платіжної інструкції №1296 від 22 травня 2026 року про сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1819/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Харківської області від 02.06.2026 по справі №922/1819/26, вказавши вірні дату та час проведення підготовчого засідання - "18" червня 2026 р. о 14:30 год.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 14831.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подані додаткові пояснення за вх. № 14849.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 знято з розгляду справу № 922/1819/26, призначену до розгляду у судовому засіданні на "18" червня 2026 р. о 14:30 год. Призначено розгляд справи № 922/1819/26 у судовому засіданні на "09" липня 2026 р. о 15:10 год. Попереджено, що дату та час проведення судового засідання може бути змінено, з урахуванням поточної обстановки у місті Харкові, про що учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.

30.06.2026 через систему «Електронний суд» Дергачівською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив на позовну заяву за вх. № 15814.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подані заперечення (на відповідь на відзив) за вх. № 16476.

В судовому засіданні 09.07.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.07.2026 о 15:30 год.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» Дергачівською окружною прокуратурою подані на заяву про залишення позовної заяви без розгляду за вх. № 17674 та вх. № 17682.

В судовому засіданні 20.07.2026 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх. № 14831 від 18.06.2026) відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу. Також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 14831 від 18.06.2026), про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Крім цього, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою, а також на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2026 о 16:00 год.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» Харківською обласною прокуратурою подано заяву (письмові пояснення за вх. № 19042.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подані додаткові письмові пояснення за вх. № 19482.

В судовому засіданні 10.08.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання.

Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в протокольній ухвалі Господарського суду Харківської області від 10.08.2026 невірно було вказано дату та час проведення підготовчого засідання та замість «03 вересня 2026 року 15:15 год.» помилково зазначено «27 серпня 2026 року о 15:00».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2026 виправлено описку в протокольній ухвалі Господарського суду Харківської області від 10.08.2026 по справі №922/1819/26, вказавши вірні дату та час проведення підготовчого засідання - "03" вересня 2026 р. о 15:15.

В судовому засіданні 03.09.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.09.2026 о 15:30 год.

В судовому засіданні 14.09.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.09.2026 о 11:20 год., зазначивши, що розгляд справи по суті буде продовжений зі стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

В судовому засіданні 28.09.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.10.2026 о 15:00 год.

В судовому засіданні 12.10.2026 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дергачівською окружною прокуратурою Харківської області при виконанні повноважень, передбачених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення законодавства про охорону атмосферного повітря у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (далі Товариство), що спричинило шкоду довкіллю та створило небезпеку для життя і здоров`я людей.

Зокрема прокуратурою вказано, що відділом поліції №3 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Дергачівської окружної прокуратури Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018221280000007 від 23.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.

У ході досудового розслідування установлено, що під час планової перевірки ТОВ «Велмаш-Україна», яка проведена Державною екологічною інспекцією у Харківській області в термін з 20.11.2017 по 01.12.2017 було встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котла «Kalvis-2-40» (з 01.03.2017), від котла «Kalvis-2-40» (з 24.10.2012), зварювальних постів (з 01.10.2016), установки плазмового різання POWER PLAZMA (з 30.04.2013), металообробних верстатів (з 05.04.2017), посту фарбування GRAKO-390 (з 25.09.2016) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 25.07.2017 №6322010100- 3289 здійснювалися без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря».

Встановлено, що листом від 30.11.2017 №646/8 ТОВ «Велмаш-Україна» повідомило Держекоінспекцію про час роботи джерел викидів в наднормативному режимі за період з 01.12.2014 до 25.07.2017 (отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря).

Відтак факт порушення законодавства з охорони навколишнього природнього середовища встановлено на підставі планової перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області (акт від 01.12.2017 №676/01-04/03-09).

На підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639 (далі Методика), Держекоінспекцією розраховано матеріальний збиток, заподіяний державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Велмаш-Україна».

Згідно з розрахунком збитку завданого державі порушенням повітряноохоронного законодавства, що є додатком до претензії №212 від 13.12.2017 (вих. № 5119/01-25/03-11), загальна сума збитків становить 97 025,86 грн.

Згідно з претензією Інспекції №212 від 13.12.2017 до ТОВ «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753) останньому запропоновано відшкодувати збитки нанесені державі у сумі 97 025,86 грн і перерахувати на розрахунковий рахунок р/р 33112331700201.

Дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків, відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.

Державна екологічна інспекція у Харківській області листом від 07.05.2026 №1965-13-16 повідомила, що відсутня інформація про відшкодування Товариством завданого державі збитку за вказаним фактом.

Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області листом від 14.05.2026 №09-17-06/3371 повідомило, що рахунок НОМЕР_1 відкрито 09.06.2010 та закрито 11.09.2018. За період від 13.12.2017 до 11.09.2018 по рахунку виявлено одну трансакцію на перерахування коштів від платників податків. При цьому, кошти від Товариства на рахунок не надходили.

Головне управління ДПС у Харківській області листом від 19.05.2026 №9776/5/20-40-19-04-11 повідомило, що за наявними відомостями в доступних інформаційних системах у період від 13.12.2017 по теперішній час у Товариства відсутні надходження за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).

Таким чином, як зауважує прокурор, Товариством заподіяно збитки державі у зв`язку із порушенням природоохоронного законодавства, однак, станом на сьогодні їх не відшкодовано, що порушує інтереси держави у зазначеній сфері.

Вказане стало підставою для звернення Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду з відповідним позовом, в якому прокуратура просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у сумі 97 025,86 грн.

Щодо порядку зарахування коштів, отриманих як компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прокуратурою звернуто увагу на наступне:

У ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Основою для формування зазначених фондів є кошти, сплачені у вигляді частини екологічного податку, частина грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством тощо.

Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Окрім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 %, обласних бюджетів та бюджету АРК 20 %; бюджетів міст Києва та Севастополя 70%.

У відповідності до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію», код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, - «24062100».

З урахуванням викладеного, прокуратура зауважує, що завдані довкіллю збитки необхідно стягувати на розрахунковий рахунок відповідної ради для зарахування надходжень за кодом бюджетної класифікації «24062100», із якого місцевим органом Державної казначейської служби в подальшому кошти автоматично розподіляються до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

В обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором вказано наступне:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, ключовим для застосування цих норм є поняття «інтереси держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, посилаючись на законодавство, підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» зазначається, що різноманітність функцій органів прокуратури поза сферою кримінального права є результатом національної правової та історичної традиції. Це суверенне право держави визначати інституційно-правові процедури реалізації своїх функцій щодо захисту прав людини і суспільних інтересів, дотримуючись принципу верховенства права та міжнародних зобов`язань.

Звернення прокурора до суду в інтересах держави в господарській справі, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.

Європейським судом з прав людини також допускається участь прокурора у цивільному (адміністративному, господарському) провадженні, якщо відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що атмосферне повітря є об`єктом права власності українського народу.

Відповідно до положень Законів України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про основні засади (стратегію) держаної екологічної політики України на період до 2030 року» атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об`єктами правової охорони навколишнього природного середовища, які підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

Таким чином, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Стаття 50 Конституції України, ст. ст. 9, 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 26 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про систему громадського здоров`я» гарантують право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Збереження навколишнього природного середовища, забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля є одними із основних засад внутрішньої політики в екологічній сфері держави (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики»).

Згідно зі ч. 5 ст. 309 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 820/3552/17, від 03.09.2019 у справі № 815/3210/18, від 20.08.2020 у справі № 820/6785/16 та від 15.09.2020 у справі № 804/3108/16, індивідуальне право (інтерес) у формі гарантованого ч. 1 ст. 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини довкілля, гарантованого ст. 50 Конституції України та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України). Аналогічна норма міститься в Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 14.09.2020 «Про стратегію національної безпеки України» та Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

У п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 (п. 81).

Забруднення ТОВ «Велмаш-Україна» атмосферного повітря шкідливими речовинами, призводить до негативних екологічних наслідків.

Здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря з порушенням вимог законодавства щодо необхідності отримання дозволу для здійснення такої діяльності та перевищенням визначених законом лімітів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес.Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Тому звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання природних ресурсів та відповідальності за допущені порушення.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря та інші природні ресурси.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає компетенцію та повноваження державної екологічної інспекції у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, виступати позивачем та відповідачем у судах (п. «й» ч. 1 ст. 20-1 зазначеного Закону).

Згідно з п.п. 1, 3, 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони атмосферного повітря.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо:

виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм;

наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин;

забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин;

додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря;

додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання;

порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;

надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Відповідно до п.п. 1, 3 розділу І «Загальні положення» Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, що затверджено Наказом Державної екологічної інспекції України 4 грудня 2025 року № 186 (https://www.khark.dei.gov.ua/files/1768212366/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%94%D0%95%D0%86%20%D1%83%20%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB..pdf), Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Харківської області.

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 9 розділу ІІ «Функції Інспекції» Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря, щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

У зв`язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Харківської області.

Щодо наявності виключного випадку для здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді, прокурором зауважено наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Разом з цим, слід звернути увагу на рішення Конституційного суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

В п 4.2. вказаного рішення Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

В п. 4.3. вказаного рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил, тобто стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2021 по справі № 922/3025/20 також зазначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У п. 26 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Здійснення ТОВ «Велмаш-Україна» господарської діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, за відсутністю відповідно дозвільного документу, є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та призводить до негативних екологічних наслідків.

Разом з тим, Інспекцією дієві заходи щодо захисту порушених інтересів держави, у т.ч. шляхом звернення із позовом до суду про стягнення завданої шкоди не вживались.

Як зазначалось вище, під час планової перевірки ТОВ «Велмаш-Україна», яка проведена Державною екологічною інспекцією у Харківській області в термін з 20.11.2017 по 01.12.2017, було встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котла «Kalvis-2-40» (з 01.03.2017), від котла «Kalvis-2-40» (з 24.10.2012), зварювальних постів (з 01.10.2016), установки плазмового різання POWER PLAZMA (з 30.04.2013), металообробних верстатів (з 05.04.2017), посту фарбування GRAKO-390 (з 25.09.2016) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 25.07.2017 №6322010100-3289 здійснювалися без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що підтверджується актом від 01.12.2017 №676/01-04/03-09.

Відповідно до положень Методики (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Інспекцією розраховано розмір відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Товариства на загальну суму 97 025,86 грн.

З`ясовано, що Інспекція, як уповноважений орган на представництво інтересів держави у даній сфері, з 13.12.2017 (дата проведення розрахунку збитків) та до теперішнього часу заходів, спрямованих на стягнення збитків у судовому порядку, не вжито.

На запит окружної прокуратури з приводу чи планує Інспекція на захист інтересів держави подати до суду позов про стягнення з Товариства збитків від 24.04.2026 № 57-113-1349вих-26, орган контролю листом від 07.05.2026 № 1965-13-16 повідомив, що інформація про сплату шкоди у Інспекції відсутня, цивільний позов не заявлявся.

Опрацюванням Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що станом на 22.05.2026 Державною екологічною інспекцією Харківської області позов до ТОВ «Велмаш-Україна» про відшкодування вказаних збитків самостійно не подавався.

Прокатура зазначає, що на теперішній час в умовах воєнного стану в країні, питання своєчасного наповнення бюджетів коштами, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, є надзвичайно важливим, набуває особливого значення, а тому не допускає будь-якого зволікання уповноважених державних органів.

Економічний інтерес держави полягає у виконанні конституційного обов`язку відшкодувати завданні природі збитки (статті 66, 68 Конституції України).

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, вищевказані обставини свідчать про порушення інтересів держави та бездіяльність органу контрою.

Таким чином, в даному випадку вбачається виключний випадок, зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

У відповідності до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом від 22.05.2026 № 57-113-1711вих-26 повідомлено Інспекцію про вжиття заходів представницького характеру.

З огляду на наведене, суд вважає, що прокуратурою підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що джерело викиду об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» суб`єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» суб`єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов`язані заздалегідь розробити та погодити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не допускається спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря.

Статтею 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційноекономічні заходи, що передбачають, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

илих, виробничих та інших приміщень.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема: визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у: порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище; порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря; недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, несуть відповідальність згідно з законом.

За приписами ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Прокуратура та позивач обгрунтовуючи позовні вимоги зауважують, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема:

- недотримання Відповідачем нормативно визначених умов викидів забруднюючих речовин в атмосферу, зокрема вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», є протиправною формою поведінки, яка полягає у здійсненні викиду забруднюючих речовин із стаціонарних джерел за відсутності дозволу;

- наслідком протиправної поведінки товариства є шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконанням ним однієї з обов`язкових умов здійснення діяльності стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу лише за наявності дозволу виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади;

- вина полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, адже він, як суб`єкт господарювання, не виконав свого обов`язку щодо його своєчасного отримання.

Судом встановлено, що згідно з претензією Інспекції №212 від 13.12.2017 до ТОВ «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753) останньому запропоновано відшкодувати збитки нанесені державі у сумі 97 025,86 грн і перерахувати на розрахунковий рахунок р/р НОМЕР_1 .

Разом з цим, Державною екологічною інспекцію у Харківській області листом від 07.05.2026 №1965-13-16 повідомлено прокуратуру щодо відсутності інформації про відшкодування Товариством завданого державі збитку за вказаним фактом.

Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області листом від 14.05.2026 №09-17-06/3371 повідомило, що рахунок НОМЕР_1 відкрито 09.06.2010 та закрито 11.09.2018. За період від 13.12.2017 до 11.09.2018 по рахунку виявлено одну трансакцію на перерахування коштів від платників податків. При цьому, кошти від Товариства на рахунок не надходили.

Головне управління ДПС у Харківській області листом від 19.05.2026 №9776/5/20-40-19-04-11 повідомило, що за наявними відомостями в доступних інформаційних системах у період від 13.12.2017 по теперішній час у Товариства відсутні надходження за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).

Таким чином, з вищенавеного вбачається, що завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 97 025,86 грн відповідачем наразі не відшкодовані.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що ключовим звинуваченням Прокурора та ДЕІ до Відповідача є те, що викиди у 2017 році здійснювалися за відсутності дозволу. Проте, дана інформація є недостовірною. ТОВ ВЕЛМАШ-УКРАЇНА отримало дозвіл №6322010100-115 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 16.05.2011. Цей дозвіл був виданий на підставі документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розроблених Науково-технічним центром Система. Відповідно до зазначеного обґрунтування, підприємство відноситься до третьої групи об`єктів за ступенем впливу на забруднення атмосферного повітря.

Зважаючи на це, відповідач вказує, що згідно з Прикінцевими положеннями Закону України Про охорону атмосферного повітря (зі змінами, внесеними у 2014 році): Установити, що строк дії дозволу на викиди, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру та який на момент набрання чинності зазначеним Законом є дійсним, є необмеженим. У матеріалах кримінального провадження міститься офіційний Лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської ОДА від 12.03.2018 № 03.01-16-1391 (наданий на запит самої прокуратури), у якому профільний державний орган прямо роз`яснив: Строк дії Дозволу... виданого 16.05.2011 № 6322010100-115 є дійсним, є необмеженим.

Відтак, термін дії дозволу №6322010100-115 16.05.2011 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є необмеженим, а господарська діяльність підприємства здійснювалася виключно у правовому полі, з дотриманням вимог природоохоронного законодавства, а жодних самовільних викидів підприємство не здійснювало. Відповідач здійснював свою господарську діяльність правомірно, маючи діючий безстроковий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин № 6322010100- 115 від 16.05.2011 року, що повністю виключає наявність складу правопорушення за ст. 1166 ЦК України.

Також відповідач вказує, що Акт перевірки та розрахунок збитків ДЕІ є безпідставними та необґрунтованими. Долучений до позовної заяви розрахунок розміру збитків (який став підставою для виставлення претензії № 212 від 13.12.2017 на суму 97025,86 грн), проведений Державною екологічною інспекцією з грубими порушеннями. Так, під час проведення перевірки у 2017 році та здійснення розрахунку збитків, інспектори ДЕІ абсолютно безпідставно не врахували доводів підприємства та проігнорували наявність дозвільної документації.

Крім цього, за твердженнями відповідача, прокурор приховав факт закриття кримінального провадження ще у 2018 році. Всупереч твердженням Прокурора про триваюче слідство, вказане кримінальне провадження було закрито ще 25.07.2018 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). Тобто, правоохоронні органи ще 8 років тому не знайшли складу злочину в діях Відповідача.

Однак, дослідивши наявний в матеріалах справи Дозвіл №6322010100-115 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 16.05.2011, на який посилається відповідач, судом встановлено, що цей дозвіл має термін дії «5 років з 16.05.2026 по 16.05.2016». Тобто, з наведеного слід дійти висновку, що твердження відповідача про безстроковість такого дозволу є хибними.

В подальшому, відповідачем було отримано Дозвіл № 6322010100-3289 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами лише 25.07.2017. Термін дії дозволу: необмежений з 25.07.2017.

А отже, матеріали справи не містять доказів того, що в період з 16.05.2016 по 25.07.2017 відповідачем здійснювались викиди на наявності відповідного дозволу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час планової перевірки ТОВ «Велмаш-Україна», яка проведена Державною екологічною інспекцією у Харківській області в термін з 20.11.2017 по 01.12.2017 було встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котла «Kalvis-2-40» (з 01.03.2017), від котла «Kalvis-2-40» (з 24.10.2012), зварювальних постів (з 01.10.2016), установки плазмового різання POWER PLAZMA (з 30.04.2013), металообробних верстатів (з 05.04.2017), посту фарбування GRAKO-390 (з 25.09.2016) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 25.07.2017 №6322010100-3289 здійснювалися без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря».

За результатами такої перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено Акт № 676/01-04/03-09 від 01.12.2017.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064, Державною екологічною інспекцією у Харківській області розраховано матеріальний збиток, заподіяний державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА», у розмірі 97 025,86 грн.

Відповідачем не оскаржувався акт Інспекції та розрахунок завданих державі збитків, до відзиву на позовну заяву відповідачем не додано жодних документів які б підтверджували оскарження відповідачем дій Інспекції як в судовому так і позасудовому (адміністративному) порядку.

Відомості про стан розгляду справ на порталі «Судова влада України» не містять будь-яких проваджень де одночасно приймають участь Інспекція та Товариство.

Відтак, твердження відповідача про безпідставність та необґрунтованість акту перевірки та розрахунку збитків Інспекції є необгрунтованими.

Щодо посилання відповідача на закриття кримінального провадження, слід звернути увагу на наступне:

Слідчим відділом відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Дергачівської окружної прокуратури Харківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018222080000007, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 Кримінального кодексу України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення Державної екологічної інспекції у Харківській області, відповідно до якого за результатами планової перевірки ТОВ «ВЕЛМАШУКРАЇНА» встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котла Kalvis-2-40 (з 01.03.2017), від котла Kalvis-2-40 (з 24.10.2012), зварювальних постів (з 01.10.2016), установки плазмового різання POWERPLASMA (з 30.04.2013), металообробних верстатів (з 05.04.2017) та посту фарбування GRACO-390 (з 25.09.2016) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 25.07.2017 № 6322010100-3289 здійснювалися без відповідного дозволу, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Прокуратурою вказано, що за результатами досудового розслідування 25.07.2018 у кримінальному провадженні № 42018222080000007 було прийнято рішення про його закриття. Втім, Постановою від 13.11.2018 року вказане рішення про закриття кримінального провадження скасовано.

Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018222080000007 від 23.01.2018 триває, що підтверджується актуальним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який наявний в матеріалах справи.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Разом з цим, за висновками суду, прокуратурою належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор стверджує, що йому стало відомо лише у 2026 році про відсутність оплати за претензією Інспекції до Товариства. Зазначене підтверджується відповідними листуванням окружної прокуратури та Інспекції, ГУ ДКС України в Харківській області та ГУ ДПС України в Харківській області. Тому, прокуратура вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Втім, суд погоджується з доводами відповідача, що момент початку перебігу позовної давності визначається обізнаністю компетентного органу (Позивача), а не Прокурора.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц сформулювала чіткий правовий висновок: якщо з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор.

Компетентний орган (Державна екологічна інспекція у Харківській області) достеменно знав про всі обставини стверджуваного порушення та особу Відповідача ще у грудні 2017 року.

Так, Інспекцією, за результатами складення відповідного Акту перевірки №676/01-04/03-09 від 01.12.2017, було здійснено розрахунок суми збитків та направлено до відповідача претензію №212 від 13.12.2017 із спонуканням щодо сплати завданого державі збитку у сумі 97 025,86 грн.

Отже, Державна екологічна інспекція у Харківській області (Позивач) достеменно знала про факт порушення та суму збитків не пізніше 13.12.2017 дати пред`явлення Відповідачу претензії № 212.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку строк позовної давності почав перебіг з 14.12.2017, що є наступним днем після здійснення розрахунку збитків та пред`явлення Державною екологічною інспекцією відповідачу Претензії №212 від 13.12.2017.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Уряду до 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023, а тому перебіг строків позовної давності з 12.03.2020 по 30.06.2023 було зупинено.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

За таких обставин перебіг строків позовної давності з 24.02.2022 по 04.09.2025 було зупинено на підставі пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, та поновлено їх перебіг після набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX.

Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що з урахуванням зупинення строків позовної давності, останнім днем трирічного строку позовної давності є 08.06.2026. Втім, як вбачається з матеріалів справи, прокурором позов подано до суду 22.05.2026, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, оскільки при пред`явленні вказаного позову трирічний строк позовної давності не пропущено, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753; 62303, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Лозівська, будинок 96є) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 97 025,86 грн (дев`яносто сім тисяч двадцять п`ять гривень 86 копійок) на користь держави на р/р UA 568999980333139331000020599, Дергачівська міська ТГ, ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/240622100, банк отримувача Казначейство України, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100, «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (ЄДРПОУ 33676753; 62303, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Лозівська, будинок 96є) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) за реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокуратура: Дергачівська окружна прокуратура (62302, Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, вул. Європейська, б.63, код ЄДРПОУ 0291010829).

Позивач: Державна екологічна інспекція у Харківській області (61166, Харківська обл., місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок 6, код ЄДРПОУ 37999518).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Велмаш-Україна» (62303, Україна, Харківський р-н, Харківська обл., місто Дергачі, вулиця Лозівська, будинок 96є, код ЄДРПОУ 33676753).

Повне рішення складено "21" жовтня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1819/26