Decision № 140792129, 21.10.2026, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/4636/26

РІШЕННЯ

іменем України

"21" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань Ступник А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у якому вказувало, що 24 вересня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №847618069.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом в 7 500 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника при сплаті ним протягом дисконтного чи пільгового періодів нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті позичальника чи терміналах самообслуговування партнерів) до 24 жовтня 2019 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: процентна ставка 1,42 % від суми кредиту за кожен день користування коштами

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 03 січня 2020 року №59 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №15/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 28 серпня 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25 275 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 7 500 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 13 395 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

23 вересня 2026 року на адресу суду від відповідачки надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до кредитного договору.

28 вересня 2026 року на адресу суду надійшло заперечення на клопотання від представника позивача, в якому просили заяву про застосування строків позовної давності залишити без розгляду.

30 вересня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання про поновлення строку на відзив та надано відзив від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на незаконність нарахування відсотків.

21 жовтня 2026 року на адресу суду від відповідачки надійшло відповідь на заперечення на клопотання представника позивачки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проте надала заяву про розгляд без її участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 24 вересня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №847618069.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом в 7 500 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника при сплаті ним протягом дисконтного чи пільгового періодів нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті позичальника чи терміналах самообслуговування партнерів) до 24 жовтня 2019 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним: процентна ставка 1,42 % від суми кредиту за кожен день користування коштами

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 03 січня 2020 року №59 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №15/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи, а саме відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 23 вересня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260909/50710-БТ, а також виписки з банківського рахунку позичальниці вбачається, що кредитодавець виконала взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування на користь позичальниці кредиту у загальному розмірі 7 500 грн.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019 року.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором, позичальниці нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25 275 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 7 500 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 13 395 грн.

Однак суд не погоджується з вказаними розрахунками в частині нарахованих процентів у зв`язку з наступним.

Зокрема, як убачається з умов кредитного договору, сторони погодили строк повного повернення позичальницею кредиту до 24 жовтня 2019 року.

Таким чином, з урахуванням умов кредитного договору, строк виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором було визначено до 24 жовтня 2019 року.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За встановленого, нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування, тобто після 24 жовтня 2019 року, не відповідає умовам договору та вимогам закону.

Тому після дати припинення строку кредитування позивач не позбавлений права вимагати від боржника сплати процентів за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак позивач не заявляв окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання, а тому такі вимоги не були предметом судового розгляду.

Таким чином, нараховані позивачем проценти після 24 жовтня 2019 року стягненню не підлягають.

В іншій частині суд погоджується із нарахованою заборгованістю.

За встановленого, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10 695,50 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 7 500 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 24 вересня 2019 року до 24 жовтня 2019 року) 3 195 грн 50 коп (відповідно до графіку розрахунку а. с. 44 зворотна сторона).

Щодо строків позовної давності до кредитного договору №847618069 від 24 вересня 2019, то відповідно до ст.256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 1 362 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: дослідження матеріалів справи, кількість витраченого часу 2 год, вартість послуги 1000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год, вартість послуги 500,00 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год, вартість послуги 500,00 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 2 год, вартість послуги 5000,00 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії №847618069 від 24 вересня 2019 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 500 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 3 195 гривень 50 копійки, а всього в загальному розмірі 10 695 гривень 50 копійки, а також 3 362 гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат