Decision № 140779536, 20.10.2026, Mykolaiv District Court of Lviv Oblast

Провадження №2/447/786/26Справа №447/521/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Рябчун А. В.,

за участі секретарів с/з: Непопалової М. Г., Кісіль А. В., Бойко О. Г., Стронської Р. Р.,

представника позивача адвоката Ратича Т. М.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коломійця А. П.,

відповідача приватного виконавця Маковецького З. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаїв у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконним та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Ратич Т. М. звернувся до Миколаївського суду Львівської області з позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В., ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконним та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової власності (по кожному) належить їй та ОСОБА_3 . Зазначає, що з 07.05.2021 року у Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 65341608 з примусового виконання судового наказу № 447/2120/20, виданого 09.09.2020 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви - 11.08.2020 р. 21.09.2023 року старшим державним виконавцем Миколаївського ВДВС Марутяком О. І. накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 . Арешт державними виконавцями Миколаївського ВДВС не знято, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Представник позивача вказує, що 13.12.2024 року приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В. відкрив ВП № 76786150 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів. Зі системи електронних торгів арештованим майном Міністерства юстиції України (сайт https://setam.net.ua/auction/579036) вбачається, що треті торги 13.10.2025р. не відбулись, а Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта підтверджується те, що 28.11.2025р. за стягувачем зареєстровано право власності на частку квартири на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, серія та номер: 2880, виданий 28.11.2025. Незважаючи на зареєстроване органом державної виконавчої служби - Миколаївським ВДВС обтяження у вигляді арешту майна - квартири, відповідачем у виконавчому провадженні № 76786150 передано частку квартири стягувачу ОСОБА_1 врахунок погашення боргу.

Вважає такі дії приватного виконавця протиправними, оскільки передача арештованого майна в одному виконавчому провадженні стягувачеві у іншому виконавчому провадженні суперечить законодавству та принципу пріорітетності арештів.

Ураховуючи наведене, представник ОСОБА_2 адвокат Ратич Т. М. просить суд визнати незаконними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. у виконавчому провадженні № 76786150 про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу та акт у виконавчому провадженні № 76786150 про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, згідно яких стягувачеві ОСОБА_1 передано частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 лютого 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Ратича Т. М. залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

23 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Ратич Т. М. подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Коломійця А. П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено розгляд справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Ратича Т. М. про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. належно завірені копії постанови та акта про передачу стягувачу ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу майна частки квартири АДРЕСА_2 у ВП № 76786150. Наступне судове засідання призначено на 22 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року клопотання приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задово-лено. Постановлено розгляд справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду від 22 квітня 2026 року за заявою представника позивача в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 27 травня 2026 року.

22 квітня 2026 року судом скеровано запит до ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» з вимогою надати інформацію про місце відбування ОСОБА_5 покарання.

29 квітня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» про те, що ОСОБА_5 вибув з установи 12.07.2024 року до державної установи «Городоцький виправний центр № 131) для подальшого відбування покарання.

Протокольною ухвалою суду від 27 травня 2026 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 20 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року за заявою представника позивача розгляд справи відкладено на 23 вересня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2026 року поновлено строк на подання доказів, до матеріалів справи долучено подані представником ОСОБА_1 адвокатом Коломійцем А. П. докази (довідку від 30.06.2026 року, копії свідоцтва про смерть від 04.09.2023).

Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Коломійця А. П. про визнання дій представника позивачки адвоката Ратича Т. М. зловживанням процесуальними правами.

Участь сторін у розгляді справи

Позивачка ОСОБА_6 в судові засідання не з`являлася, її інтереси представляв представник -адвокат Ратич Т. М., який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач - приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович в судових засіданнях заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на відповідність його дій вимогам законодавства. При цьому його позиція, висловлена в засіданнях, відповідає позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Відповідачка - ОСОБА_1 в судові засідання не з`являлася, її інтереси представляв представник -адвокат Коломієць А. П., який просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи: ОСОБА_3 , представник Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судові засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно.

Доводи осіб, які подали відзив на позовну заяву

У березні 2026 року приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов є необгрунтованим, підстави для його задоволення відсутні, оскільки ним проведено виконавчі дії на підставі законодавства України. Зазначив, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження № 76786150 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн компенсації за спричинену моральну шкоду та 35 000,00 грн компенсації за матеріальну шкоду. В межах даного виконавчого провадження було описано нерухоме майно, що належало боржнику частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено оцінку вказаного майна та передано для реалізації до ДП «Сетам». Оскільки майно не було реалізовано на аукціоні, було проведено його уцінку та виставлено на повторні торги (двічі). Повторні торги не відбулися, тому на підставі заяви стягувачки ОСОБА_1 вказане майно передано останній в рахунок погашення боргу (вартість 229 460,00 грн).

Зазначає, що вказані дії проведено відповідно до вимог статей 30, 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», п. 31 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, п. 7 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5. При цьому правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Також законодавством не встановлено жодної заборони чи пріоритету передачі на реалізацію майна в межах виконавчого провадження у випадку наявності інших арештів, накладених в межах інших виконавчих проваджень.

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Коломієць А. П. подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його необгрунтованістю. Посилається на те, що арешт, накладений у виконавчому провадженні є заходом забезпечення, а не обтяження, що дає пріоритет. Крім того, вказав, що обов`язок щодо об`єднання проваджень у зведене покладений на виконавців в середині однієї системи, правила черговості застосовуються виключно в межах одного зведеного виконавчого провадження, позивачка позбавлена права на оскарження дій приватного виконавця щодо визначення вартості майна в межах даного виконавчого провадження.

Фактичні обставини справи

Відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 07.07.2003року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2249, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової власності (по кожному) належить ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1332241 від 27 серпня 2003 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової власності (по кожному) належить ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 65341608 від 07.05.2021 року, виданої державним виконавцем Новороздільського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Яримович С. Б., відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підстава судовий наказ № 447/2120/20 від 09 вересня 2020 року.

Постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 65341608 від 07.05.2021 року, виданою старшим державним виконавцем Новороздільського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марутяком О. І., накладено арешт на все майно ОСОБА_3 .

У Інформації про виконавче провадження № 65341608 зазначено всі дії, вчинені державним виконавцем на виконання судового наказу № 447/2120/20 від 09 вересня 2020 року.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 463355024 від 09 лютого 2026 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної часткової власності (по кожному) належить ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Ре-єстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру забо-рон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 463277446 від 09 лютого 2026 року по параметру запиту « ОСОБА_3 », актуальна інформація зі спеціального розділу про державну реєстрацію обтяжень, реєстратор приватний виконавець Маковецький З. В., вид обтяження арешт нерухомого майна, все нерухоме майно, окрім частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 76786150 від 27.11.2025 року нерухоме майно частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 передана стягувачеві ОСОБА_1 за ціною третіх електронних торгів 229 460,00 грн.

Актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у ВП № 76786150 від 27.11.2025 року нерухоме майно частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 передана стягувачеві ОСОБА_1 за ціною третіх електронних торгів 229 460,00 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що на виконанні Новороздільського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 65341608 від 07.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, на виконанні приватного виконавця Маковецького З. В. перебувало виконавче провадження № 76786150 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн компенсації за спричинену моральну шкоду та 35 000,00 грн компенсації за матеріальну шкоду. Вказані виконавчі провадження не були об`єднані у зведене виконавче провадження та виконувалися окремо.

В межах виконання виконавчого провадження № 65341608 було накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_3 . У межах виконання виконавчого провадження № 76786150 належна ОСОБА_3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 передана стягувачеві ОСОБА_8 за ціною третіх електронних торгів 229 460,00 грн.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

У частинах 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін, суд дійшов наступного висновку.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов`язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до законів № 1403-VIII та №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону № 1404-VIII не зобов`язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина 5 статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Системний аналіз норм законів № 1403-VIII і 1404-VIII свідчить про те, що закодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника;допустив можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов`язку.

Крім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону № 1403-VIII. Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разізупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону № 1404-VIII містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону № 1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон № 1404-VIII прямо цього не передбачає.

Передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому розподіл грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) відповідно до положень статей 45, 46 Закону № 1404-VIII здійснюється у встановленій черговості вже після їх стягнення з боржника.

Ураховуючи зазначене, суд погоджується з доводами приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. щодо відсутності у нього обов`язку передати матеріали виконавчого провадження № 76786150 до державної виконавчої служби, що здійснює виконання виконавчого провадження № 65341608. Відтак, посилання представника позивача у цій частині є необгрунтованими, оскільки у приватного виконавця, який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника, був відсутній обов`язок передання матеріалів виконавчого провадження до державної виконавчої служби, що відкрила перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), відповідно до якого: «Стаття 30 Закону № 1404-VIII передбачає обов`язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов`язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження».

Статтею 46 Закону № 1404-VIII визначено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, зокрема, пунктом 2 частини 1 даної статті визначено, що у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника. Отже, вимоги за виконавчими провадженнями № 76786150 та № 65341608 належать до однієї черги задоволення.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зробила правовий висновок про те, що «заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

У вказаному правовому висновку йдеться про пріоритет арештів, накладених на одне й те саме нерухоме майно у межах різних виконавчих проваджень.

У даній справі суд дійшов висновку, що до вказаних правовідносин не застосовується наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, оскільки щодо спірної частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 було накладено арешт у межах виконавчого провадження № 65341608 з метою подальшого виконання судового наказу про стягнення аліментів. Інших арештів (обтяжень) на вказану частку квартири не накладалося. При цьому наявність арешту, накладеного державним виконавцем у провадженні про стягнення аліментів, сам по собі, не означає, що приватний виконавець не міг вчиняти виконавчі дії щодо того самого майна в іншому виконавчому провадженні. Крім того, матеріали справи не містять інформації про те, чи в межах здійснення виконавчого провадження № 65341608 державним виконавцем ініційовувалася реалізація належного боржнику майна, зокрема, частки спірної квартири.

Згідно із частинами 1, 6-9 статті 61 Закону України № 1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Матеріалами справи підтверджено дотримання процедури реалізації спірного майна та відсутність покупців на вказане майно. Відповідачка ОСОБА_1 , скориставшись положеннями ст. 61 Закону України № 1404-VIII виявила бажання набути у власність/залишити за собою нереалізоване майно. Зазначене відповідає положенням чинного законодавства, порушення порядку проведення торгів, передачі нереалізованого майна стягувачеві, судом невстановлено. Відтак, доводи представника позивача про наявність підстав для визнання незаконними та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Стаття 57 Закону України № 1404-VIII регулює питання визначення вартості майна боржника та його оцінки. Зокрема, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. Позивачка не є стороною виконавчого провадження № 76786150, у межах якого здійснювалося виконання приватним виконавцем, відтак, позбавлена процесуального права оскаржувати дії виконавця щодо визначення вартості майна у межах виконавчого провадження, стороною якого вона не є.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В., ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконним та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, оскільки судом не встановлено порушень під час виконання приватним виконавцем Виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. виконавчого провадження № 76786150.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 141, 246, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання незаконним та скасування постанови та акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович, код ЄДРПОУ 2865505797, місцезнаходження: м. Львів, вул. Івана Вакарчука, 5/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПУО 35048088, місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район. м. Миколаїв, вул. Шептицького, буд. 9.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 20 жовтня 2026 року.

Суддя: Анна Рябчун