Court ruling № 140791016, 16.10.2026, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/9527/26

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши заяву представника позивача адвоката Пустовіт Антоніни Степанівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, -

УСТАНОВИЛА:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді цивільна справа, передана за підсудністю з Вінницького міського суду Вінницької області за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та участі та вихованні малолітньої дитини та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, справа №127/9527/26, в якій представник позивача просить суд:

1. зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , не чинити перешкод позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечувати передачу дитини батькові у визначені судом дні та час;

2. визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок спілкування:

- надати батькові право на особисте спілкування з дитиною щотижня без присутності матері з 09:00 середи до 21:00 четверга, з правом перебування дитини у батька за місцем його проживання з ночівлею, з можливістю проведення зустрічей у громадських місцях населеного пункту проживання дитини або за місцем проживання батька, а також із правом батька самостійно забирати дитину з місця її проживання або із закладу дошкільної освіти для проведення спільного часу та повертати після закінчення зустрічі;

- надати батькові право на особисте спілкування з дитиною у першу суботу та першу неділю кожного місяця з 09:00 суботи до 21:00 неділі без присутності матері, з правом перебування дитини у батька за місцем його проживання з ночівлею, з можливістю проведення зустрічей у громадських місцях населеного пункту проживання дитини або за місцем проживання батька, а також із правом батька самостійно забирати дитину з місця її проживання та повертати її після закінчення зустрічі;

- якщо у встановлений судом час зустріч з дитиною не може відбутися через її хворобу чи іншу поважну причину, то зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дитини дату, з врахуванням інтересів дитини та стану її здоров`я;

- встановити право батька на обов`язкове спілкування з дитиною у день її народження, а також у святкові дні за попереднім погодженням часу між батьками;

- передбачити можливість спільного літнього відпочинку батька з дитиною тривалістю не менше 15 календарних днів щороку у період, погоджений між батьками;

- надати батькові право на необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного, електронного та іншого дистанційного зв`язку без перешкод з боку матері;

3. зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про фактичне місце проживання дитини, зміну місця її проживання, стан здоров`я, а також про відвідування дитиною закладу дошкільної освіти та його зміну, невідкладно, але не пізніше наступного дня після виникнення відповідних обставин, будь-яким доступним засобом зв`язку.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 25.05.2026 відкрито провадження в даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.10.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пустовіт А.С. через канцелярію суду подала заяву про забезпечення позову, яка була канцелярією суду передана головуючій судді 06.10.2026, яку представник позивача умотивувала тим, що позивач ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 ,2022 р.н, та має рівні з матір`ю права та обов`язки щодо дитини. Позивач не заперечує проти проживання дитини разом із матір`ю та не ставить питання про зміну місця проживання дитини. Предметом спору є саме можливість позивача реалізовувати своє право на особисте спілкування з дочкою та брати участь у її вихованні.

Представник позивача вказує, що з метою врегулювання питання участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 250 від 29.01.2026, яким визначено порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дочкою, відповідно до зазначеного рішення : протягом перших трьох місяців було визначено спілкування батька з дитиною щосуботи з 16:00 до 18:00 години у присутності матері дитини. Після спливу цього періоду передбачено спілкування батька з дитиною у цей же час без присутності матері. Таким чином, рішенням органу опіки та піклування було передбачено поступовий перехід від зустрічей батьки з дитиною у присутності матері до самостійного спілкування батька з дочкою. В свою чергу, визначений рішенням органу опіки та піклування порядок спілкування фактично не був належним чином реалізований через постійне перешкоджання відповідачки у проведенні зустрічей позивача з дочкою. Як убачається, зокрема, із позовної заяви, на початковому етапі зустрічі позивача з дитиною взагалі не відбувалися. Отже вважає, що , тримісячний період, протягом якого було передбачено спілкування батька з дитиною у присутності матері, не призвів до фактичного налагодження регулярного особистого контакту між батьком та дочкою.

Представник також зазначає, що після спливу зазначеного тримісячного періоду настала передбачена рішенням органу опіки та піклування можливість самостійного спілкування позивача з дитиною без присутності матері. Фактично зустрічі позивача з дочкою відбулися лише декілька разів, при цьому регулярного особистого спілкування та можливості самостійно проводити час із дитиною без присутності матері забезпечено не було. Позивач зі свого боку вживав заходів для реалізації визначеного порядку спілкування та намагався врегулювати питання мирним шляхом. Зокрема, позивач неодноразово звертався до відповідачки у месенджері з приводу можливості зустрічі та проведення часу з дочкою, проте відповідачка неодноразово обґрунтовувала обмеження зустрічей значною завантаженістю дитини заняттями у гуртках, необхідністю дотримання її звичного графіка, а також зазначала, що присутність батька нібито викликає у дитини стурбованість.

Окрім цього представник вказує, що остання особиста зустріч позивача з дочкою відбулася у серпні 2026 року та була лише одна. Після цієї зустрічі особисті зустрічі позивача з дитиною більше не відбувалися. Таким чином, незважаючи на визначений органом опіки та піклування порядок спілкування, сплив установленого тримісячного періоду та неодноразові звернення позивача щодо проведення зустрічей із дочкою, регулярне особисте спілкування між позивачем та дитиною фактично не відновилося. Вважає, що наведені обставини свідчать про те, що позивач не має реальної можливості належним чином реалізовувати своє право на особисте спілкування з дочкою та брати участь у її житті.

Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого обмеження особистого спілкування позивача з дочкою протягом усього періоду розгляду справи, що з огляду на вік дитини та вже наявні труднощі в реалізації визначеного органом опіки та піклування порядку спілкування створює ризик подальшого послаблення особистого та емоційного зв`язку між батьком і дочкою.

Також представник вказує, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам та не передбачає остаточного визначення порядку участі позивача у вихованні й спілкуванні з дитиною. Він не стосується визначення місця проживання дитини, не змінює правового статусу батьків та не позбавляє відповідача права брати участь у вихованні дитини. Запропонований порядок спілкування сформований з урахуванням фактичного графіка роботи позивача та спрямований на забезпечення регулярного особистого контакту батька з дочкою без перешкод для виконання ним трудових обов`язків. Застосування такого заходу має виключно тимчасовий характер та не визначає наперед результат розгляду справи. Воно не перешкоджає суду за результатами розгляду справи по суті визначити остаточний порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною з урахуванням усіх встановлених обставин і доказів.

Тому представник просить суд на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду встановити тимчасовий порядок особистого спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, а саме: щосереди та щочетверга кожного тижня з 18:00 до 21:00 години; у перші суботу та неділю кожного місяця з 15:00 до 18:00 години, з правом батька самостійно забирати дитину за місцем її перебування та повертати її після завершення часу спілкування, правом проводити час із дитиною за місцем проживання батька, під час прогулянок, у місцях відпочинку, дитячих закладах та інших місцях відповідно до віку та інтересів дитини. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у реалізації визначеного судом тимчасового порядку особистого спілкування з малолітньою дочкою.

Вивчивши заяву та оглянувши матеріали цивільної справи, суд вважає заяву представника позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та такою, що підлягає відмові у задоволенні виходячи з такого.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Згідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 27.04.2026 у справі 757/17785/25-ц ( провадженні 61-472ск26), зроблений висновок про те, що «як убачається зі змісту первісного та зустрічного позовів у даній справі, предметом судового розгляду є визначення способу участі батька у вихованні дитини, зокрема, встановлення конкретного порядку та графіку особистих зустрічей. Саме ці обставини становлять суть спору між сторонами та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті з дослідженням усіх доказів, заслуховуванням позицій сторін, висновків органу опіки та піклування, а за потреби, спеціалістів».

Виходячи з наведеного, суд вважає, що забезпечення даного позову шляхом встановлення на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду тимчасового порядку (по суті графіку) особистого спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері : щосереди та щочетверга кожного тижня з 18:00 до 21:00 години; у перші суботу та неділю кожного місяця з 15:00 до 18:00 години, з правом батька самостійно забирати дитину за місцем її перебування та повертати її після завершення часу спілкування, правом проводити час із дитиною за місцем проживання батька, під час прогулянок, у місцях відпочинку, дитячих закладах та інших місцях відповідно до віку та інтересів дитини та зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у реалізації визначеного судом тимчасового порядку особистого спілкування з малолітньою дочкою, за своїм змістом є тотожними заявленим позивачем позовним вимогам по даній цивільній справі, предметом судового розгляду якої є зобов`язання не чинити відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, що є неприпустимий відповідно до вимог ч.10 ст.150 ЦПК України.

Тому, твердження представника позивача у даній заяві про забезпечення позову про те, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам та не передбачає остаточного визначення порядку участі позивача у вихованні і спілкуванні з дитиною, суд вважає хибними, оскільки вжиття судом таких заходів забезпечення позову, хоча і тимчасово, буде завчасним задоволенням судом позовних вимог позивача з підстав та предмету позову зазначених позивачем, що суперечить ч.10 ст. 150 ЦПК України та ст.2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства).

У зв`язку з чим у задоволенні даної заяви, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Пустовіт Антоніни Степанівни про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Олена САЄНКО