Decision № 140792489, 16.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1263/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агромітсервіс» (61022, Харківська обл., місто Харків, пров. Іванівський, будинок 5; код ЄДРПОУ 44714366);доТовариства з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд» (Киргизька Республіка, м. Бішкек, ж/м Ак-Орго, вул. Ай, буд. 14; код ЄДРПОУ 3157082),простягнення коштів у розмірі 3 036 544, 00 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромітсервіс», м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд», м. Бішкек, про стягнення заборгованості за Контрактом № 04/09/UA KG/2025 від 04.09.2025 у розмірі 3 036 544, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромітсервіс" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1263/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14 жовтня 2026 року об 11:00 год. Вирішено після отримання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів, направити копії зазначених вище документів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Соло Трейд" через Східне міжрегіональне управління юстиції (м. Харків), а також безпосередньо відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд». Провадження у справі № 922/1263/26 зупинено до дати призначеного підготовчого засідання.

07.10.2026 до господарського суду звернувся представник відповідача із заявою про визнання позову (вх. № 24746).

Ухвалою господарського суду від 14.10.2026 провадження у справі № 922/1263/26 поновлено. Також закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1263/26 до судового розгляду по суті на 16.10.2026 об 11:45 год.

У судове засідання 16.10.2026 представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромітсервіс» (позивач, продавець), в особі директора Ніколіна Павла Олександровича, який діє на підставі Статуту, з одного боку, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд» (відповідач, покупець), в особі директора Кельдибекова Джаліла Бектурсуновича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, було укладено Контракт № 04/09/UA-KG/2025 від 04.09.2025.

Відповідно до умов Контракту продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити м`ясну продукцію виробництва підприємств України.

Відповідно до п. 2.1., валюта Контракту долар США (USD).

Згідно з п. 2.4.-2.5. Контракту покупець здійснює оплату партії товару, згідно з виставленим продавцем Інвойсом, у строки, обумовлені у специфікації. Розрахунок за товар здійснюється у формі банківського переказу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Термін поставки товару не може перевищувати 7 робочих днів з моменту підписання сторонами специфікації. Датою поставки відповідної партії Товару вважається дата прибуття товару на склад покупця (п. 3.2. - 3.3.Контракту).

Відповідно до специфікації № 1 від 13.10.2025 до Контракту № 04/09/UAKG/2025 від 04.09.2025 продавцем поставлявся товар на суму 70 000, 00 USD, а покупець, в свою чергу, зобов`язувався сплатити вартість товару впродовж 100 календарних днів з моменту митного декларування товару на митниці покупця.

Згідно вантажно-митної декларації № 25UA204080010446U0 від 13.10.2025 електронно було задекларовано експорт товару м`ясо яловичини, заморожене кускове. А, відповідно до митної декларації на товари (Киргизька Республіка) №41714106/031125/0105609 від 03.11.2025 товар було доставлено до покупця - ТОВ «Солто Трейд» за адресою: Киргизька Республіка, м. Бішкек, ж/м Ак-Орго, вул. Ай, буд. 14.

Отже, факт поставки товару підтверджуються митними деклараціями, які в свою чергу містять відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митні кордони, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю та митного оформлення. Дані відомості підтверджують факт належного виконання обов`язків зі сторони ТОВ «Агромітсервіс», що були покладені на товариство відповідно до Контракту № 04/09/UA-KG/2025 від 04.09.2025.

У наданій до суду заві про визнання позовних вимог, відповідач не заперечує обставин, викладених позивачем у позовній заяві щодо виникнення між сторонами договірних правовідносин. Не заперечує факту поставки товару, відповідно до специфікації № 1 від 13.10.2025 до Контракту № 04/09/UA-KG/2025 від 04.09.2025 на суму 70 000,00 USD. Разом з тим, у зв`язку з виникненням у ТОВ «Солто Трейд» тимчасових труднощів із функціонуванням банківських рахунків та проведенням розрахункових операцій, відповідач не мав можливості своєчасно здійснити оплату вартості отриманого товару у встановлений Контрактом строк. Зазначені обставини мали тимчасовий характер та вплинули виключно на можливість своєчасного проведення платежу, при цьому ТОВ «Солто Трейд» не заперечує факту виникнення грошового зобов`язання перед ТОВ «Агромітсервіс» та визнає наявність відповідної заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідач є іноземним суб`єктом господарювання, тому спір виник у правовідносинах з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 75, 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» міжнародна підсудність справ з іноземним елементом визначається з урахуванням установлених законом підстав, зокрема домовленості сторін про підсудність справи судам України, за винятком випадків виключної підсудності, передбачених статтею 77 цього Закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі № 926/4889/22 розглянуто питання міжнародної юрисдикції у спорі за участю іноземного суб`єкта господарювання та застосування ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Зазначена постанова підтверджує необхідність перевірки міжнародної юрисдикції з урахуванням змісту договірного застереження та наявності або відсутності угоди про передачу спору до міжнародного комерційного арбітражу.

П. 8.11.1 Контракту в редакції додаткової угоди № 1 сторони погодили, що всі спори, які виникають із Контракту або у зв`язку з ним, підлягають вирішенню в Господарському суді Харківської області, Україна. Таким чином, наведений текст п. 8.11.1 Контракту прямо визначає Господарський суд Харківської області як суд, уповноважений розглядати спори між сторонами.

Даний спір виник з договору міжнародної купівлі-продажу товарів між суб`єктами господарювання, місця діяльності яких знаходяться в Україні та Киргизькій Республіці.

Україна та Киргизька Республіка є учасниками Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року.

Відповідно до статті 1 Конвенції вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах, якщо виконані передбачені Конвенцією умови її застосування.

Згідно зі статтею 6 Конвенції сторони можуть виключити її застосування або, з урахуванням установлених нею обмежень, відступити від її положень чи змінити їхню дію.

Відповідно до статті 53 Конвенції покупець зобов`язаний сплатити ціну товару та прийняти поставку товару відповідно до вимог договору і Конвенції.

Згідно зі статтею 59 Конвенції покупець повинен сплатити ціну в день, визначений або такий, що може бути визначений відповідно до договору та Конвенції, без необхідності пред`явлення продавцем вимоги або виконання будь-яких формальностей з боку продавця.

Отже, у разі застосовності Конвенції обов`язок покупця оплатити товар та строк виконання цього обов`язку визначаються насамперед її положеннями та погодженими сторонами умовами Контракту.

Положення національного законодавства України застосовуються в частині, не врегульованій Конвенцією, або в інших випадках, коли їх застосування допускається міжнародним договором та колізійними нормами.

Як встановлено судом, покупець за Контрактом, укладеним між сторонами даного спору, повинен здійснити оплату впродовж впродовж 100 днів з моменту митного декларування товару на митниці покупця.

Враховуючи вищенаведені обставини, факт підписання відповідачем специфікації № 1 та отримання товару, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Проте, відповідач на момент подання позову не здійснило розрахунок з позивачем, тобто не виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до Контракту № 04/09/UA-KG/2025 від 04.09.2025.

Зі змісту ст.11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і породжені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з`ясувати сутність такого визначення.

Відповідно до специфікації № 1 було поставлено товар на суму 70 000,00 USD, що за курсом НБУ (43,3792 - станом на 09.04.2026) еквівалентно 3 036 544, 00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Контрактом № 04/09/UA KG/2025 від 04.09.2025 у розмірі 3 036 544, 00 грн, підтверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд» заява про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 50% сплаченого позивачем судового збору, який стягується на користь позивача та 50% сплаченого судового збору повертається позивачу з Держбюджету України, за ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 46, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 191, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд» (Киргизька Республіка, м. Бішкек, ж/м Ак-Орго, вул. Ай, буд. 14; код ЄДРПОУ 31570820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромітсервіс» (Україна, 61022, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5; код ЄДРПОУ 44714366) грошові кошти у розмірі 3 036 544, 00 грн та судовий збір у розмірі 18 219, 27 грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромітсервіс» (Україна, 61022, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5; код ЄДРПОУ 44714366);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Солто Трейд» (Киргизька Республіка, м. Бішкек, ж/м Ак-Орго, вул. Ай, буд. 14; код ЄДРПОУ 31570820).

Повне рішення складено 20.10.2026

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1263/26