Decision № 140792201, 20.10.2026, Domanyvka District Court of Mykolaiv Oblast

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/978/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.10.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Єгорової Н.І..,

при секретареві Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доманівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив

ТОВ "Українські фінансові операції" звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 81875.65 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що 14.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4736205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7».

Відповідно до умов Договору № 4869183 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1,50% за кожен день користування кредитом та зниженої процентної ставки у розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом, протягом 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит у розмірі 15000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, емітовану банком АТ КБ «Приват банк».

Відповідач свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконував належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 81875.65 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14977.49,00 грн.; заборгованість за процентами,що нараховані первісним кредитором 511781.80 грн.; заборгованість за процентами ,що нараховані позивачем 15726.36 грн.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 73649.29грн. В межах строку дії Договору № 4736205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.06.2024 позивачем донараховано відсотки за 70 календарних днів у розмірі 15726.36 грн.

Після укладення Договору факторингу, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, в позові просили про розгляд справи за їх відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з"явилася, відзиву та клопотань до суду не надала, про дату і час розгляду справи була двіччі повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення, доказів про поважність причин неявки суду не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається,що 14.06. 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4736205 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п. 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» (може на застосовуватись, якщо загальний розмір кредиту за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору); він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.9 Договору).

Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «18832», відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту- кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000,00 гривень.

Сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір/угода. При цьому Сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення Клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору) (п. 1.2.1 Договору).

Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.3 Договору).

Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом укладання Сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта. У Клієнта наявне право ініціювати укладення додаткового договору/угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання (п.п.1.3.1, 1.3.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процента ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,5%. Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується відповідно до умов Договору п.1.4.2.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 4149хххххх8450 (п.2.1 Договору).

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та 14.06.2024

перерахував відповідачу ОСОБА_3 шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 15000,00 гривень, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2 Договору).

Проте, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4736205 від 14.06.2024 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 73649.29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14977.49 грн.; заборгованість за процентами 51171.8 грн.заборгованість по нарахованим штрафам в сумі 7500 грн..

31 березня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (Фактор) укладено договір факторингу №31-1/03/2025, у відповідності до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 Договору)(а.с. 48-52).

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених цим Договором, наступні права вимоги, зокрема, щодо ОСОБА_1 , за кредитним договором № 4736205 від 14.06.2024, заборгованість у розмірі 73649.29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14977.49 грн.; заборгованість за процентами 51171.8 грн., заборгованість по нарахованим штрафам в сумі 7500 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» надало належні та достатні докази на підтвердження права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4736205 від 14.06.2024 .

Одночасно з тим, позивач у поданому позові вказав, що в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ним у період з 31.03.2025 донараховано відсотки за 70 календарних днів: 15000 грн * 1,5 % = 225 грн * 70 календарних дні = 15726.36 грн.

У відповідності до п. 1.3 Договору № 4736205 від 14.06.2024, строк кредитування 360 днів.

Таким чином, строк кредитування становить з 14.06.2024 по 09.06.2025.

Отже, нарахування відсотків у розмірі 15726.36 грн є правомірним та відповідає умовам договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна».

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором становить 14977.49 грн.-заборгованість за тілом кредиту; 51171.80 грн.-заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором;15726.36 грн. заборгованість за процентами нарахованими новим кредитором в межах строку дії договору.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважажє доведеним укладення кредитного договору між сторонами у справі, наявність заборгованості по кредитному договору за тілом кредиту в розмірі 14977.49 грн.-;за процентами нарахованими первісним кредитором 51171.80 грн.; за процентами нарахованими новим кредитором в межах строку дії договору -15726.36 грн. , які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій, які були нараховані первісним кредитором в сумі 7500грн.

Відповідачка не спростувала наявність та розмір заборгованості, відзиву на позов не подала.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи , що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона,яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано копію Договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, копію Заявки на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, копію Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, додаткову угоду до договору від 09.12.2025 .

Зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, малозначною, представник позивача безпосередню участь у суді не приймав, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133,137, 141, 259, 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрвоана в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код за ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за кредитним договором №4736205 в сумі 81875.65 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14977.49,00 грн.; заборгованість за процентами,що нараховані первісним кредитором 511781.80 грн.; заборгованість за процентами ,що нараховані позивачем 15726.36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрвоана в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код за ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно Корчуватська, 27, приміщення 2) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. .

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Доманівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу або заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяН. І. Єгорова