Decision № 140787686, 20.10.2026, Reshetylivka District Court of Poltava Oblast

єдиний унікальний номер справи 546/954/26

номер провадження 2/546/854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу № 546/954/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

06.08.2026 через електронний кабінет Електронного суду, до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд:

1. Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

2. Стягнути з Відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 41915308 на поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», заборгованість за Договором № 811447 про споживчий кредит від 31.01.2022 року станом на 24.07.2026 року у розмірі 48602,98 гривень, яка складається з:

- 19755,11 грн. - заборгованість за кредитом;

- 4925,03 грн. - заборгованість за процентами відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за перший день користування кредитом (включно) 25,00 % в день;

- 23922,84 грн. заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору починаючи з 2-го дня користування кредитом (включно) за ставкою 85,00% річних за період з 31.01.2022 року по 03.08.2023 року (включно),

а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. Провести розгляд справи без участі представника Позивача за наявними в матеріалах справи документами та витребуваними доказами, проти заочного рішення не заперечуємо.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного Договору № 811447 про надання споживчого кредиту від 31.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , Відповідачу надано кредит у розмірі 25000,00 гривень, строком користування до 31.01.2025 року.

03.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладено Договір факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №811447 про споживчий кредит від 31.01.2022 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Таким чином, Позивач правомірно вимагає у Відповідача повернення заборгованості за Кредитним договором у розмірі, що була відступлена станом на дату укладення Договору факторингу №0308-23-1 від 03.08.2023 року.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором, згідно Договору факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 року, станом на 03.08.2023 року (дату укладення договору факторингу) становить 48602,98 гривень, яка складається з: 19755,11 грн. - заборгованість за кредитом; 4925,03 грн. - заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за перший день користування кредитом (включно) 25,00 % в день (25,00% річних) - 23922,84 грн. заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору починаючи з 2-го дня користування кредитом (включно) за ставкою 85,00% річних за період з 31.01.2022 року по 03.08.2023 року (включно).

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 06.08.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 07.08.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 18.08.2026.

Ухвалою судді від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

26.08.2026 від представника позивача через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшла заява від 21.08.2026, якою виконано вимоги ухвали суду від 19.08.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено відкрите судове засідання на 08:00 год 20.10.2026.

23.09.2026 від представника відповідача - адвоката Чуя А.І., через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд:

1. Приєднати цей Відзив до матеріалів справи.

2. Визнати поважною причину пропуску строку на подання Відзиву на позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

3. Поновити Відповідачу строк для подачі Відзиву на позовну заяву ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

4. В задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 811447 від 31.01.2022 р. - відмовити повністю.

Відзив обґрунтований тим, що ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» не надано достатніх доказів, що підтверджують позовні вимоги та факт заміни кредитора з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» у зазначеному зобов`язанні, оскільки не долучено нотаріально посвідчену копію Договору факторингу та додатків до нього. Крім цього, з 03.08.2023 Відповідача письмово не повідомлено про заміну кредитора з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» у зобов`язанні.

З Договором про надання споживчого кредиту № 811447 від 31.01.2022, Додатком №1, Заявою-Анкетою, Паспортом споживчого кредиту, Інформацією про умови кредитування, ОСОБА_1 не ознайомлений.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 24.02.2026 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 є ветераном військової служби тобто проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18. Згідно позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 48 602,98 грн., з яких сума кредиту 19 755,11 грн., сума процентів за користування кредитом у розмірі 28847,87 грн. З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків за Договором про надання споживчого кредиту № 811447 від 31.01.2022 р. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від їх сплати. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19 755,11 грн.

23.09.2026 від представника позивача - адвоката Руденка К.В., через електронний кабінет Електронного суду до суду подано відповідь відзив, у якій представник просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Відповідач відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 24.02.2026 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 є ветераном військової служби тобто проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, проте Відповідач не надав докази проходження військової служби за час від укладення кредитного договору та весь період нарахування відсотків по Кредитному договору. Отже, пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не розповсюджуються на Відповідача.

Щодо укладення кредитного договору та нарахування відсотків за користування кредитними коштами зазначив, що Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://sloncredit.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

До позовної заяви додано первинні документи, а саме в першу чергу Кредитний договір, що засвідчує наявність правовідносин між Позивачем (правонаступник Первісного кредитора) та Відповідачем, який оформлений відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» на підставі якого здійснено надання кредиту Відповідачу.

В матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. В запереченні представник Відповідача не обґрунтовано яким чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу, а факт перебування особи на спрощеній системі оподаткування нівелює наявність у такої особи статусу адвоката. Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат Позивачем.

13.10.2026 від представника відповідача - адвоката Чуя А.І., через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6В/3/3821 від 08.10.2026 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24.02.2022 р. по 19.08.2023 р. проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, безпосередньо приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

У судове засідання 20.10.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, 13.10.206 через електронний кабінет Електронного суду подав клопотання у якому просив здійснити розгляд справи без участі представника позивача (а.с.97).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, шляхом направлення конверту з повісткою за встановленим зареєстрованим місцем проживання відповідача, повістку на 20.10.2026 відповідно до рекомендованого поштового повідомлення отримав особисто (а.с.70).

Представник відповідача - адвокат Чуй А.І., у судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, 20.10.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника (а.с. 98).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.01.2022 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , був укладений договір № 811447 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 25000,00 грн строком на 1096 днів до 31.01.2025 включно (пункти 1.3, 1.4. договору).

Згідно до п. 1.5. Кредитного договору, Позичальник сплачує за користування кредитом фіксовану процентну ставку, що залежить від періоду її встановлення та становить:

- за перший день користування кредитом (включно) 25,00 % в день;

- за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85,00% річних.

Відповідно п. 2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання):

- у розмірі 20000,00 грн. за реквізитами наданими Відповідачем;

- у розмірі 4925,03 грн. на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування, відповідно до п. 3.5 Кредитного договору.

Згідно умов п. 3.4 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується здійснювати сплату процентів за користування кредитом відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п.3.5 Кредитного договору, сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється Позичальником в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, Позичальник доручає Первісному кредитору утримувати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню Позичальнику.

Згідно з п. 9.8. договору, підписуючи цей договір споживач підтверджує, що:

-перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; 6) вказана в ч.1. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Усі додатки до даного договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору (пункт 9.12. договору).

Даний договір містить реквізити сторін та власноручні підписи сторін (а.с.8-10).

Додатком №1 до даного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якого строк кредиту визначено 31.01.2025. Даний додаток містить реквізити сторін та власноручні підписи сторін (а.с.14).

Також, позивачем надано копію власноручно підписаної відповідачем Заяви-Анкети, що містить його особисті дані: паспортні дані, РНОКПП, номери телефонів, адреси місця реєстрації та проживання, місце роботи (а.с.11).

Окрім того, невід`ємною частиною договору є паспорт споживчого кредиту відомості в якому відповідають зазначеним в договорі та додатку № 1 до нього, що містить власноручні підписи сторін (а.с. 12-13).

Позивачем надано копії паспорту ОСОБА_1 (а.с.16-17) та копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», затверджених наказом №07-КД від 31.12.2021, що не містить підпису відповідача (а.с.19-31).

Судом встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів у сумі 20000,00 грн на платіжну картку відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення № 15554 від 31.01.2022 (а.с.19).

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Підпункт 4.1.3. передбачає, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором, або договір факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Судом також встановлено, що 03.08.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладено Договір факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 року (а.с.37-43).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 48602,98 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу - 19755,11 грн, заборгованості за відсотками - 23922,84 грн, заборгованості за відсотками за перший день користування кредитом - 4925,03 грн (а.с.45 оборот).

Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненому позивачем станом на 31.01.2025, загальна сума боргу ОСОБА_1 становила 48602,98 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу - 24680,14 грн, заборгованості за відсотками - 23922,84 грн. Відповідно до даного розрахунку відповідачем здійснювалася сплата заборгованості на загальну суму 1950,00 грн, з яких 1319,86 зараховано на оплату тіла кредиту, 1630,14 грн - на оплату процентів за користування кредитом (а.с.18).

Відповідно до ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Так, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ст. ст.610,611,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України, передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновків, що доводи позивача, щодо укладення договору про споживче кредитування з відповідачем та надання первісним кредитором коштів у кредит ОСОБА_1 , є більш переконливими та вірогідними.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, доводи сторони відповідача, викладені у відзиві та запереченнях, на підтвердження того, що відповідач не звертався до первісного кредитора та не отримував кредитні кошти не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є менш переконливими.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кошти за договором про надання кредиту на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

03.08.2023 за договором факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 позивач отримав право грошової вимоги до відповідача на суму 48602,98 грн.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 48602,98 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу - 19755,11 грн, заборгованості за відсотками - 23922,84 грн, заборгованості за відсотками за перший день користування кредитом - 4925,03 грн (а.с.45 оборот).

Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненому позивачем станом на 31.01.2025, загальна сума боргу ОСОБА_1 становила 48602,98 грн, що складається з заборгованості за основною сумою боргу - 24680,14 грн, заборгованості за відсотками - 23922,84 грн. Відповідно до даного розрахунку відповідачем здійснювалася сплата заборгованості на загальну суму 1950,00 грн, з яких 1319,86 зараховано на оплату тіла кредиту, 1630,14 грн - на оплату процентів за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування до 31.01.2025, сума кредитування становила 20000,00 грн (а.с.18).

Відповідно до умов договору № 811447 від 31.01.2022 його сума - 25000,00 грн, сума першого платежу 5000,00 грн (25% процентів за перший день користування) у зв`язку з чим чиста сума кредиту - 20000,00 грн, а строк кредитування був визначеним - 31.01.2025.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів у сумі 20000,00 грн на платіжну картку відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення № 15554 від 31.01.2022 (а.с.19).

Таким чином, дослідженням умов Кредитного договору, Графіку платежів за правочином, документу про перерахування коштів відповідачу та розрахунку заборгованих сум суд встановив, що фактично у користування відповідач отримав кошти в розмірі 20000,00 гривень (чиста сума кредиту), хоча сума кредиту за договором складає 25000,00 гривень, 5000,00 гривень з яких первісний кредитор у користування відповідача не надавав, а до перерахування коштів на його рахунок утримав як проценти за перший день користування кредитом у розмірі 25% від чистої суми кредиту (20000,00 гривень).

Також, відповідно до позовної заяви відсотки нараховувалися лише первісним кредитором та позивачем в межах строку кредитування до 03.08.2023 (дати відступлення права вимоги), які позивач просить стягнути. Однак, згідно розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, позивач теж здійснював нарахування за відсотками, і хоча відповідач після відступлення права вимоги не оплачував кредит, загальна сума боргу з моменту відступлення права вимоги залишилася незмінною.

Щодо розміру відсоткової ставки суд зазначає, що частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, в редакції змін, які набули чинності з 24.12.2023 визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Разом з цим, кредитний договір № 811447 від 31.01.2022 укладений до набрання чинності відповідних змін, та нарахування відсотків здійснювалося лише первісним кредитором до03.08.2023, тому положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, в редакції змін, які набули чинності з 24.12.2023, не підлягають застосуванню.

У відзиві та запереченнях представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби тобто проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

У відповіді на відзив представник позивача звернув увагу, що Відповідач не надав докази проходження військової служби за час від укладення кредитного договору та весь період нарахування відсотків по Кредитному договору. Отже, пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не розповсюджуються на Відповідача.

Згідно з п.15. ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.

При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Відповідно до довідки № 6в13/3821 від 08.10.2026, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , 1968 р.н., відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.02.2022 № 37 призваний на військову службу під час мобілізації та звільнений з військової служби у відставку 19.08.2023 (а.с.95).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.02.2026 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 є ветераном військової служби (а.с.81).

З огляду на зазначене, з відповідача не підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, що нараховані в період несення ним військової служби, а саме з 24.02.2022 до 19.08.2023.

Згідно розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, відповідач у період з 01.02.2022 до 28.02.2022, здійснив оплату заборгованості на загальну суму 1950,00 грн, з яких 1319,86 зараховано на оплату тіла кредиту, 1630,14 грн - на оплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, в період з 31.01.2022 по 28.02.2022 відповідач мав здійснити оплату боргу в загальному розмірі 1936,00 грн з яких 319,86 грн - оплату тіла та 1630,14 грн - оплату відсотків.

Таким чином, відповідач в період першого платежу згідно графіку до 28.02.2022 сплатив нараховані відсотки за користування кредитом та частково сплатив тіло кредиту (на суму 319,86 грн), у зв`язку з чим сума боргу за тілом кредиту мала становити 24 680,00 грн (25000-319,86 =24680,00), що відповідає здійсненому позивачем розрахунку заборгованості.

Разом з тим, згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача:

- 19755,11 грн боргу за тілом кредиту, що нараховані первісним кредитором станом на 03.08.2023;

- 4925,03 грн заборгованості за процентами відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за перший день користування кредитом (включно) 25,00 % в день;

- 23922,84 грн заборгованості за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору починаючи з 2-го дня користування кредитом (включно) за ставкою 85,00% річних за період з 31.01.2022 року по 03.08.2023 року (включно).

Враховуючи вищезазначене, відповідачем були сплачені відсотки за користування кредитом нараховані до початку несення ним військової служби (до 24.02.2022), та позивач не просить стягнути відсотки за користування кредитом які б нараховувалися після закінчення несення відповідачем військової служби 19.08.2023, оскільки просить стягнути заборгованість станом на 03.08.2023.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача, щодо того, що ОСОБА_1 має сплатити заборгованість лише за тілом кредиту, розмір якої згідно позовних вимог становить 19755,11 грн.

Щодо розміру суперечностей щодо розміру боргу за тілом кредиту зазначених в позові та в розрахунку заборгованості суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 811447 від 31.01.2022, станом на 03.08.2023, у загальному розмірі 19755,11 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору про надання споживчого кредиту № 811447 від 31.01.2022, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 19755,11 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, не підлягають задоволенню у зв`язку з безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4431від 27.07.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.54).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній 48602,98 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 19755,11 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 41 % (19755,11 х 100: 48602,98 = 41%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 41 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1091,58 грн (2662,40 х 41 % = 1091,58).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний висновок викладено в постанові КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, а саме, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Схожі за змістом висновки також містяться в постановах КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, ВС від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22, постановах КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, КЦС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Отже, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заперечень щодо витрат на правову допомогу суду не подав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024 (а.с. 46-47), свідоцтвом на право заняття адвокатською діяльністю Руденка К.В. (а.с.49), акт прийому-передачі наданих послуг № 154 до договору про надання правової допомоги № 02/08/2024 (а.с. 49 оборот), витягом з реєстру № 1 до акту прийому-передачі наданих послуг № 1544 до договору про надання правової допомоги № 02/08/2024 (а.с. 50).

Враховуючи обсяг наданих представником позивача - адвокатом Руденко К.В., послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, те що позов задоволено, а також те, що відповідач не надав заперечень та не просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, відповідає критеріям, що наведені вище, зокрема є дійсними, необхідними та розумними в частині їх розміру, відповідають складності справи та підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки вимоги позивача задоволено на 41 %, то витрати на правову допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 4100,00 грн (10 000 х 41 % = 4100).

На підставі ст. ст. 512,514,526,530,549,610-612,629,1048,1050,1054 ЦК України та керуючись ст. ст.7,12,13,81,141,263,265,279,280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, рахунок IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувач: АТ «Сенс Банк») суму заборгованості за договором № 811447 про надання споживчого кредиту від 31.01.2022, станом на 03.08.2023, у загальному розмірі 19755,11 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 11 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами - відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, рахунок IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувач: АТ «Сенс Банк») понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 1091,58 грн (одна тисяча дев`яносто одна гривня 58 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308, рахунок IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувач: АТ «Сенс Банк») судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4100,00 грн (чотири тисячі сто гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 41915308, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Галева, буд. 4, м. Київ, 03124, ел.пошта: legal@ukrglobal-finance.com.ua, телефон: +38 (044) 344-90-19, наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

представник позивача - адвокат Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , телефон: НОМЕР_4 , наявний електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС відсутній;

представник відповідача - адвокат Чуй Анатолій Іванович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , телефон: НОМЕР_7 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний.

Суддя О.О. Романенко